Рішення № 137892041, 29.06.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/600/26

Провадження №2/338/760/26

29 червня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Куценка О. О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

21 квітня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії №1575-6096 від 14 липня 2025 року у загальному розмірі 19 137 грн 00 коп., а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662 грн 40 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 14 липня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1575-6096 продукту «MiniKasa» шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію». Позивач зазначає, що договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця. Відповідач під час укладення договору пройшла передбачену кредитодавцем процедуру ідентифікації та верифікації, в особистому кабінеті ознайомилася з паспортом споживчого кредиту, правилами відкриття кредитної лінії та пропозицією укласти договір, після чого акцептувала оферту шляхом введення одноразового ідентифікатора. У реквізитах договору зазначено, що позичальник ОСОБА_1 підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором А4343. Відповідно до умов кредитного договору позивач відкрив відповідачу кредитну лінію та надав кредитні кошти на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язалася повернути отримані грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором і правилами відкриття кредитної лінії.

Згідно з умовами договору сума кредиту становила 5 000 грн 00 коп., строк кредитування - 365 календарних днів, базовий період сплати процентів - 14 календарних днів, дата повернення кредиту - 13 липня 2026 року. Умовами договору та паспорта споживчого кредиту передбачено, що процентна ставка за користування кредитом є фіксованою. Стандартна процентна ставка становить 1,00 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору та 0,74 % за кожен день користування кредитом починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку його дії або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» свої зобов`язання за договором виконало та надало відповідачу кредитні кошти шляхом перерахування 14 липня 2025 року грошових коштів у сумі 5 000 грн 00 коп. на банківську картку, реквізити якої були зазначені відповідачем при укладенні договору. З матеріалів справи вбачається, що перерахування кредитних коштів підтверджується довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту, а також інформацією ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» про успішне виконання платіжної операції 14 липня 2025 року на суму 5 000 грн 00 коп. за договором №1575-6096.

Відповідач належним чином не виконала свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим, за твердженням позивача, станом на 02 березня 2026 року утворилась заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії №1575-6096 від 14 липня 2025 року у загальному розмірі 19 137 грн 00 коп., що складається з: основного боргу - 5 000 грн 00 коп.; процентів за користування кредитом - 10 887 грн 00 коп.; процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України - 2 500 грн 00 коп.; комісії - 750 грн 00 коп.; штрафів - 0 грн 00 коп.

Позивач також зазначив, що у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошових зобов`язань понад один календарний місяць відповідачу було направлено вимогу від 05 березня 2026 року про дострокове повернення кредиту, однак заборгованість відповідачем погашена не була.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 23 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Представником позивача подано клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримано у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення позивач не заперечує.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подала, доказів на спростування позовних вимог або доказів погашення заборгованості суду не надала, заяв із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження не подавала.

З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Розгляд справи проводиться за наявними у справі матеріалами, як це передбачено ч. 13 ст. 7 ЦПК України. На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази у їх сукупності, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Судом встановлено, що 14 липня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1575-6096 продукту «MiniKasa». Договір укладений в електронній формі. Відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор А4343 для підписання кредитного договору, який був використаний відповідачем для акцептування оферти та укладення договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти) кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а в разі відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 527, 530 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк .

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного у порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону, або шляхом вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, у якій розміщено таку пропозицію.

За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису, у тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже, надані позивачем докази свідчать про те, що Договір про відкриття кредитної лінії №1575-6096 від 14 липня 2025 року укладено між сторонами в електронній формі, підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором А4343, а тому такий договір прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі, і є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 5 000 грн 00 коп. строком на 365 календарних днів, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Факт перерахування кредитних коштів відповідачу підтверджується наявними у справі письмовими доказами, зокрема довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту, а також інформацією ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» про успішну оплату, згідно з якою 14 липня 2025 року виконано платіжну операцію на суму 5 000 грн 00 коп. за договором №1575-6096.

Відповідач доказів належного виконання зобов`язань за Договором про відкриття кредитної лінії №1575-6096 від 14 липня 2025 року суду не надала. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, відповідачем не спростований.

Матеріали справи містять вимогу ТОВ «Укр Кредит Фінанс» від 05 березня 2026 року про дострокове повернення кредиту у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошових зобов`язань понад один календарний місяць. Доказів усунення відповідачем порушень умов договору або погашення заборгованості матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та / або процентів щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, у повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача неповернутої суми кредиту є обґрунтованою.

Щодо позовних вимог у частині стягнення основного боргу та процентів за користування кредитом суд зазначає таке.

З розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 02 березня 2026 року залишок основного боргу за договором становить 5 000 грн 00 коп., а залишок процентів за користування кредитом - 10 887 грн 00 коп.

Оцінюючи заявлені позивачем вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом, суд виходить з того, що такі проценти за своєю правовою природою є платою за користування кредитними коштами.

З матеріалів справи вбачається, що умовами Договору про відкриття кредитної лінії №1575-6096 від 14 липня 2025 року сторони погодили фіксований розмір процентної ставки за користування кредитом, а саме 1,00 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору та 0,74 % за кожен день користування кредитом починаючи з 181 календарного дня дії договору.

Такий розмір процентної ставки був прямо передбачений умовами договору та паспорта споживчого кредиту, з якими відповідач погодилася шляхом підписання електронного договору одноразовим ідентифікатором. Доказів того, що зазначені умови договору були змінені, визнані недійсними, не були доведені до відома відповідача або що відповідач належним чином виконала зобов`язання зі сплати процентів, матеріали справи не містять.

Суд також враховує, що відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки за договором про споживчий кредит не може перевищувати 1 %. У спірному договорі процентна ставка визначена у розмірі 1,00 % на день протягом першого періоду користування кредитом та 0,74 % на день у подальшому, тобто не перевищує встановленого законом граничного розміру денної процентної ставки.

З розрахунку заборгованості вбачається, що проценти нараховувалися позивачем на залишок основного боргу, за період фактичного користування кредитними коштами та відповідно до погоджених сторонами ставок. Заявлений до стягнення розмір процентів - 10 887 грн 00 коп. - не перевищує розміру процентів, який міг бути нарахований за погодженими сторонами умовами користування кредитом, а відповідачем такий розрахунок не спростований.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у розмірі 5 000 грн 00 коп. та процентів за користування кредитом у розмірі 10 887 грн 00 коп. є доведеними, ґрунтуються на умовах укладеного між сторонами договору, відповідають положенням ст. ст. 1048, 1054 ЦК України та не суперечать вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, у зв`язку з порушенням прав позивача внаслідок неповернення кредиту та несплати процентів за користування кредитом, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в сумі 5 000 грн 00 коп. та заборгованість за процентами за користування кредитом у сумі 10 887 грн 00 коп., усього 15 887 грн 00 коп.

Щодо позовних вимог у частині стягнення процентів річних за ст. 625 ЦК України

Звертаючись до суду із позовом, позивач просив стягнути з відповідача за Договором про відкриття кредитної лінії №1575-6096 від 14 липня 2025 року заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України у сумі 2 500 грн 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит позикодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені ) за таке прострочення.

Також зазначеною нормою передбачено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання), часткове виконання за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем .

Такими є договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит. Спеціальні правові наслідки прострочення виконання (невиконання), часткового виконання полягають у тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем 2 500 грн 00 коп. процентів річних за ст. 625 ЦК України не підлягають стягненню у зв`язку із дією пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог у частині стягнення комісії

Позивач також просить стягнути з відповідача заборгованість за комісією у розмірі 750 грн 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено до стягнення комісію, яка була нарахована у зв`язку з видачею кредиту.

Разом з тим, відповідно до ст. 1054 ЦК України змістом основного обов`язку кредитодавця за кредитним договором є саме надання грошових коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, тоді як позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти.

Тобто видача кредиту є не окремою додатковою послугою для позичальника, а безпосереднім виконанням кредитодавцем свого основного обов`язку за кредитним договором.

Суд враховує, що умови договору про покладення на позичальника додаткової плати за дії, які кредитодавець вчиняє на власну користь або на виконання власного обов`язку з надання кредиту, не можуть бути підставою для стягнення з позичальника окремої комісійної винагороди, якщо така плата фактично дублює плату за користування кредитом або встановлена за саме надання кредитних коштів.

Саме по собі зазначення комісії у договорі, паспорті споживчого кредиту чи розрахунку заборгованості не звільняє суд від обов`язку оцінити правову природу такого платежу та встановити, чи відповідає він фактично наданій споживачу окремій послузі.

У цьому випадку позивачем не доведено, що комісія за видачу кредиту є платою за самостійну додаткову або супутню послугу, надану відповідачу, яка не охоплюється самим змістом кредитного договору та основним обов`язком кредитодавця щодо надання кредитних коштів.

Комісія за видачу кредиту в цьому випадку пов`язана з діями кредитодавця щодо виконання власного обов`язку з надання кредитних коштів, а відтак покладення на споживача обов`язку сплатити таку комісію фактично призводить до стягнення окремої плати за дії, які охоплюються самим змістом кредитного договору.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення комісія у сумі 750 грн 00 коп. не підлягає стягненню з відповідача, а позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено до стягнення 19 137 грн 00 коп. Позовні вимоги підлягають задоволенню у сумі 15 887 грн 00 коп., тобто приблизно 83,02 % від заявленого розміру вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 2 210 грн 25 коп. із розрахунку: 2 662 грн 40 коп. * 15 887 грн 00 коп. / 19 137 грн 00 коп. = 2 210 грн 25 коп.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 263-265, 268, 279, 280-282 ЦПК України суд,

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії №1575-6096 від 14 липня 2025 року у розмірі 15 887 грн 00 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 000 грн 00 коп.; заборгованість за процентами за користування кредитом - 10 887 грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 210 грн 25 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 29 червня 2026 року.

Суддя