Рішення № 137900576, 02.07.2026, Буський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер №943/924/26

Провадження № 2-а/943/30/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року м. Буськ

Суддя Буського районного суду Львівської області Шендрікова Г.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у залі суду в місті Буську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови в справі про притягнення до адміністративної відповідальності,

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із указаним вище позовом, у якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7110393 від 29.04.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. та закрити провадження у справі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що 29.04.2026 працівниками поліції складено на нього постанову ЕНА №7110393 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, за керування транспортним засобом, та на вимогу працівників поліції не пред`явив для перевірки документів, які зазначено в п. 2.1. ПДР України, а також здійснив зупинку ТЗ на пішохідному переході, чим порушив ч. 1 ст. 126 КУпАП. Вважає, що дану постанову він оскаржив, тому вважає, що поліцейським було винесено незаконну постанову, яка не відповідає вимогам чинного законодавства, а також порушено права позивача, просить даний позов задовольнити. Крім того, просить поновити строк для оскарження вищезазначеної постанови, оскільки строк на оскарження постанови закінчився. Позивач не знав про існування даної постанови, оскільки йому не вручено копію. Дана постанова йому направлена поштою та отримана 08.05.2026.

Ухвалою судді відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без повідомлення сторін і встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу п`ятиденний строк для подання відповіді на відзив. Копії ухвал про відкриття спрощеного позовного провадження надіслано сторонам.

Крім того, сторонам було роз`яснено зміст частини 5 статті 262 КАС України, відповідно до якої суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Клопотань від будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а тому відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

04.06.2026 представником ВП № 2 (м. Буськ) Золочівського РВП ГУПН у Львівській області подано до суду відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю. Не погоджуючись із доводами та вимогами позивача, представник відповідача покликається на те, що оскаржувана постанова відповідає вимогам закону. 29.04.2026 патрулюючи м. Буськ пл. Ринок, було виявлено автомобіль марки Hyundai, д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого здійснив зупинку на пішохідному переході. Вважають посилання позивача на той факт, що він не керував транспортним засобом не правдивим, оскільки на відео чітко видно рух його транспортного засобу.

Крім того, надіслали на адресу суду відеофіксацію події, яка здійснена на відеореєстратор працівника поліції, тобто підтверджено факт керування транспортним засобом.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи із таких мотивів.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно із ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадській порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як убачається із оскаржуваної постанови поліцейського ВП № 2 (м. Буськ) Золочівського РВП ГУНП у Львівській області капрала поліції Ципка Максима Ярославовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7110393 від 29.04.2026, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. за те, що 29.04.2026 о 21 годині 52 хвилин в м. Буськ пл. Ринок, 25 гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Hyundai, д.н.з. НОМЕР_1 , та на вимогу працівника поліції не пред`явив для перевірки документів, які зазначені в пункті 2.1 ПДР України, а також здійснив зупинку ТЗ на пішохідному переході, чим порушив п. 2.1 ПДР України, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Частиною 1статті 126 КУпАП встановлено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 2.1 ПДР України визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з п. 2.4«а» Правил дорожнього руху України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки, зокрема посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб.

Як вбачається із дослідженого в судовому засіданні відеозапису, долученого відповідачем, як доказ вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, то в такому зафіксовано порушення останнім Правил дорожнього руху, наслідком чого стала зупинка транспортного засобу на пішохідному переході; інспектор поліції, підійшовши до водія, пояснив суть правопорушення, відповідно запитав про наявність документів, зазначених в п.2.1 ПДР України, на що позивач відмовився такі надавати, пояснюючи тим, що він не керував транспортним засобом.

Також з відеозапису з місця складання постанови вбачається, що порядок її складання повністю дотримано, інспектором роз`яснено права та обов`язки, а також ознайомлено позивача із постановою, проте останній відмовився від підпису та отримання копії, що чітко підтверджується відеозаписом із нагрудного відеореєстратора інспектора, тому постанову йому направлено поштою.

Відтак, встановивши факт вчинення серед інших вказаного адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 2.4«а» ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 126 КУпАП, тому було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача за вказаною статтею та накладення на нього стягнення.

Згідно вимог ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС).

Відповідно до п.1.1Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п.1.9.Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу якими, зокрема, передбачено, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Не визнання позивачем обставин, зазначених у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.126 КУпАП, а саме посилання що обставини викладені в оскаржуваній постанові не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи, а постанова є незаконною та безпідставною, розцінюються судом, як спосіб уникнути адміністративної відповідальності. Оскільки позивачем до суду не надано жодного допустимого та належного доказу, який би спростовував обставини викладені в постанові.

Судом встановлено, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.126 КУпАП складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, при цьому розмір штрафу відповідає санкції ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Відтак, суд вважає, що доводи позивача зводяться до незгоди із оскаржуваною постановою відповідача та зазначеними у ній фактичними обставинами адміністративного правопорушення, оскільки позивачем не доведено протиправність оскаржуваної постанови відповідача.

Також, суд вважає, що згідно положень ст. 258 КУпАП у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, зокрема передбачених ч. 4 ст. 126 КУпАП, уповноважена посадова особа на місці вчинення правопорушення виносить постанову. У такому випадку протокол про адміністративне правопорушення не складається. Відтак, суд вважає, що оскаржувана постанова винесена належним суб`єктом та у межах його компетенції.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

За наведених обставин, суд вважає, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є обґрунтованим, прийнятим на підставі, у межах повноважень та у визначений законом спосіб, накладене відповідачем адміністративне стягнення обране у виді та розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 126 КУпАП. Відтак, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі за їх необгрунтованістю.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 6, 8, 9, 10, 77, 78, 90, 139, 140, 242-246, 249, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови в справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови в справі про притягнення до адміністративної відповідальності відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання повного тексту цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 02.07.2026.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області вул. Генерала Григоренка, 3 м. Львів, код ЄДРПОУ 40108833.

Суддя Г. О. Шендрікова