Ухвала суду № 137899700, 02.07.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/22623/25

Провадження № 4-с/761/100/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді-Анохіна А.М.,

з участю секретаря судового засідання-Лазуренко А.В.,

скаржника- ОСОБА_1 ,

боржника- ОСОБА_2 ,

представника боржника- Кшевецької І.В

головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві-Черкасова Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії, бездіяльність та незаконні рішення державних виконавців Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2026 скаржник ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії, бездіяльність та незаконні рішення державних виконавців Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, в якій просила: визнати неправомірними дії та бездіяльність державних виконавців Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 79882591 в частині незаконного перенесення виконавчих дій, не надання доступу до матеріалів виконавчого провадження, ненадання повних відеозаписів виконавчих дій, невжиття заходів примусового виконання щодо боржника, невиконання вимог ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», допущення сторонніх осіб до незаконного втручання у виконавчі дії, фактичного сприяння зриву виконання судових рішень; визнати, що обставини невиконання судових рішень виникли виключно внаслідок системного невиконання рішень боржником, бездіяльності та незаконних дій державних виконавців; відмовити у задоволенні заяви Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання судового рішення; зобов`язати державних виконавців забезпечити належне та повне виконання ухвал суду шляхом особистих офлайн зустрічей матері із дитиною без присутності батька у визначеному судом місці та часі; зобов`язати державних виконавців надати скаржнику та її представнику повний доступ до матеріалів виконавчого провадження, копії всіх постанов, актів та документів, повні не монтовані відеозаписи виконавчих дій, матеріали АСВП, записи боді-камер, та документи щодо перенесення виконавчих дій; постановити окрему ухвалу щодо виявлених порушень законодавства у діях посадових осіб Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України; зобов`язати державних виконавців застосувати до боржника ОСОБА_2 усі передбачені законом заходи примусового виконання судового рішення, зокрема, скласти належні акти про факт невиконання судового рішення, накласти штрафи за кожен встановлений факт невиконання ухвал суду, у разі повторного невиконання накласти штрафи у подвійному розмірі, відповідно до ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», повідомити органи досудового розслідування про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України, вирішити питання щодо застосування інших заходів примусового виконання, передбачених законом, у тому числі тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; визнати, що тривале невиконання боржником ухвал суду від 18.08.2025, 15.12.2025 та постанови Київського апеляційного суду від 12.02.2026 є системним порушенням прав матері та дитини, а також суперечить принципу обов`язковості судового рішення, гарантоване ст. 129-1 Конституції України.

В обґрунтування скарги зазначено, що на примусовому виконанні в Солом`янському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 79882591 щодо забезпечення особистих зустрічей матері ОСОБА_1 з неповнолітньою донькою ОСОБА_3 без присутності батька. Скаржник вказує, що з моменту відкриття зазначеного виконавчого провадження 26.12.2025 державними виконавцями належним чином не забезпечено жодного повного та реального виконання судового рішення, системно ігнорують порушення боржника, фактично створюються перешкоди у спілкуванні матері із дитиною, незаконно переносяться виконавчі дії, не надається доступ до матеріалів виконавчого провадження, не забезпечується виконання рішення у визначеному судом місці та часі, допускається незаконна присутність сторонніх осіб, що сприяє штучному відчуженню дитини від матері. Неналежне виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 18.08.2025 та постанови Київського апеляційного суду від 12.02.2026 у справі № 761/22623/25, на переконання скаржника, виникло внаслідок бездіяльності боржника та державних виконавців, якими грубо порушуються вимоги закону. Починаючи із січня 2026 року по травень 2026 року державними виконавцями проводились виконавчі дії, які не призвели до фактичного виконання судових рішень, зокрема, не було забезпечено реальної передачі дитини для зустрічі з матір`ю, а також не було застосовано заходів примусу до боржника, а відтак рішення суду і досі не виконане у спосіб та у місці, визначений судом. Крім того, скаржник вказує, що за фактом кожного істотного порушення нею викликалась поліція, яка фіксувала обставини правопорушень, подавались заяви про вчинення кримінальних правопорушень, за результатами розгляду яких вносились відомості до ЄРДР, що свідчить про наявність системності порушень в діях посадових осіб при виконанні рішень судів та невжиття ними заходів впливу на боржника. Окремо скаржник вказує на безпідставні відкладення виконавчих дій, що свідчить про системне затягування, і унеможливлення виконання судових рішень, що призвело до штучного відчуження дитини від матері та порушення найкращих інтересів дитини. Також державними виконавцями фактично приховуються матеріали виконавчого провадження та не надається можливість стороні скаржника своєчасно ознайомлюватись із ними, що суттєво порушує процесуальні права скаржника та унеможливлює належний захист її прав. Скаржник вказує, що з метою захисту інтересів дитини, припинення подальшого її психологічного відчуження від матері, а також з метою належного виконання судового рішення, зустрічі матері із дитиною мають відбуватись після відповідної медіації та із психологічним супроводом, що в повній мірі відповідатиме інтересам дитини, та про що скаржник 12.05.2026 повідомила Службу у справах дітей та сім`ї виконавчого органу КМР (КМДА), подавши відповідне звернення. Посилаючись на викладене, а також з огляду на те, що рішення суду фактично не було виконано, оскільки дитина не була передана матері для здійснення побачення, відповідно до встановленого судом порядку, а відтак зустрічі, передбачені судовим рішенням, не відбулися, чим були порушені права стягувача, а відтак скаржник вимушена звернутись до суду із даною скаргою з метою захисту своїх прав та прав дитини.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2026, було визначено для розгляду справи головуючого суддю Анохіна А.М.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19.05.2026, скаргу було залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08.06.2026, у справі було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.

В червні 2026 року до суду від представника Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшли заперечення на скаргу, відповідно до яких представник відділу просив в задоволенні скарги відмовити. Так, на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження з примусового виконання ухвали № 761/22623/25, виданої 18.08.2025 Шевченківським районним судом м. Києва, про тимчасове до набрання рішенням суду про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів законної сили, забезпечення позову шляхом встановлення зустрічей матері ОСОБА_1 із донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності батька ОСОБА_2 , виключно за бажанням дитини кожної першої і третьої суботи місяця з 10.00 год. до 17 год. за місцем проживання матері по АДРЕСА_1 або в інших місцях за взаємною згодою, бажанням матері і дитини; та зобов`язання ОСОБА_2 забезпечити надання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для зустрічі дитини з матір`ю у встановлений судом графік побачень. 26.12.2025 головним державним виконавцем Лебедєвою Л.Ю. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 79882591, яка була направлена сторонами виконавчого провадження. Вимогою від 14.01.2026 ОСОБА_2 було зобов`язано надати дитину для зустрічі з матір`ю. 17.01.2026 ОСОБА_2 привіз доньку за адресою: АДРЕСА_1 о 10.00 год., однак, ОСОБА_1 не було вдома. З огляду на те, що зустрічі дитини із матір`ю мали відбуватись виключно за бажання дитини, державний виконавець опитала дитину, остання, висловила думку, що не бажає зустрітись із матір`ю, про що державним виконавцем було складено відповідний акт від 17.01.2026 та зафіксовано це на відео. 07.02.2026 ОСОБА_2 на вимогу державного виконавця привіз дитину для зустрічі з матір`ю, однак, ОСОБА_3 висловилась про небажання зустрічатись із матір`ю, про що також було складено відповідний акт. Державний виконавець вказує, що боржником було належним чином виконано вимоги ухвали та державного виконавця, однак, зустрічі не відбулись з огляду на не бажання дитини зустрічатись із матір`ю. 18.02.2026 до відділу надійшла постанова Київського апеляційного суду від 12.02.2026 у справі № 761/22623/25, відповідно до якої ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 18.08.2025 було змінено, та тимчасово до набрання рішенням суду про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів у даній справі законної сили, забезпечено позов шляхом встановлення зустрічей матері ОСОБА_1 із донькою ОСОБА_3 , без присутності батька ОСОБА_2 , кожної першої і третьої суботи місяця з 10.00 год. до 17.00 год. за місцем проживання матері по АДРЕСА_1 або в інших місцях за взаємною згодою, бажанням матері і дитини. Перші чотири зустрічі матері ОСОБА_1 із донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , провести за участю спеціаліста-психолога Органу опіки та піклування Солом`янської районної державної адміністрації в м. Києві, а також зобов`язано ОСОБА_2 забезпечити надання дитини ОСОБА_3 для зустрічі дитини з матір`ю у встановлений судом графік побачень. 19.02.2026 державним виконавцем з метою виконання постанови суду апеляційної інстанції було направлено до Солом`янського районного у місті Києві Центру соціальних служб, Органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської РДА та Управління соціальної та ветеранської політики Солом`янської РДА вимогу про забезпечення 21.02.2026 участі спеціаліста-психолога у визначеному в судовому рішенні місці. 20.02.2026 зустріч не відбулась, в зв`язку з перебуванням боржника на лікарняному, в зв`язку з чим виконавча дія була відкладена. 20.02.2026 до відділу надійшла відповідь Служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської РДА про відсутність в службі посади психолога, в зв`язку з чим служба не може забезпечити явку відповідного спеціаліста для проведення виконавчих дій 21.02.2026, 07.03.2026, 21.03.2026, 04.04.2026. Крім того, 20.02.2026 до відділу надійшла відповідь Управління соціальної та ветеранської політики Солом`янської РДА про досягнення домовленості із психологом Центру щодо зустрічі 21.02.2026, а також узгодження із ОСОБА_1 першої зустрічі у приміщенні Центру. 07.03.2026 при перевірці виконання судового рішення боржником, було встановлено, що дитина не виявила бажання зустрітися з матір`ю ОСОБА_1 , що було зафіксовано державним виконавцем та складено відповідний акт. 12.03.2026 головним державним виконавцем за невиконання ухвали суду в частині забезпечення побачень дитини та матері без присутності батька, винесено постанову про накладення на ОСОБА_2 штрафу в розмірі 1700,00 грн, яка була оскаржена боржником в судовому порядку. 21.03.2026 за адресою місця проживання стягувача боржником було надано дитину для проведення зустрічі з матір`ю, яка тривала до 11.37 год, та після якої працівниками поліції були застосовані заходи деблокування дитини, про що було складено відповідний акт від 21.03.2026, який було завантажено до АСВП 23.03.2026. З огляду на те, що боржником в цей день було виконано вимоги ухвали, надано дитину для зустрічі з матір`ю, а відтак були відсутні підстави для застосування заходів, передбачених ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження». 04.04.2026 виконавчі дії було відкладень, в зв`язку з хворобою дитини, а 18.04.2026 виконавчі дії не відбулись в зв`язку із відрядженням стягувача. В подальшому, на пропозицію боржника провести зустріч із дитиною 02.05.2026 в парку за адресою, яка не вказана в постанові суду апеляційної інстанції, стягувач категорично відмовились з огляду на погодні умови та відсутністю затишку відмінного як вдома. 01.05.2026 відділом було отримано повідомлення Солом`янського районного в місті Києві Центру соціальних служб про те, що Центр є комунальним закладом та має п`ятиденний робочий тиждень, а відтак забезпечити участь спеціаліста у вихідний день не вбачається можливим, в зв`язку з чим 01.05.2026, 06.06.2026- 19.06.2026, 20.06.2026- 03.07.2026, - виконавчі дії були відкладені в зв`язку з цим. Наведене в сукупності свідчить про організацію відділом належного виконання ухвали та постанови судів, наявність поважних причин для відкладення виконавчих дій, в тому числі, з огляду на хвороби учасників, та на неможливість забезпечення участі відповідного спеціаліста. Крім того, на звернення та заяви стягувача відділом у встановленому законом поряду були надані відповіді, а відтак доводи скарги є безпідставними.

В червні 2026 року до суду від скаржника надійшли заперечення на письмові пояснення відділу, відповідно до яких сторона скаржника наполягала на задоволенні вимог скарги, посилаючись на те, що судове рішення і досі належним чином не виконане, та твердження відділу про його належне виконання є безпідставними. Так, 07.03.2026 державним виконавцем не було забезпечено зустріч дитини із матір`ю без присутності батька, особи, які були присутні під час виконавчої дії втручались в хід проведення зустрічі, висловлювали словесні образи, чинили психологічний та фізичний тиск, а складений державним виконавцем акт не містить повного і об`єктивного опису всіх обставин. Також, 21.03.2026 фактично не було забезпечено належне виконання рішення суду, оскільки, дитину не було передано матері та не було надано можливості ознайомитись із відповідним актом державного виконавця, що є порушенням прав скаржника. Систематичне перенесення виконавчих дій, в тому числі, з огляду на неможливість забезпечення участі психолога не є поважною причиною для відкладення виконавчих дій, а свідчить лише про неналежну організацію виконання постанови суду апеляційної інстанції, що має системний характер.

Скаржник в судовому засіданні вимоги скарги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на підстави, які викладені у скарзі.

Боржник ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували проти задоволенні вимог скарги, посилаючись на її безпідставність.

Представник Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судовому засіданні заперечував проти задоволенні вимог скарги, посилаючись на її безпідставність. Одночасно вказав, що і на даний час державний виконавець постійно звертається до компетентних органів про необхідність забезпечення участі психолога у виконавчих діях, однак, ці вимоги залишаються без належного виконання, в зв`язку з чим з не залежних від відділу причин виконати постанову суду апеляційної інстанції не вбачається можливим, про що постійно складаються відповідні акти.

Представники Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, та Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явились. Про розгляд справи повідомлялись належним чином.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за наведеної явки сторін.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, відеозаписи, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Здійснення судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано розділом VІІ ЦПК України і спрямовано на захист учасників виконавчого провадження від порушень їх прав та свобод під час виконання судових рішень за принципом їх обов`язковості.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Судом встановлено, що на виконанні в Солом`янському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження з примусового виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва, виданої 18.08.2025 у справі № 761/22623/25, про зобов`язання тимчасово до набрання рішенням суду про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів законної сили, забезпечення позову шляхом встановлення зустрічей матері ОСОБА_1 із донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності батька ОСОБА_2 , виключно за бажанням дитини кожної першої і третьої суботи місяця з 10.00 год. до 17 год. за місцем проживання матері по АДРЕСА_1 або в інших місцях за взаємною згодою, бажанням матері і дитини; та зобов`язання ОСОБА_2 забезпечити надання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для зустрічі дитини з матір`ю у встановлений судом графік побачень.

26.12.2025 головним державним виконавцем Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лебедєвою Л.Ю. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 79882591 з примусового виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 18.08.2025 у справі № 761/22623/25.

Вимогою від 14.01.2026 ОСОБА_2 було зобов`язано надати дитину для зустрічі з матір`ю.

17.01.2026 ОСОБА_2 привіз доньку за адресою: АДРЕСА_1 о 10.00 год., однак, зустріч не відбулась, в тому числі, з огляду на не бажання дитини, про що державним виконавцем було складено відповідний акт від 17.01.2026 та зафіксовано на відео.

07.02.2026 ОСОБА_2 на вимогу державного виконавця привіз дитину для зустрічі з матір`ю, однак, ОСОБА_3 висловилась про небажання зустрічатись із матір`ю, про що також було складено відповідний акт.

18.02.2026 до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшла постанова Київського апеляційного суду від 12.02.2026 у справі № 761/22623/25, відповідно до якої ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 18.08.2025 було змінено, та тимчасово до набрання рішенням суду про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів у даній справі законної сили, забезпечено позов шляхом встановлення зустрічей матері ОСОБА_1 із донькою ОСОБА_3 , без присутності батька ОСОБА_2 , кожної першої і третьої суботи місяця з 10.00 год. до 17.00 год. за місцем проживання матері по АДРЕСА_1 або в інших місцях за взаємною згодою, бажанням матері і дитини. Перші чотири зустрічі матері ОСОБА_1 із донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , провести за участю спеціаліста-психолога Органу опіки та піклування Солом`янської районної державної адміністрації в м. Києві, а також зобов`язано ОСОБА_2 забезпечити надання дитини ОСОБА_3 для зустрічі дитини з матір`ю у встановлений судом графік побачень.

З мотивувальної частини зазначеної постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що при розгляді апеляційної скарги судом було встановлено фактичне проживання дитини з батьком, тісний психоемоційний зв`язок саме з ним, об`єктивної можливості впливу батька на дитину, а тому обумовлення побачень матері з дитиною без присутності батька виключно за бажанням дитини може призвести до унеможливлення реалізації матір`ю своїх прав на участь у вихованні та побачення з дитиною на час розгляду даної справи.

Разом з тим, апеляційний суд звернув увагу на те, що у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання дітей, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту з донькою особисто з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір`ю.

При цьому, враховуючи наявність конфліктних відносин між батьками дитини, відсутність між матір`ю та дитиною протягом тривалого часу спілкування, втрату тісного емоційного зв`язку, враховуючи якнайкращі інтереси дитини, на думку колегії суддів, було доцільним провести перші зустрічі матері з дитиною за участю спеціаліста-психолога Органу опіки та піклування Солом`янської районної державної адміністрації в м. Києві для встановлення психоемоційного зв`язку та налагодження контакту матері та дитиною.

19.02.2026 державним виконавцем з метою виконання постанови Київського апеляційного суду від 12.02.2026 було направлено до Солом`янського районного у місті Києві Центру соціальних служб, Органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської РДА та Управління соціальної та ветеранської політики Солом`янської РДА вимогу про забезпечення 21.02.2026 участі спеціаліста-психолога у визначеному в судовому рішенні місці.

20.02.2026 зустріч не відбулась, в зв`язку з перебуванням боржника на лікарняному, в зв`язку з чим виконавча дія була відкладена.

20.02.2026 до відділу надійшла відповідь Служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації № 108/24-560, в якій служба повідомила про відсутність в службі посади психолога, в зв`язку з чим служба не може забезпечити явку відповідного спеціаліста для проведення виконавчих дій 21.02.2026, 07.03.2026, 21.03.2026, 04.04.2026.

20.02.2026 до відділу надійшла відповідь Управління соціальної та ветеранської політики Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, зі змісту якої вбачається про досягнення домовленості із психологом Центру щодо зустрічі 21.02.2026, а також узгодження із ОСОБА_1 першої зустрічі у приміщенні Центру.

07.03.2026 при перевірці виконання судового рішення боржником, було встановлено, що ОСОБА_5 привіз дитину для зустрічі із матір`ю, однак, дитина не виявила бажання зустрітися з матір`ю ОСОБА_1 , що було зафіксовано державним виконавцем, виконавчу дію було відкладено та складено відповідний акт.

Головним державним виконавцем Солом`янського відділу держаної виконавчої служби в місті Києві Лебедєвою Л.Ю. було винесено постанову від 12.03.2026 відповідно до якої за невиконання постанови Київського апеляційного суду від 12.02.2026 у справі № 761/22623/25 на боржника ОСОБА_2 було накладено штрафу в розмірі 1700,00 грн.

Зі змісту зазначеної постанови державного виконавця вбачається, що 07.03.2026 боржник ОСОБА_2 забезпечив присутність дитини для зустрічі із матір`ю, однак, сам був присутній при цій зустрічі, що суперечило змісту резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції.

ОСОБА_2 звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Солом`янського відділу держаної виконавчої служби в місті Києві про визнання зазначеної постанови протиправною та її скасування.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 у справі № 320/12519/26, за вказаним позовом було відкрито провадження.

21.03.2026 за адресою місця проживання стягувача боржником було надано дитину для проведення зустрічі з матір`ю. Однак, після того як матір в агресивній формі наполягала на тому, щоб дитина зайшла до квартири, на що остання категорично не погоджувалась, та було запропоновано інше місце зустрічі, що було відхилено матір`ю, державним виконавцем було оголошено про припинення виконавчої дії о 11.37 год. Однак, ОСОБА_1 схопила дитину та почала силою її утримувати. З огляду на ці дії, психолог вказав на наявність ознак насильства щодо дитини, в зв`язку з чим в подальшому працівниками поліції були застосовані заходи деблокування дитини, про що було складено відповідний акт від 21.03.2026, від підпису якого стягувач відмовилась, про що свідчить відповідна відмітка.

Зі змісту листа Солом`янського районного в місті Києві Центру соціальних служб від 24.03.2026 щодо результатів зустрічі матері ОСОБА_1 із донькою ОСОБА_3 , що відбулась ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що зважаючи на конфлікт між батьками та втягування дитини в цей конфлікт, що може спричинити особистісні та емоційні порушення, а також з метою захисту найкращих інтересів дитини, мінімізації її дискомфорту та уникнення психологічного травмування під час зустрічей з матір`ю офлайн, практичний психолог вказує про доцільність початок налагодження стосунків дитини з матір`ю в онлайн форматі поступово та послідовно.

В подальшому виконавчі дії до 01.05.2026 відкладались, в зв`язку з хворобою дитини, відрядженням стягувача, про що сторонами надавались до відділу відповідні клопотання.

01.05.2026 відділом було отримано лист Солом`янського районного в місті Києві Центру соціальних служб про те, що Центр є комунальним закладом та має п`ятиденний робочий тиждень, а відтак забезпечити участь спеціаліста у вихідний день без його особистої згоди не вбачається можливим, в зв`язку з чим виконавчі дії були відкладені до 15.05.2026, про що державним виконавцем було винесено відповідну постанову від 01.05.2026.

14.05.2026 з метою виконання рішення суду державним виконавцем було направлено вимогу про забезпечення 16.05.2026 участі спеціаліста-психолога Органу опіки та піклування Солом`янської РДА.

Зі змісту листа Солом`янського районного в місті Києві Центру соціальних служб від 14.05.2026, було встановлено, що психологи Центру вже неодноразово брали участь у зустрічах матері із дитиною в рамках даного виконавчого провадження. Наразі в Центрі працює лише два психологи і обидві вже були залучені до вирішення спору між батьками в інтересах дитини. Однак, за результатами першої зустрічі до центру звернувся адвокат батька з вимогою змінити психолога, а за результатами другої зустрічі до Центру звернулась адвокат матері дитини щодо незадоволення діями призначеного на заміну психолога. Посилаючись на викладене, участь психолога Центру під час зустрічі ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 , наразі неможлива.

Постановою головного державного виконавця Солом`янського відділу держаної виконавчої служби в місті Києві від 15.05.2026, проведення виконавчих дій було відкладено до 29.05.2026, зокрема з огляду на неможливість участі психолога під час зустрічей матері із дитиною.

04.06.2026 з метою виконання рішення суду державним виконавцем було направлено вимогу про забезпечення 05.06.2026 участі спеціаліста-психолога Органу опіки та піклування Солом`янської РДА.

Зі змісту листа Солом`янського районного в місті Києві Центру соціальних служб від 05.06.2026, було встановлено, що участь психолога Центру під час зустрічі ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 у вихідний день без його особистої згоди, наразі неможлива.

Постановою головного державного виконавця Солом`янського відділу держаної виконавчої служби в місті Києві від 05.06.2026, проведення виконавчих дій було відкладено до 19.06.2026, зокрема з огляду на неможливість участі психолога під час зустрічей матері із дитиною та перебування боржника на лікарняному.

18.06.2026 з метою виконання рішення суду державним виконавцем було направлено вимогу про забезпечення 20.06.2026 участі спеціаліста-психолога Органу опіки та піклування Солом`янської РДА.

Зі змісту листа Солом`янського районного в місті Києві Центру соціальних служб від 19.06.2026, було встановлено, що участь психолога Центру під час зустрічі ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 у вихідний день без його особистої згоди, наразі неможлива.

Постановою головного державного виконавця Солом`янського відділу держаної виконавчої служби в місті Києві від 19.06.2026, проведення виконавчих дій було відкладено до 03.07.2026, зокрема з огляду на неможливість участі психолога під час зустрічей матері із дитиною.

Крім того, в матеріалах справи наявні копії талонів-повідомлення єдиного обліку про прийняття і реєстрацію заяв, зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово зверталась до правоохоронних органів із заявами, зокрема, про неналежне виконання ОСОБА_2 рішень судів, яким його зобов`язано надавати дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для зустрічей із матір`ю.

Також, в матеріалах справи наявні копії витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відповідно до яких за заявами ОСОБА_1 неодноразово вносились відомості, в тому числі за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Даних про хід досудового розслідування у вказаних кримінальних провадженнях, визнання ОСОБА_1 потерпілою у цих кримінальних провадженнях, та/або наявність обвинувального вироку за результатами розгляду кримінальних проваджень судом, - матеріали справи не містять.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.05.2026 у справі № 761/22623/25, було прийнято звіт представника боржника про виконання судового рішення - ухвали суду про забезпечення позову від 18.08.2025 в цивільній справі № 761/22623/25.

Зі змісту зазначеної ухвали суду вбачається, що при вирішенні питання про прийняття звіту ОСОБА_2 , як боржника у виконавчому провадженні, судом було враховано, що 07.03.2026 р. боржник виконав постанову Київського апеляційного суду від 12.02.2026 р., забезпечив надання дитини ОСОБА_6 для зустрічі дитини з матір`ю, однак, зустріч фактично не відбулась, оскільки, дитина не виявила бажання спілкуватись з матір`ю, при цьому, про необхідність врахування бажання дитини щодо зустрічей з матір`ю вказано в постанові Київського апеляційного суду від 12.02.2026 р. Відтак, з акту державного виконавця вбачалось, що причиною відсутності зустрічі матері з дитиною була не поведінка боржника ОСОБА_2 , а саме бажання дитини. Сам по собі факт присутності батька, який самостійно привіз дочку на обумовлене місце зустрічі з матір`ю, не може бути підставою для відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення - ухвали суду про забезпечення позову від 18.08.2025 р. в цивільній справі № 761/22623/25 щодо подій, які мали місце 07.03.2026 р.

Обгрунтовуючи свої вимоги, скаржник вказувала, що ані ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 18.08.2025, ані постанова Київського апеляційного суду від 12.02.2026 у справі № 761/22623/25, якою визначено порядок, місце та час її зустрічей із дитиною без участі батька, державною виконавчою службою належним чином не виконана, державними виконавцями належним чином не забезпечено жодного повного та реального виконання судового рішення, системно ігноруються порушення боржника, фактично створюються перешкоди у спілкуванні матері із дитиною, незаконно переносяться виконавчі дії, не надається доступ до матеріалів виконавчого провадження, не забезпечується виконання рішення у визначеному судом місці та часі, допускається незаконна присутність сторонніх осіб, що сприяє штучному відчуженню дитини від матері, а тому наявні підстави для визнання цих дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії.

Заперечуючи проти вимог скарги, представник відділу державної виконавчої служби вказував на вжиття державними виконавцям всіх передбачених законом заходів щодо належного виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 18.08.2025, та постанови Київського апеляційного суду від 12.02.2026 у справі № 761/22623/25, якою було визначено порядок, місце та час зустрічей матері із дитиною, однак, Орган опіки та піклування Солом`янської районної державної адміністрації в м. Києві та Солом`янський районний в місті Києві Центру соціальних служб вказували про неможливість забезпечення участі спеціаліста-психолога для проведення зустрічей в рамках даного виконавчого провадження, а відтак рішення, зокрема, апеляційної інстанції, фактично виконати не вбачається можливим з незалежних від державної виконавчої служби причин.

Перевіряючи обґрунтованість вимог скарги та заперечень на неї, суд приймає до уваги те, що відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

За приписами статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, як розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (частина перша статті 447-1 ЦПК України).

Частинами 1, 2 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, в тому числі проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною встановлено статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

Виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом. У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею. Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.

Забезпечення виконання судового рішення є обов`язком держави, яка повинна забезпечувати ефективні системи виконання судових рішень, а також функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалено обов`язкове судове рішення.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлене сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили (рішення Європейського суду з прав людини «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28 липня 1999 року).

У справі «Вишняков проти України» (рішення від 24 липня 2018 року) ЄСПЛ зазначено, що відсутність механізмів добровільного виконання суттєво зменшила можливості співпраці з тим із батьків, хто чинить перешкоди. Хоча слід визнати, що перевага завжди надається добровільному виконанню. Суд зазначає, що незмінна позиція, якої часто дотримуються батьки у таких справах, може ускладнити таке добровільне виконання та зумовити у відповідних випадках необхідність застосування пропорційних примусових заходів.

Суд вважає, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини вимагає врахування поглядів дітей, ці погляди не обов`язково є незмінними, а заперечення дітей, які мають бути належним чином враховані, не обов`язково є достатніми для подолання інтересів батьків, особливо в тому, щоб мати постійний контакт з дитиною. Зокрема, право дитини висловлювати свої власні погляди не повинно тлумачитися як надання безумовного права вето дітям без будь-яких інших факторів, що розглядаються, а також проведення експертизи для визначення їх найкращих інтересів. Такі інтереси зазвичай передбачають, що зв`язки дитини з сім`єю повинні зберігатися, за винятком випадків, коли це може шкодити його здоров`ю та розвитку (рішення у справі «А.В. проти Словенії» від 09 квітня 2019 року).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України, частина шоста статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17 зазначено, що право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до процесуального закону, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

У постанові від 10.09.2025 у справі № 367/252/24 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець реалізовує покладені на нього державою функції та забезпечує дотримання принципу обов`язковості судових рішень. Велика Палата Верховного Суду враховує, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має не особистий, а винятково службовий інтерес, який полягає у виконанні покладених на нього державою посадових обов`язків і досягненні такого результату, за якого судове рішення буде виконаним. Водночас забезпечення найбільш сприятливої ситуації для досягнення виконання судового рішення відповідає не лише інтересам суспільства, яке, безумовно, зацікавлене в підтриманні правопорядку в державі, а й майновим та/або немайновим інтересам стягувача у виконавчому провадженні. Наведене не означає, що виконавець у виконавчому провадженні зобов`язаний діяти лише в інтересах стягувача, адже всі виконавчі дії повинні вчинятися з дотриманням прав усіх сторін виконавчого провадження, зокрема й боржника. Проте, оскільки метою здійснення виконавчого провадження є повне та своєчасне виконання судового рішення, то вжиття виконавцем усіх необхідних заходів для досягнення цієї мети потрібно розглядати як таке, що відповідає як загальним засадам принципів верховенства права і обов`язковості судових рішень, так і правомірним інтересам стягувача у конкретному виконавчому провадженні.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, далі Конвенція (зокрема, постанова Верховного Суду від 01.04.2026 у справі № 2-40/11, провадження № 61-3359св25).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначає, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, і водночас не передбачала виконання судових рішень… Отже, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення ЄСПЛ від 19.03.1997 у справі «HORNSBY v. GREECE», заява № 18357/91).

ЄСПЛ у рішенні від 24.07.2018 у справі «VYSHNYAKOV v. UKRAINE» (заява № 25612/12) зазначав, що ніщо не вказує на те, що в ході виконавчого провадження органи влади коли-небудь розглядали механізми добровільного виконання рішення, наприклад, шляхом розробки комплексної стратегії виконання. Більше того, залишається незрозумілим, наскільки до процесу могли бути залучені органи опіки та піклування, та чи могли бути використані які-небудь засоби врегулювання сімейних конфліктів. Проте відсутність механізмів добровільного виконання суттєво зменшила можливості співпраці з тим із батьків, хто чинить перешкоди. Хоча слід визнати, що перевага завжди надається добровільному виконанню. ЄСПЛ зазначає, що незмінна позиція, якої часто дотримуються батьки у таких справах, може ускладнити таке добровільне виконання та зумовити у відповідних випадках необхідність застосування пропорційних примусових заходів. Бездіяльність національних органів влади, зокрема, неналежний спосіб, у який національні органи влади організовували виконання рішення про надання доступу до дитини, була не лише результатом неналежного виконання обов`язків посадовими особами, відповідальними за виконання рішення. Вбачається, що до цих недоліків також призвели недостатньо розвинуті законодавчі та адміністративні механізми. Зокрема, наявні законодавчі та адміністративні механізми були недостатніми для прискорення добровільного дотримання домовленостей із залученням фахівців служби у справах дітей та сім`ї. Вони також не передбачали низки конкретних заходів, які б могли бути вжиті відповідно до принципу пропорційності з метою забезпечення примусового виконання рішення про право доступу. Отже, було порушено статтю 8 Конвенції у зв`язку з невиконанням рішення про надання заявнику доступу до його дитини.

У рішенні від 07.10.2021 у справі «VYKHOVANOK v. UKRAINE» (заява № 12962/19) ЄСПЛ також зазначив, що під час здійснення виконавчого провадження втручання державних виконавців по суті зводилося лише до повідомлення про неуспішні спроби провести побачення та відмову дитини бачитися із заявником. Після скарг заявника національні суди розкритикували спосіб здійснення виконавчого провадження державними виконавцями. Суд вважав, що такий обмежений підхід державних виконавців був недостатнім. Ніщо не свідчить про те, що під час виконавчого провадження органи державної влади коли-небудь розглядали механізми добровільного виконання рішення, наприклад, шляхом розробки комплексної стратегії виконання, у тому числі цільової підтримки дитини, яка, вочевидь, проявляла ознаки відчуження одного з батьків. Залишається незрозумілим, наскільки до процесу могли бути залучені органи опіки та піклування, та чи могли бути використані які-небудь засоби врегулювання сімейних конфліктів. Суд повторив, що право дитини висловлювати власні погляди не слід тлумачити як таке, що фактично надає дітям беззастережне право вето без розгляду будь-яких інших факторів і здійснення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів; крім того, такі інтереси, як правило, передбачають підтримку зв`язків дитини із сім`єю за винятком випадків, коли подібне може зашкодити її здоров`ю та розвитку.

Водночас, будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини (зокрема, постанова Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 712/11457/19).

Статтею 7 Сімейного кодексу України передбачено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Коли сім`я руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи забезпечити інтереси дитини, щоб дитина зростала у благополучному середовищі, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення зростання дитини у найсприятливішому середовищі (постанова Верховного Суду від 15.01.2025 у справі № 369/7253/23).

Питання щодо виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, врегульовано, зокрема, статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», розділом ІХ Інструкції № 512/5.

Згідно із загальними нормами статті 14 Закону України «Про виконавче провадження», учасниками виконавчого провадження є, зокрема, виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності суб`єкт господарювання; для проведення виконавчих дій виконавець за потреби залучає понятих, працівників поліції, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 20 названого Закону передбачено можливість залучення виконавцем експерта з метою сприяння виконавцю у забезпеченні виконання рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XI (далі Конвенція про права дитини), батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 1309/9120/12).

Специфіка діяльності виконавця під час виконання рішення суду про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною полягає насамперед у тому, що виконавець може на власний розсуд визначати час та місце побачення з дитиною лише у тому випадку, якщо такі умови не визначив суд у рішенні, яке виконується виконавцем. У разі якщо час та місце побачень з дитиною визначені рішенням суду, яке виконується, виконання такого судового рішення має здійснюватися в порядку, визначеному рішенням (постанови Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 753/11909/21, від 05.04.2023 у справі № 210/529/19).

У справі № 1309/9120/12 за схожих обставин (відмова дитини від спілкування з батьком) Верховний Суд зазначив, що єдиним дієвим заходом, спрямованим на виконання виконавчого документа, є залучення спеціаліста психолога, який безумовно забезпечить підтримку дитини у стресових ситуаціях, проаналізує потребу в необхідності встановлення контакту з батьком. Залучення психолога є необхідним для врахування поведінкових особливостей дитини під час спілкування з батьком. Важливим аспектом психологічного супроводу є також встановлення відкритого та довірливого спілкування. Державному виконавцю при виконанні виконавчого провадження необхідно залучити спеціаліста психолога та надати йому перелік питань, спрямованих на виконання рішення суду, зокрема: оцінка психоемоційного стану дитини; причини та умови, що призвели до відмови дитини від спілкування з батьком; шляхи усунення перешкод у спілкуванні дитини з батьком та встановлення між ними стійкого психологічного контакту, відкритого та довірливого спілкування (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 1309/9120/12).

Як встановлено судом і наведено вище, державним виконавцем неодноразово направлялись вимоги до Органу опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про забезпечення участі психолога-спеціаліста у зустрічах матері ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 , однак, зі змісту листів-відповідей на вказані вимоги державного виконавця, останньому, повідомлялось про неможливість забезпечення участі спеціаліста-психолога, зокрема, у вихідний день.

Однак, з огляду на неможливість забезпечення Органом опіки та піклування Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації участі у виконавчих діях спеціаліста-психолога, державним виконавцем не було вжито всіх можливих заходів щодо, зокрема, узгодження зі стягувачем та боржником можливості залучення іншого спеціаліста-психолога, звернення до інших компетентних органів, зокрема, Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу КМР (КМДА), із вимогою про забезпечення відповідного спеціаліста а відтак бездіяльність та дії державного виконавця, на переконання суду, в повній мірі не є такими, які можна визнати спрямованими на забезпечення виконання постанови Київського апеляційного суду від 12.02.2026 та, відповідно, не відповідають передбаченому, зокрема, частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» завданню (обов`язку) виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішення суду.

Варто вказати на те, що у разі небажання дитини спілкуватись із матір`ю, державний виконавець має вживати достатні заходи щодо активної співпраці з представниками органу опіки та піклування, іншими спеціалістами, зокрема, залучати їх до роботи з дитиною та тим із батьків, з яким дитина проживає, з метою налагодження стосунків та усунення ознак відчуження одного з батьків.

Аналогічні висновки та підходи викладено у постанові Верховного Суду від 08.03.2023 у згаданій справі № 1309/9120/12.

Суд відзначає, що невжиття належних заходів для виконання судових рішень стосовно дітей, є наслідком недостатньо розвинутих законодавчих та адміністративних механізмів, які б могли прискорити добровільне дотримання домовленостей із залученням фахівців органів опіки та піклування. Крім того, наявні механізми не передбачали відповідні і конкретні заходи для забезпечення примусового виконання рішення, яким було встановлено домовленості про побачення, відповідно до принципу пропорційності (див. рішення у справі «Вишняков проти України» від 24 липня 2018 року, заява № 25612/12 пункт 46; у справі «Швець проти України», заява № 22208/17, пункт 38, від 23 липня 2019 року, у справі «Бондар проти Україна», заява № 7097/18, пункт 36, від 17 грудня 2019 року, та рішення у справі «Ген та інші проти України» від 10 червня 2021 року, заяви № 41596/19 та № 42767/19, пункт 68).

З матеріалів справи вбачається, що для проведення виконавчих дій з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, орган державної виконавчої служби не ініціював механізми заохочення співпраці батьків, а також не вжив заходів щодо розробки комплексної стратегії виконання судового рішення, у тому числі з метою цільової підтримки дитини, яка, вочевидь, проявляла ознаки відчуження одного з батьків.

З огляду на те, що примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка зобов`язана вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, державним виконавцем не проведено усіх необхідних виконавчих дій та заходів з примусового виконання судового рішення, що свідчить про неповноту виконавчих дій, яка призвела до необґрунтовано тривалої затримки у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення.

Зважаючи на викладене, оскільки для проведення виконавчих дій з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача та виконання рішення суду про контакт матері з дитиною відділ державної виконавчої служби, доречних програм чи інших релевантних заходів не вживало, суд дійшов висновку про обґрунтованість скарги в частині протиправної бездіяльності державного виконавця.

Разом з тим, у суду відсутні повноваження зобов`язувати державного виконавця вчиняти ті дії, які згідно із Законом можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби за наявності підстав, визначених Законом України «Про виконавче провадження».

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимога скаржника про визнання неправомірною бездіяльність Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в частині відкладення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження з огляду на відсутність можливості забезпечення участі спеціаліста-психолога є обґрунтованою та в цій частині підлягає задоволенню із зобов`язанням державного виконавця усунути наведені порушення і поновити порушене право заявника (частина друга статті 451 ЦПК України).

Щодо вимог скарги про визнання неправомірними дії та бездіяльність державних виконавців Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в частині незаконного перенесення виконавчих дій за інших причин, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем у встановленому законом порядку надсилались вимоги, зокрема, про дату та місце проведення кожної виконавчої дії, надання сторонами пропозицій щодо місця проведення зустрічей, та за результатами кожної виконавчої дії складались відповідні акти та постанови із зазначенням причин відкладення виконавчої дії, зокрема, з огляду на хворобу дитини, що на переконання суду свідчить про правомірність дій державного виконавця в цій частині, а відтак вимоги скарги в цій частині є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

В частині вимог скарги про не надання доступу до матеріалів виконавчого провадження, та не надання повних відеозаписів виконавчих дій, а також в частині вимог скарги про зобов`язання державних виконавців надати скаржнику та її представнику повний доступ до матеріалів виконавчого провадження, копії всіх постанов, актів та документів, повні не монтовані відеозаписи виконавчих дій, матеріали АСВП, записи боді-камер, та документи щодо перенесення виконавчих дій, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що державними виконавцями повідомлялось стягувачу про ідентифікатор доступу до матеріалів виконавчого провадження за адресою в мережі інтернет, а також паперові матеріали виконавчого провадження надавались скаржнику на прийомах у державних виконавців.

Крім того, на заяви скаржника в межах компетенції надавались відповіді, про що свідчить, зокрема лист Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 20.05.2026.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги сукупність наявних в матеріалах справи доказів, суд вважає, що вимоги в частині ненадання доступу до всіх матеріалів виконавчого провадження та зобов`язання надати такий доступ стороні скаржника не знайшли свого об`єктивного підтвердження в ході розгляду справи, а відтак в задоволенні вимог скарги в цій частині слід відмовити.

В частині вимог скарги про невиконання вимог ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», та допущення сторонніх осіб до незаконного втручання у виконавчі дії, фактичного сприяння зриву виконання судових рішень суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 07.03.2026 при перевірці виконання судового рішення боржником, було встановлено, що ОСОБА_5 привіз дитину для зустрічі із матір`ю, однак, дитина не виявила бажання зустрітися з матір`ю ОСОБА_1 , що було зафіксовано державним виконавцем, виконавчу дію було відкладено та складено відповідний акт.

Головним державним виконавцем Солом`янського відділу держаної виконавчої служби в місті Києві Лебедєвою Л.Ю. було винесено постанову від 12.03.2026 відповідно до якої за невиконання постанови Київського апеляційного суду від 12.02.2026 у справі № 761/22623/25 на боржника ОСОБА_2 було накладено штрафу в розмірі 1 700,00 грн.

Зі змісту зазначеної постанови державного виконавця вбачається, що 07.03.2026 боржник ОСОБА_2 забезпечив присутність дитини для зустрічі із матір`ю, однак, сам був присутній при цій зустрічі, що суперечило змісту резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції.

Наведені обставини вказують про належне вжиття державним виконавцем передбачених законом заходів щодо боржника з огляду на вчинення, останнім, 07.03.2026 порушення умов зустрічей матері із батьком.

Враховуючи викладене, а також з огляду на те, державним виконавцем були вжиті достатні заходи при виявленні порушення боржником під час зустрічі матері із дитиною, а інші обставини, викладені скаржником в обґрунтування цих вимог скарги, зокрема, щодо допущення сторонніх осіб до незаконного втручання у виконавчі дії, та фактичного сприяння зриву виконання судових рішень, належними доказами не доведені, а відтак суд вважає, що в задоволенні цих вимог скарги слід також відмовити.

В частині вимоги скарги про відмову у задоволенні заяви Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання судового рішення, суд зазначає про те, що законодавцем визначено окремий порядок розгляду таких вимог, останні, заявлені в іншому провадженні, а відтак розгляд цих вимог в рамках розгляду даної скарги є безпідставним, в зв`язку з чим в задоволенні вимог скарги в цій частині слід відмовити.

В частині вимог скарги про зобов`язання державних виконавців забезпечити належне та повне виконання ухвал суду шляхом особистих офлайн зустрічей матері із дитиною без присутності батька у визначеному судом місці та часі, суд вважає за необхідне зазначити про те, що така вимога не є належним способом захисту прав стягувача, оскільки, Закон України «Про виконавче провадження» і так зобов`язує виконавця вживати всіх необхідних заходів для примусового виконання рішень неупереджено та в повному обсязі, а тому ухвалення окремого судового рішення для повторного зобов`язання виконавця вчиняти ці самі дії законодавством не передбачено, в зв`язку з чим в задоволенні цієї вимоги скарги слід відмовити.

В частині вимог скарги про постановлення окремої ухвали щодо виявлених порушень законодавства у діях посадових осіб Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, суд зазначає про те, що скаржником не доведено, а судом не встановлено передбачених частиною третьою статті 262 ЦПК України підстав для постановлення окремої ухвали щодо державних виконавців (наявність в діях (бездіяльності) ознак кримінального правопорушення), а відтак в цій частині вимог скарги слід відмовити.

В частині вимог скарги про зобов`язання державних виконавців застосувати до боржника ОСОБА_2 усі передбачені законом заходи примусового виконання судового рішення, зокрема, скласти належні акти про факт невиконання судового рішення, накласти штрафи за кожен встановлений факт невиконання ухвал суду, у разі повторного невиконання накласти штрафи у подвійному розмірі, відповідно до ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», повідомити органи досудового розслідування про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України, вирішити питання щодо застосування інших заходів примусового виконання, передбачених законом, у тому числі тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, суд зазначає наступне.

Із наявних у справі документів вбачається, що боржник виконував вимоги державного виконавця про надання дитини, а в разі неможливості надання дитини повідомляв про поважність причин.

Більше того за неналежне виконання рішення суду при зустрічі яка відбулась 07.03.2026, державним виконавцем в межах закону було накладено на боржника штраф, що свідчить про належне реагування державними виконавцями на порушення з боку відповідача.

В іншій частині стороною скаржника достатніми доказами не доведено підстав для накладення штрафів на боржника, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», попередження його про кримінальну відповідальність за умисне невиконання судового рішення та/або застосування інших заходів примусового виконання.

Враховуючи викладене, а також з огляду на тривалі конфліктні ситуації між стягувачем та боржником, зокрема, в частині спору щодо дитини та зустрічей матері із дитиною, суд вважає, що стороною скаржника не надано переконливих доказів вини та беззаперечного впливу саме боржника на дитину, який був би єдиним чинником для відмови дитини від зустрічей із матір`ю, а відтак твердження сторони стягувача про наявність підстав для притягнення боржника до відповідальності в межах даного виконавчого провадження із означених в скарзі підстав є недоведеними, в зв`язку з чим в задоволенні вимог скарги в цій частині слід відмовити.

В частині вимог скарги про визнання, що обставини невиконання судових рішень виникли виключно внаслідок системного невиконання рішень боржником, бездіяльності та незаконних дій державних виконавців, а також вимог скарги в частині визнання, що тривале невиконання боржником ухвал суду першої інстанції та постанови Київського апеляційного суду від 12.02.2026 є системним порушенням прав матері та дитини, а також суперечить принципу обов`язковості судового рішення, гарантоване ст. 129-1 Конституції України, суд вважає за необхідне вказати на те, що доказів беззаперечної та єдиної винуватості боржника та державних виконавців у системності та безпідставному невиконання ухвал суду про забезпечення позову стороною скаржника достатніми доказами не доведена, матеріали справи свідчать про наявність тривалих та постійних конфліктів між обома батьками щодо виховання спільної дитини, що негативно впливає на психологічний стан дитини та зумовлює відмову дитини від зустрічей зі стягувачем, сторони з метою найкращих інтересів дитини не вживають заходів, які б свідчили про взаємні поступки в частині можливості організації зустрічей із дитиною, а відтак відсутні достатні підстав для задоволення вимог скарги в цій частині за наведених скаржником підстав.

Суд відмічає, що інші наведені скаржником доводи в обґрунтування своїх вимог, та доводи сторони відповідача, наведені в обґрунтування заперечень на скаргу, не спростовують наведених висновків суду.

Так, судом при вирішенні даного спору також враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

При прийнятті рішення суд також враховує, що відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Враховуючи викладене, а також з огляду на те, що вимога скаржника про визнання неправомірною бездіяльність Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в частині відкладення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження з огляду на відсутність можливості забезпечення участі спеціаліста-психолога є обґрунтованою, а відтак суд вважає, що в цій частині вимог скарга підлягає задоволенню із зобов`язанням державного виконавця усунути наведені порушення і поновити порушене право заявника (частина друга статті 451 ЦПК України), в решті вимог скарги слід відмовити з огляду на їх недоведеність та обрання скаржником невірних способів захисту своїх прав.

Керуючись статтями 2-4, 10, 12, 13, 124, 133, 134, 141, 258-260, 268, 270, 351-355, 450, 451 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

скаргу ОСОБА_1 на дії, бездіяльність та незаконні рішення державних виконавців Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 79882591 з примусового виконання постанови Київського апеляційного суду від 12.02.2026 про забезпечення позову у справі № 761/22623/25 в частині відкладення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження з огляду на відсутність можливості забезпечення участі спеціаліста-психолога у зустрічах матері ОСОБА_1 із донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати посадових осіб Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, до повноважень яких належить вчинення відповідних виконавчих дій в рамках виконавчого провадження № 79882591, усунути порушення прав скаржниці (стягувача) ОСОБА_1 із забезпеченням прав і пріоритету інтересів малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом вжиття заходів щодо залучення спеціаліста у сфері дитячої психології, спеціаліста-психолога, а за потреби, інших спеціалістів (фахівців), з метою налагодження більш сприятливого для дитини формату проведення її комунікації з матір`ю (стягувачем), зокрема, щодо визначення кола осіб, участь яких є необхідною під час проведення виконавчих дій з дитиною та без яких такі дії не можуть відбутись.

В іншій частині вимог скарги відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копія скороченої ухвали суду (вступної та резолютивної частин) може бути видана присутнім у судовому засіданні учасникам справи за їх заявою негайно після проголошення ухвали.

Повні ім`я та найменування сторін:

скаржник - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

заінтересована особа - Солом`янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, адреса: м. Київ, проспект Берестейський, 50, 5 поверх;

заінтересована особа - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ;

заінтересована особа - Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, адреса: м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 15;

заінтересована особа - Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, адреса: м. Київ, провулок Музейний, 2-Д.

Суддя Андрій АНОХІН