Рішення № 137898256, 02.07.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року Справа № 480/7143/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7143/25 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Сумської міської ради (Центр надання адміністративних послуг у м. Суми) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Сумської міської ради, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Виконавчого комітету Сумської міської ради (ЦНАП м. Суми) у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Виконавчий комітет Сумської міської ради (ЦНАП м. Суми) здійснити реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що представник позивача 11.09.2025 р. звернувся до Центру надання адміністративних послуг у м. Суми для реєстрації місця проживання громадянина ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

12.09.2025 року відповідачем було видано письмову відмову у реєстрації місця проживання.

Позивач вважає відмову незаконною, оскільки Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» гарантує право на реєстрацію місця проживання.

ЦНАП не має права відмовляти у реєстрації з підстав, не передбачених законодавством, а посилання на наказ МОУ № 342 є безпідставним, оскільки цей наказ не регулює порядок реєстрації місця проживання громадян.

Ухвалою суду від 17.09.2025 відкрито провадження у справі №480/7143/25 та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Представник відповідача надав суду відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечував та зазначив, що в результаті перевірки документів позивача в реєстрації місця проживання було відмовлено на підставі підпунктів 3 пункту 87 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265, так як особа не подала або подала не у повному обсязі необхідні документи або відомості, а саме відповідно до пп. 7, п. 2, ст. 9 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні». Позивач подав військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку) без відповідних відміток ТЦК та СП про взяття на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_1 . В наданому військово-обліковому документі зроблено відмітку про зняття з військового обліку відповідно до Наказу Міністра оборони України № 342 від 09.06.2006 року.

Відповідно до листа роз`яснення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 05.04.2023 року № 3/1041 Наказ Міністра оборони України № 342 від 09.06.2006 року, в частині відміни положення про зняття з військового обліку громадян, які визнані ВЛК непридатними до військової служби в мирний час та обмежено придатними у воєнний час, втратив чинність, а внесені на його підставі записи до військово-облікових документів- актуальність.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, 11.09.2025 р. представник позивача звернувся до Центру надання адміністративних послуг у м. Суми для реєстрації місця проживання громадянина ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 18 19).

12.09.2025 року відповідачем було видано повідомлення про відмову у реєстрації місця проживання, у якому як підставу зазначено: "Порушення НПА у сфері реєстрації МП; наказ МОУ №342 скасовано" (а.с. 6).

Не погодившись із відмовою відповідача здійснити реєстрацію місця проживання, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг встановлені Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».

Відносини щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, а також їх оскарження в адміністративному порядку регулюються Законом України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (п.3 ст. 1 Закону).

Статтею 9 зазначеного Закону визначено, що у разі реєстрації місця проживання (перебування) особи під час особистого відвідування органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) подається заява про реєстрацію місця проживання (перебування) за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Реєстрація місця проживання (перебування) особи, зміна її місця проживання (перебування) може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника, що діє на підставі довіреності, посвідченої у встановленому законом порядку (далі - представник) (п.1 ст.9).

До заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи додаються:

1) паспортний документ особи або довідка про звернення за захистом в Україні, або документ, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними;

2) свідоцтво про народження - для дітей віком до 14 років;

3) документи, що підтверджують право на проживання (перебування) в житлі, адреса якого реєструється для проживання (перебування) (відомості про житло (документи), що підтверджують право власності на житло, рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житла, визнання за особою права користування житлом, жилим приміщенням, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, визначені Кабінетом Міністрів України);

4) документи, що посвідчують особу законного представника (представника);

5) документи, що підтверджують повноваження особи як законного представника (представника), крім випадків, якщо законними представниками дитини є її батьки чи один із батьків;

6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору;

7) військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку) (п.2 ст.9).

Військово-обліковий документ подається у випадках та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України (п.5 ст.9).

Відповідно до ст. 12 зазначеного Закону, орган реєстрації відмовляє у внесенні до реєстру територіальної громади інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи у разі, якщо:

1) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про обтяження щодо житла, яке особа декларує або реєструє як місце проживання (перебування);

2) відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не відповідають відомостям у поданих особою документах або даних;

3) особа подала документи або відомості, передбачені цим Законом, не в повному обсязі;

4) у поданих особою документах або відомостях містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними, або строк дії паспортного документа іноземця чи особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, закінчився;

5) за декларуванням або реєстрацією місця проживання (перебування) особи звернулася дитина віком до 14 років або особа, не уповноважена на подання документів;

6) житлу, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), не присвоєна адреса у встановленому порядку;

7) за адресою житла, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), наявний об`єкт нерухомого майна, який не належить до житла;

8) відомості реєстру територіальної громади щодо задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини віком до 14 років не відповідають відомостям, наведеним у заяві (декларації), поданій стосовно цієї дитини;

9) дані реєстру територіальної громади щодо задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини віком від 14 до 18 років не відповідають відомостям, наведеним у заяві (декларації), поданій цією дитиною.

При прийнятті рішення про відмову у декларуванні або реєстрації місця проживання (перебування) особи застосовуються вимоги, передбачені Законом України "Про адміністративну процедуру" щодо прийняття адміністративного акта, який негативно впливає на право, свободу чи законний інтерес особи (п.2 ст.12).

Механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також форми необхідних для цього документів встановлює Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №265 від 07.02.2022 (далі Порядок, в редакції, чинний на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.35 Порядку, для реєстрації місця проживання (перебування) особа або її законний представник (представник), уповноважена особа житла або уповноважена особа спеціалізованої соціальної установи, закладу для бездомних осіб, іншого надавача соціальних послуг з проживанням подає:

1) заяву за формою згідно з додатками 2, 3 і 8;

2) паспортний документ особи або довідку про звернення за захистом в Україні (для осіб, які реєструють місце перебування);

3) свідоцтво про народження (для дітей віком до 14 років), крім іноземців та осіб без громадянства, або документ про реєстрацію народження, виданий компетентним органом іноземної держави і легалізований у встановленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

4) довідку про реєстрацію особи громадянином України (у разі здійснення вперше реєстрації місця проживання дитини віком до 14 років, у свідоцтві про народження якої зазначено, що батьки або один із батьків є іноземцем чи особою без громадянства);

5) документи, що підтверджують:

право на проживання (перебування) в житлі, зокрема свідоцтво про право власності, ордер, договір оренди (найму, піднайму), договір найму житла у гуртожитку (для студентів), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші підтверджуючі документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, наймача та членів його сім`ї, уповноваженої особи житла (зазначені документи та згода не вимагаються під час реєстрації місця проживання (перебування) малолітніх та неповнолітніх дітей за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або законних представників (представників), або одного з них;

право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, іншого надавача соціальних послуг з проживанням (довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, іншого надавача соціальних послуг з проживанням за формою згідно з додатком 4, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у таких установах або закладах);

6) відомості або документ, що підтверджує сплату адміністративного збору (не подається у разі здійснення реєстрації місця перебування);

7) військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Пунктом 46 Порядку визначено, що посадова особа органу реєстрації в день звернення особи або її законного представника (представника) чи в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг або представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту або даних від органу соціального захисту населення: приймає рішення про реєстрацію місця проживання (перебування) або про відмову у реєстрації місця проживання (перебування) особи.

Відповідно до п. 87 Порядку, орган реєстрації відмовляє в декларуванні/реєстрації місця проживання (перебування), знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі, коли:

1) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про обтяження щодо житла, яке особа декларує або реєструє як місце проживання (перебування), що стосуються заборони декларування/реєстрації місця проживання (перебування) у такому житлі, або перебування житла в іпотеці, довірчій власності як способу забезпечення виконання зобов`язань (у разі відсутності письмової згоди відповідного іпотекодержателя або довірчого власника на декларування/реєстрацію місця проживання);

2) відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не відповідають відомостям, зазначеним у поданих особою документах або даних;

3) особа не подала або подала не в повному обсязі необхідні документи або відомості;

4) у поданих особою документах або відомостях містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними (крім випадку, передбаченого пунктом 53 цього Порядку), або строк дії паспортного документа іноземця чи особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, закінчився;

5) звернулася дитина віком до 14 років або особа, не уповноважена на подання документів;

6) житлу, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), не присвоєна адреса у встановленому порядку;

7) за адресою житла, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), наявний об`єкт нерухомого майна, який не належить до житла;

8) відомості реєстру територіальної громади щодо задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини віком до 14 років не відповідають відомостям, зазначеним у декларації (заяві), поданій стосовно дитини;

9) дані реєстру територіальної громади щодо задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини віком від 14 до 18 років не відповідають відомостям, зазначеним у декларації (заяві), поданій дитиною.

Пунктом 90 Порядку визначено, що рішення про відмову в декларуванні/реєстрації/знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання приймається в день звернення особи, законного представника (представника), уповноваженої особи житла або уповноваженої особи спеціалізованої соціальної установи, іншого надавача соціальних послуг з проживанням, в яких зазначеним особам надаються соціальні послуги відповідно до Закону України Про соціальні послуги, про що орган реєстрації інформує таких осіб із зазначенням підстав для відмови засобами поштового, телефонного або електронного зв`язку, в тому числі засобами Порталу Дія.

Згідно п. 95 Порядку, про прийняте рішення особі надсилається повідомлення за формою згідно з додатком 7, в якому зазначаються підстави для його прийняття. Повідомлення надсилається особі у день прийняття органом реєстрації відповідного рішення.

Відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у дусі визначеної Конституцією України демократичної та правової держави та з метою забезпечення права і закону, а також зобов`язання держави забезпечувати і захищати права, свободи чи законні інтереси людини і громадянина, регулює Закон України «Про адміністративну процедуру».

Цей Закон регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів (п.1 ст.1).

Статтею 4 Закону України «Про адміністративну процедуру» визначено, що принципами адміністративної процедури є: 1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; 2) рівність перед законом; 3) обґрунтованість; 4) безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6) пропорційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9) ефективність; 10) презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12) гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; 13) гарантування ефективних засобів правового захисту.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про адміністративну процедуру», адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону (ч.3).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний акт повинен прийматися з дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для права, свободи чи законного інтересу особи і цілями, на досягнення яких спрямований адміністративний акт. Негативні наслідки для особи та публічних інтересів повинні бути найменшими.

Статтею 2 Закону України «Про адміністративну процедуру» визначено, що адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб).

Згідно ст.72 Закону України «Про адміністративну процедуру», адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті). Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта.

З матеріалів справи суд вбачає, що відповідачем було видано повідомлення від 12.09.2025 яким відмовлено ОСОБА_1 у реєстрації місця проживання. Вказане повідомлення обґрунтовано: "Порушення НПА у сфері реєстрації МП; наказ МОУ №342 скасовано" (а.с. 6).

Суд зазначає, що вказане повідомлення не містить посилання на конкретні норми закону та фактичні обставини, в ньому відсутнє посилання на жодну підставу для відмови у реєстрації місця проживання, визначену ст. 12 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» чи п. 87 Порядку.

Зі змісту зазначеного повідомлення неможливо встановити які саме «НПА у сфері реєстрації МП» порушено позивачем і що саме стало підставою для відмови у реєстрації місця проживання.

Отже повідомлення від 12.09.2025 не містить мотивації для відмови у реєстрації місця проживання позивача, а тому таке рішення суб`єкта владних повноважень не відповідає вимогам Закону України «Про адміністративну процедуру» та критеріям до рішень суб`єктів владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У цій справі суд також враховує практику Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Suominen v. Finland», заява № 37801/97, пункт 36), відповідно до якої орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

При цьому, суд доходить висновку, що повідомлення про відмову у реєстрації місця проживання, в якому вказується на «Порушення НПА у сфері реєстрації МП» не можна вважати таким, що відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України, зокрема щодо обґрунтованості.

Конституцією України та КАС України прямо передбачений обов`язок суб`єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи. Фактичне застосування принципу належного урядування є своєрідним «маркером» того як в Україні гарантуються норми Конституції України, а суди застосовують частину другу статті 2 КАС України.

Верховний Суд у постанові від 11 вересня 2023 року у справі № 420/14943/21 визначив, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

Відтак, невиконання суб`єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. Наведене дає підстави для висновку, що оскаржуване повідомлення не містить мотивації відмови, а тому суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною відмову відповідача у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , викладену у повідомленні від 12.09.2025.

Суд також враховує правовий висновок Верховного Суду постанові від 11 вересня 2023 року у справі № 420/14943/21 про те, що невмотивованість та неналежна обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень є достатньою за визначених обставин справи підставою для визнання такого рішення протиправним.

При цьому позовні вимоги про зобов`язання відповідача здійснити реєстрацію місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 , задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Тобто, приписами КАС України передбачено, що суд може зобов`язати відповідача прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови.

Надаючи оцінку оскаржуваному повідомленню, суд дійшов висновку, що відповідачем не виконано всі умови для прийняття такого рішення, а саме: не викладено мотиву відмови, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положення ч. 4 ст. 245 КАС України.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що вказані позовні вимоги є передчасними та не належать задоволенню.

Однак, з метою належного захисту прав позивача, керуючись приписами ст. 9 КАС України, суд доходить висновку щодо необхідності виходу за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву представника ОСОБА_1 від 11.09.2025 та додані до неї документи та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

Крім того, згідно ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору у розмірі 605,60 грн., сплаченого відповідно до квитанцій ID від 12.09.2025 року (а.с. 7).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Сумської міської ради (Центр надання адміністративних послуг у м. Суми) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнання протиправною відмову Виконавчого комітету Сумської міської ради (Центр надання адміністративних послуг у м. Суми) у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , викладену у повідомленні від 12.09.2025.

Зобов`язати Виконавчий комітет Сумської міської ради (Центр надання адміністративних послуг у м. Суми) (вул. Британська, 21,м. Суми,Сумська область,40004, код ЄДРПОУ 04057942) повторно розглянути заяву представника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РОНКПП НОМЕР_1 ) від 11.09.2025 та додані до неї документи та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РОНКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Сумської міської ради (Центр надання адміністративних послуг у м. Суми) (вул. Британська, 21,м. Суми,Сумська область,40004, код ЄДРПОУ 04057942) суму судового збору в розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень 60 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Павлічек