Рішення № 137900262, 02.07.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/7173/24 2/335/3456/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Калюжної В.В., за участю секретаря судового засідання Муленко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за участю представника відповідача - адвоката Гешевої Ю.Л.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначив наступне.

04.11.2016 року між АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за яким відповідач отримала кредитні кошти з нарахуванням процентів за їх користування.

У зв`язку із неналежним виконанням умов кредитного договору, відповідач має заборгованість у розмірі 55 069,64 гривень, яку позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку та просить стягнути на його користь понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028,00 гривень та на правничу допомогу у розмірі 7 100,00 гривень.

Ухвалою суду від 11.06.2026 року скасовано заочне рішення суду від 08.10.2024 року, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

15.06.2026 року представником відповідача адвокатом Гешевою Ю.Л. подано відзив на позовну заяву, у якому вона просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. На обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначила, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами набуття права вимоги за спірним зобов`язанням, оскільки матеріали справи не підтверджують тотожність кредитного договору, право вимоги за яким було відступлено за договором факторингу, та договору, на який позивач посилається як на підставу заявлених вимог. Крім того, у відзиві зазначено про відсутність належного та арифметично обґрунтованого розрахунку заборгованості, наявність у ньому внутрішніх суперечностей, а також неправомірність нарахування процентів після спливу строку кредитування. Одночасно представником відповідача заявлено вимогу про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

25.06.2026 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якій він просив врахувати викладені пояснення під час вирішення спору та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник позивача зазначив, що надані до матеріалів справи виписка по рахунку та розрахунок заборгованості є належними і допустимими доказами наявності та розміру заборгованості, оскільки відповідають вимогам законодавства про бухгалтерський облік та підтверджують здійснення операцій за кредитним договором. Крім того, вказував, що укладення договору факторингу, акт приймання-передачі реєстру боржників, а також передача кредитної справи підтверджують набуття позивачем права вимоги за спірним зобов`язанням. Також представник позивача посилався на практику Верховного Суду щодо належності банківських виписок як доказів заборгованості та щодо правових наслідків виконання договору факторингу, вважаючи доводи відповідача необґрунтованими.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у матеріалах справи наявна заява представника про розгляд справи за його відсутності, згідно з якою представник позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача адвокат Гешева Ю.Л. заперечувала проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача витрати на правничу допомогу.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, 04.11.2016 року між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії для особистих потреб, за умовами якої встановлено ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000 грн, процентну ставку за користування кредитом у розмірі 26 % річних (фіксована), а також обов`язковий мінімальний платіж у розмірі 7 % від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір від 04.11.2016 року складається з Оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 04.11.2016 року та Акцепту пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття кредитної лінії від 04.11.2016 року, відповідно до яких строк дії кредитної картки становить три роки.

На виконання умов кредитного договору АТ «Альфа-Банк» надав відповідачу кредитні кошти шляхом відкриття та обслуговування кредитної лінії за кредитною карткою у розмірі 20 000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку.

Зі змісту оферти вбачається, що відповідачу підлягав відкриттю рахунок у національній валюті № НОМЕР_1 .

В паспорті споживчого кредиту строк кредитування визначений 12 місяців з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору. Строк дії картки 3 роки з можливістю перевипуску картки за умови дотримання клієнтом умов Договору. Розмір обов`язкового мінімального платежу визначений 7 % від суми заборгованості, мінімальний платіж 50 грн.

Згідно з випискою по рахунку з кредитною карткою «World Debit Mastercard» з період з 04.11.2016 року по 08.04.2024 року, ліміт кредиту - 0,00, всього витрат 78426,57 грн., всього надходжень 76216,33 грн., поточна сума заборгованості на кінцеву дату виписки - 0,00.

20 вересня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу № 3, за умовами якого ТОВ «Альфа-Банк» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» за плату, а АТ «Альфа-Банк» відступає ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» належне АТ «Альфа-Банк» право вимоги до боржників за договорами перелік яких наведено в Додатку № 1-1 до договору.

Згідно Додатку № 1-1 до Договору факторингу № 3 від 20 вересня 2021 року на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» відступлене право грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № ССNG-630510097 від 04.11.2016 року, загальна сума заборгованості визначена в розмірі 55069,64 грн., з яких сума за основною заборгованістю в валюті договору на дату укладення Договору - 49284,98 грн., пеня/штраф/неустойка на дату укладення Договору факторингу 5784,66 грн., загальна сума заборгованості, проценти, комісія та тіло кредиту станом на дату укладення Договору без урахування пені/штрафу/ неустойки 49284,98 грн., кошти за відступлення право вимоги по основному Договору сплачується Фактором 2689,94 грн.

20 вересня 2021 року АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» підписали також акт приймання-передачі реєстру боржників до договору факторингу.

Також долучене доручення № 559 від 20 вересня 2021 року відповідно до якої позивач перерахував кошти АТ «Альфа-Банк» за право вимоги згідно договору факторингу № 3 від 20 вересня 2021 року в розмірі 12844800 грн.

У розрахунку, складеному позивачем у зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_2 своїх зобов`язань за кредитним договором наявні дані про тіло кредиту 15676,49 грн. та про його сплату у тому ж розмірі 20.09.2021, дані про прострочене тіло кредиту у розмірі 48252 грн, відсотки за користування кредитом 5764,66 грн, комісії та неустойка, які значаться як сплачені, овердрафт на рахований та сплачений, але з визначеною сумою боргу по ньому 1032,96 грн. Загальна сума боргу визначена у розмірі 55069,64 грн.

Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України , за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

З наведених обставин справи вбачається, що ПАТ «Альфа-Банк» та відповідачем 04.11.2016 було підписано анкету-заяву про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Альфа-Банк».

Також відповідачем було підписано оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії у якій встановлено кредитний ліміт 200000 грн.

Дослідивши надані позивачем докази, суд вважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що права вимоги до відповідача були відступлені саме за офертою на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум», оскільки згідно з витягу з додатку до договору факторингу № 3 від 20 вересня 2021 року відступлено ТОВ "ФК «Еліт Фінанс» право вимоги до відповідача за конкретним кредитним договором з номером CCNG-630510097 від 04.11.2016 року, який в матеріалах справи відсутній.

Крім цього, представником позивача до матеріалів справи не надано належних доказів перерахування відповідачу коштів за умовами визначеними у договорі про банківське обслуговування та/або кредитного договору. У наявній в матеріалах справи виписці по рахунку відсутні відомості про особу, яка його сформувала, та реквізити, що дають можливість ідентифікувати його походження. Тобто цей документ не містить підпису уповноваженої особи, тому не є первинним бухгалтерським документом в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Разом з цим у цій виписці вказано, що вона надана за договором CCNG-630510097, проте не вбачається яка сума кредиту була видана, натомість вбачається списання процентів за овердрафт, списання процентів за користування кредитом (покупки), списання процентів за користування кредитом (готівкові операції), списання комісії за надання кредиту на умовах програм з розстрочки, щомісячні комісії за розрахунково-касове обслуговування. При цьому всі ці суми включені до суми заборгованості. Однак нарахування щомісячних комісій не передбачено умовами договору, наданого позивачем на підтвердження наявності правовідносин з відповідачем, також не визначений умовами договору розмір процентів за овердрафтом.

Крім того матеріали справи не містять жодного документа, який би підтверджував зв`язок між офертою від 04.11.2016 року, рахунком № НОМЕР_1 та договором № CCNG-630510097, а також не містять самого договору № CCNG-630510097.

Отже, позивач не довів належними та допустимими доказами ані факт порушення відповідачем конкретних умов кредитного договору, ані склад та розмір заявленої до стягнення заборгованості. Подані до суду докази не дають можливості встановити підстави виникнення кожної зі складових заборгованості, періоди та порядок нарахування процентів, комісій, неустойки, а також перевірити правильність здійсненого позивачем розрахунку.

Суд також враховує, що виписка, з огляду на відсутність даних про особу, що її сформувала, а також розрахунок, складений позивачем, не є належними та допустимими доказами наявності заборгованості, оскільки вони не є первинними банківськими документами в розумінні вимог чинного законодавства.

Отже, надані позивачем докази можуть свідчити про наявність певних правовідносин між відповідачем і банком, однак не підтверджують існування саме того зобов`язання, право вимоги за яким заявлено позивачем.

У даній справі позивач, зокрема, просив стягнути борг, проценти за користування кредитом та штрафи, однак належних, допустимих та достатніх доказів їх наявності не надав. Разом з цим, саме позивач має довести досягнення згоди між сторонами з цих питань та невиконання однією із сторін взятих на себе зобов`язань, а перекладення цього обов`язку на відповідача нівелює застосування принципу змагальності.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Еліт Фінанс».

Крім того, як позивачем так і відповідачем заявлено про стягнення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що позовні вимоги у даній справі залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу підлягають покладенню на позивача як на сторону, не на користь якої ухвалено судове рішення.

При цьому інші судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, підлягають розподілу судом з урахуванням положень статей 133, 137, 141 ЦПК України, за умови їх належного документального підтвердження, фактичності, необхідності та розумності.

11.05.2026 року між адвокатом Гешевою Ю.Л. та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір про надання правничої (правової) допомоги.

15.06.2026 року сторонами підписано акт приймання-передачі наданих послуг за вказаним договором, відповідно до якого адвокатом фактично надано правничу допомогу, а клієнтом прийнято її в повному обсязі. Зокрема, виконано: ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та судової справи № 335/7173/24, надання консультацій, підготовку та подання заяви про перегляд заочного рішення, підготовку та подання відзиву на позов, участь у судових засіданнях 11.06.2026 та 30.06.2026.

Загальна вартість наданих послуг становить 10 000 (десять тисяч) грн, яка сплачена клієнтом у повному обсязі.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Разом з тим, з огляду на зміст і предмет позову, обставини даної справи, з урахуванням яких зміст процесуальних документів у цій справі не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, їх обсяг і складність не є значними, суд вважає, що зазначений розмір понесених відповідачем витрат на правничу допомогу не є співмірним зі складністю справи.

Виходячи зі складності справи, обсягу часу витраченого адвокатом на виконання послуг, виконаних послуг по складенню процесуальних документів, які є аналогічними за змістом, суд вважає за необхідне стягнути їх вартість у загальному розмірі 2000 гривен, а також стягнути витрати, пов`язані з участю адвоката у двох судових засіданнях у розмірі 3000 гривень.

Таким чином, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що розмір витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу, який підлягає стягненню з позивача, є обґрунтованим та співмірним зі складністю справи у розмірі 5 000,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС», ЄДРПОУ 40340222, адреса: 03035 м. Київ, пл. Солом`янська, буд. 2.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 02 липня 2026 року.

Суддя В.В. Калюжна