Ухвала суду № 137897465, 24.06.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/22409/25

Провадження № 1-кс/752/5378/26

У Х В А Л А

24 червня 2026 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання подане старшим слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 у межах кримінального провадження № 12025100000000683 від 27.05.2025 року про застосування підозрюваній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст.28, ч.3 ст. 362, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 365-2 КК України запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-

ВСТАНОВИВ:

22.06.2026 року старший слідчий слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 за погодженням прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про застосування підозрюваній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст.28, ч.3 ст. 362, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 365-2 КК України запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання зазначено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві за процесуального керівництва Київської міської прокуратури здійснюється досудове слідство у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12025100000000683 від 27.05.2025 за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 365-2 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше 2015 року, у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення, розташованими на території Старівської сільської ради Бориспільського району Київської області, шляхом використання підроблених офіційних документів, незаконного оформлення права власності на підставних осіб, подальшого відчуження земельних ділянок та легалізації майна, одержаного злочинним шляхом.

З метою реалізації зазначеного злочинного плану ОСОБА_8 створив стійке ієрархічне об`єднання осіб, діяльність якого була спрямована на систематичне незаконне заволодіння земельними ділянками державної власності та подальше приховування їх злочинного походження.

До складу організованої групи ОСОБА_8 залучив державних кадастрових реєстраторів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , державного реєстратора речових прав на нерухоме майно ОСОБА_4 , приватного нотаріуса ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , невстановлених службових осіб Головного управління Держгеокадастру у Київській області, а також інших невстановлених осіб, кожному з яких було відведено чітко визначену роль у реалізації спільного злочинного плану.

Організована група характеризувалася стійкістю, тривалістю функціонування, єдиним злочинним планом, чітким розподілом функцій між її учасниками та узгодженістю дій, спрямованих на досягнення спільного злочинного результату.

ОСОБА_8 здійснював загальне керівництво діяльністю організованої групи, визначав земельні ділянки, якими планувалося заволодіти, координував взаємодію між учасниками злочинної схеми, забезпечував використання персональних даних сторонніх осіб, контролював процес оформлення права власності та подальшого відчуження земельних ділянок.

Одну із ключових ролей у діяльності організованої групи виконувала ОСОБА_4 .

На момент вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_4 обіймала посаду державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та була наділена повноваженнями щодо проведення державної реєстрації речових прав і їх обтяжень, внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та прийняття рішень за результатами розгляду поданих документів.

У силу своїх професійних обов`язків ОСОБА_4 була достовірно обізнана з вимогами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», порядком проведення державної реєстрації права власності на земельні ділянки, підставами для проведення реєстраційних дій та випадками, за яких державний реєстратор зобов`язаний відмовити у проведенні державної реєстрації.

Крім того, ОСОБА_4 була обізнана про необхідність перевірки поданих документів на предмет їх відповідності вимогам законодавства, перевірки наявності законних підстав для виникнення права власності та достовірності відомостей, які містяться у поданих документах.

Діючи умисно, з корисливих мотивів, в інтересах організованої групи та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, ОСОБА_4 добровільно погодилася на участь у реалізації злочинного плану та виконання відведеної їй ролі.

Відповідно до розробленого ОСОБА_8 механізму злочинної діяльності, роль ОСОБА_4 полягала у забезпеченні незаконної державної реєстрації права власності на земельні ділянки державної власності за особами, які фактично не набували права власності на такі земельні ділянки, не зверталися до органів державної влади із заявами про їх отримання та не вчиняли жодних дій щодо оформлення прав на них.

ОСОБА_4 достовірно знала, що документи, які використовувалися як підстави для проведення державної реєстрації, не відповідають вимогам законодавства, а також усвідомлювала відсутність законних підстав для виникнення права приватної власності на земельні ділянки державної власності.

Незважаючи на це, діючи у складі організованої групи та за попередньою змовою з іншими її учасниками, ОСОБА_4 погодилася використати надані їй повноваження державного реєстратора всупереч інтересам служби та забезпечити незаконне внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Саме незаконні дії ОСОБА_4 були необхідною умовою для подальшого вибуття земельних ділянок із державної власності, оскільки без проведення державної реєстрації права власності за підставними особами земельні ділянки не могли бути предметом подальшого цивільного обороту, оформлення довіреностей, посвідчення правочинів та подальшого відчуження.

У подальшому, після проведення ОСОБА_4 незаконних реєстраційних дій, приватний нотаріус ОСОБА_11 забезпечувала посвідчення довіреностей та правочинів щодо земельних ділянок, а ОСОБА_12 та ОСОБА_13 використовували такі документи для подальшого відчуження земельних ділянок на користь близьких родичів ОСОБА_8 , які виступили кінцевими набувачами зазначеного майна.

Таким чином ОСОБА_4 , використовуючи свої повноваження державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, забезпечувала один із ключових етапів реалізації злочинного плану, спрямованого на незаконне заволодіння земельними ділянками державної власності загальною площею 71,7379 га вартістю 21 245 921 грн.

На виконання спільного злочинного плану учасники організованої групи розпочали реалізацію схеми незаконного формування земельних ділянок державної власності, внесення завідомо неправдивих відомостей до Державного земельного кадастру та створення формальних підстав для їх подальшої незаконної державної реєстрації.

Щодо обставин незаконного формування земельних ділянок державної власності та створення передумов для подальшої незаконної державної реєстрації права власності слідчий зазначав наступне.

Реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на заволодіння земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення, учасники організованої групи під керівництвом ОСОБА_8 розробили та впровадили механізм незаконного формування земельних ділянок, який став початковим етапом подальшого протиправного вибуття земель із державної власності.

З цією метою ОСОБА_8 визначив земельні масиви державної власності сільськогосподарського призначення, розташовані на території Старівської сільської ради Бориспільського району Київської області, які у подальшому стали предметом злочинного посягання.

Для реалізації злочинного плану учасниками організованої групи були використані персональні дані значної кількості громадян, які фактично не зверталися до органів Держгеокадастру із заявами про надання земельних ділянок у власність, не замовляли документацію із землеустрою, не погоджували її та не вчиняли жодних дій, спрямованих на отримання земельних ділянок.

Серед таких осіб були, зокрема, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 та інші особи.

При цьому досудовим розслідуванням встановлено, що окремі особи, персональні дані яких були використані учасниками організованої групи, на момент оформлення земельних ділянок були померлими. Так, ОСОБА_46 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а ОСОБА_47 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що об`єктивно виключало можливість їх звернення до органів державної влади з питань отримання земельних ділянок у власність.

У подальшому, діючи відповідно до відведених ролей, державні кадастрові реєстратори ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , використовуючи надані їм службові повноваження та доступ до автоматизованої системи Державного земельного кадастру, забезпечили незаконне формування земельних ділянок державної власності та внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.

Вказані дії здійснювалися за відсутності законних підстав, без фактичного звернення громадян, від імені яких оформлювалися земельні ділянки, та без належної документації із землеустрою.

Для створення видимості законності походження земельних ділянок учасниками організованої групи використовувалися електронні документи, XML-файли та документація із землеустрою, яка нібито була розроблена уповноваженими суб`єктами господарювання.

Разом із тим під час досудового розслідування встановлено, що відповідна документація із землеустрою фактично була відсутня, а відомості про її існування використовувалися виключно для прикриття незаконних дій учасників організованої групи.

Внаслідок протиправних дій державних кадастрових реєстраторів до Державного земельного кадастру та Поземельних книг були внесені завідомо неправдиві відомості щодо підстав формування земельних ділянок, осіб-заявників, документації із землеустрою та інших відомостей, необхідних для створення видимості законності їх походження.

Саме на підставі таких неправдивих відомостей у подальшому були сформовані земельні ділянки з кадастровими номерами 3220887600:04:012:0599 - 3220887600:04:012:0634 загальною площею 71,7379 га.

Відомості про сформовані земельні ділянки були відображені у Поземельних книгах та витягах з Державного земельного кадастру, які надалі використовувалися учасниками організованої групи як документи, що нібито підтверджують законність існування відповідних земельних ділянок та можливість оформлення на них права власності.

При цьому ОСОБА_4 , будучи державним реєстратором речових прав на нерухоме майно та учасником організованої групи, була обізнана про порядок формування земельних ділянок, необхідність існування законних підстав для виникнення права власності та вимоги законодавства щодо проведення державної реєстрації речових прав.

Виконуючи відведену їй роль у реалізації спільного злочинного плану, ОСОБА_4 розуміла, що подальша державна реєстрація права власності на сформовані земельні ділянки буде здійснюватися на підставі документів, походження та зміст яких не відповідають вимогам чинного законодавства.

Саме незаконне формування земельних ділянок та внесення неправдивих відомостей до Державного земельного кадастру створило необхідні передумови для наступного етапу злочинної діяльності, а саме виготовлення підроблених наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області та подальшої незаконної державної реєстрації права власності на земельні ділянки за підставними особами.

На наступному етапі реалізації злочинного плану учасниками організованої групи були виготовлені підроблені накази Головного управління Держгеокадастру у Київській області, які у подальшому стали формальною підставою для проведення ОСОБА_4 незаконної державної реєстрації права власності на земельні ділянки державної власності.

Після незаконного формування земельних ділянок державної власності, внесення завідомо неправдивих відомостей до Державного земельного кадастру та Поземельних книг, а також виготовлення підроблених наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області, учасники організованої групи перейшли до наступного етапу реалізації злочинного плану, який полягав у незаконній державній реєстрації права приватної власності на земельні ділянки за особами, які фактично не набували таких прав.

Саме на цьому етапі реалізації злочинної схеми ОСОБА_4 виконувала одну з ключових ролей, оскільки без внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та проведення державної реєстрації права власності подальше відчуження земельних ділянок та реалізація інших етапів злочинного плану були б неможливими.

На момент вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_4 була державним реєстратором речових прав на нерухоме майно та мала законний доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який є автоматизованою інформаційно-комунікаційною системою, що забезпечує обробку та зберігання інформації про речові права на нерухоме майно.

У силу своїх професійних обов`язків ОСОБА_4 була обізнана про порядок проведення державної реєстрації прав, вимоги законодавства щодо перевірки документів, підстави для відмови у проведенні реєстраційних дій, а також усвідомлювала юридичні наслідки прийнятих нею рішень.

Крім того, ОСОБА_4 достовірно знала, що державна реєстрація права власності на земельні ділянки можлива виключно за наявності належних правовстановлюючих документів, виданих уповноваженим органом державної влади у встановленому законом порядку.

Однак, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та іншими учасниками організованої групи, ОСОБА_4 погодилася використати свої повноваження всупереч інтересам служби та забезпечити незаконну державну реєстрацію права власності на земельні ділянки державної власності.

Реалізуючи відведену їй роль, ОСОБА_4 використала підроблені накази Головного управління Держгеокадастру у Київській області як документи, що нібито підтверджують виникнення права власності на земельні ділянки.

При цьому ОСОБА_4 достовірно знала, що зазначені документи не відповідають вимогам законодавства, а також усвідомлювала, що особи, на ім`я яких оформлюються земельні ділянки, фактично не зверталися до органів державної влади щодо їх отримання.

Крім того, ОСОБА_4 усвідомлювала, що земельні ділянки, право власності на які підлягає реєстрації, є землями державної власності, а законні рішення про їх передачу у приватну власність відсутні.

Незважаючи на це, ОСОБА_4 , використовуючи наданий їй доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, внесла до нього завідомо неправдиві відомості про виникнення права приватної власності на земельні ділянки за особами, які фактично не набували права власності на них.

Таким чином ОСОБА_4 здійснила несанкціоновану зміну інформації, яка обробляється в автоматизованій системі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, чим забезпечила реалізацію подальших етапів злочинної схеми.

У результаті таких дій було незаконно зареєстровано право приватної власності на 36 земельних ділянок державної власності загальною площею 71,7379 га за особами, які фактично не отримували зазначені земельні ділянки, не подавали заяв про державну реєстрацію прав та не зверталися до органів державної влади з питань їх набуття.

Під час досудового розслідування встановлено, що значна частина осіб, на яких були зареєстровані земельні ділянки, у подальшому була допитана як свідки та підтвердила, що вони не отримували земельні ділянки у власність, не зверталися до органів Держгеокадастру, не замовляли документацію із землеустрою, не підписували відповідних документів та не подавали заяв про проведення державної реєстрації прав.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено факти проведення державної реєстрації права власності із використанням персональних даних осіб, які на момент проведення відповідних реєстраційних дій були померлими, що саме по собі виключало можливість законного виникнення права власності на земельні ділянки.

Також під час досудового розслідування отримано офіційні відповіді Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області, відповідно до яких накази про затвердження документації із землеустрою та передачу земельних ділянок у власність, використані як підстави для проведення державної реєстрації, фактично не видавалися, документація із землеустрою відсутня, а за відповідними номерами обліковуються інші накази, видані щодо інших земельних ділянок та інших осіб.

Таким чином ОСОБА_4 достовірно знаючи про незаконність підстав для проведення державної реєстрації права власності, діючи всупереч покладеним на неї обов`язкам державного реєстратора та використовуючи надані їй повноваження всупереч інтересам служби, забезпечила незаконне оформлення права власності на земельні ділянки державної власності за підставними особами.

Саме внаслідок незаконних дій ОСОБА_4 земельні ділянки державної власності набули статусу об`єктів приватної власності, що створило передумови для їх подальшого відчуження, оформлення підроблених довіреностей, посвідчення правочинів приватним нотаріусом ОСОБА_11 та подальшого переоформлення земельних ділянок на близьких родичів ОСОБА_8 .

У подальшому, після завершення незаконних реєстраційних дій ОСОБА_4 , учасники організованої групи перейшли до етапу оформлення підроблених довіреностей та відчуження земельних ділянок, під час якого приватний нотаріус ОСОБА_11 посвідчувала відповідні документи, а ОСОБА_12 та ОСОБА_13 забезпечували подальше переоформлення земельних ділянок на кінцевих набувачів.

Після проведення ОСОБА_4 незаконної державної реєстрації права власності на земельні ділянки державної власності за підставними особами учасники організованої групи отримали можливість реалізувати наступні етапи злочинного плану, спрямованого на остаточне заволодіння земельними ділянками та приховування їх злочинного походження.

Саме незаконні реєстраційні дії ОСОБА_4 стали юридичною підставою для подальшого оформлення довіреностей, посвідчення договорів купівлі-продажу та переходу права власності на земельні ділянки до інших осіб.

Без внесення ОСОБА_4 неправдивих відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельні ділянки продовжували б перебувати у державній власності та не могли бути предметом подальшого цивільного обороту.

Таким чином дії ОСОБА_4 перебували у прямому причинно-наслідковому зв`язку із подальшим незаконним вибуттям земельних ділянок із державної власності та фактичним заволодінням ними учасниками організованої групи.

Після внесення ОСОБА_4 відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на земельні ділянки було зареєстровано за особами, які фактично не набували таких прав та не були обізнані про вчинення від їх імені будь-яких дій.

У подальшому приватний нотаріус ОСОБА_11 , діючи у складі організованої групи та реалізуючи відведену їй роль, забезпечувала посвідчення довіреностей від імені таких осіб на користь ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

Надалі ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , використовуючи зазначені довіреності як офіційні документи, здійснювали відчуження земельних ділянок на користь близьких родичів ОСОБА_8 .

Таким чином незаконна державна реєстрація права власності, проведена ОСОБА_4 , фактично стала відправною точкою для всіх наступних етапів злочинної діяльності та забезпечила можливість подальшого використання земельних ділянок як об`єктів цивільного обороту.

Досудовим розслідуванням встановлено, що після проведення ОСОБА_4 реєстраційних дій були посвідчені численні довіреності та укладені договори купівлі-продажу земельних ділянок, які надалі стали підставою для переходу права власності на земельні ділянки від підставних осіб до кінцевих набувачів.

При цьому всі подальші правочини ґрунтувалися виключно на тих відомостях про право власності, які були незаконно внесені ОСОБА_4 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Під час досудового розслідування допитані особи, на яких було зареєстровано право власності на земельні ділянки, пояснили, що вони не отримували земельних ділянок у власність, не зверталися до державних органів із відповідними заявами, не підписували документи щодо оформлення права власності, не подавали заяв про державну реєстрацію речових прав та не видавали довіреностей на розпорядження земельними ділянками.

Вказані показання повністю спростовують законність проведених ОСОБА_4 реєстраційних дій та підтверджують, що державна реєстрація права власності була здійснена виключно в інтересах учасників організованої групи.

Крім того, під час досудового розслідування встановлено, що частина земельних ділянок була зареєстрована з використанням персональних даних померлих осіб, що очевидно виключало можливість виникнення у них права власності та повинно було бути встановлено державним реєстратором під час проведення відповідних реєстраційних дій.

Однак ОСОБА_4 , діючи всупереч своїм службовим обов`язкам та інтересам служби, умисно не здійснила належної перевірки поданих документів, не перевірила законність виникнення права власності та прийняла рішення про державну реєстрацію прав за відсутності законних підстав.

У результаті таких дій із державної власності незаконно вибули земельні ділянки з кадастровими номерами 3220887600:04:012:0599 - 3220887600:04:012:0634 загальною площею 71,7379 га.

Згідно з висновком судової оціночно-земельної експертизи ринкова вартість зазначених земельних ділянок становить 21 245 921 гривню.

Отже, ОСОБА_4 , діючи умисно, у складі організованої групи, використовуючи свої повноваження державного реєстратора всупереч інтересам служби, сприяла незаконному заволодінню земельними ділянками державної власності в особливо великих розмірах, забезпечивши створення правових передумов для їх подальшого відчуження та вибуття із державної власності.

Саме завдяки діям ОСОБА_4 учасники організованої групи отримали можливість завершити реалізацію злочинного плану, оформити земельні ділянки на підконтрольних осіб, приховати їх злочинне походження та надалі використовувати їх у власних інтересах.

Після завершення етапу незаконної державної реєстрації права власності та подальшого відчуження земельних ділянок учасники організованої групи забезпечили концентрацію земельних активів у власності кінцевих набувачів, об`єднання земельних ділянок та фактичне використання земель, одержаних злочинним шляхом, що стало завершальним етапом реалізації спільного злочинного плану.

Щодо обставин подальшого використання результатів злочинної діяльності, концентрації земельних активів та завершення реалізації злочинного плану слідчий зазначав, що після проведення незаконної державної реєстрації права власності на земельні ділянки та їх подальшого відчуження на користь близьких родичів ОСОБА_8 учасники організованої групи перейшли до завершального етапу реалізації злочинного плану, який полягав у приховуванні злочинного походження земельних ділянок, їх концентрації у власності кінцевих набувачів, об`єднанні земельних масивів та фактичному використанні земель державної власності, якими вони незаконно заволоділи.

Досудовим розслідуванням встановлено, що після завершення реєстраційних та нотаріальних дій земельні ділянки, які раніше перебували у державній власності, були зосереджені у власності близьких родичів ОСОБА_8 , які виступили кінцевими набувачами відповідного майна.

При цьому сама можливість переходу права власності на земельні ділянки до таких осіб стала наслідком попередніх протиправних дій учасників організованої групи, зокрема незаконного формування земельних ділянок, використання підроблених наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області, проведення незаконних реєстраційних дій ОСОБА_4 , посвідчення відповідних документів приватним нотаріусом ОСОБА_11 та подальшого оформлення договорів купівлі-продажу ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

Таким чином саме внесені ОСОБА_4 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості стали юридичною підставою для всіх наступних реєстраційних та нотаріальних дій щодо земельних ділянок.

Після переходу права власності на земельні ділянки учасниками злочинної схеми було забезпечено їх подальше об`єднання у більші земельні масиви.

Такі дії були спрямовані на приховування походження окремих земельних ділянок, ускладнення встановлення механізму їх незаконного вибуття з державної власності та створення додаткових перешкод для подальшого повернення земель державі.

Факт об`єднання земельних ділянок після завершення ланцюга їх незаконного відчуження свідчить про заздалегідь спланований характер злочинної діяльності та наявність у її учасників єдиного наміру щодо фактичного заволодіння єдиним земельним масивом значної площі.

Крім того, під час досудового розслідування встановлено, що після завершення процедури оформлення права власності зазначені земельні ділянки фактично використовувалися в інтересах ОСОБА_8 та членів його сім`ї.

Так, допитаний як свідок ОСОБА_48 пояснив, що протягом тривалого часу саме ОСОБА_8 здійснював фактичне користування земельними ділянками, організовував їх обробіток, проведення сільськогосподарських робіт, посів культур, збір урожаю та його подальшу реалізацію.

Свідок також зазначив, що ОСОБА_8 фактично розпоряджався зазначеними земельними ділянками як власними та сприймався оточуючими як особа, якій вони належать.

Допитаний як свідок голова СФГ «Істок» ОСОБА_49 повідомив, що до нього звертався ОСОБА_50 з питань посіву та обробітку земельних ділянок, які перебували у володінні його сім`ї.

Аналогічні показання надав голова СФГ «Альта» ОСОБА_51 , який пояснив, що ОСОБА_50 звертався до нього щодо організації обробітку та використання земельних ділянок, які стали предметом кримінального правопорушення.

Наведені обставини свідчать про те, що після завершення незаконного оформлення права власності учасники злочинної схеми отримали реальну можливість володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками, які були незаконно виведені з державної власності.

При цьому ОСОБА_4 , будучи державним реєстратором та учасником організованої групи, усвідомлювала, що результати проведених нею незаконних реєстраційних дій будуть використані іншими учасниками злочинної схеми для остаточного заволодіння земельними ділянками та приховування їх незаконного походження.

Саме незаконні рішення ОСОБА_4 про державну реєстрацію права власності створили необхідні юридичні передумови для концентрації земельних активів у власності кінцевих набувачів, подальшого об`єднання земельних ділянок та фактичного використання земель, що належали державі.

У результаті реалізації спільного злочинного плану учасники організованої групи незаконно заволоділи 36 земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 71,7379 га.

Відповідно до висновку судової оціночно-земельної експертизи ринкова вартість зазначених земельних ділянок становить 21 245 921 гривню, що є особливо великим розміром.

Таким чином, дії ОСОБА_4 перебували у безпосередньому причинному зв`язку з настанням суспільно небезпечних наслідків у вигляді незаконного вибуття земель державної власності, заподіяння державі майнової шкоди в особливо великих розмірах та створення умов для подальшого використання результатів злочинної діяльності учасниками організованої групи.

Розслідуванням установлено, що у період не пізніше 2015 року та до моменту викриття протиправної діяльності діяла організована група, створена та очолювана ОСОБА_8 , до складу якої входили державні кадастрові реєстратори ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , державний реєстратор речових прав на нерухоме майно ОСОБА_4 , приватний нотаріус ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , невстановлені службові особи Головного управління Держгеокадастру у Київській області та інші невстановлені особи, діяльність яких була спрямована на незаконне заволодіння земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення.

Реалізуючи єдиний злочинний план, учасники організованої групи забезпечили незаконне формування земельних ділянок державної власності, внесення завідомо неправдивих відомостей до Державного земельного кадастру та Поземельних книг, виготовлення підроблених наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області, незаконну державну реєстрацію права власності за підставними особами, посвідчення підроблених довіреностей, подальше відчуження земельних ділянок та приховування їх злочинного походження.

У результаті реалізації зазначеної злочинної схеми із державної власності незаконно вибули 36 земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих на території Старівської сільської ради Бориспільського району Київської області, загальною площею 71,7379 га.

Відповідно до висновку судової оціночно-земельної експертизи ринкова вартість зазначених земельних ділянок становить 21 245 921 гривню, що є особливо великим розміром.

При цьому ОСОБА_4 виконувала одну з ключових функцій у діяльності організованої групи, оскільки саме через надані їй державою повноваження державного реєстратора було забезпечено незаконне оформлення права приватної власності на земельні ділянки державної власності.

Діючи умисно, за попередньою змовою з іншими учасниками організованої групи та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, ОСОБА_4 використала надані їй повноваження всупереч інтересам служби та забезпечила державну реєстрацію права власності на земельні ділянки за особами, які фактично не набували права власності на них та не зверталися до органів державної влади щодо їх отримання.

При цьому ОСОБА_4 достовірно знала про відсутність належних правових підстав для проведення реєстраційних дій, про використання документів, які не відповідають вимогам законодавства, а також про відсутність законних рішень уповноважених органів щодо передачі земель державної власності у приватну власність.

Незважаючи на це, ОСОБА_4 внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про виникнення права власності на земельні ділянки за підставними особами, чим забезпечила незаконне вибуття земель із державної власності та створила умови для подальшої реалізації злочинного плану.

Саме внаслідок незаконних реєстраційних дій ОСОБА_4 земельні ділянки набули статусу об`єктів приватної власності та стали предметом подальшого цивільного обороту.

У подальшому на підставі відомостей, внесених ОСОБА_4 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приватним нотаріусом ОСОБА_11 посвідчувалися довіреності та інші документи, а ОСОБА_12 та ОСОБА_13 здійснювали подальше відчуження земельних ділянок на користь близьких родичів ОСОБА_8 , які виступили кінцевими набувачами зазначеного майна.

Таким чином незаконні дії ОСОБА_4 перебували у прямому причинно-наслідковому зв`язку з подальшим вибуттям земельних ділянок із державної власності, їх відчуженням та фактичним заволодінням ними учасниками організованої групи.

Крім того, використовуючи наданий їй доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_4 здійснила несанкціоновану зміну інформації, яка обробляється в автоматизованій системі, що забезпечило реалізацію злочинного механізму та подальше використання незаконно набутого майна.

Також ОСОБА_4 , будучи особою, яка надає публічні послуги, використала свої повноваження всупереч інтересам служби з метою одержання неправомірної вигоди для інших осіб та спричинила тяжкі наслідки у вигляді незаконного вибуття із державної власності земельних ділянок вартістю 21 245 921 гривню.

Отже, дії ОСОБА_4 були невід`ємною складовою реалізації спільного злочинного плану та забезпечили досягнення його кінцевої мети - незаконного заволодіння земельними ділянками державної власності в особливо великих розмірах.

Таким чином, ОСОБА_4 , діючи умисно, за попередньою змовою у складі організованої групи, використовуючи свої повноваження державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, сприяла заволодінню земельними ділянками державної власності шляхом обману в особливо великих розмірах, здійснила несанкціоновану зміну інформації, яка обробляється в автоматизованій системі, особою, яка має право доступу до неї, а також зловживала своїми повноваженнями як особа, яка надає публічні послуги.

З огляду на викладене, досудовим розслідуванням установлено достатньо доказів для обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 190 КК України - пособництво у заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненому організованою групою, в особливо великих розмірах; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 362 КК України - несанкціонована зміна інформації, яка обробляється в автоматизованих системах, вчинена у складі організованої групи особою, яка має право доступу до неї; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 365-2 КК України - зловживання повноваженнями особою, яка надає публічні послуги, вчинене у складі організованої групи та таке, що спричинило тяжкі наслідки.

Наведені обставини у своїй сукупності підтверджують обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри та свідчать про її активну роль у діяльності організованої групи, результатом якої стало незаконне вибуття з державної власності 36 земельних ділянок загальною площею 71,7379 га та заподіяння державі майнової шкоди на суму 21 245 921 гривню.

19 червня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, 5 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 365-2 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Звертаючись до слідчого судді, з клопотанням слідчий за погодженням прокурора зазначає, що обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними у ході досудового розслідування даними.

Слідчий, обґрунтовуючи клопотання про необхідність застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, посилається на вчинення останньою у вчиненні тяжкого злочину, а також те що необхідно забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на неї, як на підозрюван, процесуальних обов`язків та з метою запобігання можливим ризикам з боку підозрюваного перешкоджати будь-яким чином кримінальному провадженню, у слідчого є необхідність у застосуванні до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Також слідчий посилався на ризик, передбачений п.4 ч.1 ст. 177 КПК України.

Під час розгляду клопотання прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, просив задовольнити з викладених у ньому підстав. При цьому просив врахувати, що підставою застосування запобіжного заходу у вигляді триманя під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, 5 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 365-2 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Будучи присутньою у судовому засіданні підозрювана ОСОБА_4 категорично заперечувала проти задоволення клопотання. Зазначив, що не визнає себе винною у вчиненні кримінальних правопорушень з приводу чого їй було повідомлено про підозру, а також відсутність ризиків, які б свідчили, що він буде ухилятися від виконання ним процесуальних обов"язків, як підозрюваного. Просила відмовити у задоволенні клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник підозрюваної ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечувала. Зазначала, що підозра є необґрунтованою, а зазначені стороною обвинувачення ризики нічим не підтверджені. У зв`язку з зазначеним вище просила відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 .

Слідчий суддя, вивчивши клопотання, матеріали, якими воно обгрунтовується, заслухавши пояснення учасників провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.

Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві за процесуального керівництва Київської міської прокуратури здійснюється досудове слідство у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12025100000000683 від 27.05.2025 за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 365-2 КК України.

Звертаючись до слідчого судді, з клопотанням слідчий за погодженням прокурора зазначає, що обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме даними:

заяви ОСОБА_52 про вчинення кримінального правопорушення, відповідно до якої ОСОБА_8 та інші особи вчинили дії, спрямовані на заволодіння земельними ділянками державної власності загальною площею близько 72 га.;

рапортів оперативних співробітників Управління стратегічних розслідувань у м. Києві ДСР НП України встановлено діяльність групи осіб у складі ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та інших осіб, у тому числі службових осіб Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, які діяли узгоджено та були об`єднані єдиною метою незаконного заволодіння земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення;

Допитів сідків ОСОБА_53 та ОСОБА_52 , які підтвердили існування групи осіб, яка тривалий час здійснює незаконне заволодіння земельними ділянками державної та комунальної власності на території Київської області. При цьому свідки вказали на роль окремих учасників схеми та підтвердили відомості щодо організованого характеру злочинної діяльності.;

Матеріалами, виконаними Управлінням стратегічних розслідувань у м. Києві ДСР НП України, встановлено, що ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які надалі виступали представниками власників земельних ділянок під час укладення договорів щодо їх відчуження, фактично перебували у залежних відносинах із ОСОБА_8 , проживали та працювали на території його домоволодіння, виконуючи роботи з обслуговування господарства останнього;

факт незаконного формування земельних ділянок та внесення завідомо неправдивих відомостей до Державного земельного кадастру підтверджується Поземельними книгами на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220887600:04:012:0599, 3220887600:04:012:0600, 3220887600:04:012:0601, 3220887600:04:012:0602, 3220887600:04:012:0603, 3220887600:04:012:0604, 3220887600:04:012:0605, 3220887600:04:012:0606, 3220887600:04:012:0607, 3220887600:04:012:0608, 3220887600:04:012:0609, 3220887600:04:012:0610, 3220887600:04:012:0611, 3220887600:04:012:0612, 3220887600:04:012:0613, 3220887600:04:012:0614, 3220887600:04:012:0615, 3220887600:04:012:0616, 3220887600:04:012:0617, 3220887600:04:012:0618, 3220887600:04:012:0619, 3220887600:04:012:0620, 3220887600:04:012:0621, 3220887600:04:012:0622, 3220887600:04:012:0623, 3220887600:04:012:0624, 3220887600:04:012:0625, 3220887600:04:012:0626, 3220887600:04:012:0627, 3220887600:04:012:0628, 3220887600:04:012:0629, 3220887600:04:012:0630, 3220887600:04:012:0631, 3220887600:04:012:0632, 3220887600:04:012:0633 та 3220887600:04:012:0634.

Вказані Поземельні книги містять відомості про відкриття земельних ділянок у Державному земельному кадастрі, присвоєння їм кадастрових номерів, внесення інформації щодо документації із землеустрою, відомостей про осіб, яким нібито передано земельні ділянки у власність, а також підстав виникнення відповідних прав. Разом із тим під час досудового розслідування встановлено, що документація із землеустрою фактично відсутня, а особи, зазначені у відповідних документах, не зверталися до органів Держгеокадастру із заявами про передачу земельних ділянок у власність.

Незаконність набуття права власності на зазначені земельні ділянки підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до яких державним реєстратором ОСОБА_4 проведено державну реєстрацію права власності на 36 земельних ділянок за фізичними особами на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

Водночас відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області № 10-10-0.221-5536/2-25 від 09.06.2025 встановлено, що накази про затвердження документації із землеустрою та передачу зазначених земельних ділянок у власність не видавалися, а документація із землеустрою щодо вказаних земельних ділянок у розпорядженні органу відсутня.

Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області № 10-10-0.221-6728/2-25 від 14.07.2025 встановлено, що за реквізитами наказів, які використовувалися під час оформлення права власності на земельні ділянки, фактично обліковуються зовсім інші накази щодо інших земельних ділянок та інших осіб, що свідчить про використання підроблених офіційних документів.

Про подальшу реалізацію злочинного плану та кінцеву спрямованість дій учасників організованої групи на заволодіння земельними ділянками в інтересах ОСОБА_8 свідчать договори купівлі-продажу земельних ділянок, укладені після незаконного оформлення права власності на підставних осіб.

Так, встановлено укладення численних договорів купівлі-продажу земельних ділянок між ОСОБА_12 та ОСОБА_54 , а також між ОСОБА_13 та ОСОБА_55 , внаслідок чого земельні ділянки, які попередньо були незаконно сформовані та оформлені на підставних осіб, були сконцентровані у власності батьків ОСОБА_8

Подальше об`єднання зазначених земельних ділянок у нові земельні масиви з присвоєнням нових кадастрових номерів свідчить про здійснення щодо них повного комплексу правомочностей власника та підтверджує, що кінцевою метою реалізованої схеми було встановлення контролю над земельними ділянками саме сім`єю ОСОБА_8 , а не особами, на яких вони первинно оформлювалися.

Допитаний як свідок ОСОБА_12 показав, що близько п`ятнадцяти разів ОСОБА_8 особисто привозив його до нотаріуса у м. Бориспіль Київської області, де він підписував документи, зміст яких йому був невідомий. Також свідок пояснив, що жодних довіреностей від власників земельних ділянок він не отримував, а з 2018 року проживає на території домоволодіння ОСОБА_8 , де виконує господарські роботи та здійснює охорону території.

Факт фактичного користування земельними ділянками підтверджується показаннями свідка ОСОБА_56 , який пояснив, що саме ОСОБА_8 протягом декількох років здійснює обробіток земельних ділянок, організовує посів сільськогосподарських культур, збирає урожай та реалізовує його.

Крім того, допитані як свідки голова СФГ «Істок» ОСОБА_49 та голова СФГ «Альта» ОСОБА_51 показали, що ОСОБА_50 звертався до них щодо посіву, обробітку та використання земельних ділянок, які є предметом даного кримінального провадження, що підтверджує фактичне перебування земельних ділянок під контролем сім`ї ОСОБА_57 .

Обґрунтованість підозри також підтверджується довіреністю від імені ОСОБА_58 на ім`я ОСОБА_12 щодо розпорядження майном та здійснення реєстраційних дій від 07.08.2019, іншими нотаріальними документами, матеріалами реєстраційних справ, документами, отриманими в порядку тимчасового доступу до речей і документів, протоколами слідчих дій та іншими матеріалами кримінального провадження.

Розмір заподіяної державі шкоди підтверджується висновком судової оціночно-земельної експертизи № СЕ-19/102-26/9136-ОЗ від 10.06.2026, відповідно до якого визначено ринкову вартість усіх 36 земельних ділянок загальною площею 71,7379 га, які стали предметом протиправного заволодіння. Вказаним висновком підтверджено, що внаслідок незаконного вибуття земельних ділянок із державної власності державі заподіяно майнову шкоду в особливо великому розмірі.

Таким чином, наведені докази утворюють єдину взаємопов`язану систему доказування, яка послідовно підтверджує незаконне формування земельних ділянок, використання підроблених наказів, проведення незаконної державної реєстрації права власності, подальше переоформлення земельних ділянок на близьких родичів ОСОБА_8 , фактичне користування земельними ділянками та отримання результатів злочинної діяльності, що у своїй сукупності дає достатні підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

За змістом ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя виходить з того, що на даному етапі провадження він не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, він не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані у слідчого судді є підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, інкримінованого стороною обвинувачення.

Аналіз представлених доказів зв`язують підозрювану з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 р.,у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 р.). Отже на даний час у кримінальному провадженні продовжують існувати обставини, з якими закон пов`язує можливість перебування особи під одним із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.

Слідчий суддя, вирішуючи питання про застосування підозрюваній запобіжного заходу, враховує і положення, що передбачені КПК України, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини, відповідно до яких обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо тільки в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою, між тим ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Так, у рішенні Європейського суду з прав людиниу справі «Клішин проти України» зазначено, що наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер, та доводитися відповідними доказами. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії» серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться. Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.

Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваної ОСОБА_4 в їх сукупності, слідчий суддя доходить висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, клопотання не містить переконливого обґрунтування доводів про те, що застосування до підозрюваної більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є непропорційним меті, яка ставиться до їх застосування

Отже слідчий суддя, проаналізувавши всі надані сторонами докази та дані про особу підозрюваного, не знаходить підстав для задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у видгляді тримання під вартою.

Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки передбачені частиною п`ятою ст. 194 КПК України.

Так, недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризиків, визначеному у клопотанні, прокурором при його розгляді не доведено.

При цьому, при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу відносно підозрюваної ОСОБА_4 слідчий суддя враховує, що вагомість зібраних органом досудового розслідування доказів на обгрунтування повідомленої їй підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст.28, ч.3 ст. 362, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 365-2 КК України не є достатньою для застосування до останньої найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою .

З огляду на зазначене вище слідчий суддя приходить до висновку про необхідність застосування до підохрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже розмір застави повинен головним чином визначатися, виходячи з особи підозрюваної, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.

При цьому Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.

Згідно п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Під час розгляду клопотання підозрювана пояснила, що не є власником значних активів, не володіє майном чи коштами, які б дозволяли внести значний розмір застави.

Разом з тим, слідчий суддя враховує, що саме ОСОБА_4 , як державним реєстратором проведено державну реєстрацію права власності на 36 земельних ділянок за фізичними особами на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області, які в кінцевому результаті переходили у власність підозрюваного ОСОБА_8 .

На підставі наведеного, враховуючи обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваної, дані про її особу та встановлені ризики, слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_4 слід визначити заставу в розмірі 499 200 тисяч.

Такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваною процесуальних обов`язків, запобіганню ризикам та не є явно непомірним для підозрюваної.

Отже, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, принципів публічності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків на даний час, приходить до висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді застави, із покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 8, 21, 29, 55, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

клопотання подане старшим слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 у межах кримінального провадження № 12025100000000683 від 27.05.2025 року про застосування підозрюваній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст.28, ч.3 ст. 362, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 365-2 КК України запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою , залишити без задоволення.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави - 150 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 499 200 ( чотириста дев`яносто дев`ять тисяч двісті) гривень.

Покласти на підозрювану ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такі обов`язки:

- прибувати до слідчого чи прокурора у кримінальному провадженні №12025100000000683 від 27.05.2025 року, слідчого судді, суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, де остання фактично проживає, а саме за межі м. Києва та Київської області, без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками: ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , з підозрюваними у кримінальному провадженні № 12025100000000683 від 27.05.2025 року, а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 ;

- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві та Києвській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Застава може бути внесена підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок за реквізитами:

ТУДСАУ в місті Києві; ЄДРПОУ: 26268059; МФО: 820172; банк: Державна казначейська служба України м. Київ; UA128201720355259002001012089 ; призначення платежу: застава за … (П.І.Б., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) від … (дата ухвали) по справі № …, кримінальне провадження № …, внесені (П.І.Б. особи, що вносить заставу), згідно квитанції від … (дата та № квитанції).

Термін дії, покладених слідчим суддею обов`язків визначити до 19 серпня 2026 включно, в межах строку досудового розслідування.

Роз`яснити підозрюваній, що вона не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язана внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрювана, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваній, що в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрювана будучи належним чином повідомлена, не з`явилася за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомила про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Контроль за виконанням ухвали в частині виконання покладених на підозрювану обов`язків покласти на прокурора відділу Київської міської прокуратури, що здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12025100000000683 від 27.05.2025 року .

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1