Рішення № 137898952, 02.07.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/6816/26

РІШЕННЯ

іменем України

02 липня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області , Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про визнання рішень та дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом, у якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області № 6801110500001610 від 22.10.2025 про заборону в`їзду в Україну громадянину російської федерації ОСОБА_1 / ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 3 роки; визнати протиправним та скасувати доручення Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області Начальнику Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 22.10.2025 № 6801.6-2136/68.03-25 щодо заборони в`їзду в Україну громадянину російської федерації ОСОБА_1 / ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 3 роки до 22.10.2028; у разі скасування постанови № 6801110500001610 від 22.10.2025 - зобов`язати Управління ДМС України в Хмельницькій області повідомити Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про дострокове зняття з контролю доручення від 22.10.2025 № 6801.6-2136/68.03-25 протягом п`яти робочих днів з дня отримання Управлінням ДМС України в Хмельницькій області відповідного рішення суду; визнати протиправними дії посадових осіб відділу міграційної поліції ГУНП в Хмельницькій області, які полягають у направленні 21.10.2025 до Управління ДМС України в Хмельницькій області обґрунтованого звернення про прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну громадянину російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Окремо позивач просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення шляхом визначення відповідачу розумного строку для подання звіту про виконання судового рішення.

Ухвалою суду від 24.04.2026 відкрито провадження в адміністративній справі; ухвалено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження; витребувано в Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали суду: належним чином завірену копію постанови Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області номер 6801110500001610 від 22 жовтня 2025 року про заборону в`їзду в Україну громадянину російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 та докази, що стали підставою для прийняття вказаної постанови; докази ознайомлення ОСОБА_1 з оскаржуваною постановою, зокрема щодо дати такого ознайомлення; копію доручення Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області Начальнику Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 22.10.2025 № 6801.6-2136/68.03-25 щодо заборони в`їзду в Україну громадянину російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно із заявами по суті справи, позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з таких підстав.

Позивач вважає, що оскаржувана постанова Управління ДМС України в Хмельницькій області від 22.10.2025 є протиправною, оскільки прийнята на підставі обґрунтованого звернення відділу міграційної поліції ГУНП в Хмельницькій області від 21.10.2025, яке не містить достатніх фактичних даних, конкретних доказів та належного обґрунтування необхідності заборони в`їзду.

Зазначає, що в обґрунтованому зверненні ВМП ГУНП використано загальне формулювання про проведення ряду перевірочних заходів, за результатами яких нібито стало відомо про висловлювання ОСОБА_1 на підтримку збройної агресії російської федерації проти України та поширення ним неправдивих чуток серед місцевого населення.

Стверджує, що, водночас, у зверненні не зазначено конкретних дат, місця, змісту висловлювань, осіб, які могли б їх підтвердити, документів, у яких ці обставини зафіксовані, або інших індивідуалізованих даних.

Окремо позивач наголошує, що підпункт 2 пункту 3 Інструкції № 1235 надає підрозділам кримінальної поліції можливість ініціювати прийняття рішення про заборону в`їзду лише у разі встановлення підстав для такої заборони під час здійснення оперативно-розшукової діяльності.

На думку позивача, обґрунтоване звернення ВМП ГУНП не містить твердження про те, що відповідні підстави встановлені саме під час оперативно-розшукової діяльності, а формулювання перевірочні заходи не є тотожним оперативно-розшуковій діяльності.

Позивач також зазначає, що Управління ДМС України в Хмельницькій області не мало права автоматично приймати постанову про заборону в`їзду лише на підставі формального звернення поліції, якщо таке звернення не відповідає вимогам Інструкції № 1235.

Крім того, позивач вказує, що відповідачі не надали суду доказів на підтвердження фактичних обставин, покладених в основу оскаржуваних рішень, хоча саме на суб`єктів владних повноважень покладається обов`язок доведення правомірності їхніх рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно із заявами по суті справи, відповідач 1 - Управління ДМС України в Хмельницькій області проти позову заперечує з огляду на таке.

Відповідач 1 зазначає, що 21.10.2025 до Управління ДМС України в Хмельницькій області надійшло обґрунтоване звернення відділу міграційної поліції ГУНП в Хмельницькій області щодо прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну ОСОБА_1 .

На думку Управління ДМС, міграційна служба не уповноважена перевіряти інформацію, надану правоохоронним органом, зокрема інформацію, яка може бути отримана під час здійснення оперативно-розшукової діяльності або стосуватися питань національної безпеки.

Управління ДМС вказує, що заборона в`їзду має превентивний характер, не є кримінальною відповідальністю та не потребує наявності обвинувального вироку чи повідомлення особі про підозру.

На виконання ухвали суду від 24.04.2026 Управління ДМС України в Хмельницькій області подало заяву про виконання ухвали суду, у якій зазначило, що надає завірені копії постанови УДМС № 6801110500001610 від 22.10.2025, обґрунтованого звернення відділу міграційної поліції ГУНП в Хмельницькій області та доручення УДМС до Державної прикордонної служби України від 22.10.2025.

Також УДМС повідомило, що чинне міграційне законодавство не передбачає обов`язку міграційної служби ознайомлювати іноземця із прийнятим рішенням про заборону в`їзду в Україну.

Відповідно до заяв по суті справи, відповідач 2 - ГУНП в Хмельницькій області проти позову заперечує з таких підстав.

Відповідач 2 зазначає, що відділ міграційної поліції ГУНП в Хмельницькій області є структурним підрозділом ГУНП, який функціонує у складі кримінальної поліції, тому є належним суб`єктом ініціювання питання про заборону в`їзду іноземцю.

Така позиція, як вказує відповідач 2, ґрунтується на Положенні про відділ міграційної поліції ГУНП в Хмельницькій області, відповідно до якого ВМП є структурним підрозділом ГУНП, що функціонує у складі кримінальної поліції.

ГУНП також вказує, що в умовах воєнного стану та збройної агресії російської федерації проти України держава має право застосовувати превентивні міграційні обмеження для захисту національної безпеки та громадського порядку.

За позицією ГУНП, інформація щодо позивача була отримана в межах діяльності підрозділу поліції, а розкриття додаткових відомостей, джерел або матеріалів може зашкодити формам і методам роботи поліції, інтересам національної безпеки та охороні інформації з обмеженим доступом.

ГУНП просить відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що дії ВМП щодо направлення обґрунтованого звернення від 21.10.2025 були вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, в інтересах національної безпеки та охорони громадського порядку.

Позивач подав відповідь на відзив ГУНП та клопотання про витребування доказів.

У відповіді на відзив позивач виклав свої пояснення, міркування та аргументи щодо доводів ГУНП, а також просив задовольнити позов у повному обсязі.

У подальшому позивач звертався до суду з клопотаннями про витребування від ГУНП додаткових доказів щодо обставин складання обґрунтованого звернення, можливого заведення оперативно-розшукової справи, наявності доказів висловлювань позивача на підтримку збройної агресії рф, а також матеріалів, на підставі яких складено обґрунтоване звернення.

Ухвалою суду від 05.06.2026 у задоволенні клопотання про витребування доказів було відмовлено.

Ухвалою суду від 02.07.2026 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

ГУНП в Хмельницькій області подало заперечення щодо долучення та врахування відповіді на відзив і клопотання про витребування доказів.

У цьому запереченні ГУНП зазначило, що 20.05.2026 отримало документ, поіменований як Відповідь на відзив відповідача 2 (ГУНП в Хмельницькій області) та Клопотання про витребування доказів судом, на яких міститься рукописний підпис від імені позивача. Водночас, за твердженням ГУНП, такі документи фізично направлено на адресу ГУНП із м. Хмельницького.

ГУНП вважає, що наведені обставини викликають сумнів щодо автентичності підпису та свідчать про те, що відповідь на відзив і клопотання про витребування доказів підписані та направлені невідомою особою, яка не має процесуальних повноважень на ведення справи від імені позивача.

У зв`язку з цим ГУНП просить визнати відповідь на відзив і клопотання такими, що підписані неуповноваженою (невідомою) особою, не долучати їх до матеріалів справи, повернути без розгляду та не враховувати викладені в них аргументи під час вирішення справи.

Надаючи оцінку клопотанню ГУНП в Хмельницькій, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 163 КАС України, у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.

Частина друга статті 163 КАС України передбачає, що до відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами другою - четвертою статті 162 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 167 КАС України, якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Так, суд зазначає, що сама по собі обставина направлення документів поштовим зв`язком із м. Хмельницького не доводить, що відповідь на відзив або клопотання про витребування доказів підписані невідомою чи неуповноваженою особою.

Закон не виключає можливості технічного направлення підписаних особою документів через іншу особу або з іншого населеного пункту.

У той же час, ГУНП не надало доказів підроблення підпису, відсутності волевиявлення позивача на подання відповіді на відзив або клопотання про витребування доказів, а також не довело, що відповідні документи подані особою, яка не мала права їх підписувати.

Водночас, відповідь на відзив подана від імені позивача, містить пояснення та аргументи щодо заперечень ГУНП, а її зміст відповідає процесуальній природі відповіді на відзив.

За таких обставин суд не вбачає підстав для визнання відповіді на відзив і клопотання про витребування доказів такими, що підписані неуповноваженою (невідомою) особою, їх недолучення до матеріалів справи, повернення без розгляду або неврахування викладених у них аргументів.

Тому у задоволенні клопотання ГУНП слід відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач - ОСОБА_1 є громадянином російської федерації, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З матеріалів справи вбачається, що у 2022 році позивач перебував на території України, а 21.12.2022 виїхав з України через пункт пропуску Могилів-Подільський - Отач.

21.10.2025 відділ міграційної поліції ГУНП в Хмельницькій області направив до Управління ДМС України в Хмельницькій області обґрунтоване звернення про прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну ОСОБА_1 .

У цьому зверненні зазначено, що ВМП ГУНП здійснює заходи щодо захисту національних інтересів держави та контролю за виїздом і перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України.

Також зазначено, що під час таких заходів здобуто інформацію щодо ОСОБА_1 , який, за текстом звернення, наразі перебуває за кордоном та має намір здійснити в`їзд на територію України.

Далі в обґрунтованому зверненні вказано, що відділом міграційної поліції ГУНП в Хмельницькій області проведено ряд перевірочних заходів, за результатом яких стало відомо, що ОСОБА_1 , перебуваючи на території України у 2022 році, неодноразово висловлювався на підтримку збройної агресії російської федерації проти України та може бути причетним до підриву національних інтересів України, що, за змістом звернення, виразилося у поширенні неправдивих чуток серед місцевого населення щодо подій, які сталися в Україні.

Суд наголошує, що на підставі цього документа встановлює не факт вчинення позивачем зазначених дій, а лише факт того, що такі твердження були викладені ВМП ГУНП в обґрунтованому зверненні від 21.10.2025.

З тексту обґрунтованого звернення не вбачається: конкретних дат, коли нібито мали місце відповідні висловлювання; конкретного місця, де вони були зроблені; змісту таких висловлювань; осіб, які їх чули або могли б підтвердити; документів, у яких ці обставини зафіксовано; даних про те, що такі обставини встановлені саме під час здійснення оперативно-розшукової діяльності; результатів перевірки позивача за реєстрами, базами даних чи обліками, передбаченими Інструкцією № 1235.

22.10.2025 Управління ДМС України в Хмельницькій області прийняло постанову № 6801110500001610 про заборону ОСОБА_1 в`їзду в Україну строком на 3 роки.

З копії постанови, наданої у складі пакета документів УДМС, вбачається, що її прийнято 22.10.2025, а підставою зазначено обґрунтоване звернення ВМП ГУНП від 21.10.2025 № 171507-2025.

Того ж дня, 22.10.2025, Управління ДМС України в Хмельницькій області направило до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України доручення № 6801.6-2136/68.03-25.

У дорученні зазначено, що правовими підставами його надання є стаття 13 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства та постанова УДМС № 6801110500001610 від 22.10.2025.

Також у дорученні визначено строк здійснення контролю - 3 роки, до 22.10.2028.

Інших доказів, які безпосередньо підтверджують факти висловлювань позивача на підтримку збройної агресії рф, поширення ним неправдивих чуток, факт встановлення таких обставин саме під час оперативно-розшукової діяльності або факт існування матеріалів оперативно-розшукової діяльності, які були покладені в основу обґрунтованого звернення, відповідачі до матеріалів справи не надали.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Так, відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства від 22.09.2011 № 3773-VI (далі Закон № 3773-VI у редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин), в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється в інтересах забезпечення національної безпеки України та запобігання іншим протиправним діям, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України, або боротьби з організованою злочинністю.

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 3773-VI, рішення про заборону в`їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України. У разі невиконання рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в`їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в`їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в`їзду в Україну.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 № 1235 «Про затвердження Інструкції про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства» затверджено Інструкцію про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (далі - Інструкція № 1235 у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин).

За пунктом 1 Інструкції № 1235, ця Інструкція визначає порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (далі особи), перебування яких на території України не дозволяється у випадках та з підстав, передбачених Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі Закон).

За пунктом 2 Інструкції № 1235, рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймаються ДМС та її територіальними органами за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, третьому, сьомому частини першої статті 13 Закону, а також у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті.

Дія цієї Інструкції не поширюється на прийняття рішень про заборону подальшого в`їзду в Україну особам, які приймаються територіальними органами і територіальними підрозділами ДМС згідно із статтями 26, 30 Закону, крім випадків невиконання особами рішень про заборону в`їзду в Україну, прийнятих на підставі цих статей.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Інструкції № 1235, рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймаються ДМС та її територіальними органами за ініціативою підрозділів кримінальної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності.

Відповідно до пункту 7 Інструкції № 1235, після отримання даних, які обґрунтовують необхідність заборони в`їзду в Україну особі, органи та підрозділи, визначені в підпунктах 1-5 пункту 3 цієї Інструкції, а також державний / приватний виконавець надсилають до ДМС або її територіального органу обґрунтоване звернення (подання), у якому зазначають такі відомості про особу: 1) громадянство (підданство); 2) прізвище, власне ім`я (власні імена) та по батькові (за наявності) в називному відмінку українською мовою та латиницею; 3) дата народження (день, місяць, рік); 4) стать; 5) місце проживання; 6) серія (за наявності) та номер паспортного документа, коли і ким виданий; 7) відомості, що обґрунтовують необхідність прийняття рішення про заборону в`їзду, зокрема обставини, що є підставою для прийняття рішення про заборону в`їзду; 8) строк заборони в`їзду, визначений відповідно до пунктів 4, 5 цієї Інструкції; 9) результати перевірки особи за реєстрами, базами (банками) даних МВС, обліками правоохоронних органів іноземних держав та міжнародних організацій або міжнародних установ; наявність в особи невиконаних майнових зобов`язань перед державою, фізичними або юридичними особами.

Згідно із пунктом 8 Інструкції № 1235, рішення про заборону в`їзду в Україну особі приймається на підставі обґрунтованого звернення (подання) з дотриманням вимог пункту 7 цієї Інструкції шляхом винесення постанови про заборону в`їзду в Україну.

Пунктом 11 Інструкції № 1235 визначено, що ДМС або її територіальний орган, який прийняв рішення про заборону в`їзду в Україну особі, у триденний строк з дня прийняття такого рішення надсилає Головному центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України засвідчену в установленому законодавством порядку копію постанови про заборону в`їзду в Україну разом з дорученням щодо заборони в`їзду в Україну особі, оформленим відповідно до вимог Порядку надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2013 року № 280 (далі Порядок).

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 17 Інструкції № 1235, у разі скасування рішення про заборону в`їзду в Україну особі рішенням суду, яке набрало законної сили, ДМС або її територіальний орган, який прийняв таке рішення, протягом п`яти робочих днів з дня отримання відповідного рішення суду повідомляє Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про дострокове зняття з контролю доручення про заборону в`їзду в Україну особі відповідно до пункту 16 Порядку.

Відповідно до пункту 16 Порядку надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2013 № 280 «Про затвердження Порядку надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» (далі Порядок № 280 у редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин), доручення достроково знімається з контролю органом Держприкордонслужби у разі надходження повідомлення про його відкликання за підписом посадової особи, яка підписала доручення, або посадової особи вищого рівня, зазначеної у пунктах 6 і 7 цього Порядку, або коли протягом п`яти діб до органу Держприкордонслужби не надійшов оригінал доручення, поданого згідно з пунктом 11 цього Порядку.

Відповідно до статті 2 Закону України Про оперативно-розшукову діяльність від 18.02.1992 № 2135-XII (далі Закон № 2135-XII у редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин), оперативно-розшукова діяльність - це система гласних і негласних пошукових та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.

За абзацом другим частини першої статті 5 цього Закону, оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами Національної поліції - підрозділами кримінальної та спеціальної поліції.

За частиною першою статті 9 цього Закону, у кожному випадку наявності підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності заводиться оперативно-розшукова справа. Постанова про заведення такої справи підлягає затвердженню начальником органу Національної поліції або начальником відокремленого підрозділу територіального органу Національної поліції, органу Служби безпеки України, оперативного підрозділу органу Державного бюро розслідувань, Державної прикордонної служби України, охорони вищих посадових осіб, Служби зовнішньої розвідки України, Директором Бюро економічної безпеки України або керівником територіального управління Бюро економічної безпеки України, органу, установи виконання покарань чи слідчого ізолятора, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, підрозділу Національного антикорупційного бюро України або його уповноваженим заступником.

Водночас, частина десята статті 9 цього Закону встановлює, що забороняється передавати і розголошувати відомості про заходи безпеки та осіб, взятих під захист, або такі, що можуть зашкодити слідству чи інтересам людини, безпеці України. Забороняється оприлюднювати або надавати зібрані відомості, а також інформацію щодо проведення або непроведення стосовно певної особи оперативно-розшукової діяльності до прийняття рішення за результатами такої діяльності. Питання оприлюднення або надання такої інформації після прийняття рішення регулюється законом.

Вирішуючи публічно-правовий спір, який виник між сторонами у цій справі, суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 29.01.2020 у справі № 814/1460/16, відповідно до якого адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували на момент прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності.

У постанові від 09.01.2024 у справі № 640/19582/21 Верховний Суд зазначив, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, закріплений у частині четвертій статті 9 КАС України, зобов`язує суди вживати заходів для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Водночас це не скасовує правил належності, допустимості та індивідуалізації доказів, які суд витребовує або оцінює.

У постанові від 27.07.2023 у справі № 826/15278/17 Верховний Суд звернув увагу, що стаття 80 КАС України визначає процесуально-правові засади витребування доказів та наслідки неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних доказів.

У постанові від 01.11.2023 у справі № 160/11245/22 Верховний Суд дійшов висновку, що рішення про заборону в`їзду має превентивний характер та не потребує обов`язкового існування обвинувального вироку або кримінального провадження щодо іноземця.

Водночас, у цій справі Верховний Суд виходив із того, що підставою для прийняття рішення були відомості компетентного правоохоронного органу, викладені у відповідному поданні, а сама заборона в`їзду ґрунтувалася на оцінці ризиків для публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану.

Суд враховує наведені правові висновки Верховного Суду, однак зазначає, що вони не звільняють відповідачів від обов`язку довести наявність передбачених законом підстав і дотримання процедури прийняття конкретного рішення у цій справі.

Так, суд виходить із того, що предметом судового контролю у цій справі є не загальна доцільність міграційної політики держави в умовах воєнного стану, а конкретні рішення та дії відповідачів: направлення обґрунтованого звернення ВМП ГУНП від 21.10.2025; прийняття Управлінням ДМС України в Хмельницькій області постанови № 6801110500001610 від 22.10.2025; направлення Управлінням ДМС доручення до Державної прикордонної служби України від 22.10.2025 № 6801.6-2136/68.03-25.

Як зазначено вище, суд перевіряє ці рішення та дії ретроспективно, тобто з урахуванням тих фактичних і правових обставин, які існували на момент їх прийняття або вчинення 21-22.10.2025.

У той же час, доводи, пояснення або документи, створені вже під час судового розгляду, можуть пояснювати процесуальну позицію сторін, але не можуть замінити фактичну та правову основу, яка мала існувати на момент прийняття спірних рішень.

Щодо повноважень ВМП ГУНП, то суд зазначає про таке.

Суд погоджується з доводами ГУНП у тій частині, що відділ міграційної поліції ГУНП в Хмельницькій області є структурним підрозділом ГУНП, який функціонує у складі кримінальної поліції.

Це підтверджується Положенням про відділ міграційної поліції ГУНП в Хмельницькій області, згідно з яким ВМП є структурним підрозділом ГУНП в Хмельницькій області, який функціонує у складі кримінальної поліції.

Отже, суд відхиляє довід позивача в тій частині, у якій він зводиться до повної відсутності у ВМП статусу підрозділу кримінальної поліції.

Водночас, суд вказує на те, що сама належність ВМП до кримінальної поліції не означає автоматичної законності будь-якого звернення такого підрозділу до ДМС.

Так, підпункт 2 пункту 3 Інструкції № 1235 пов`язує ініціювання заборони в`їзду підрозділами кримінальної поліції саме з випадком встановлення підстав для заборони в`їзду під час здійснення оперативно-розшукової діяльності.

Тому для правомірності конкретного звернення недостатньо встановити лише організаційну належність ВМП до кримінальної поліції.

Необхідно також оцінити, чи містило обґрунтоване звернення достатню фактичну і процедурну основу, передбачену Інструкцією № 1235.

Із приводу належного способу захисту за вимогою про дії ВМП ГУНП, то суд виходить із такого.

Позивач просить визнати протиправними дії посадових осіб відділу міграційної поліції ГУНП в Хмельницькій області щодо направлення обґрунтованого звернення від 21.10.2025.

Водночас, відповідачем у справі є Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області, а відділ міграційної поліції є його структурним підрозділом і не має статусу окремого відповідача у цій справі.

Конкретні посадові особи ВМП, які брали участь у підготовці або направленні звернення, також не є самостійними відповідачами.

За таких обставин, суд вважає, що належним способом захисту є не визнання протиправними дій невстановлених посадових осіб, а визнання протиправними дій ГУНП в Хмельницькій області, вчинених через його структурний підрозділ - відділ міграційної поліції, щодо направлення 21.10.2025 до УДМС обґрунтованого звернення.

Такий спосіб захисту відповідає змісту заявленої позовної вимоги, спрямований на ефективне поновлення прав позивача та не змінює предмет спору, оскільки спірна дія фактично вчинялася структурним підрозділом відповідача - ГУНП в Хмельницькій області.

Наведене не є відмовою у задоволенні позовної вимоги, а є застосуванням судом належного та ефективного способу захисту в межах предмета спору.

Щодо змісту обґрунтованого звернення ВМП ГУНП, то суд виходить із таких міркувань.

В обґрунтованому зверненні ВМП ГУНП від 21.10.2025 зазначено, що підрозділом проведено ряд перевірочних заходів, за результатами яких стало відомо про нібито висловлювання позивача на підтримку збройної агресії рф проти України та поширення ним неправдивих чуток серед місцевого населення.

Однак у цьому зверненні не зазначено, що відповідні підстави були встановлені саме під час здійснення оперативно-розшукової діяльності.

Також у зверненні не наведено: реквізитів оперативно-розшукової справи; посилання на рапорт, довідку, протокол, службову записку або інший документ, у якому зафіксовано відповідні відомості; даних про конкретних осіб, яким позивач нібито висловлював підтримку агресії рф; дати або періоду таких висловлювань; місця їх вчинення; змісту конкретних висловлювань; результатів перевірки позивача за інформаційними системами та обліками; відомостей щодо невиконаних майнових зобов`язань.

Суд бере до уваги, що законодавство про оперативно-розшукову діяльність обмежує розголошення окремих відомостей, які можуть зашкодити слідству, інтересам людини або безпеці України.

Проте наявність інформації з обмеженим доступом не означає, що суд повинен прийняти будь-яке загальне твердження правоохоронного органу без перевірки наявності мінімальної фактичної основи.

Суд зазначає, що відповідачі не були зобов`язані розкривати конфіденційні джерела або секретні матеріали у повному обсязі.

Водночас, вони мали можливість надати суду принаймні такий відкритий або допустимий для судового дослідження обсяг інформації, який дозволив би встановити, що: відповідна інформація справді існувала до 2122.10.2025; вона стосувалася саме ОСОБА_1 ; вона була отримана компетентним органом; вона була опрацьована до направлення обґрунтованого звернення; вона була покладена в основу рішення УДМС про заборону в`їзду.

Таких доказів у матеріалах справи немає.

Із приводу превентивного характеру заборони в`їзду, то суд зазначає про таке.

Суд погоджується з доводами відповідачів, що рішення про заборону в`їзду має превентивний характер і не є кримінальним покаранням.

Так, Верховний Суд у постанові від 01.11.2023 у справі № 160/11245/22 дійсно зазначив, що заборона в`їзду не потребує обов`язкової наявності обвинувального вироку або кримінального провадження.

Однак, суд виходить з того, що превентивний характер заходу не скасовує вимог закону щодо: наявності компетентного суб`єкта ініціювання; наявності встановлених законом підстав; належного обґрунтування звернення; дотримання процедури; доведення правомірності рішення суб`єктом владних повноважень у суді.

Отже, відсутність вироку або кримінального провадження сама по собі не свідчить про протиправність заборони в`їзду, але й не звільняє відповідачів від обов`язку довести, що на момент прийняття постанови існували достатні фактичні та правові підстави для такого обмеження.

Щодо обов`язку УДМС перевірити відповідність звернення вимогам Інструкції № 1235, то суд вказує на таке.

Суд відхиляє довід Управління ДМС про те, що воно не повинно було перевіряти інформацію, отриману від правоохоронного органу, у тій частині, у якій такий довід фактично зводиться до відсутності будь-якого контролю за відповідністю обґрунтованого звернення вимогам Інструкції № 1235.

При цьому, суд погоджується, що Управління ДМС не зобов`язане проводити власні оперативно-розшукові заходи або перевіряти джерела оперативної інформації поліції.

У той же час, пункт 8 Інструкції № 1235 прямо передбачає, що постанова про заборону в`їзду приймається на підставі обґрунтованого звернення з дотриманням вимог пункту 7 цієї Інструкції.

Отже, Управління ДМС мало перевірити принаймні формальну відповідність звернення вимогам пункту 7 Інструкції № 1235, зокрема наявність у ньому відомостей, які обґрунтовують необхідність заборони в`їзду, обставин, що є підставою для такого рішення, результатів перевірки особи за відповідними обліками та інших передбачених Інструкцією відомостей.

У наданому обґрунтованому зверненні таких відомостей у достатньому обсязі немає.

Фактично Управління ДМС прийняло постанову про заборону в`їзду на підставі документа, який містить загальні оціночні твердження, але не містить достатньої індивідуалізованої фактичної основи.

Із приводу відсутності доказів ознайомлення позивача з оскаржуваною постановою, то суд виходить із такого.

Ухвалою суду від 24.04.2026 суд витребував, зокрема, докази ознайомлення ОСОБА_1 з оскаржуваною постановою.

На виконання цієї ухвали суду, Управління ДМС подало постанову, обґрунтоване звернення та доручення до Державної прикордонної служби України, проте доказів ознайомлення позивача з постановою не надало.

Натомість УДМС повідомило, що чинне міграційне законодавство не передбачає обов`язку міграційної служби ознайомлювати іноземця із прийнятим рішенням про заборону в`їзду.

Суд зазначає, що відсутність доказів ознайомлення позивача з постановою не є самостійною достатньою підставою для її скасування в цій справі, оскільки предметом основної перевірки є правомірність постанови на момент її прийняття.

Водночас, така обставина має значення для оцінки строку звернення до суду та забезпечення ефективного права на судовий захист.

У цій справі провадження відкрито, а питання пропуску строку звернення до суду не стало підставою для залишення позову без розгляду.

Щодо наслідків неподання відповідачами додаткових доказів, то суд зазначає про таке.

Ухвалою суду від 02.07.2026 суд відмовив у додатковому витребуванні невизначеного кола матеріалів від ГУНП, однак прямо зазначив, що питання достатності або недостатності вже поданих матеріалів для доведення правомірності рішень і дій відповідачів має вирішуватися під час ухвалення рішення по суті спору.

Тому відмова у витребуванні додаткових матеріалів не означає, що наявні у справі документи автоматично підтверджують правомірність оскаржуваних рішень.

Відповідно до змісту частини другої статті 77 КАС України, саме відповідачі як суб`єкти владних повноважень повинні довести правомірність своїх рішень і дій.

Оцінивши наявні у справі докази у сукупності, суд доходить висновку, що відповідачі не довели правомірності: дій ГУНП в Хмельницькій області, вчинених через його структурний підрозділ - відділ міграційної поліції, щодо направлення обґрунтованого звернення від 21.10.2025; прийняття УДМС постанови № 6801110500001610 від 22.10.2025; направлення УДМС доручення до Державної прикордонної служби України від 22.10.2025 № 6801.6-2136/68.03-25.

З огляду на викладене вище, дії ГУНП в Хмельницькій області, вчинені через його структурний підрозділ - відділ міграційної поліції, щодо направлення 21.10.2025 до УДМС обґрунтованого звернення є протиправними не тому, що ВМП не є підрозділом кримінальної поліції, а тому, що конкретне звернення не містить достатньої фактичної та процедурної основи, передбаченої підпунктом 2 пункту 3 та пунктом 7 Інструкції № 1235.

Постанова Управління ДМС України в Хмельницькій області № 6801110500001610 від 22.10.2025 прийнята на підставі такого обґрунтованого звернення, тому також є протиправною та підлягає скасуванню.

Доручення Управління ДМС України в Хмельницькій області до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 22.10.2025 № 6801.6-2136/68.03-25 є похідним від постанови про заборону в`їзду.

Після скасування постанови правові підстави для збереження такого доручення відсутні, тому воно також підлягає скасуванню.

Вимога про зобов`язання Управління ДМС України в Хмельницькій області повідомити Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про дострокове зняття з контролю доручення підлягає задоволенню.

Такий спосіб захисту відповідає абзацу п`ятому пункту 17 Інструкції № 1235, який прямо визначає обов`язок територіального органу ДМС у разі скасування рішення про заборону в`їзду судовим рішенням, що набрало законної сили, протягом п`яти робочих днів з дня отримання такого рішення повідомити Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про дострокове зняття з контролю відповідного доручення.

Пункт 16 Порядку № 280, у свою чергу, передбачає дострокове зняття доручення з контролю органом Державної прикордонної служби України у разі надходження відповідного повідомлення.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, то суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Щодо заяви позивача про встановлення судового контролю, то суд вказує на таке.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 382 КАС України, за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.

Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду.

Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, встановлення судового контролю є правом суду, а не його обов`язком у кожній адміністративній справі.

У той же час, на цій стадії розгляду справи у суду немає обґрунтованих підстав вважати, що відповідачі ухилятимуться від виконання судового рішення або що виконання рішення буде неможливим без встановлення додаткового судового контролю.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю на цій стадії та відмовляє у задоволенні відповідної заяви позивача.

Із приводу судових витрат у цій справі, то суд зазначає про таке.

Частина перша статті 132 КАС України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до змісту підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір, за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із положеннями статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік, з 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328 грн.

Отже, ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру у 2026 році становить 1331,20 грн.

При цьому, суд виходить з того, що заявлені вимоги у цій справі є взаємопов`язаними та спрямовані на оскарження єдиного комплексу рішень і дій щодо заборони позивачу в`їзду в Україну.

Оскільки позов поданий не через підсистему Електронний суд, коефіцієнт 0,8, передбачений частиною третьою статті 4 Закону України Про судовий збір для процесуальних документів, поданих в електронній формі, не застосовується.

Отже, сплачена позивачем сума судового збору 1332,00 грн перевищує належну до сплати суму на 0,80 грн.

Відповідно до змісту пункту 1 частини першої та частини другої статті 7 Закону України Про судовий збір, надмірно сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила.

За відсутності такого клопотання питання повернення переплати у розмірі 0,80 грн судом у цьому рішенні не вирішується.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, судові витрати зі сплати судового збору у межах належної до сплати суми 1331,20 грн підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Судові витрати у цій справі підлягають стягненню з обох відповідачів у рівних частинах, оскільки протиправність встановлена як щодо дій ГУНП, так і щодо рішень та дій УДМС.

Отже, з кожного відповідача необхідно стягнути по 665,60 грн судового збору на користь позивача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, вчинені через його структурний підрозділ - відділ міграційної поліції, щодо направлення 21.10.2025 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області обґрунтованого звернення про прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну громадянину російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області № 6801110500001610 від 22.10.2025 про заборону в`їзду в Україну громадянину російської федерації ОСОБА_1 / ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 3 роки.

Визнати протиправним та скасувати доручення Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області Начальнику Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 22.10.2025 № 6801.6-2136/68.03-25 щодо заборони в`їзду в Україну громадянину російської федерації ОСОБА_1 / ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 3 роки до 22.10.2028.

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області протягом п`яти робочих днів з дня отримання рішення суду у цій справі, після набрання ним законної сили, повідомити Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про дострокове зняття з контролю доручення Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області від 22.10.2025 № 6801.6-2136/68.03-25.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідачі:Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області (вул. Грушевського, 87,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29001 , код ЄДРПОУ - 37864148) Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області (вул. Зарічанська, 7,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29017 , код ЄДРПОУ - 40108824) Головуючий суддя Є.В. Печений