Рішення № 137897594, 02.07.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/7812/26

Справа №754/5687/26

РІШЕННЯ

Іменем України

02 липня 2026 рокуДеснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Галась І.А.

за участю секретаря Кирилова А.

за участі представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Деснянського районного суду міста Києва звернувся представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, офіс 411, ЄДРПОУ 41084239) з позовною заявою до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості. Ціна позову 32550 гривень.

Свої вимоги мотивує тим, що 24.03.2025 року між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_2 укладено Договір №530849-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Бізпозика» 24.03.2025 року направлено ОСОБА_2 пропозицію (оферту) укласти Договір № 530849-КС-001 про надання кредиту.

24.03.2025 року ОСОБА_2 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 530849-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_2 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-3081, на номер телефону (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено.

Таким чином, 24.03.2025 року між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_2 , було укладено Договір №530849-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.1 Договору кредиту, ТОВ «Бізпозика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 11000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 процентів за кожен день користування кредитом.

Сторони в п.3 Кредитного Договору, погоджено «Графік платежів», відповідно до котрого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів.

ТОВ «Бізпозика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 11000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (котрий Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).

До теперішнього часу Боржник свої зобов`язання за Кредитним договором № 530849-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише частково сплатив кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у Розрахунку заборгованості за Договором № 530849-КС-001 Позичальник ОСОБА_2 , чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором.

Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором №530849-КС-001 Позичальник ОСОБА_2 здійснено часткову оплату за Договором №530849-КС-001 на загальну суму 4740,00 грн.

Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_2 , належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, у Боржника станом на 07.01.2026 року утворилась заборгованість за Договором № 530849-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 32550,00 грн., що складається з: - Суми прострочених платежів по тілу кредиту 11000,00 грн.;- Суми прострочених платежів по процентах 15 400,00 грн.; - Суми заборговнаості по відсотках відповідно до ст.625 ЦПК 5280, 00 грн.; - Суми прострочених платежів за комісією 870,00 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 08 квітня 2026 року відкрито провадження в справі. Призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

06 травня 2026 року представником відповідача ОСОБА_2 , адвокатом Чайка Л.Й. через підсистему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просять - Закрити провадження у справі №754/5687/26 у частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 41084239) до ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості розмірі 11000 (одинадцять тисяч) гривень тіла кредиту за Договором про надання кредиту №№530849-КС-001 від 22.03.2025 року. Відмовити ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» у стягненні з ОСОБА_2 нарахованих процентів за ст. 625 ЦК України у сумі 5280 гривень та комісії за надання кредиту у сумі 870 гривень за Договором №530849-КС-001 про надання кредиту від 24.03.2025 року, з огляду на наступне.

05 травня 2026 року Відповідачка сплатила Позивачу основний борг у сумі 11000 (одинадцять тисяч) гривень, про що до цього відзиву додається квитанція до платіжної інструкції про переказ готівки АТ КБ «Приватбанк» від 05.05.2026.

У порядку, передбаченому статтями 178 ЦПК України, Відповідачкою надається даний відзив на позовну заяву ТОВ «Бізнес позика» про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 у сумі 32550 грн, із якої: 1) сума прострочених платежів по тілу кредиту 11000 грн; 2) по процентах 15400 грн, 3) по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України 5280,00 грн, 4) сума прострочених платежів за комісією - 870 грн за Договором №530849-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 24.03.2025 року.

1. Про закриття провадження у справі в частині стягнення тіла кредиту у сумі 11000 грн, 05.05.2026 р. Відповідачка сплатила Позивачу тіло кредиту у сумі 11000 (одинадцять тисяч) гривень, про що до відзиву додається квитанція до платіжної інструкції про переказ готівки АТ КБ «Приватбанк» на суму 11000 грн від 05.05.2026 р. Тіло кредиту у сумі 11000 грн сплачено Відповідачем за банківськими реквізитами Позивача, зазначеними у Договорі №530849-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 24.03.2025 року.

У зв`язку з вказаним Відповідачка просить суд на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України закрити провадження у справі на суму 11000 грн. основної заборгованості, так як у частині сплати основного боргу відсутній предмет спору.

З матеріалів справи вбачається, що спір в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 11000 грн між сторонами на момент розгляду справи відсутній, оскільки Відповідач у добровільному порядку після відкриття провадження у справі сплатила Позивачу вказану суму, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції про переказ готівки на суму 11000 грн від 05.05.2026 р. АТ КБ «Приватбанк».

Відповідач просить суд закрити провадження у даній справі в частині стягнення з Відповідачки 11000 грн тіла кредиту у зв`язку з відсутністю предмета спору

2. Обставини, які підтверджує Відповідачка, з нормативно-правовим обґрунтуванням

24.03.2025 року дійсно Відповідачка підписала одноразовим ідентифікатором UA-0026 Паспорт споживчого кредиту, згідно якого мета отримання кредиту на задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

За Паспортом споживчого кредиту Відповідачка обрала строк кредитування 169 днів (24 тижні), комісія за надання кредиту 2200 грн, що становить 20% від суми кредиту (2200 грн /11000 грн тіло кредиту*100%), що є значним розміром комісії від тіла кредиту.

Відповідачка, перебуваючи у тяжкому становищі, не оцінила розмір запропонованої комісії за видачу кредиту, оскільки була хворою та не мала коштів купити ліки й пройти курс лікування.

З питання законності встановлення 20% комісії від тіла кредиту за надання кредиту, Відповідачка найближчим часом звернеться із запитом до Національного банку України, про що суду буде додатково надано відповідь НБУ у разі її отримання.

Згідно Паспорту споживчого кредиту від 24.03.2025 знижена та стандартна процентна ставка 365% річних, загальні витрати за кредитом мали становити 16141,58 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) грн 27141,58 грн; реальна річна процентна ставка, відсотків річних 6942,76 %, що обтяжлива для Відповідачки як позичальника за Договором про надання кредиту.

Вказані дані з Паспорту споживчого кредиту були перенесені до Договору про надання кредиту.

24.03.2025 Відповідачка прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) про укладення Договору №530849-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

Відповідачка визнає, що дійсно 24.03.2025 року між нею та Позивачем було укладено Договір №530849-КС-001 про надання кредиту, який підписаний одноразовим ідентифікатором UA-3081 (далі Договір).

Згідно п. 2.3 розділу 2 Договору, на який надається кредит: 24 тижні.

Пунктом 2.4 Договору встановлено, що стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 1%, фіксована.

Комісія за видачу кредиту (надалі Комісія): 2200,00 грн. (п.2.5 Договору).

Загальний розмір наданого Кредиту: 11000,00 (Одинадцять тисяч гривень 00 коп.) (п. 2.7 Договору).

Згідно п. 2.8 Договору строк дії Договору: до 08.09.2025 року.

24.03.2025 Позивач дійсно виконав свої зобов`язання за Договором про надання кредиту, надавши Відповідачці грошові кошти в розмірі 11000 гривень шляхом перерахування на банківську картку Відповідачки, тому не має необхідності випробовувати докази судом у АТ «СЕНС БАНК», про що Позивач просить суд у позовній заяві.

Розмір нарахованих відсотків за період кредитування становить 18590 гривень, що розраховується як: 11000 гривень*1%*169 днів, що відповідає Розрахунку заборгованості за кредитом у гривні за Договором про надання кредиту № 530849-КС-001 від 24.03.2025, що доданий Позивачем до позовної заяви.

Відповідачка дійсно свої зобов`язання до подання позову за Договором в повному обсязі не виконала, однак частково сплатила кошти у сумі 4740 гривень, про що зазначено у Розрахунку заборгованості за кредитом у гривні за Договором про надання кредиту № 530849-КС-001 від 24.03.2025 (Додаток №2 до позовної заяви), із яких 3190 грн Позивач зарахував у оплату процентів, 1330 грн в оплату комісії за видачу кредиту, 220 грн в оплату відсотків за ст. 625 ЦК України. Відповідачка не змогла вчасно належним чином виконати свої зобов`язання за Договором про надання кредиту № 530849-КС-001 від 24.03.2025 у зв`язку з хворобою (довідка додається), тому станом на 02.02.2026 року дійсно утворилась заборгованість, з урахуванням сплачених Відповідачкою 4740 грн, а саме: 1. заборгованість за тілом кредиту 11000 грн (сплачені 05.05.2026);

2. заборгованість за процентами: 15400 грн, що розраховуються як: 18590 грн мінус 3190 грн сплачених Відповідачкою. Однак, слід звернути увагу суду, що нарахована сума процентів та їх сума до стягнення перевищує тіло кредиту на 169% (18590/11000*100);

3. сума прострочених платежів за комісією: 870 грн, що розраховується як 2200 грн мінус 1330 грн, що сплачені Відповідачкою.

Зі сплачених Відповідачкою коштів за Договором 220 грн Позивач зарахував в оплату нарахованих процентів за ст. 625 ЦК України, тому Позивач просить суд стягнути з Відповідачки залишок нарахованих процентів за ст. 625 ЦК України у сумі 5280 грн (5500 грн - 220 грн).

3. Обставини, з якими не погоджується Відповідачка

3.1 Відповідачка не погоджується зі стягненням з неї 5280,00 грн процентів за ст. 625 ЦК України, зважаючи на те, що Розрахунок заборгованості за кредитом у гривні за Договором про надання кредиту № 530849-КС-001 від 24.03.2025 (Додаток №2 до позовної заяви), далі Розрахунок, є одностороннім документом, який Позивачем з Відповідачкою не погоджувався. До позову не надано доказів, що Розрахунок ґрунтується на реальних операціях та з Розрахунку не вбачається яким способом нарахована кожна сума процентів за ст. 625 ЦК України, включена до загальної суми у 5280 грн. У Розрахунку зазначена сума всього нарахованих процентів 5500 грн без зазначення механізму обчислення та строку прострочення.

Враховуючи викладене, випливає висновок, що за встановлених обставин стягнення процентів за ст. 625 ЦК України у розмірі 5280 грн за Договором про надання кредиту № 530849-КС-001 від 24.03.2025 в період дії воєнного стану не відповідає вимогам пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не можуть підлягати. Зараховані Позивачем кошти у сумі 220 грн в оплату нарахованих процентів за ст. 625 ЦК України, що отримані від Відповідачки, потребують заліку в погашення тіла кредиту або відсотків за кредитом.

3.2 Відповідачка не погоджується зі стягненням з неї комісії за надання кредиту у сумі 2200 грн, що становить 20% від суми кредиту (2200 грн /11000 грн тіло кредиту*100%)(п.2.5 Договору), що є значним розміром комісії від тіла кредиту, обтяжливою та несправедливою умовою для Відповідачки, такою, що порушує її права, посилаючись на наступне.

Умови договору про сплату комісії саме за надання кредиту, тобто за дії, які Позивач здійснив на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків та погіршення становища споживача, у зв`язку з чим комісія в розмірі 870 грн стягненню підлягати не може. Сума визначена Позивачем прострочених платежів за комісією 870 грн розраховується як нарахована комісія у сумі 2200 грн мінус 1330 грн, що сплачені Відповідачкою.

Зважаючи на хворобу Відповідачки, її інвалідність, про що до відзиву додаються підтверджуючі документи, Відповідачка просить суд сприяти врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами про розстрочення сплати процентів за Договором, у разі неможливості - розстрочити виконання рішення суду.

06 травня 2026 року представником ТОВ «Бізнес Позика» Виноградовим Ю.Е. через підсистему «Електронний суд» подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просять: Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 530849-КС-001 про надання кредиту від 24.03.2025 року, що становить 21 550,00 грн, яка складається з: -Суми прострочених платежів по тілу кредиту 0,00 грн; -Суми прострочених платежів по процентах 15 400,00 грн; -Суми прострочених платежів за комісією за надання кредиту 870,00 грн; -Суми заборгованості по процентах за ст. 625 ЦКУ 5 280,00 грн.

До вищезазначеної Позовні заяви був доданий Розрахунок заборгованості за Кредитним договором виконаний станом на 02.02.2025.

При цьому, повідомляють суд про те, що після дати створення вищезазначеного Розрахунку заборгованості за Кредитним договором та після подання Позивачем позовної заяви до суду через ЄСІТС «Електронний суд», Відповідач по справі здійснив наступні платежі за Кредитним договором: -Платіж (платежі) від 05.05.2026 у розмірі 11 000,00 грн.

Загалом станом на 06.05.2026 Відповідач здійснив платежів за Кредитним договором на загальну суму 15740,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Представник відповідач під час судового засідання підтримала заперечення викладені у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю, виходячи із наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінюючи аргументи, викладені в позовній заяві суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Як передбачено ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних правовідносин є, зокрема, правочини.

Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, 1. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. 2. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Судом встановлено, що 24.03.2025 року між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_2 укладено Договір №530849-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Бізпозика» 24.03.2025 року направлено ОСОБА_2 пропозицію (оферту) укласти Договір № 530849-КС-001 про надання кредиту.

24.03.2025 року ОСОБА_2 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 530849-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_2 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-3081, на номер телефону (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено.

Таким чином, 24.03.2025 року між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_2 , було укладено Договір №530849-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.1 Договору кредиту, ТОВ «Бізпозика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 11000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 процентів за кожен день користування кредитом.

Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором №530849-КС-001 Позичальник ОСОБА_2 здійснено часткову оплату за Договором №530849-КС-001 на загальну суму 4740,00 грн.

Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_2 , належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, у Боржника станом на 07.01.2026 року утворилась заборгованість за Договором № 530849-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 32550,00 грн., що складається з: - Суми прострочених платежів по тілу кредиту 11000,00 грн.;- Суми прострочених платежів по процентах 15400,00 грн.; - Суми заборговнаості по відсотках відповідно до ст.625 ЦПК 5280, 00 грн.; - Суми прострочених платежів за комісією 870,00 грн.

Згідноч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідност.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно дост.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а в ч.1ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Частинами 1-3 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Разом з тим кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Окрім цього судом взято до увагу той факт, що Відповідачем було визнано борг за кредитним договором та частково погашено заборгованість за тілом кредита згідно до платіжної інструкції про переказ готівки 1.649306233.1 на суму 11000 грн від 05.05.2026 року.

Також враховано і той факт, що позивачем було подано заяву про зміну розміру позовних вимог та прохання стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 21 550 грн., обгрунтовуючи це тим, що відповідачем було частково погашено заборгованість яка станом на 06.05.2026 відповідно до наданого розрахунку та довідки про заборгованість становить: 15400 грн.- заборгованість за процентами за користування кредитом; - 870,00 грн. заборговність за комісією за надання кредиту; - 5280,00 грн. заборгованість по процентам за ст. 625 ЦК України.

Судом встановлено, що відповідачем дійсно був укладений договір про надання кредитних коштів. Факт отримання грошових коштів за кредитним договором відповідачем не заперечуються, не оспорюється розмір тіла кредиту 11000 грн., який було добровільно сплачено відповідно до квитанції від 05.05.2026.

Однак з урахуванням того, що тіло кредиту в розмірі 11000 грн., відповідачем погашено а позовні вимоги позивача, щодо сплати незаконно нарахованих процентів у розмірі 15400 грн., є неспівмірними сумі тіла кредиту та порушують принципи добросовісності та співмірності.

Однак, позивач не довів належними та допустимими доказами наявність нарахованих відсотків за кредитом у заявленому розмірі та нарахування пені.

При цьому у суду відсутній обов`язок суду вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку стверджує позивач, оскільки відповідно до приписів ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Окрім цього Суд вважає, що нарахована позивачем сума по процентах за користування кредитом 15400 грн. значно перевищує суму сплаченого кредиту, а отже змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку процентів є очевидно непропорційною до суми зобов`язання, та не відповідає принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. та ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем, а наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення як засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У випадку нарахування відсотків, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013).

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

При цьому, суд вважає релевантним посилання на вказане рішення Конституційного суду при вирішенні питання про розмір процентів за порушення відповідачем грошового зобов`язання.

Враховуючи наведене, при вирішенні питання щодо стягнення процентів, суд, встановивши співрозмірність нарахованих процентів невиконаному зобов`язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважає, що належить зменшити розмір процентів до розміру 11000 грн., що складає 100% від суми заборгованості по кредиту.

На переконання суду, саме такий розмір процентів буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 530849-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 11000 грн., що складається з: - Суми прострочених платежів по процентах 11000 грн.

Щодо вирішення вимоги про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 870,00 грн, яка визначена умовами кредитного договору, і є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику, суд покликається на таке.

Як вбачається із матеріалів справи, умовами кредитного договору передбачена комісія відповідно до п.2.5 в розмірі 2200 грн. яка нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту.

Отже, умовами договору встановлено сплату позичальником комісії за обслуговування заборгованості позичальника, тобто платежу, який споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь.

Оскільки надання кредиту є обов`язком банку за кредитним договором, то така дія як обслуговування кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Операція з обслуговування кредитної заборгованості відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється ним при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19, провадження № 61-22778св19.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача заборгованості по комісії у розмірі 870 грн.

Щодо стягнення суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ 5280 грн, суд зазначає наступне.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 15.03.2022 № 2120-IX, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)".

Здійснюючи тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд в постанові від 12.06.2024 у справі №910/10901/23 дійшов висновку, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23.

З аналізу положень пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що на вказаний кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.

Отже, на період дії воєнного стану позичальники звільняються від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, відтак позивачу слід відмовити у стягненні з ОСОБА_2 заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦКУ в сумі 5280 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір до пропорційно задоволених вимог в сумі 894,21 грн.

Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280 ЦПК України, ст.ст. 525,526, 612, 1048,1049,1050 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (м. Київ, бул. Лексі Українки, 26, офіс. 411) заборгованість за Договором № 530849КС-001 про надання кредиту від 24.03.2025 року в розмірі11000 гривень, що складається з суми прострочених платежів по процентах.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (м. Київ, бул. Лексі Українки, 26, офіс. 411) витрати по сплаті судового збору в розмірі 894 гривні 21 копійка.

В задоволені інших позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Суддя: І.А. Галась