Рішення № 137900727, 01.07.2026, Городоцький районний суд Львівської області

441/880/26 2/441/854/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(заочне)

01 липня 2026 року Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Перетятько О.В.,

за участі секретаря Сороки М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Городок Львівської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

представник ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» Столітній М.М. звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 1502328 від 17 березня 2024 року про надання споживчого кредиту в розмірі 18 108 гривень 75 копійок, а також 2 662 гривні 40 копійок судового збору та 10 000 гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог покликається, що 17 березня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 1502328 про надання споживчого кредиту, який підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора. Первісний кредитор виконав умови договору та надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 2 000 гривень 00 копійок на умовах строковості, зворотності та платності, шляхом перерахування коштів на банківську картку.

Зазначає, що строк кредитування за договором становить 363 дні, з 17 березня 2024 року по 16 березня 2025 року, стандартна процентна ставка становить 2, 5% за кожен день користування кредитом, а знижена процентна ставка - 0, 010% за кожен день користування кредитом за умови виконання позичальником передбачених договором умов. Відповідач здійснив часткові платежі за договором, однак свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

24 грудня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу № 24122024, за умовами якого право грошової вимоги до відповідача за договором № 1502328 від 17 березня 2024 року перейшло до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

Згідно з позовною заявою, заборгованість відповідача за договором становить 18 108 гривень 75 копійок і складається з 1 950 гривень 00 копійок - заборгованості за тілом кредиту, 11 161 гривні 25 копійок - процентів за користування кредитом, нарахованих первісним кредитором, 3 997 гривень 50 копійок - процентів, нарахованих позивачем за 82 календарні дні у межах строку дії кредитного договору та 1 000 гривень 00 копійок - штрафних санкцій.

Представник позивача Столітній М.М. при зверненні із позовною заявою до суду просив проводити розгляд справи за відсутності позивача та його представника, щодо ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до статті 128 ЦПК України судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.

Згідно з частиною першою статті 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України суд ухвалив розглядати справу без участі сторін.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи здійснюється у їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 березня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 1502328 про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 2 000 гривень 00 копійок строком на 363 дні, з 17 березня 2024 року по 16 березня 2025 року.

Договором встановлено, що стандартна процентна ставка становить 2, 5% в день, знижена процентна ставка - 0, 010% в день, а періодичність платежів зі сплати процентів становить кожні 26 днів.

Договір № 1502328 від 17 березня 2024 року укладено в електронній формі та підписано електронним підписом відповідача одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

З листа платіжного провайдера ТОВ «Пейтек» убачається, що 17 березня 2024 року о 19 годині 25 хвилин 34 секунди за договором № 1502328 успішно перераховано кредитні кошти у сумі 2 000 гривень 00 копійок на платіжну картку відповідача, номер якої закінчується на «1977».

Із матеріалів справи вбачається, що 24 грудня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу № 24122024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників. З витягу з реєстру боржників убачається, що до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 1502328 від 17 березня 2024 року.

Частинами 1-4 та пунктом 4 частини п`ятої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу вимог статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, та якщо він підписаний його стороною.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно зі статтею 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Аналогічна правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19. Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 17 березня 2024 року укладено електронний кредитний договір.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

За змістом статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що право вимоги за договором № 1502328 від 17 березня 2024 року перейшло від ТОВ «Слон Кредит» до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на підставі договору факторингу № 24122024 від 24 грудня 2024 року, а тому позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 526, частини першої статті 527, частини першої статті 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк, встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з долученим до матеріалів справи розрахунком заборгованості та повідомленням про відступлення права грошової вимоги, станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача за договором № 1502328 становила 14 111 гривень 25 копійок, з яких 1 950 гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту, 11 161 гривня 25 копійок - заборгованість за процентами, 1 000 гривень 00 копійок - штрафні санкції.

Крім того, оскільки строк кредитування за договором № 1502328 був визначений до 16 березня 2025 року, а право вимоги до відповідача перейшло до позивача 24 грудня 2024 року, позивач у межах строку дії кредитного договору нарахував проценти за період з 25 грудня 2024 року по 16 березня 2025 року за 82 календарні дні в розмірі 3 997 гривень 50 копійок.

Суд враховує, що нараховані позивачем проценти за вказаний період є процентами за користування кредитом у межах строку кредитування, визначеного сторонами у договорі, а не відповідальністю за прострочення грошового зобов`язання та не неустойкою.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання своєчасно та в порядку, передбаченому кредитним договором, належним чином не виконав, кредитні кошти в повному обсязі не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 17 108 гривень 75 копійок, яка складається з 1 950 гривень 00 копійок заборгованості за тілом кредиту, 11 161 гривні 25 копійок процентів за користування кредитом, нарахованих первісним кредитором, та 3 997 гривень 50 копійок процентів, нарахованих позивачем у межах строку дії кредитного договору.

Відповідач не спростував належними доказами наявність заборгованості перед позивачем, не довів факту належного виконання зобов`язань за кредитним договором, зокрема по сплаті тіла кредиту та процентів.

Частина перша статті 13 та частина перша статті 81 ЦПК України зобов`язує сторони довести обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Таким чином, суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором № 1502328 від 17 березня 2024 року в розмірі 17 108 гривень 75 копійок підлягає задоволенню.

Разом з тим, підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 1 000 гривень 00 копійок суд не убачає, з огляду на наступне.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на всій території України з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який продовжено та який діє на час розгляду справи.

Відповідно до положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Штрафні санкції в розмірі 1 000 гривень 00 копійок за договором № 1502328 від 17 березня 2024 року нараховані за прострочення виконання грошового зобов`язання під час дії положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а відтак позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Крім цього, разом з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором, представником ОСОБА_2 заявлено також вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в розмірі 2 662 гривні 40 копійок та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 гривень 00 копійок.

За положеннями частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин 1-3 статті 137 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з договором про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, заявкою № 17722 на виконання доручення від 12 березня 2026 року, рахунком на оплату № 17722-10/04-2026 від 10 квітня 2026 року та актом № 17722 прийому-передачі виконаних робіт від 10 квітня 2026 року, адвоката Столітнього М.М. уповноважено здійснювати представництво ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у справі про стягнення заборгованості за договором № 1502328 від 17 березня 2024 року, а сума заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу становить 10 000 гривень 00 копійок.

Заява про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, який підлягає розподілу, відповідачем не подана.

При розподілі витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з того, що такі витрати підтверджені належними доказами та клопотання про їх зменшення не подано іншою стороною, тому відсутні передбачені статтею 137 ЦПК України підстави для зменшення витрат на професійну правничу допомогу. Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 гривень 00 копійок.

Відповідно до вимог статей 133, 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню також сплачений судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 2 515 гривень 38 копійок.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 13, 76, 77, 78, 80, 81, 133, 137, 141, 211, 247, 258, 259, 264, 265, 280, 282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в :

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого на АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ: 44559822, місцезнаходження вулиця Набережно-Корчуватська, будинок 27, приміщення 2 в місті Київ, 03045) заборгованість за договором № 1502328 від 17 березня 2024 року про надання споживчого кредиту в розмірі 17 108 (сімнадцять тисяч сто вісім) гривень 75 копійок, 2 515 (дві тисячі п`ятсот п`ятнадцять) гривень 38 копійок судового збору та 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу, а всього 29 624 (двадцять дев`ять тисяч шістсот двадцять чотири) гривні 13 копійок.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо заяви про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу не було подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя Перетятько О.В.