Рішення № 137893833, 02.07.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 липня 2026 року м. ПолтаваСправа №440/5646/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянув у письмовому провадженні заяву адвоката Жолонка Олександра Валерійовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Мартинівської сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду 06.05.2026 звернувся адвокат Жолонко Олександр Валерійович з позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Мартинівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, у якому позивач просив:

- визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Мартинівської сільської ради Полтавського району Полтавської області щодо відмови складення та видачі акта про встановлення факту здійснення постійного догляду від 12.02.2026 №11, за формою, що встановлена додатком 8 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560;

- зобов`язати виконавчий комітет Мартинівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (комісію зі встановлення факту здійснення особою постійного догляду особами, які проживають на території Мартинівської територіальної громади та складання акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду) надати ОСОБА_1 акт про встановлення факту здійснення постійного догляду за бабусею, ОСОБА_2 , за формою, що встановлена додатком 8 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.06.2026 у справі №440/5646/26 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

26.06.2026 до суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення, у якій заявник просив стягнути з Виконавчого комітету Мартинівської сільської ради Полтавського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2026 заяву призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні 02.07.2026 з повідомленням учасників справи.

Представник відповідача надала до суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, у якому зазначила, що витрати на послуги адвоката є очевидно завищеними та не відповідають принципу обґрунтованості та співрозмірності. До того ж, за твердженням представника відповідача, частина наданих адвокатом послуг не пов`язані з безпосереднім розглядом справи у суді.

У судове засідання 02.07.2026 представник позивача, адвокат Жолонко О.В. не з`явилася, надав до суду заяву про проведення судового засідання без його участі.

Суд розглянув заяву у порядку письмового провадження, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Розглянувши подану заяву та матеріали адміністративної справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Порядок розподілу судових витрат регламентований статтею 139 КАС України.

Згідно із частиною сьомою цієї статті, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд враховує, що позовна заява ОСОБА_1 містила застереження щодо понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, представник позивача у судовому засіданні 24.06.2026 зробив заяву про розподіл витрат на правничу допомогу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення подано до суду у п`ятиденний строк після розгляду справи по суті.

Тож подана заява відповідає вимогам частини сьомої статті 139 КАС України.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України, у силу положень якої за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, як визначено частиною дев`ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 04.08.2020 у справі №810/3213/16.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу у цій справі представник позивача надав копії: договору від 27.01.2026 про надання юридичних (адвокатських) послуг, акта наданих послуг від 25.06.2026, квитанції від 25.06.2026.

У підпунктах 1.1, 1.2 Договору визначено, що Клієнт замовляє Виконавцю надання юридичних послуг (адвокатської допомоги) по захисту прав і законних інтересів у судах всіх рівнів незалежно від спеціалізації, підприємствах, установах, організаціях будь-якої форми власності. Юридичні послуги (адвокатська допомога) надається Клієнту Виконавцем на платній основі відповідно до умов, визначених цим Договором.

Відповідно до пункту 4 Договору гонорар - винагорода Виконавця за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правничої допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором. Гонорар сторони визначають за домовленістю. Факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг. Гонорар сплачується готівкою або здійснюється у безготівковому порядку на рахунок Виконавця. У разі проведення розрахунку готівкою Виконавець видає Квитанцію.

В акті наданих послуг від 25.06.2026 визначено, що Виконавець передав, а Клієнт прийняв послуги обумовлені Договором. Загальна вартість наданих послуг складає: 1. Усна консультація з Клієнтом, щодо перспективи та порядку отримання Акту про встановлення факту здійснення постійного догляду - 500,00 грн. 2. Представлення інтересів при подачі заяви до виконавчого комітету Мартинівської сільської ради (проїзд та представництво) - 1500,00 грн. 3. Ознайомлення із практикою судів та узгодження правової позиції по справі - 1000,00 грн. 4. Складання та подача позовної заяви з урахуванням правової позиції Клієнта - 3500,00 грн. 5. Представництво інтересів в Полтавському окружному адміністративному суді 24.06.2026 - 1500,00 грн. б. Відрядження (проїзд до м. Полтава) - 1000,00 грн. Всього - 9000,00 грн.

Відповідач у клопотанні про зменшення розміру витрат на правничу допомогу заперечував обґрунтованість вартості правничої допомоги з підстав її неспівмірності зі складністю справи та ціною позову.

Також представник відповідача зазначила, що до заяви про ухвалення додаткового рішення не додано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували розмір заявлених до відшкодування витрат на проїзд до м. Полтави; умовами Договору не передбачено та не визначено порядку окремого відшкодування витрат на відрядження чи проїзд адвоката до місця розгляду справи.

Крім того, адвокат заявив до відшкодування витрати за надання консультації щодо перспектив та порядку отримання відповідного акта, а також представництво інтересів Клієнта при поданні заяви до виконавчого комітету Мартинівської сільської ради, що безпосередньо не пов`язані з представництвом інтересів клієнта у суді.

Суд частково погоджується з наведеними доводами представника відповідача з таких підстав.

Так, представник позивача дійсно не довів реальність витрат на відрядження до м. Полтави, зокрема не надав суду проїзних документів (квитків), документів на підтвердження придбання пального, розрахунку його вартості, відомості про відстань, вид транспорту, яким здійснювався проїзд, або будь-які інші документи, що давали б можливість перевірити обґрунтованість заявленої суми у розмірі 1000,00 грн.

Саме лише зазначення в Акті від 25.06.2026 вартості послуги "Відрядження (проїзд до м. Полтава) 1 000 грн" не є належним та достатнім доказом обґрунтованості такого розміру витрат, оскільки акт лише підтверджує погодження сторонами договору переліку та вартості наданих послуг і не містить жодного розрахунку чи документального підтвердження, на підставі якого визначено саме таку суму.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.08.2020 у справі № 826/13271/16, відповідно до якої розмір витрат, пов`язаних із переїздом до іншого населеного пункту та найманням житла сторони, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний, водний чи повітряний транспорт або підтвердженою вартістю пального, необхідного для переїзду до суду власним транспортним засобом.

Водночас суд визнає помилковими доводи представника відповідача щодо відсутності підстав для відшкодування витрат на надання консультації щодо перспектив та порядку отримання відповідного акта, а також представництво інтересів Клієнта при поданні заяви до виконавчого комітету Мартинівської сільської ради, оскільки такі послуги пов`язані з предметом спору.

Також суд визнає необґрунтованими посилання представника відповідача на ненадання адвокатом Жолонко О.В. свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, оскільки повноваження адвоката у цій справі підтверджені ордером від 27.01.2026 /а.с. 14/.

Статтею 19 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми судових витрат, на відшкодування якої має право позивач, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19).

Суд акцентує увагу на тому, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Суд враховує, що юридичний спір між сторонами не характеризувався наявністю виключної правової проблеми, значним суспільним інтересом до його розгляду, великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів тощо.

Матеріали справи не містять відомостей про збирання представником позивача доказів задля звернення до суду, обсяг наданих письмових доказів є незначним; усі надані разом з позовною заявою письмові докази перебували у володінні позивача.

Зазначена справа належить до справ незначної складності, а тому написання позовної заяви, яка здебільшого містить цитовані норми законодавчих актів, не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребувало тривалого часу та надмірних зусиль адвоката.

Позовну заяву подано через особистий кабінет підсистеми "Електронний суд" представника позивача, що не потребувало відвідування суду чи звернення до поштового оператора.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників, у справі проведене одне судове засідання.

Виходячи з вищеописаних обставин справи, суд, оцінивши надані представником позивача докази у їх сукупності, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності й пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до 4500,00 грн, які належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Виконкому Мартинівської сільської ради.

Керуючись статтями 134, 139, 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Заяву адвоката Жолонка Олександра Валерійовича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Мартинівської сільської ради Полтавського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн (чотири тисячі п`ятсот гривень).

Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Виконавчий комітет Мартинівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (ідентифікаційний номер 04383475; вул. Б. Хмельницького, 18, с. Мартинівка, Полтавський (Карлівський) район, Полтавська область, 39520).

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, визначені статтями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Олександр КУКОБА