Рішення № 137899328, 19.06.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/5415/26

пр. № 2/759/7665/26

19 червня 2026 року м. Київ Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Косінської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовними вимогами Приватного акціонерного товариства СП «Партнер» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних за фактичне користування послугами,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі

у лютому 2026 р. до суду надійшла вищезазначена позовна заява, позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 26100 грн 00 коп, інфляційні витрати 762 грн 00 коп., 3 % річних 3004 грн 60 коп. та судові витрати по справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спільне підприємство «Партнер» створено у відповідності до вимог діючого законодавства і є правонаступником МДКП «Партнер» відповідно до розпорядження Ленінградської районної державної адміністрації м. Києві № 1292 від 09.10.1996. Відповідно до п.1 Рішення Виконавчого комітету Ленінградської ради народних депутатів № 669 від 26.08.1991 р. « Про передачу відкритої автостоянки № 2 на пр. Академіка Корольова малого підприємства « Партнер» » - АС № 2 передано в експлуатацію малому підприємству « Партнер», правонаступником якого є ПрАТ СП « Партнер». Відповідно до п.4 Рішення, фінансову - господарську діяльність на автостоянці АС№2 здійснювало мале підприємство « Партнер» згідно свого статуту. Відповідно до акту прийому-передачі майна засновниками Спільного підприємства «Партнер» в формі акціонерного товариства закритого типу Ленінградська районна державна адміністрація м. Києва, передала частку свого вкладу до статутного фонду Спільному підприємству «Партнер» в формі АТЗТ майном, а саме незавершене будівництво автомобільної стоянки індивідуального транспорту по пр. Корольова АС № 2. З прийняттям Рішення Виконавчого комітету Ленінградської ради народних депутатів « Про передачу відкритої автостоянки № 2 по пр. Академіка Корольова та ведення фінансової - господарської діяльності на автостоянці малим підприємством « Партнер» - власникам транспортних засобів, видавалися направлення Державної районної адміністрації, для отримання місця на автостоянці №2 по пр. Корольова , так створювалася АС №2, яка передана Позивачу в експлуатацію, та укладалися договори з автовласниками по зберіганню і охороні автомобілів. ОСОБА_1 став користувачем та власником металевого гаражного боксу № НОМЕР_1 з 1992 року, який знаходиться на земельній ділянці відведеній Позивачу для експлуатації та обслуговування за адресою: по пр. Корольова. Проте, відповідач користуючись послугами позивача не виконував належним чином зобов`язання з оплати охорони гаражного боксу та автомобіля, належних позивачу, у зв`язку з чим, станом на 10.01.2026р. виникла заборгованість на загальну суму 26100 грн 00 коп., інфляційні витрати 762 грн 00 коп., 3 % річних 3004 грн 60 коп.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду

відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2026, визначено головуючого суддю Ул`яновську О.В. (а.с. 43-44).

Ухвалою судді від 09.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням без виклику сторін (а.с. 45-46).

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно положень ст. 190 ЦПК України, на адресу відповідача рекомендованим листом надсилалась копія ухвали про відкриття провадження від 09.03.2026, однак поштове відправлення не було отримане відповідачем та повернулось до суду із відміткою про закінчення терміну зберігання (а.с. 49, 50).

Відповідно до ч.1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

ІІІ. Фактичні обставини справи

cудом встановлено, що Спільне підприємство «Партнер» (нині ПрАТ СП «Партнер») є правонаступником МДКП «Партнер» і було створено на підставі Розпорядження Ленінградської районної державної адміністрації м. Києві № 1292 від 09.10.1996. Відповідно до акту прийому-передачі майна засновниками Спільного підприємства «Партнер» в формі акціонерного товариства закритого типу, Ленінградська районна державна адміністрація м. Києва, (частка в статутному капіталі 10%) передала частку свого вкладу до статутного фонду Спільного підприємства «Партнер» в формі АТЗТ майном, а сааме, незавершене будівництво автомобільної стоянки індивідуального транспорту по пр. Корольова АС № 2 .

З прийняттям Рішення Виконавчого комітету Ленінградської ради народних депутатів « Про передачу відкритої автостоянки № 2 по пр. Академіка Корольова та ведення фінансової - господарської діяльності на автостоянці малим підприємством «Партнер» - власникам транспортних засобів, видавалися направлення Державної районної адміністрації, для отримання місця на автостоянці №2 по пр. Корольова , яка в подальшому була передана позивачу в експлуатацію, з автовласниками укладались договори по зберіганню і охороні автомобілів (а.с.13-17).

ОСОБА_1 став користувачем та власником металевого гаражного боксу № НОМЕР_1 з 1992 року, який знаходиться на земельній ділянці відведеній Позивачу для експлуатації та обслуговування за адресою : по пр. Корольова (а.с.33).

Для обслуговування автостоянки та утримання його в належному стані, Позивачем було укладено договори з постачальниками електроенергії, здійснюється пропускний і внутрішній режим, постійна охорона автостоянки, оплата з врахуванням змін в нормативній базі, яка регулює правовідносини в оплаті праці, електроенергії, росту цін на матеріали та ремонт та інших заходів, що впливають на зміну вартості експлуатаційних витрат, сплачує рахунками по сплаті електроенергії, на підставі цього було складено калькуляцію вартості утримання одного машиномісця вартісь послуг по утриманню Згідно наказу № 70 від 08.05.2020 року затверджено розмір на відшкодування витрат по утриманню одного машиномісця у розмірі 450 грн.

У зв`язку з збільшенням витрат на утримання охорони та експлуатацію автостоянки № 2, згідно наказу № 133 від 30.12.2021 року затверджено розмір на відшкодування витрат по утриманню одного машиномісця у розмірі 550 грн. У зв`язку з збільшенням витрат на утримання охорони та експлуатацію автостоянки № 2, згідно наказу № 61 від 31.12.2025 року затверджено розмір на відшкодування витрат по утриманню одного машиномісця у розмірі 700 грн. Калькуляція та відповідні накази .

Як вбачається із взаєморозрахунку з арендаторами відповідач здійснював оплату внесків до кінця грудня 2021 року.

За період 01.01.2022 року по 10.01.2026 року перестав платити обов`язковий щомісячний платіж за послуги автостоянки, зв зв"язку із чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 26100 грн 00 коп.

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду

відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно зі статтею 977 ЦК України, якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним. За договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов`язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця. Договір зберігання транспортного засобу поширюється також на відносини між гаражно-будівельним чи гаражним кооперативом та їх членами, якщо інше не встановлено законом або статутом кооперативу. Прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією (номером, жетоном).

За змістом статей 208, 218, 936, 937 ЦК України недодержання сторонами письмової форми угоди не позбавляє їх права у разі виникнення спору доводити наявність останньої іншими засобами доказування, до яких можуть бути віднесені, зокрема письмові докази (розписки, чеки, платіжні доручення та ін.).

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що проста письмова форма договору зберігання в залежності від речі, що передається на зберігання, та виду діяльності зберігача, може мати вигляд квитанції, чеку, чи іншого документа, яким може бути журнал.

За змістом ч. 1 ст. 901, частини першої статті 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене, відповідач зобов`язаний нести витрати по сплаті обов`язкових платежів, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних.

Відтак, з відповідача підлягає до стягнення заборгованість в розмірі 26100 грн 00 коп, інфляційні витрати 762 грн 00 коп., 3 % річних 3004 грн 60 коп.

V. Розподіл судових витрат

відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з цього, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3328 грн 00 коп. судового збору, сплаченого при зверненні до суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 530, 611, 625, 901, 903, 936, 977 ЦК України, ст.ст. 81, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

позовні вимоги Приватного акціонерного товариства СП «Партнер» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних за фактичне користування послугами задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: не відомий, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства СП «Партнер» (код ЄДРПОУ 13684158) суму заборгованості у розмірі 29866 (двадцять дев`ять тисяч вісімсот шістдесят шість) грн 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: не відомий, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства СП «Партнер» ( код ЄДРПОУ 13684158) судовий збір по справі у розмірі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: не відомий, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства СП «Партнер» ( код ЄДРПОУ 13684158) понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 4500 (чотири тисячі п`ятсот) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Суддя: О.В. Ул`яновська