Рішення № 137900377, 02.07.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 522/6173/25

Провадження №: 2/336/362/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Боєва Є.С., за участю секретаря судового засідання Нєдельчевої О.В., представника відповідача адвоката Муравської О.І. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПОРТНО-ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" до ОСОБА_1 про стягнення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

28.03.2025 до Приморського районного суду м. Одеси звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМПОРТНО-ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" із позовом до ОСОБА_1 про стягнення штрафу.

В обґрунтування позову зазначено, що ТОВ "ІМПОРТНО-ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" в липні 2024 року уклало з ОСОБА_1 договір про нерозголошення конфіденційної інформації та комерційної таємниці (далі Договір від 22.07.2024, Договір).

Згідно з умовами договору від 22.07.2024 ТОВ "ІМПОРТНО-ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" (Конфідент) може надавати ОСОБА_1 (Конфіденціал) доступ до Конфіденційної інформації, в тому числі комерційної таємниці Конфідента, його афілійованих осіб, а Конфіденціал в разі надання такого доступу зобов`язується зберегти секретність Конфіденційної інформації та комерційної таємниці конфідента, його афілійованих осіб, і не розголошувати їх.

Відповідно до умов розділу 5 Договору від 22.07.2024 сторони погодили, що підписанням цього Договору Конфіденціал надає свою добровільну згоду на проведення з ним (за його участі) будь-яких досліджень та (або) експертиз та (або) тестів та (або) перевірок за допомогою поліграфу («детектору брехні») виключно з метою підтвердження чи спростування фактів порушення Конфіденціалом умов цього Договору. Тобто, підписанням цього Договору Конфіденціал погоджується з тим, що у разі необхідності на власний розсуд та за власним бажанням Конфіденціал може ініціювати проведення з Конфіденціалом будь-яких досліджень та (або) експертиз та (або) тестів та (або) перевірок за допомогою поліграфу («детектору брехні»), а Конфіденціал зобов`язаний пройти таке дослідження та (або) експертиз, та (або) тестів, та (або) перевірок за допомогою поліграфу на умовах та за переліком питань заявлених Конфідентом.

У січні 2025 року ТОВ "ІМПОРТНО-ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ", в особі директора Таранової П.А. звернулося до ОСОБА_1 з повідомленням про необхідність пройти перевірку за допомогою поліграф з 24 по 31 січня 2025 року за адресою: м. Одеса, вул. Мельницька, буд. 29 (бізнес-центр), офіс 705, 7 поверх.

Однак, ОСОБА_1 проігнорувала повідомлення та у зазначений період не пройшла перевірку на поліграф та не надала своїх пояснень з цього приводу.

Згідно з п. 6.3. Договору від 22.07.2024 року сторонами узгоджено, що уразі відмови від проходження дослідження та (або) експертиз та (або) тестів та (або) перевірок за допомогою поліграфу («детектору брехні»), як це передбачено пунктом 5.3. Договору, Конфіденціал на вимогу Конфідента зобов`язаний виплатити на його користь штраф у розмірі 1 200 000,00 грн за кожен факт такої відмови.

Оскільки ОСОБА_1 в порушення умов Договору та отриманого повідомлення не зявилася для проходження перевірки за допомогою полігарафа з 24 по 31 січня 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 (бізнес-центр), офіс 705, 7 поверх, позивач направив їй вимогу про слпату штрафу, яка залишилася без реагування з боку відповідача.

На підставі наведеного ТОВ "ІМПОРТНО-ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 1 200 000,00 гривень.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 29.05.2024 справу направлено за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

Ухвалою судді судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_2 від 31.07.2025 справу було призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін ( без їх виклику), судове засідання призначено на 23.09.2025 року о 11 год. 00 хв.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25.08.2025 № 367, у зв`язку з тимчасовим відстороненням від здійснення правосуддя судді ОСОБА_2 , було здійснено повторний автоматизований розподіл справи.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Боєва Є.С. від 02.09.2025 справу прийнято до провадження, призначено підготовче судове засідання.

26.11.2025 до суду надійшов відзив, в якому, посилаючись на відсутність доказів щодо наявності трудових або договірних відносин між сторонами, з якими пов`язана конфіденційна інформація позивача, що є предметом Договору від 22.07.2024, відсутність доказів отримання відповідачем повідомлення про необхідність пройти перевірку за допомогою поліграфу, нікчемності умови Договору про проходження такої перевірки, просить відмовити у задоволенні позову, а також стягнути з позивача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 45 000 гривень.

Ухвалою від 17.04.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 23.06.2026

В судове засідання представник позивача не з`явився, направивши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача заперечували проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

На підставі абз. 2 ч. 1 ст. 244 ЦПК України ухвалення та проголошення судового рішення відкладено до 02.07.2026.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд доходить таких висновків.

Судом встановлено, що 22.07.2024 ТОВ "ІМПОРТНО-ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" та ОСОБА_1 уклали договір про нерозголошення конфіденційної інформації та комерційної таємниці (а.с. 11-15).

Як передбачено п. 2.1 Договору, згідно з умовами даного договору Конфідент може надати Конфіденціалу доступ до Конфіденційної інформації, в тому числі комерційної таємниця Конфідента, його афілійованих осіб, а Конфіденціал в разі надання такого доступу зобов`язується зберігати секретність Конфіденційної інформації та комерційної таємниці конфідента, його афілійованих осіб, і не розголошувати їх.

Відповідно до п. 2.2 Договору надання Конфіденційної інформації, в тому числі комерційної таємниці, Конфідента пов`язано з існуванням договірних або трудових відносин між сторонами.

Згідно з п. 5.3 Договору сторони погодили, що підписанням цього Договору Конфіденціал надає свою добровільну згоду на проведення з ним (за його участі) будь-яких досліджень та (або) експертиз та (або) тестів та (або) перевірок за допомогою поліграфу («детектору брехні») виключно з метою підтвердження чи спростування фактів порушення Конфіденціалом умов цього Договору. Тобто, підписанням цього Договору Конфіденціал погоджується з тим, що у разі необхідності на власний розсуд та за власним бажанням Конфіденціал може ініціювати проведення з Конфіденціалом будь-яких досліджень та (або) експертиз та (або) тестів та (або) перевірок за допомогою поліграфу («детектору брехні»), а Конфіденціал зобов`язаний пройти таке дослідження та (або) експертиз, та (або) тестів, та (або) перевірок за допомогою поліграфу на умовах та за переліком питань заявлених Конфідентом.

Як передбачено п. 6.3 Договору, у разі неправомірного розголошення Конфіденційної інформації, а також у разі відмови від проходження досліджень та (або) експертиз та (або) тестів та (або) перевірок за допомогою поліграфу («детектору брехні»), як це передбачено пунктом 5.3 цього Договору, Конфіденціал на вимогу Конфідента зобов`язаний виплатити на його користь штраф у розмірі 1 200 000,00 грн. (один мільйон двісті тисяч гривень) за кожен факт такого розголошення та (або) відмови. Сплата штрафу не звільняє Конфіденціала від обов`язку компенсувати завдану шкоду та відшкодувати моральний збиток.

Відповідно до розписки ОСОБА_1 отримала повідомлення позивача про необхідність пройти перевірку за допомогою поліграфу з 24 по 31 січня 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 (бізнес-центр), офіс 705, 7 поверх. Дата отримання такого повідомлення у розписці відсутня (а.с. 16).

10.03.2025 позивач направив відповідачу вимогу про сплату штрафу в розмірі 1 200 000 грн. (а.с. 17- 21).

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 505 ЦК України визначено, що к омерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв`язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

З умов, укладеного сторонами Договору від 22.07.2024, вбачається, що Конфідент може надати Конфіденціалу доступ до Конфіденційної інформації, в тому числі комерційної таємниця Конфідента, його афілійованих осіб, а Конфіденціал в разі надання такого доступу зобов`язується зберігати секретність Конфіденційної інформації та комерційної таємниці конфідента, його афілійованих осіб, і не розголошувати їх.

При цьому п. 2.2 Договору чітко визначено, що надання Конфіденційної інформації, в тому числі комерційної таємниці, Конфідента пов`язано з існуванням договірних або трудових відносин між сторонами.

Отже, укладений сторонами Договір від 22.07.2024 спрямований на збереження конфіденційної інформації та комерційної таємниці позивача. При цьому доступ до такої інформації Конфіденціал може отримати лише перебуваючи у трудових чи договірних правовідносинах з ТОВ "ІМПОРТНО-ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ".

Як передбачено п. 5.3 Договору, Конфіденціал надає свою добровільну згоду на проведення з ним (за його участі) будь-яких досліджень та (або) експертиз та (або) тестів та (або) перевірок за допомогою поліграфу («детектору брехні») виключно з метою підтвердження чи спростування фактів порушення Конфіденціалом умов цього Договору.

Доказів перебування сторін у договірних чи трудових відносинах (анкета кандидата на посаду, а.с. 10, не є підтвердженням перебування у трудових відносинах) матеріали справи не містять, як і не містять даних про отримання відповідачем конфіденційної інформації чи комерційної таємниці позивача.

За таких обставин у відповідача відсутній обов`язок на проходження будь-яких досліджень, експертиз, тестів, перевірок за допомогою поліграфу, оскільки, не перебуваючи у трудових чи договірних відносинах із Конфідентом, не отримуючи від нього конфіденційну інформацію, Конфіденціал апріорі не може порушувати умови Договору. Відтак і обов`язок сплати штрафу у відповідача відсутній.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За положеннями ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд зауважує, що відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява N 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява N 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, аналізуючи в сукупності наявні по справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованим, недоведеними, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Представником відповідача надані докази, які підтверджують сплату відповідачем судових витрат у розмірі 45 000 гривень.

Відповідно до положень статті 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та(або)значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Разом з тим у частині п`ятій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною п`ятої статті 141 ЦПК України, також визначені положеннями частин, шостої та сьомої статті 141 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог статті 141 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини дев`ята статті 139 ЦПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами четвертої, п`ятої статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись четвертої, п`ятої статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Схожі правові висновки з приводу розподілу витрат на правничу допомогу викладені у постанові Великої Палати Верховного від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Зважаючи на обсяг наданих правничих послуг та виконаних робіт, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності правничих послуг, а також розумності їхнього розміру, суд вважає необхідним зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Оцінюючи співмірність витрат, суд виходить з того, що сам позивач, звертаючись до суду із позовом, оцінював свої судові витрати у сумі 45 000 грн, які складалися із судового збору в розмірі 18 000 грн, а решта з витрат на правничу допомогу. Тобто, витрати на правничу допомогу в розмірі 27 000 гривень позивач вважає співмірними предмету спору та обсягом наданих адвокатом послуг.

Отже, на переконання суду, співмірними витрати є витрати на правничу допомогу в розмірі 27 000 гривень, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст. 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПОРТНО-ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" до ОСОБА_1 про стягнення штрафу відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПОРТНО-ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 27 000 гривень.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТНО-ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ», знаходиться за адресою: вул. Гена Іоганна, 19, м. Одеса, ЄДРПОУ 44656430

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Є.С. Боєв

02.07.26