Рішення № 137892194, 01.07.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/10519/25

Провадження № 2-др/344/98/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Домбровської Г.В.,

секретаря Петришин Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області заяву адвоката Римарука Юрія Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №344/10519/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів, зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про встановлення порядку і способу участі у вихованні дитини,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів, зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про встановлення порядку і способу участі у вихованні дитини,

Адвокатом Римаруком Юрієм Ігоровичем, який діє в інтересах ОСОБА_1 через систему «Електронний Суд» подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15 000,00 (п`ятнадцять тисяч) гривень витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч.3 ст. 270 ЦПК України, Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі «ЦПК України») у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що по справі слід ухвалити додаткове рішення з наступних підстав.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у справі №344/10519/25 від 19.06.2026 року:

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів, задоволено частково.

1.1. Вирішено стягувати з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , аліменти на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з моменту звернення до суду з 16 червня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття.

1.2. В задоволенні решти вимог первісного позову відмовлено.

2. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про встановлення порядку і способу участі у вихованні дитини, задоволено частково.

2.1. Встановлено наступний порядок і спосіб участі ОСОБА_2 у житті, вихованні, спілкуванні та особистих зустрічах з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають право на необмежену кількість телефонних дзвінків і відеозв`язку через будь-які месенджери, чати або інші платформи, що забезпечують аудіовізуальний контакт (зокрема WhatsApp, Telegram, Viber тощо). Спілкування може відбуватися щоденно у зручний час, за умови, що це не порушує навчальний процес, режим дня або сон дитини.

У будь-який момент, за бажанням сина або у разі нагальної потреби, ОСОБА_3 має право самостійно ініціювати телефонні дзвінки або відеозв`язок з батьком ОСОБА_2 у будь-який зручний для дитини час, без обмежень у кількості та тривалості таких контактів, за умови якщо це не шкодить навчальному процесу або відпочинку під час нічного сну.

Батько ОСОБА_2 має право на очне спілкування з малолітнім сином ОСОБА_3 як у місті Суми (за умови перебування дитини в м. Суми), так і за місцем фактичного проживання дитини (попередньо повідомивши матір дитини про прибуття за місцем фактичного проживання дитини) у з урахуванням режиму та розпорядку дня дитини та навчального процесу.

Канікули розподіляються рівномірно між батьками кожному по 50% загальної тривалості. Місце проведення визначається кожним із батьків самостійно, але за попереднім погодженням з іншою стороною не менш, ніж за 7 днів до їх початку.

День народження дитини, Великдень, Новий рік, Різдво проводиться почергово між батьками за попереднім погодженням між ними.

День народження батька дитина має право святкувати разом із ним щорічно за попереднім погодженням з матір`ю дитини місця святкування.

Інші святкові події проводяться за попереднім узгодженням між сторонами.

Матір ОСОБА_1 зобов`язана усно або за допомогою будь-яких месенджерів або електронною поштою попередньо повідомляти батька, ОСОБА_2 , про будь-які зміни у місцезнаходженні дитини, у тому числі:

- зміну місця проживання в межах обласних міст;

- виїзди на відпочинок за межі західної частини України, оздоровлення дитини, подорожі за кордон;

Матір ОСОБА_1 зобов`язана надавати батькові ОСОБА_2 :-

- копії медичних документів щодо стану здоров`я дитини (довідки, діагнози, направлення).

2.2. В задоволенні решти вимог зустрічного позову відмовлено.

2.3. Стягнено з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати зі сплати судового збору в розмірі 500,00 грн.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 141 ЦПК України визначено розподіл судових витрат між сторонами та передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до частин 4-6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.

Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див. mutatismutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/WestAllianceLimited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у справі №344/10519/25 від 19.06.2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів задоволено частково.

За результатами розгляду даної цивільної справи представником Позивача заявлено до стягнення витрати на правову допомогу в сумі 15 000,00 грн.

На підтвердження факту надання правничої допомоги надано представником Позивача докази про надання професійної правничої допомоги, а саме: ордер про надання правничої допомоги серії АТ №1107625 від 21.07.2025 року, договір про надання правової допомоги №60/25 від 18.07.2025 року, додаткову угоду №1 до договору №60/25 від 18.07.2025 року, акт від 20.05.2026 року щодо надання юридичних послуг по договору №60/25 від 18.07.2025 року.

У Постанові Верховного Суду від 01.02.2023 року у справі №160/19098/21 (адміністративне провадження № К/990/30188/22) Верховним Судом зазначено наступне:

«…згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір».

Таким чином, на думку Суду, враховуючи факт, що Позивачу позов задоволено частково, а також факт складності даної справи, реального часу надання правничої допомоги та обсягу необхідної до виконання роботи, беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, Суд вважає за необхідне задоволити вимоги про стягнення витрат на правову допомогу частково в розмірі 5 000 грн.

За таких обставин, враховуючи визначені у ч.4-6 ст. 137 ЦПК України критерії, факт часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за доцільне стягнути з стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000,00 гривень витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. 141, 270 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Ухвалити додаткове рішення суду у справі №344/10519/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів, зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про встановлення порядку і способу участі у вихованні дитини.

Стягнути із ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судові витрати на надання професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 5 000 грн. 00 коп.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Домбровська Г.В.