Рішення № 137891231, 02.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року м. Київ справа №320/17530/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, як отримувач пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII (далі - Закон № 1789-ХІІ). Відповідач з 01 березня 2026 року здійснив індексацію, перерахунок його пенсії із арифметичними та логічними помилками. Позивачем 02 березня 2026 року подано до відповідача заяву з метою усунути арифметичні помилки, наявні в пенсійній справі, та здійснити належний перерахунок його пенсії з 01 березня 2026 року з урахуванням індексації та долучених до заяви документів. Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві не розглянуто його заяву від 02 березня 2026 року по суті, а надано відповідь щодо необхідності звернення із заявою встановленого зразка та необхідними для проведення перерахунку документами. Позивач вважає такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві протиправними та такими, що порушують його права.

01 травня 2026 року Київським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Сторони повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідачем надано до суду відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача.

Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що позивачу необхідно звернутися з заявою щодо перерахунку пенсії, яка відповідає вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1. Оскільки позивач з заявою встановленого зразка не звертався, жодних рішень щодо перерахунку його пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві не приймалося. На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України (паспорт серія НОМЕР_2 ), перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1789-ХІІ з 14 червня 2007 року.

Відповідно до протоколу від 26 лютого 2026 року за пенсійною справою ОСОБА_1 (930010814989) розмір пенсії останнього становить 25950 гривень 00 копійок.

Шифр та вид пенсії « 218 Пенсія за вислугу років», ознака роботи «працює». Страховий стаж (повний) - 28 років 6 місяців 1 день, страховий стаж до 01 січня 2004 року - 20 років 10 місяців 23 дня, страховий стаж після 01 січня 2004 року 7 років 7 місяців 8 днів, стаж роботи на посадах прокурорського/слідчого складу 26 років 3 місяці 7 днів.

Основний розмір пенсії від середнього заробітку становить 42224 гривні 00 копійок. Додатково до пенсії встановлена цільова допомога учасникам бойових дій у розмірі 40 гривень 00 копійок та підвищення військовослужбовцям, які виконували інтернаціональний обов`язок (25% від 2595 гривень 00 копійок). Розмір пенсії з надбавками становить 42912 гривень 75 копійок.

02 березня 2026 року позивачем подано до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заяву з метою усунути арифметичні помилки, наявні в пенсійній справі, та здійснити належний перерахунок його пенсії з 01 березня 2026 року з урахуванням індексації та долучених до заяви документів. До заяви долучено трудові книжки НОМЕР_3 , НОМЕР_4 та протокол за пенсійною справою від 26 лютого 2026 року.

Відповідно до запису № 41 трудової книжки НОМЕР_4 позивача 20 вересня 2021 року звільнено з посади, яку обіймав на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації (наказ №1338 від 16 вересня 2021 року).

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 17 квітня 2026 року №25144-23833/Н-02/8-2600/26 за результатом розгляду звернення позивача повідомлено про необхідність звернутися з заявою щодо перерахунку пенсії, яка відповідає вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок № 22-1), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві за результатами розгляду вказаної заяви рішення щодо перерахунку пенсії (впорядкування пенсійної справи) ОСОБА_1 не приймалося.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

15 липня 2015 року набрав чинності Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон № 1789-XII, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15 грудня 2015 року.

З набранням чинності Законом № 1697-VII пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється положеннями статті 86, за правилами частин першої, другої якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Пенсія призначається в розмірі 60% від суми їхньої місячної заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Згідно з частиною двадцятою цієї статті призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.

Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії визначений статтею 44 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), згідно положень якої заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду […], особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду України та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина п`ята статті 45 Закону № 1058-IV).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком № 22-1.

Пунктом 2.23 Порядку №22-1 (в редакції чинній на час звернення) передбачено, що при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. До заяви, поданої в електронній формі через вебпортал або засобами Порталу Дія, додаються скановані копії оригіналів документів. На створені електронні копії заявник накладає електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку №22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший […] приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Приписами пунктів 4.3 і 4.7 Порядку № 22-1 передбачено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку пенсії із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Суд зазначає, що реалізація позивачем права на перерахунок пенсії повинна здійснюватися у встановленому національним законодавством порядку, визначеному, зокрема, у Законі №1058-IV і затвердженому на виконання його положень Порядку №22-1.

Зміст наведених норм права свідчить про те, що обов`язок прийняти рішення про перерахунок пенсії або про відмову в перерахунку пенсії (тобто прийняти рішення по суті), виникає у територіального органу Пенсійного фонду за наслідками розгляду заяви особи, яка складена у формі, установленій вказаним Порядком № 22-1.

Отже, наведеними нормами чинного законодавства, а саме вказаним Порядком № 22-1, визначено чіткий алгоритм дій щодо подання та оформлення документів для призначення пенсії та фіксації результатів їхнього розгляду.

Разом з тим, Пенсійним органом не було виконано вимоги пунктів 4.3 і 4.7 Порядку №22-1, а саме не прийнято відповідне рішення за результатом розгляду заяви позивача від 02 березня 2026 року.

Верховний Суд, вирішуючи питання правомірності нерозгляду органом Пенсійного фонду заяви, форма якої не відповідає тій, яка встановлена Порядком № 22-1, у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №748/696/17 вказав, що важливим при вирішенні спірних правовідносин є зміст зазначеної заяви, який очевидно дає змогу оцінити намір заявника.

Крім того, вказав, що важливим є також долучення позивачем до заяви документів, які є достатніми для прийняття рішення. На цій підставі Суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність органу Пенсійного фонду і вказав, що відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера.

Суд вказує на те, що навіть якщо подана заява не відповідає встановленій формі, це не може бути підставою для її не розгляду, оскільки невідповідність заяви встановленій формі за наявності у ній необхідної інформації та наявності у відповідача відповідних документів не може бути підставою для позбавлення права на пенсійне забезпечення.

Аналогічний підхід до вирішення подібних правовідносин застосований Верховним Судом у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 537/3480/17, від 27 листопада 2019 року у справі №748/696/17, від 26 лютого 2020 року у справі № 541/543/17-а, від 16 грудня 2021 року у справі №500/1879/20 та від 09 серпня 2023 року у справі №520/5045/2020.

Суд вказує, що доступ до соціальних прав, зокрема права на перерахунок пенсії, є важливим аспектом забезпечення гідного життя громадян. У цьому контексті можливість подання заяви у довільній формі є ключовим елементом, що спрощує процес отримання пенсійного забезпечення та сприяє реалізації такого конституційного права.

Суд також зауважує, що Конституція України містить кілька статей, які прямо або опосередковано тлумачать поняття гідності людини та її важливість для українського суспільства. Зокрема, стаття 3 Основного Закону передбачає, що Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Вказані положення, на думку Суду чітко проголошують, що гідність людини є фундаментальною цінністю, захист якої є одним з основних завдань держави. Згідно статті 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах Зазначене підкреслює рівність усіх людей у їхній гідності, незалежно від будь-яких інших ознак. Крім того статтею 28 Основного Закону прямо заборонено будь-які дії, які можуть принизити людську гідність і встановлено, що кожен має право на повагу до його гідності.

Повертаючись до спірних правовідносин, суд зазначає, що Порядком № 22-1 визначено процедуру, яка є способом дій пенсійного органу у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого питання у сфері соціального захисту.

Згідно вимог пунктів 4.3 та 4.7 Порядку № 22-1 результат розгляду заяви про призначення пенсії повинен бути оформлений розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення (розпорядження) органу, що призначає пенсію, про призначення або відмову в призначенні із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Заява позивача від 02 березня 2026 року розглянута відповідачем в порядку Закону України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР), рішення по суті заяви відповідачем не приймалося, а лист від 17 квітня 2026 року №25144-23833/Н-02/8-2600/26 має роз`яснювальний характер щодо порядку подання заяви і не містить жодних аргументів або висновків по суті заяви позивача.

Суд наголошує, що зі змісту заяви позивача від 02 березня 2026 року випливає, що вона, з урахуванням доданих документів, містить всю необхідну інформацію для її розгляду по суті. Однак відповідач всупереч наведеним приписам не ухвалив рішення по суті. Заява позивача була розглянута та відповідь надана в порядку Закону №393/96-ВР, що не передбачено Порядком № 22-1.

У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин, розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих особою для перерахунку пенсії повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про перерахунок або відмову у перерахунку пенсії). Водночас у даному випадку таке рішення відповідачем не приймалось, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення цього питання і суперечить вищенаведеним нормам.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22 листопада 2023 року у справі №300/3457/20.

При цьому, оскільки відповідач не прийняв жодного рішення за заявою позивача, а отже не оцінював і не умотивовував наявності чи відсутності підстав для проведення перерахунку пенсії, суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати замість відповідача таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданих виключно органу Пенсійного фонду.

Таким чином, відповідач як суб`єкт владних повноважень у спірних відносинах не реалізував свої дискреційні повноваження та допустив бездіяльність, яка носить характер протиправної.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Поняття дискреційних повноважень наведене у пункті 7 частини першої статті 2 Закону України від 17 лютого 2022 року № 2073-IX «Про адміністративну процедуру» дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.

Так, з огляду на те, що заява позивача взагалі не була розглянута у встановленому законодавством порядку, а лист від 17 квітня 2026 року №25144-23833/Н-02/8-2600/26 взагалі не містить висновків по суті заяви позивача суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача щодо перерахунку пенсії позивача з 01 березня 2026 року із складанням протоколу з логічними та арифметичними помилками без урахування наданих документів […] та щодо підроблення протоколу […] є передчасними.

Водночас, суд, за загальним правилом, не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх передбачених підстав для відповідного перерахунку у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки вказане не входить до предмету судової перевірки, виходить за межі заявлених позовних вимог та є дискреційним повноваженням відповідача.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відтак, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення за результатом розгляду заяви позивача від 02 березня 2026 року про перерахунок пенсії з урахуванням наданих документів та відновленню шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 02 березня 2026 року про перерахунок пенсії з прийняттям рішення за результатами її розгляду, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Підсумовуючи викладене, суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях на підставі частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо неприйняття рішення за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 02 березня 2026 року про перерахунок пенсії з урахуванням наданих документів.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) від 02 березня 2026 року про перерахунок пенсії з прийняттям рішення за результатами її розгляду, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 2 липня 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кочанова П.В.