Рішення № 137897456, 10.06.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 757/14323/25-ц

Провадження № 2/752/6496/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.06.2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Данілової Т.М.

з участю секретаря Веселовської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнікарго Україна" про захист прав споживачів, розірвання договору, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом про захист прав споживачів, розірвання договору, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 25 грудня 2018 року між ним та ТОВ "Юнікарго Україна" було укладено договір куівлі-продажу майнових прав №МЧ183, відповідно до п. 1.1 якого позивач придбав майнові права на квартиру під будівельним АДРЕСА_1 .

На виконання п.п. 3.1 та 3.3 договору позивач оплатив суму у розмірі 1 163 988 грн., що підтверджується квитанцією №266610025 від 27.12.2018 року та довідкою від 03.01.2019 року, виданою відповідачем.

Відповідно до п. 6.1 договору продавець приймає на себе зобов"язання перед покупцем вчинити дії, спрямовані на будівництво об"єкту будівництва. Строк введення об"єкта будівництва в екслуатацію 3-й квартал 2021 року. Проте, відповідач неналежним чином виконує зобов"язання за договором та не здійснив будівництво об"єкта нерухомості. Станом на дату звернення будинок так і не збудовано.

05 листопада 2024 року позивач направив лист на адресу відповідача про розірвання укладеного договору купівлі-продажу майнових прав. Відповідач жодним чином не відреагував на вимоги та лист позивача, договір не розірвав, сплачені ним грошові кошти не повернув.

Відповідно до п. 4.2 договору у випадку порушення з вини продавця строку прийняття об"єкту в експлуатацію, зазначеного в п. 6.1 договору, на строк понад шість місяців, продавець сплачує покупцю неустойку (пеню) у розмірі 0,01% від вартості майнових прав на квартиру за кожен день прострочення.

Внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов"язань за вказаним договором життя позивача було перенасичене негативними емоціями та психічними переживаннями, які призвели до позбавлення позивача можливостей реалізації своїх звичок і бажань, які він міг би реалізувати, не витрачаючи час на захист своїх порушених прав у судовому порядку.

За таких підстав, позивач просить розірвати договір купівлі-продажу майнових прав №МЧ183 від 25.12.2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ" Юнікарго Україна", та стягнути з ТОВ "Юнікарго Україна" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 2 145 676,89 грн., з яких 1 163 988,00 грн. сплачених на виконання договору купівлі-продажу майнових прав №МЧ183 від 25.12.2018 року, 179 856,75 грн. пені за час прострочення виконання зобов"язань за вказаним договором купівлі-продажу майнових прав за період з 01.04.2022 року по 30.09.2022 року, 631 574,64 грн. інфляційних втрат за період з 01.10.2021 року по 31.01.2025 року та 120 257,50 грн. трьох відсотків річних за період з 01.10.2021 року по 31.01.2025 року, а також 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 02 квітня 2025 року дана цивільна справа передана до Голосіївського районного суду м. Києва для розгляду за підсудністю.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 12 січня 2026 року відкрито загальне позовне провадження у даній справі.

Відповідач відзив на позовну заяву не надіслав.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 29 квітня 2026 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

В судове засідання позивач подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач ТОВ "Юнікарго Україна" в судове засідання повторно не забезпечив явку свого представника, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся судом.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 25 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Юнікарго Україна" було укладено договір купівлі-продажу майнових прав №МЧ183.

Згідно умов даного договору Продавець продає, а покупець купує майнові права на квартиру під будівельним АДРЕСА_1 на умовах та в порядку, що визначені у цьому договорі.

Відповідно до п. 3.1 договору на дату укладення цього договору вартість майнових прав на квартиру становить 1 163 988 грн. без ПДВ, виходячи з вартості майнових прав вперерахунку на 1кв. метр 25 200 грн. без ПДВ, яка сплачується покупцем продавцю.

Відповідно до п. 3.3 договору до моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі майнових прав на квартиру згідно п. 1. 4 цього договору, покупець зобов"язаний оплатити 100 % вартості майнових прав, що становить 1 163 988 грн. При цьому, сторони домовились та встановили, що покупець зобов"язаний оплатити майнові права на квартиру протягом двох діб після підписання цього догоовру.

На виконання п.п. 3.1 та 3.3 договору позивач оплатив суму у розмірі 1 163 988 грн., що підтверджується квитанцією №266610025 від 27.12.2018 року та довідкою від 03.01.2019 року, виданою відповідачем.

Відповідно до п. 6.1 договору продавець приймає на себе зобов"язання перед покупцем вчинити дії, спрямовані на будівництво об"єкту будівництва. Строк ведення об"єкту будівництва в експлуатацію 3-й квартал 2021 року.

Сторони договору передбачили можливість розірвання договору за згодою сторін шляхом укладення угоди про розірвання (п. 5.2.3 договору) або в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 5.2.5 договору).

Відповідно до п. 5.5 договору будь-яке повідомлення про розірвання повинно бути надіслано стороною, яка ініціює розірвання, іншій стороні шляхом надіслання рекомендованим листом на адресу сторони - адресата, визначену в розділі 9 договору.

05 листопада 2024 року позивач направив лист на адресу ТОВ "Юнікарго Україна" про розірвання укладеного договору купівлі-продажу майнових прав.

Звертаючись у суд з даним позовом, ОСОБА_1 посилається на те, що відповідач жодним чином не відреагував на вимоги та лист позивача, договір не розірвав, сплачені ним грошові кошти не повернув.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. ст. 655, 656 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно ч.ч. 2, 3, 4 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюються або припиняються з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналіз зазначених норм матеріального свідчить про те, що якщо укладеним між сторонами договором передбачено розірвання договору в односторонньому порядку і зацікавленою стороною дотримано порядок його розірвання, він відповідно є розірваним у порядку, визначеному договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі №925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі №727/898/19).

Судом встановлено, що укладеним між сторонами договорами передбачено закінчення будівництва будинку в 3-му кварталі 2021 року. На час направлення ОСОБА_1 повідомлень про розірвання договору 05 листопада 2024 року з його боку були відсутні порушення своїх зобов`язань. Разом з тим будівництво об`єкта завершено не було, на що розраховував позивач під час укладення договору, а тому слід вважати установленим порушення відповідачами умов договору.

Позивач звернувся до ТОВ "Юнікарго Україна" із повідомленнями про розірвання договору, у зв"язку з чим у позивача виникло право на повернення сплачених ним коштів.

Ураховуючи, що передумовою до розірвання договірних відносин фактично стало те, що об`єкт будівництва, визначений у договорі, не був побудованим у встановлений сторонами строк, вимоги ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав №МЧ183 від 25.12.2018 року та стягнення із ТОВ «Юнікарго Україна" суми сплачених коштів за договором купівлі-продажу майнових прав №МЧ183 від 25.12.2018 року в розмірі 1 163 988,00 грн., є обґрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У частині першій статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина першої статті 638 ЦК України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положення частини першої статті 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України).

Стаття 611 ЦК України передбачає правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (абзац перший частини другої статті 551 ЦК України).

Право позивача на нарахування пені визначене п. 4.2 договору купівлі-продажу майнових прав № МЧ183 від 25 грудня 2018 року, згідно якого у випадку порушення з вини продавця строку прийняття об"єкту в експлуатацію, зазначеного в п. 6.1 договору, на строк понад шість місяців, продавець сплачує покупцю неустойку (пеню) у розмірі 0,01% від вартості майнових прав на квартиру за кожен день прострочення.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення пені також грунтуються на вимогах закону. Згідно розрахунку, наданого позивачем. пеня за період з 01.04.2022 року по 30.09.2022 року становить 179 856,75 грн.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для стягнення суми збитків від інфляційних втрат у розмірі 631 574,64 грн. та суми нарахованих трьох процентів річних згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 120 257,50 грн.

У статті 625 ЦК України передбачено відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Так боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Передбачена статтею 625 ЦК України відповідальність застосовується до правовідносин зобов`язального характеру, які виникають з приводу грошових зобов`язань.

В силу положень статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою застосування відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, є прострочення боржником виконання грошового зобов`язання.

Тобто порушенням грошового зобов`язання є невиконання боржником обов`язку сплатити грошові кошти.

Обов`язок щодо прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію не є грошовим зобов`язанням, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми.

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22, провадження № 61-1382сво23).

За своєю суттю зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, провадження № 61-18013сво18).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, провадження № 61-1132св22).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 20 грудня 2024 року у справі № 761/26091/23, провадження № 61-10998св24).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19, провадження № 14-24цс21).

Отже, з огляду на те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди протиправними діями відповідача ТОВ «Юнікарго Україна", суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку відшкодування позивачу моральної шкоди.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

На підставі ст. 141 ЦПК України стягнути з ТОВ "Юнікарго Україна" в дохід держави 13 138,45 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнікарго Україна" про захист прав споживачів, розірвання договору, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Розірвати договір купівлі-продажу майнових прав №МЧ183 від 25.12.2018 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю " Юнікарго Україна".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Юнікарго Україна" (03150 м. Київ, вул. Предславинська, 34-Б, ЄДРПОУ 32555133) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) 1 163 988,00 грн. сплачених на виконання договору купівлі-продажу майнових прав №МЧ183 від 25.12.2018 року та 179 856,75 грн. пені за час прострочення виконання зобов"язань за вказаним договором купівлі-продажу майнових прав.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Юнікарго Україна" (03150 м. Київ, вул. Предславинська, 34-Б, ЄДРПОУ 32555133) в дохід держави 13 138,45 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя