Ухвала суду № 137896043, 02.07.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/7899/26

Провадження № 2/646/4919/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі судді Чорної Б.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Курилівської сільської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області про встановлення факту, що має юридичне значення, про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В :

До Основ`янського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Курилівської сільської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області про встановлення факту, що має юридичне значення, про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов.

Відповідно до ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом.

Вивчивши позовну заяву, приходжу до висновку, що вона подана з порушенням вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України, виходячи з наступного.

Суддя звертає увагу на те, що від змісту позовної заяви залежить позиція відповідача, який як і позивач має право на судовий захист, а для реалізації цього права має бути обізнаним з тим, які вимоги до нього заявлені та з яких підстав і якими доказами це підтверджується.

До позовної заяви позивачами подане клопотання про звільнення від сплати судового збору, посилаючись на скрутне матеріальне становище, додаючи на підтвердження Довідку ПФУ про доходи з відомостями про отриману пенсію позивачем ОСОБА_1 у період з грудня 2025 року по травень 2026 та індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_2 за звітні роки з 2002 по 2017 рік.

Оглянувши вказане клопотання суд зазначає наступне.

За приписами ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".

У ст. 8 Закону України "Про судовий збір" визначені умови щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Так ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 ЗУ "Про судовий збір").

Правовий аналіз вищезазначених норм закону дає підстави стверджувати, що законодавцем встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктивних та предметних критеріїв, за яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може звільнити від сплати судового збору.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Надані позивачами документи суд не розцінює як достатні та належні докази, які б давали підстави для звільнення заявника від сплати судового збору.

Крім того, суд урахував, що зазначені позивачами обставини та надані на їх підтвердження докази, не є безумовними підставами для звільнення від сплати судового збору, оскільки суду не надано доказів на підтвердження їх реального майнового стану, наявність рухомого і нерухомого майна, рахунків у банківських установах, тощо, який перешкоджає виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої заяви судовим збором.

Згідно Довідки про отриману пенсію №31561 від 09.06.2026 р. позивач ОСОБА_1 отримала щомісячну пенсію, у загальному розмірі за . у період з грудня 2025 року по травень 2026 у розмірі 29700,36 грн.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (§ 44 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; § 63, 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (§ 111 рішення Європейського суду з прав людини від 20 лютого 2014 року у справі «Shishkov v. Russia»).

Надаючи оцінку доказам, наданими позивачами на підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору, суд зазначає, що надана довідка про пенсійні виплати ОСОБА_1 у період з грудня 2025 року по травень 2026 та індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_2 за звітні роки з 2002 по 2017 рік. не є належними доказами, які б давали підстави звільнити позивача від сплати судового збору, оскільки для звільнення від сплати судового збору відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 3674-VI необхідно було надати такі відомості за повний попередній календарний рік, які підтверджують отриманий дохід особою, що дасть змогу оцінити та встановити, чи розмір судового збору не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Також, заява не містить відомостей про майновий стан позивачів, який може мати інші джерела для існування та забезпечення своїх потреб, зокрема для сплати судового збору (довідка органу доходів і зборів, довідка про склад сім`ї, документів про нарахування субсидій, документів про надання соціальної допомоги, відомості про вклади, нерухоме та рухоме майно, з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини тощо).

Отже, позивачами не надано документів на підтвердження того інформації про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.

Таким чином, вищевикладені обставини свідчать про те, що на даний час відсутні підстави для звільнення позивачів від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що здійснюючи свої конституційні обов`язки, суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи положення ст. 129 Конституції України, а також положення Закону України "Про судовий збір", суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні звільнення від сплати судового збору.

Таким чином, за відсутності визначених законом умов для звільнення позивачів від сплати судового збору або відстрочення судового збору з огляду на майновий стан сторони, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданого клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до п.3 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Відповідно до положень п.2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

У відповідності до п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 «Про судову практику в справах за позовами про захист права приватної власності» вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Національного стандарту №1 «Загальні Засади оцінки майна і майнових прав» №1440 від 10 вересня 2003 року ринкова вартість - це вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Згідно частин 1, 2 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

В позовах про визнання права власності на майно ціна позову визначається вартістю цього майна на момент звернення до суду. При цьому вартість майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості. Тягар доказування вартості майна несе позивач.

Позивач визначає ціну позову як 60000,00 грн.

Натомість належними доказами на підтвердження вартості нерухомого майна, із якої необхідно визначити ціну позову та відповідно розмір судового збору, є, зокрема, звіт про оцінку майна з висновком про його вартість (станом саме на дату подання позову до суду).

Таким чином, враховуючи наведені норми закону, позивачем у своїй позовній заяві необхідно зазначити ціну позову, яка залежить від актуальної оцінки, вартості оспорюваного майна на момент подання даного позову.

Відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» належним доказом підтвердження вартості майна є звіт про оцінку майна (акт оцінки майна).

Частиною 4 статті 177 ЦПК України визначено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позовна заява має майновий характер, оскільки містить вимоги щодо визнання права власності на об`єкти нерухомості.

Таким чином, позивачеві необхідно визначити ціну позову, та виходячи з дійсної вартості нерухомого майна сплатити в випадку різниці необхідний судовий збір у розмірі, визначеному п.1.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з вимог майнового характеру, які перерахувати за такими реквізитами: UA968999980313141206000020661, отримувач коштів - ГУК Харків обл/м.Хар Основ`ян/22030101, код ЄДРПОУ 37874947, банк отримувача - Казначейство України(ел. адм. подат.), МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101.

Також позивачами разом із позовною заявою подано клопотання про витребування доказів.

Дослідивши матеріали поданого клопотання, суд приходить до переконання про необхідність відмови в його задоволенні з огляду на наступне.

Частиною першою статті 84 ЦПК України встановлено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Так, позивачі просять витребувати з Третього відділу Державної реєстрації актів цивільного стану у м.Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повний витяг з актового запису про смерть №110 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 Також витребувати у Виконавчому комітеті Курилівської сільської ради Куп?янського району Харківської області довідку про місце проживання та реєстрації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на день його смерті.

В той же час, до клопотання про витребування доказів не додано жодних належних та допустимих доказів, які б стверджували що позивачі дійсно зверталися з вказаним клопотанням про витребування до Третього відділу Державної реєстрації актів цивільного стану у м.Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та Виконавчого комітету Курилівської сільської ради Куп?янського району Харківської області, таке було отримано зазначеними органами та позивачам було дійсно відмовлено або не надано таких доказів. Відтак, в задоволенні клопотання про витребування доказів слід відмовити за безпідставністю.

Крім того, суд звертає увагу позивачів, що в назві юридичної особи відповідача міститься помилка, а саме позивачами невірно зазначено: «Курілівська сільська військова адміністрація Куп`янського району Харківської області» замість правильного «Курилівська сільська військова адміністрація Куп`янського району Харківської області».

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

За правилами ч. 1, ч. 11 ст. 187 ЦПК України суд має відкрити провадження у справі в разі відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.

Додержання процесуальної форми, змісту та порядку подання позовної заяви є однією з обов`язкових вимог законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху і надає позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.175,177,185, 293, 294 ЦПК України, суддя

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Курилівської сільської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області про встановлення факту, що має юридичне значення, про визнання права власності в порядку спадкування за законом - залишити без руху, надавши позивачам строк для усунення недоліків тривалістю десять днів з дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити позивачам, що у разі неусунення недоліків, зазначених в ухвалі суду у встановлений судом строк, позов буде вважатися не поданим та буде повернутий позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачам .

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://court.gov.ua/.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Б.М.Чорна