Ухвала суду № 137900847, 01.07.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/5676/26

провадження 1-кп/462/500/26

У Х В А Л А

про продовження запобіжного заходу

у вигляді тримання під вартою

01 липня 2026 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі судового засідання ОСОБА_4

за участю прокурора ОСОБА_5

представника потерпілого ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Львові клопотання прокурора про продовження у кримінальному провадженні № 12026141390000222 від 02.04.2026 року запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Львова Львівської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 8 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України,

встановив:

у провадженні Залізничного районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження № 12026141390000222 від 02.04.2026 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 8 ч. 2 ст. 115 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 .

Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 8 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме в умисному вбивстві особи у зв`язку з виконанням нею службового обов`язку, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічного позбавлення волі та відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином. З огляду на тяжкість обвинувачення та можливе покарання, прокурор вважає обґрунтованим продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати. Зокрема, прокурор вказує, обвинувачений може переховуватися від суду, зокрема змінити місце проживання або виїхати за межі України чи на тимчасово окуповану територію. Крім того, перебуваючи на волі, він може незаконно впливати на потерпілих і свідків, які надали викривальні показання, з метою зміни або відмови від них, а також узгоджувати свої дії з іншими особами для перешкоджання кримінальному провадженню. Також прокурор вважає, що існує ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення або продовження злочинної діяльності. Крім того, вік та стан здоров`я обвинуваченого дозволяють його подальше утримування під вартою. З урахуванням викладених ризиків та особи обвинуваченого, обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_7 , сторона обвинувачення дійшла висновку про необхідність продовження останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не усуне існуючих ризиків, у зв`язку з чим просить клопотання задовольнити.

В підготовчому судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, покликаючись на мотиви такого, яке просить задовольнити.

Сторона захисту проти задоволення клопотання заперечила та просила застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід, зокрема домашній арешт, або ж визначити розмір застави, покликаючись на недоведеність прокурором наявності ризиків.

Представник потерпілої підтримав заявлене прокурором клопотання та просив таке задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши учасників процесу, дослідивши мотиви клопотання, вивчивши матеріали справи, дійшла до наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 03.04.2026 року підозрюваному ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 31.05.2026 року, без визначення розміру застави.

У подальшому, ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 26.05.2026 року підозрюваному ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 24.07.2026 року, без визначення розміру застави.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, зокрема ті, що перелічені цією статтею. Так, суд враховує, зокрема тяжкість покарання, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Крім того, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з врахуванням її особливостей. Суд своїм рішенням зобов`язаний забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

За змістом закону тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст. 177 КПК України. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоб убезпечити їх настання.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, колегією суддів враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_7 станом на момент розгляду вказаного клопотання обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення (злочину), за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічного позбавлення волі. Характер інкримінованого діяння, вчиненого щодо військовослужбовця, а також тяжкість можливого покарання дають підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків з метою зміни або відмови від наданих ними показань, а також вчинити інше кримінальне правопорушення з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Дані обставини є істотними та такими, що виправдовують тримання підозрюваного під вартою, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ), обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою. При цьому суд враховує, що судове рішення щодо обрання та продовження запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваного чи обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Враховуючи правову позицію, викладену в п. 80 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд розглядає можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Питання наявності зазначених ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, було встановлено слідчим суддею при обранні запобіжного заходу. Однак, на даний час вищезазначені ризики відносно обвинуваченого ОСОБА_7 продовжують існувати, а тому дані заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого.

Так, на переконання колегії суддів, продовження запобіжного заходу у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумності, є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що особа може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення такою особою зазначених дій.

Наявність тих обставин, що обвинувачений не буде ухилятись від суду, здійснювати незаконний вплив на потерпілу та свідків або будь-яким іншим чином перешкоджати розгляду кримінального провадження, має міцні соціальні зв`язки, постійне місце роботи та постійне місце проживання, хоча і мають місце, однак не є безумовними підставами для відмови у продовженні щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Окрім того, колегія суддів вважає, що ці обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також обставини, наведені у письмових запереченнях на клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, не спростовують доводів сторони обвинувачення щодо наявності зазначених ризиків, у зв`язку з чим не можуть бути прийняті судом до уваги. При цьому належна процесуальна поведінка обвинуваченого під час кримінального провадження може бути врахована судом у подальшому, в тому числі й при призначенні покарання.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено, а стороною захисту під час судового розгляду таких доказів не надано.

У відповідності до п. п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

Продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, незважаючи на презумпцію невинуватості, з урахуванням серйозності висунутого обвинувачення, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на даному етапі є достатнім та адекватним превентивним заходом.

Оскільки заявлені при обранні та продовженні запобіжного заходу ризики щодо неналежної поведінки обвинуваченого не зменшилися, що виправдовує подальше його тримання під вартою, суд знаходить доцільним продовження раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 60 днів, тобто до 29.08.2026 року включно.

Суд враховує положення п. п. 1, 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, згідно якого слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування та щодо злочину, який спричинив загибель людини.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів дійшла до переконання про відсутність підстав для визначення застави у відповідності до ч. 4 ст. 183 КПК України.

З врахуванням обставин кримінального провадження, а також те, що при обранні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначався розмір застави, суд дійшов висновку, що на даному етапі такий запобіжний захід, як тримання під вартою без визначення розміру застави, зможе запобігти зазначеним ризикам, які на думку суду є досить реальними з підстав описаних вище.

При цьому стороною захисту також не наведено та не доведено обставин, які б свідчили про те, що продовження дії зазначеного запобіжного заходу є непропорційним втручанням у права і свободи обвинуваченого або не відповідає меті застосування запобіжного заходу.

Відтак, оцінюючи доводи сторін у сукупності та з урахуванням установлених судом ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_7 , оскільки на цей час ризики, які існували на момент застосування такого запобіжного заходу не зменшилися та не зникли, потреби судового провадження виправдовують такий спосіб втручання у права і свободи особи, а вказаний запобіжний захід є необхідним та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого на час розгляду вказаного кримінального провадження та запобіганню встановленим ризикам.

Керуючись ст. 176, 177, 178, 183, 318, 369, 372 КПК України, колегія суддів,

постановила:

клопотання задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 29.08.2026 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя: /підпис/

З оригіналом згідно. Оригінал ухвали міститься в матеріалах справи №462/5676/26. Ухвала 01.07.2026 набрала законної сили.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Копія виготовлена

Судді /підпис/ ОСОБА_2

/підпис/ ОСОБА_3

Головуючий суддя ОСОБА_1