Рішення № 137894681, 24.06.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/102/25

Провадження № 2/496/206/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Портної О.П.,

за участю:

секретаря Сурженко В.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , до

відповідача: Вигодянської сільської ради Одеського району Одеської області, код ЄДРПОУ 04377701, юридична адреса: індекс 67620, Одеська область, Одеський район, с. Вигода, вул. Центральна, буд. 46,

вимоги позивачки: про визнання права власності на нерухоме майно,

позивачка повідомлена належним чином про час, дату та місце слухання справи, в судове засідання не з`явилась, але надала до суду заяву про проведення підготовчого засідання за її відсутності,

представник відповідача повідомлений належним чином про час, дату та місце слухання справи, в судове засідання не з`явився, але надав до суду заяви про розгляд справи за відсутності сторони відповідача та визнання позовних вимог, -

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції позивачки та заперечень відповідача.

1. 06.01.2025 року ОСОБА_1 (далі позивачка) звернулася до суду з позовом до Вигодянської сільської ради Одеського району Одеської області (далі відповідач), який 06.03.2026 року уточнила (а.с. 77-80) в якому просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 2,56 гектарів, яка розташована на території Секретарівської сільської ради Одеського району Одеської області, масив № НОМЕР_2 , ділянка № НОМЕР_2 , в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , з яким позивачка проживала разом без реєстрації. Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з земельної ділянки площею 2,56 гектарів, яка розташована на території Секретарівської сільської ради Одеського району Одеської області, масив № НОМЕР_2 , ділянка № НОМЕР_2 . Спадкодавець, за життя, зробив розпорядження на випадок своєї смерті та склав 20.06.2001 року на користь позивачки заповіт. З метою оформлення своїх спадкових прав позивачка звернулася до Біляївської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом, на підставі якої було відкрито спадкову справу. Листом від 02.03.2020 року, Біляївська державна нотаріальна контора Одеської області повідомила позивачці, що у зв`язку з тим, що правовстановлюючий документ на земельну ділянку виданий після смерті спадкодавця Біляївська державна нотаріальна контора Одеської області не може видати Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім`я позивачки, таким чином рекомендовано звернутися до суду для визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування. Оскільки єдиною можливістю довести право позивачки на спадкове майно після смерті спадкодавця, є звернення до суду із заявою про визнання за нею права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, позивачка звернулася до суду з вказаним позовом.

3. Відповідач до суду відзив на позов не надав.

4. 11.02.2025 року, 15.01.2026 року, 18.03.2026 року від представника відповідача надійшли заяви, зокрема, про визнання позовних вимог. (а.с. 20, 75, 88, 89)

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

5. Позивачка, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в підготовче судове засідання не з`явилася, але матеріали справи містять заяви від позивачки та її представника про розгляд справи без участі сторони позивачки. (а.с. 23, 82)

6. Представник відповідача будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в підготовче судове засідання не з`явилася, але надіслала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. (а.с. 20, 75, 88, 89)

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

7. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2025 року, цивільну справу № 496/102/25, передано на розгляд головуючому судді Біляївського районного суду Одеської області Дранікову С.М. (а.с. 17)

8. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 10.01.2025 року було відкрито загальне позовне провадження по справі з проведенням підготовчого судового засідання. Окрім того відповідачу був наданий строк для надання відзиву на позовну заяву. (а.с. 18-19)

9. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 25.03.2025 року суд, за власної ініціативи, витребував докази по справі. (а.с. 28-29)

10. У зв`язку з поданням заяви про відставку та звільненням ОСОБА_3 з посади судді Біляївського районного суду Одеської області, розпорядженням в.о. керівника апарату суду № 492 від 12.06.2025 року призначений повторний автоматизований розподіл судових справ. (а.с. 63)

11. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2025 року, цивільну справу № 496/102/25, передано на розгляд головуючій судді Біляївського районного суду Одеської області Портній О.П. (а.с. 64)

12. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 18.06.2025 року прийнято цивільну справу до провадження головуючої судді Портної О.П. Розгляд справи продовжено за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання. (а.с. 65-66)

13. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 10.03.2026 року прийнято до провадження уточнену позовну заяву. (а.с. 84-85)

14. Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

15. Судом ухвалено рішення про задоволення позову в підготовчому засіданні з наступних підстав.

16. Так, за змістом ч. 4 ст. 200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст. 206, 207 цього Кодексу.

17. Так, ч. 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

18. Враховуючи, що від сторони позивача та сторони відповідача надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, а також у зв`язку з тим, що позивач підтримує уточнені позовні вимоги, а відповідач їх визнав, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у суду матеріалів та керуючись ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд може ухвалити рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем.

19. Верховний Суд у своїй Постанові від 29.04.2020 року у справі № 348/1116/16-ц вказав, що, якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

20. Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

21. Судом встановлено, що 20.06.2001 року ОСОБА_4 , секретарем Секретарівської сільської ради Біляївського району Одеської області від імені ОСОБА_2 посвідчено заповіт, зареєстрований в реєстрі за № 06, яким останній все своє майно, де б воно не було і в чому б воно не заключалося, і взагалі, все те, що буде належати на день його смерті, і на що він по закону буде мати право, заповідав ОСОБА_1 (а.с. 11)

22. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 25.12.2001 року Секретарівською сільською радою Біляївського району Одеської області, а/з № 19. (а.с. 8)

23. 14.08.2003 року на ім`я ОСОБА_2 , на підставі розпорядження Біляївської районної державної адміністрації від 31.10.2002 року № 787/2002, виданий Державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 № 453428, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю Біляївської районної державної адміністрації Одеської області за № 8. (а.с. 9)

24. Листом від 02.03.2020 року, за вих. № 495/02-14, Біляївська державна нотаріальна контора Одеської області роз`яснила ОСОБА_1 про необхідність звернення до суду з питання спадкування, в зв`язку з тим, що правовстановлюючий документ на земельну ділянку виданий після смерті спадкодавця. (а.с. 10)

25. З матеріалів спадкової справи № 454/2020, заведеної щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , вбачається, що вона заведена за заявою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як спадкоємиці за заповітом. Відомостей про інших спадкоємців, які б виявили бажання прийняти спадщину, матеріали спадкової справи не містять. З копії Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 61156375 від 03.08.2020 року, вбачається, що ОСОБА_2 , на випадок своєї смерті, залишив лише один заповіт, який наявний в матеріалах справи. (а.с. 32-62)

26. Також, з матеріалів спадкової справи Судом встановлено, що 14.03.2001 року на ім`я ОСОБА_2 Біляївською районною державною нотаріальною конторою Одеської області було видане Свідоцтво про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) у землі розміром 2,8578 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться в КСП «Біляївський» в с. Секретарівка Біляївського району Одеської області. Свідоцтво зареєстроване в реєстрі за № 550. (а.с. 47)

V. Оцінка Суду.

27. Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

28. Відповідно до п.п. 4, 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (2003 року) та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.02.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

29. Як визначено ч. 2 ст. 548 ЦК Української РСР, - прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

30. За загальними правилами спадкування до складу спадщини входять усі права та обов`язки, а також майно, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

31. Відповідно до ст. 529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

32. Згідно з ч. 1 ст. 126 ЗК України в редакції, яка діяла до 01 січня 2013 року, документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, є державний акт на право власності.

33. Державний акт, виданий після смерті спадкодавця при зазначенні в ньому дати прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про передачу у власність земельної ділянки за життя спадкодавця, свідчить про набуття спадкодавцем права власності на земельну ділянку.

34. Стаття 125 ЗК України визначає, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації такого права.

35. Згідно роз`яснень, що містяться у п.п. 3.1, 3.5 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

36. Спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз`яснень, викладених в п.п. 10, 11 ППВСУ від 30.05.2008 року № 7 про те, що відповідно до ст. 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

37. Статті 81, 131 ЗК України передбачають, що громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі прийняття спадщини, міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

38. Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

39. Державний акт, виданий після смерті спадкодавця при зазначенні в ньому дати прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про передачу у власність земельної ділянки за життя спадкодавця, свідчить про набуття спадкодавцем права власності на земельну ділянку.

40. Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

41. Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

42. Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

43. Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

44. З матеріалів справи Судом встановлено, що 16.03.2000 року на ім`я ОСОБА_5 Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області був виданий Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії -//- № 0572154, в тому, що їй належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у КСП «Біляївський», розміром 2,8578 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), який зареєстровано 11.05.2000 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 451. В подальшому, а саме 14.03.2001 року, вказану земельну частку (пай) успадкував ОСОБА_2 .

45. Згідно з ч. 1 ст. 1 ЗК України 2000 року, земельні відносини в Україні регулювалися цим Кодексом та іншими актами законодавства України і Республіки Крим, що видавалися відповідно до нього.

46. Стаття 4 ЗК України 2000 року встановлювала, що землі, які перебувають у державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власність і надаватися у користування, у тому числі в оренду, за винятком випадків, передбачених законодавством України і Республіки Крим.

47. Документами, що посвідчували право власності або право постійного користування землею згідно зі ст. 23 ЗК України 2000 року, були державні акти, які видавалися і реєструвалися сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

48. За змістом ч. 2 ст. 78 чинного ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

49. Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ч. 1 ст. 79 ЗК України).

50. Відповідно до ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

51. Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок в натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначає Закон України від 05.06.2003 року № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі - Закон № 899-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

52. З копії Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 453428, вбачається, що він виданий 14.08.2003 року та на підставі розпорядження Біляївської районної державної адміністрації Одеської області № 787/2002 від 31.10.2002 року.

53. Згідно зі статтею 3 Закону України № 899-IV підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища). У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

54. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

55. Таким чином, вбачається, що процес виділення земельної ділянки у натурі (на місцевості) власнику земельної частки (паю) є довготривалим.

56. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

57. В постанові Верховного Суду від 10.06.2022 року у справі № 750/519/21 (провадження № 61-14957св21) вказано, що згідно з пунктом «г» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права (п. 1 ч. 3 ст. 152 ЗК України). ЗК України у редакції, чинній до 01.01.2013 року, встановлював, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України. Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки державні акти на спірні земельні ділянки були виготовлені після смерті спадкодавця, тобто після припинення її цивільної право- і дієздатності, такі земельні ділянки на момент відкриття спадщини не увійшли до її складу. Доводи заявника про те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 року у справі № 548/900/19, є безпідставними, оскільки у справі № 548/900/19 позивач просив визнати за ним в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай), а у справі, що переглядається позивач просить визнати за нею право на сформовані земельні ділянки, хоча на час відкриття спадщини спадкодавцю належало лише право на земельну частку (пай).

58. Аналізуючи вищезазначені та досліджені докази, враховуючи те, що позивачка є єдиною спадкоємицею, має право на спадщину за заповітом, однак не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину в зв`язку з тим, що Державний акт на право приватної власності на землю та розпорядження про передачу у приватну власність земельної ділянки були видані після смерті спадкодавця, суд приходить до висновку про те, що порушені права позивача підлягають захисту, а позовні вимоги задоволенню.

59. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

60. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись ст.ст. 13, 76-81, 83, 89, 95, 200, 259, 263, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, Суд-

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Вигодянської сільської ради Одеського району Одеської області, про визнання права власності на нерухоме майно задовольнити.

2. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , право власності в порядку спадкування на земельну ділянку площею 2,56 гектарів, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 453428, виданого 14.08.2003 року на підставі розпорядження Біляївської районної державної адміністрації Одеської області № 787/2002 від 31.10.2002 року.

3. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення якщо така адреса відсутня.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції.

6. Повний текст рішення складено 24.06.2026 року.

Суддя О.П. Портна