Рішення № 137891086, 01.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року справа №320/8104/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (адреса Рівненська область, Вараш; ЄДРПОУ 36217282) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (адреса 01032, місто Київ, вул. Саксаганського, будинок 110; ЄДРПОУ 34967593), третя особа: Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві (адреса 01601, місто Київ, вулиця Терещенківська, будинок 11-А; ЄДРПОУ 37993783) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Зміст позовних вимог та процесуальні дії у справі.

Представник позивача Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

- Визнати протиправними дії головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича щодо подвійного (повторного) стягнення виконавчого збору в сумі 79 234,87 грн. в межах виконавчого провадження № 74622125 за виконання рішення, ухваленого постановою Київського апеляційного суду від 06.02.2024 року по справі № 759/13330/22 в частині стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», яке є правонаступником державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», на користь ОСОБА_1 786 338,74 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 6 010 грн 01 коп., в рамках виконавчого провадження № 74622125.

- Стягнути з Державного бюджету України на користь акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», від імені якої діє філія «Відокремлений підрозділ «Складське господарство», 79 234 гривні 87 копійок надмірно стягнутого виконавчого збору.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 року відкрито провадження у адміністративній справі.

Позиція позивача полягає у тому, що постановою Київського апеляційного суду від 06.02.2024 у справі №759/13330/22 рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15.09.2023 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судового збору скасовано та ухвалено нове рішення про стягнення з АТ «НАЕК «Енергоатом», яке є правонаступником ДП «НАЕК «Енергоатом», на користь ОСОБА_1 786 338,74 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з утриманням установлених законодавством податків і зборів, а також 6 010 грн 01 коп. судового збору. На виконання цього рішення 29.03.2024 державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Савчуком К.П. відкрито виконавче провадження №74581604 на підставі виконавчого листа №759/13330/22 від 27.03.2024 та одночасно винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 79 234,87 грн. У зв`язку із заявою стягувача від 01.04.2024 про повернення виконавчого документа 02.04.2024 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, а 03.04.2024 відкрито виконавче провадження №74622125 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору №74581604 та приєднано його до зведеного виконавчого провадження №74403832. Надалі 08.04.2024 державним виконавцем відкрито виконавче провадження №74667120 з виконання виконавчого листа №759/13330/22, виданого 03.04.2024 Святошинським районним судом міста Києва на виконання тієї ж постанови Київського апеляційного суду від 06.02.2024. У межах цього провадження позивачем платіжними інструкціями від 30.10.2024 №1131 та №1130 сплачено відповідно 79 234,87 грн виконавчого збору та 457,92 грн витрат виконавчого провадження, а також іншими платіжними інструкціями від 08.04.2024, 03.05.2024, 29.10.2024 та 30.10.2024 виконано в повному обсязі рішення суду у справі №759/13330/22. У зв`язку з цим 11.11.2024 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №74667120 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 та статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», що, на думку позивача, підтверджує фактичне виконання рішення та сплату виконавчого збору. Позивач вказує, що після сплати виконавчого збору у ВП №74667120 з метою уникнення його подвійного стягнення АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП «Складське господарство» звернулося до Шевченківського відділу ДВС у місті Києві із заявою від 01.11.2024 №45/0-2319 про закінчення виконавчого провадження №74622125, однак ця заява була залишена без реагування. Позивач зазначає, що раніше, 06.05.2024, звертався до Київського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №74622125 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору №74581604. Ухвалою від 27.01.2026 у справі №320/31980/24 відкрито провадження. Після отримання 10.02.2026 відзиву відповідача у цій справі та інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження позивачу стало відомо, що 20.01.2026 державним виконавцем винесено постанову про закінчення ВП №74622125 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 та статті 40 Закону України «Про виконавче провадження». У зв`язку зі зміною обставин 18.02.2026 позивач подав у справі №320/31980/24 заяву про відмову від позову. При цьому позивач стверджує, що постанова про закінчення виконавчого провадження №74622125 боржнику не надходила ні поштою, ні до електронного кабінету в ЄСІТС, хоча відповідно до частини другої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» документи виконавчого провадження органам та особам, які мають електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі, надсилаються виключно в електронній формі. Позивач також посилається на постанову Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №910/22695/13, згідно з якою сторона виконавчого провадження вважається належним чином обізнаною про стан виконавчого провадження лише за умови надсилання їй виконавцем відповідних документів у встановленому законом порядку, а обов`язку самостійно відстежувати стан виконавчого провадження в Автоматизованій системі виконавчих проваджень закон не передбачає. Позивач зазначає, що платіжною інструкцією від 04.12.2025 №7567 АТ «НАЕК «Енергоатом» перерахувало 173 923 001,39 грн для погашення заборгованості за зведеним виконавчим провадженням №74403832, а розподіл коштів здійснювався державним виконавцем. З відзиву відповідача у справі №320/31980/24 позивачу стало відомо, що на підставі розпорядження державного виконавця кошти у розмірі 79 234,87 грн були перераховані на користь держави як виконавчий збір. Отже, на переконання позивача, виконавчий збір за виконання одного й того самого судового рішення у справі №759/13330/22 був сплачений у межах ВП №74667120 платіжною інструкцією №1131 від 30.10.2024, а в межах ВП №74622125 стягнутий повторно, що поклало на АТ «НАЕК «Енергоатом» надмірний тягар подвійного стягнення виконавчого збору в сумі 79 234,87 грн. Обґрунтовуючи протиправність таких дій, позивач посилається на частину другу статті 19 Конституції України, статті 2, 27, 39, 40, 74 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначає, що виконавчий збір є збором за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби, стягується до Державного бюджету України та становить 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню. Тому, на думку позивача, за виконання одного судового рішення виконавчий збір може бути стягнутий лише один раз, а його повторне стягнення фактично призводить до стягнення 20 відсотків від суми заборгованості, що суперечить закону, принципам законності, справедливості, співмірності заходів примусового виконання та обсягу вимог за рішенням. Позивач також посилається на постанову Верховного Суду від 21.07.2022 у справі №320/6215/19, у якій, за його твердженням, сформовано підхід щодо недопустимості подвійного стягнення виконавчого збору за виконання одного судового рішення та можливості застосування до таких правовідносин за аналогією закону частини восьмої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження». Позивач зазначає, що у разі повернення виконавчого документа за заявою стягувача, відкриття провадження зі стягнення виконавчого збору та подальшого повторного пред`явлення цього ж виконавчого документа до виконання, виконавчий збір надалі не підлягає стягненню, а належним способом захисту є закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору. На думку позивача, державний виконавець, попри подану заяву від 01.11.2024 №45/0-2319, не закінчив ВП №74622125 після фактичного та повного виконання рішення у межах ВП №74667120 і сплати виконавчого збору, а натомість повторно стягнув з АТ «НАЕК «Енергоатом» 79 234,87 грн виконавчого збору. Таку бездіяльність щодо незакінчення виконавчого провадження №74622125 та дії щодо повторного стягнення виконавчого збору позивач вважає протиправними. Щодо вимоги про стягнення коштів позивач посилається на частини першу та другу статті 1212 ЦК України, а також на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №910/23967/16, відповідно до якої у разі безпідставного стягнення виконавчого збору до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 1212 ЦК України, а оскільки набувачем сплаченого боржником виконавчого збору є Державний бюджет України, помилково або надмірно сплачені суми виконавчого збору підлягають стягненню саме з Державного бюджету України. Також позивач посилається на Положення про Державну казначейську службу України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215, відповідно до якого Казначейська служба здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду. З огляду на викладене позивач вважає, що дії державного виконавця щодо повторного стягнення виконавчого збору у сумі 79 234,87 грн у межах виконавчого провадження №74622125 є протиправними, а надмірно стягнутий виконавчий збір підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь АТ «НАЕК «Енергоатом».

20.03.2026 представник Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скерував до суду письмовий відзив, у якому заперечує проти задоволення позову та зазначає, що 28.03.2024 до Шевченківського відділу ДВС у місті Києві надійшла заява стягувача від 27.03.2024 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Святошинського районного суду міста Києва від 27.03.2024 у справі №759/13330/22 про стягнення з АТ «НАЕК «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 786 338,74 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з утриманням установлених законодавством податків і зборів, а також судових витрат зі сплати судового збору в сумі 6 010 грн 01 коп. До заяви було додано оригінал виконавчого листа. Оскільки виконавчий лист був оформлений відповідно до вимог закону, наявна заява стягувача про відкриття виконавчого провадження, а підстави, які б унеможливлювали відкриття виконавчого провадження, були відсутні, 29.03.2024 державним виконавцем, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №74581604. Того ж дня державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено для боржника мінімальні витрати у сумі 457,92 грн, а також постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 79 234,87 грн. Надалі до Відділу надійшла заява стягувача від 01.04.2024 про повернення виконавчого документа без виконання, у зв`язку з чим 02.04.2024 державним виконавцем на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Оскільки на момент повернення виконавчого документа виконавчий збір з боржника стягнуто не було, 02.04.2024 постанову про стягнення виконавчого збору зареєстровано в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ, а 03.04.2024 відкрито виконавче провадження №74622125 щодо її примусового виконання. Цього ж дня виконавче провадження №74622125 приєднано до зведеного виконавчого провадження №74403832 щодо стягнення коштів з АТ «НАЕК «Енергоатом». Відповідач також зазначає, що 05.04.2024 до Відділу надійшла нова заява стягувача від 03.04.2024 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Святошинського районного суду міста Києва від 03.04.2024 у справі №759/13330/22 щодо того ж боргу. Оскільки цей виконавчий лист також був оформлений відповідно до вимог закону, а підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження були відсутні, 08.04.2024 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №74667120. Того ж дня винесено постанову про визначення мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 457,92 грн, постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 79 234,87 грн та приєднано ВП №74667120 до зведеного виконавчого провадження №74403832. У подальшому в межах виконавчого провадження №74667120 борг було в повному обсязі стягнуто на рахунок Відділу для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та перераховано стягувачу. Крім того, з боржника було стягнуто виконавчий збір і витрати виконавчого провадження. З огляду на це 11.11.2024 державним виконавцем виконавче провадження №74667120 виведено зі складу зведеного виконавчого провадження №74403832 та винесено постанову про його закінчення у зв`язку з повним фактичним виконанням виконавчого документа. Щодо виконавчого провадження №74622125 відповідач зазначає, що на підставі розпорядження державного виконавця від 13.01.2026 кошти у розмірі 79 234,87 грн були перераховані на користь держави як виконавчий збір, а 20.01.2026 державним виконавцем на підставі пункту 9 частини першої статті 39 та статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення цього виконавчого провадження у зв`язку з повним фактичним виконанням виконавчого документа. Обґрунтовуючи правомірність дій державного виконавця, відповідач посилається на те, що спеціальним законом, який визначає умови і порядок примусового виконання судових рішень, є Закон України «Про виконавче провадження». За змістом статей 1, 5 цього Закону виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та сукупністю дій, спрямованих на примусове виконання рішень, які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України, законами та іншими нормативно-правовими актами. Відповідач зазначає, що відповідно до частин першої - четвертої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір є збором, що справляється за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби, стягується з боржника до Державного бюджету України та становить 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню. Державний виконавець одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження зобов`язаний винести постанову про стягнення виконавчого збору, крім випадків, прямо передбачених законом. Також відповідач посилається на частину третю статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою у разі повернення виконавчого документа стягувачу, зокрема з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом. Відповідач вказує, що аналогічні приписи містяться в абзацах 12-14 пункту 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, відповідно до яких постанова про стягнення виконавчого збору у такому випадку реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та Інструкцією. Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за такою постановою не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації. Відповідач також звертає увагу на частину п`яту статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», якою визначено випадки, коли виконавчий збір не стягується, а також на частину дев`яту цієї статті, відповідно до якої виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. На думку відповідача, обставини цієї справи не свідчать про наявність передбачених законом підстав для нестягнення виконавчого збору. Відповідач вважає, що з аналізу наведених норм випливає: стягнення виконавчого збору є обов`язковою дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та встановленою державою складовою процедури примусового виконання рішення. Такий збір спрямований, зокрема, на стимулювання боржника до самостійного виконання виконавчого документа з огляду на можливість стягнення відповідної суми у разі примусового виконання. Відтак, на переконання відповідача, у разі завершення виконавчого провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» та за умови, що виконавчий збір не було стягнуто, державний виконавець був зобов`язаний зареєструвати постанову про стягнення виконавчого збору як виконавчий документ, відкрити за нею окреме виконавче провадження та здійснити її примусове виконання. Саме тому 02.04.2024 постанову про стягнення виконавчого збору №74581604 від 29.03.2024 було зареєстровано як виконавчий документ, а 03.04.2024 відкрито виконавче провадження №74622125. Окремо відповідач наголошує, що жодною нормою Закону України «Про виконавче провадження» чи Інструкції не передбачено обов`язку державного виконавця завершити виконавче провадження з примусового стягнення виконавчого збору, виділене в окреме провадження, у разі повторного пред`явлення стягувачем виконавчого документа до виконання. Відповідач вказує, що державний виконавець під час вчинення виконавчих дій керується виключно вимогами закону та не може на власний розсуд вчиняти дії, не передбачені законом. З огляду на викладене відповідач вважає, що державний виконавець діяв у межах повноважень, у спосіб та порядку, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, а тому підстави для визнання його дій протиправними відсутні.

25.03.2026 скеровано письмову відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що в межах виконавчого провадження №74667120 борг у повному обсязі було стягнуто на рахунок Відділу для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та перераховано стягувачу, при цьому з боржника також стягнуто виконавчий збір і витрати виконавчого провадження. Крім того, відповідач зазначив, що у межах виконавчого провадження №74622125 на підставі розпорядження державного виконавця від 13.01.2026 кошти у розмірі 79 234,87 грн були перераховані на користь держави як виконавчий збір. На думку позивача, наведені відповідачем обставини підтверджують факт повторного стягнення виконавчого збору за виконання рішення, ухваленого постановою Київського апеляційного суду від 06.02.2024 у справі №759/13330/22, в частині стягнення з АТ «НАЕК «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 786 338,74 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів, а також судового збору в сумі 6 010 грн 01 коп. Позивач посилається на частини першу та другу статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких виконавчий збір є збором, що справляється за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби, стягується з боржника до Державного бюджету України та становить 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню. На думку позивача, всупереч зазначеним вимогам закону при виконанні рішення, ухваленого постановою Київського апеляційного суду від 06.02.2024 у справі №759/13330/22, з нього було стягнуто виконавчий збір у подвійному розмірі, тобто у розмірі 20 відсотків суми, що підлягала примусовому стягненню. Позивач вважає, що такі дії також суперечать засадам виконавчого провадження, визначеним статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження», а саме принципам верховенства права, законності, справедливості, неупередженості, об`єктивності та співмірності заходів примусового виконання рішень і обсягу вимог за рішеннями. На переконання позивача, дотримання цих засад забезпечує здійснення стягнення виконавчого збору в межах та розмірах, визначених законом, без зловживань, з урахуванням прав і законних інтересів сторін виконавчого провадження, а їх недотримання призводить до порушення прав сторони виконавчого провадження. Позивач також зазначає, що принципи справедливості, неупередженості та об`єктивності при стягненні виконавчого збору передбачають необхідність забезпечення балансу між інтересами держави щодо своєчасного виконання судових рішень та інтересами боржника щодо захисту від надмірного фінансового навантаження. На думку позивача, виконавчий збір не може перевищувати розмір, встановлений законом, а його стягнення у більшому розмірі покладає на боржника незаконний, непропорційний та надмірний тягар, що порушує право власності, гарантоване статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

25.03.2026 третя особа, Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві, надала письмові пояснення, у яких зазначила, що у зв`язку з відсутністю матеріалів справи 03.03.2026 звернулася до суду з повідомленням про їх відсутність в електронній справі. На думку третьої особи, неотримання позовної заяви порушило її процесуальні права як учасника справи та унеможливило подання пояснень у встановлений законом строк. Матеріали позовної заяви надійшли до Головного управління Казначейства лише 18.03.2026. Головне управління Казначейства зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. Посилаючись на статтю 45 Бюджетного кодексу України, Положення про Головне управління Державної казначейської служби України, затверджене наказом Державної казначейської служби України від 30.12.2025 №375, постанову Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 та Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, третя особа зазначає, що органи Казначейства здійснюють повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів виключно за поданням (висновком, повідомленням) органу, який контролює справляння відповідних надходжень бюджету. Третя особа також зазначає, що заява про повернення коштів подається платником саме до органу, який контролює справляння відповідного платежу, разом із документами, що підтверджують їх перерахування до бюджету. За результатами вибірки з автоматизованої системи обліку бюджетних надходжень АС «Є-Казна» Головним управлінням Казначейства встановлено, що Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Києві було перераховано до Державного бюджету України 79 234,87 грн на рахунок за кодом класифікації доходів бюджету 22070000 «Виконавчий збір» згідно з платіжною інструкцією від 07.11.2024 №14565 із зазначенням призначення платежу, зокрема: «ВД №759/13330/22», «ВП №74667120», «Виконавчий збір». При цьому контроль за справлянням надходжень за вказаним кодом бюджетної класифікації, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106, здійснює Міністерство юстиції України. Головне управління Казначейства звертає увагу, що законодавством не передбачено ведення органами Казначейства обліку повернутих коштів у розрізі окремих платників, оскільки такий облік здійснюється органом, який контролює справляння відповідних надходжень бюджету. З огляду на викладене третя особа вважає, що належним способом захисту права позивача є звернення із заявою про повернення коштів до органу, який контролює справляння відповідних надходжень бюджету, а у разі відмови або ненадання відповіді звернення до суду з вимогою про зобов`язання такого органу подати до органу Казначейства відповідне подання для повернення коштів.

У поданих письмових поясненнях від 27.03.2026 позивач зазначає, що після відкриття провадження у справі №320/8104/26 ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 третя особа, Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві, 25.03.2026 подала до суду письмові пояснення щодо позову. Позивач звертає увагу, що у своїх поясненнях третя особа зазначила, що належним способом захисту права позивача є звернення із заявою до органу, який контролює справляння надходжень бюджету, а у разі відмови чи ненадання відповіді звернення до суду з вимогою про зобов`язання такого органу подати до органу Казначейства відповідне подання. Не погоджуючись із такою позицією, позивач посилається на положення статті 5 КАС України та зазначає, що кожна особа має право звернутися до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод чи законних інтересів, а суд може застосувати спосіб захисту, який не суперечить закону та забезпечує ефективне поновлення порушеного права. Позивач також посилається на практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Афанасьєв проти України», відповідно до якого засіб юридичного захисту має бути ефективним як за законом, так і на практиці, а його застосування не повинно бути ускладнене діями чи бездіяльністю органів державної влади. На думку позивача, ефективний спосіб захисту повинен забезпечувати реальне поновлення порушеного права та відповідати конкретним обставинам справи. У зв`язку з цим позивач вважає, що запропонований Головним управлінням Державної казначейської служби України у місті Києві спосіб захисту не є найбільш ефективним, оскільки передбачає повторне звернення до органу державної виконавчої служби із відповідними заявами. Позивач зазначає, що ним уже подавалася до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві заява від 01.11.2024 №45/0-2319 про закінчення виконавчого провадження №74622125, яка міститься в матеріалах справи, однак державний виконавець проігнорував цю заяву та, на думку позивача, всупереч статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» повторно стягнув з АТ «НАЕК «Енергоатом» виконавчий збір у сумі 79 234,87 грн. Позивач вважає, що обраний ним спосіб захисту відповідає вимогам статті 5 КАС України, є найбільш ефективним та забезпечує поновлення його порушеного права власності шляхом стягнення (повернення) з Державного бюджету України надмірно стягнутого державним виконавцем виконавчого збору. Позивач також зазначає, що виконання судових рішень про стягнення коштів з Державного бюджету України здійснюється органами Казначейства відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845. З огляду на викладене, а також доводи, наведені у позовній заяві та відповіді на відзив, позивач просить суд врахувати подані письмові пояснення та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Встановлені судом обставини.

Постановою Київського апеляційного суду від 06.02.2024 у справі №759/13330/22 скасовано рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03.05.2023 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалено в цій частині нове рішення.

Постановлено стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 786 338,74 грн із утриманням із цієї суми встановлених законодавством України податків і зборів, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6 010,01 грн.

Постановою Верховного Суду від 18.09.2024 у справі №759/13330/22 касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 06.02.2024 залишено без змін.

На виконання постанови Київського апеляційного суду від 06.02.2024 Святошинським районним судом міста Києва видано виконавчі листи від 27.03.2024 та 03.04.2024, на підставі яких відкривалися виконавчі провадження №74581604 та №74667120, а також виконавче провадження №74622125 щодо примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору.

Виконавчим листом у справі №759/13330/22, виданим 27.03.2024 Святошинським районним судом міста Києва на виконання постанови Київського апеляційного суду від 06.02.2024, постановлено стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 36217282) на користь ОСОБА_1 786 338,74 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6 010,01 грн. У виконавчому листі зазначено, що рішення набрало законної сили 06.02.2024, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання встановлено до 06.02.2027, а виконавчий лист видано 27.03.2024.

Із заяви ОСОБА_1 від 27.03.2024 встановлено, що останній звернувся до начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із проханням прийняти до виконання виконавчий лист №759/13330/22, виданий 27.03.2024 Святошинським районним судом міста Києва, про стягнення з АТ «НАЕК «Енергоатом» середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судових витрат зі сплати судового збору. До заяви додано оригінал виконавчого листа, копію паспорта, копію реєстраційного номера облікової картки платника податків та довідку про наявність рахунку від 27.03.2024.

Супровідним листом Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 29.03.2024 №74581604/26 АТ «НАЕК «Енергоатом» направлено постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.03.2024, винесену під час примусового виконання виконавчого листа №759/13330/22, виданого 27.03.2024 Святошинським районним судом міста Києва.

Постановою головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука К.П. від 29.03.2024 відкрито виконавче провадження №74581604 з примусового виконання виконавчого листа №759/13330/22, виданого 27.03.2024 Святошинським районним судом міста Києва. Постановою визначено боржником АТ «НАЕК «Енергоатом», а стягувачем ОСОБА_1 , зазначено предмет стягнення: 786 338,74 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з утриманням податків і зборів та 6 010,01 грн судового збору. Також боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно протягом п`яти робочих днів, стягнуто виконавчий збір у розмірі 79 234,87 грн та визначено направити копію постанови сторонам виконавчого провадження.

Постановою головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука К.П. від 29.03.2024 у виконавчому провадженні №74581604 постановлено стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 36217282) виконавчий збір у розмірі 79 234,87 грн. У постанові зазначено, що стягувачем є Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), визначено строк пред`явлення постанови до виконання три місяці та передбачено направлення її копії сторонам виконавчого провадження.

Із заяви ОСОБА_1 від 01.04.2024, адресованої начальнику Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), вбачається, що заявник просив повернути виконавчий документ у виконавчих провадженнях АСВП №74581335 та №74581604. На заяві міститься відмітка про її надходження до Шевченківського відділу державної виконавчої служби 01.04.2024 за вхідним №138464.

Постановою головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука К.П. від 02.04.2024 у виконавчому провадженні №74581604 постановлено повернути стягувачу виконавчий лист №759/13330/22, виданий 27.03.2024 Святошинським районним судом міста Києва, про стягнення з АТ «НАЕК «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 786 338,74 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 6 010,01 грн судового збору. У постанові зазначено, що до Шевченківського ВДВС 01.04.2024 надійшла заява стягувача про повернення виконавчого документа без виконання.

Супровідним листом Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 03.04.2024 №74622125/26 АТ «НАЕК «Енергоатом» направлено постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.04.2024, винесену при примусовому виконанні постанови про стягнення виконавчого збору №74581604 від 29.03.2024.

Постановою головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука К.П. від 03.04.2024 відкрито виконавче провадження №74622125 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору №74581604 від 29.03.2024. У постанові зазначено, що боржником є Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 36217282), стягувачем є держава в особі Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), а предметом виконання є стягнення виконавчого збору у розмірі 79 234,87 грн. Постановою також зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно протягом п`яти робочих днів та направити копію постанови сторонам виконавчого провадження.

Постановою головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука К.П. від 03.04.2024 виконавче провадження №74622125 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору №74581604 від 29.03.2024 приєднано до зведеного виконавчого провадження №74403832, яке перебуває на виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). У постанові зазначено, що предметом виконання є стягнення з АТ «НАЕК «Енергоатом» виконавчого збору у розмірі 79 234,87 грн.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 03.04.2024, останній звернувся до начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з проханням прийняти до виконання виконавчий лист №759/13330/22, виданий 03.04.2024 Святошинським районним судом міста Києва, про стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» 786 338,74 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 6 010,01 грн судового збору. До заяви додано оригінал виконавчого листа, копію паспорта, копію реєстраційного номера облікової картки платника податків та копію довідки про наявність рахунку від 27.03.2024.

Платіжними інструкціями від 08.04.2024 підтверджується, що АТ «НАЕК «Енергоатом» здійснило часткове виконання рішення суду, а саме: платіжною інструкцією №1 від 08.04.2024 перераховано на користь ОСОБА_1 20 950,00 грн середнього заробітку; платіжною інструкцією №386 від 08.04.2024 сплачено 750,00 грн військового збору; платіжною інструкцією №388 від 08.04.2024 сплачено 6 400,00 грн податку на доходи фізичних осіб; платіжною інструкцією №389 від 08.04.2024 сплачено 11 300,00 грн єдиного соціального внеску.

Супровідним листом Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08.04.2024 №74667120/26 АТ «НАЕК «Енергоатом» направлено постанову про відкриття виконавчого провадження від 08.04.2024, винесену під час примусового виконання виконавчого листа №759/13330/22, виданого 03.04.2024 Святошинським районним судом міста Києва.

Постановою головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука К.П. від 08.04.2024 відкрито виконавче провадження №74667120 з примусового виконання виконавчого листа №759/13330/22, виданого 03.04.2024 Святошинським районним судом міста Києва, про стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 786 338,74 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з утриманням установлених законодавством України податків і зборів та 6 010,01 грн судового збору. Постановою боржника зобов`язано протягом п`яти робочих днів подати декларацію про доходи та майно, а також постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 79 234,87 грн.

Постановою головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука К.П. від 08.04.2024 у виконавчому провадженні №74667120 постановлено стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» виконавчий збір у розмірі 79 234,87 грн. У постанові зазначено, що виконавчий збір становить 10 відсотків суми, яка підлягає примусовому стягненню, та підлягає зарахуванню до Державного бюджету України.

Платіжною інструкцією №1 від 03.05.2024 на користь ОСОБА_1 перераховано 3,46 грн із призначенням платежу «заробітна плата за другу половину квітня 2024 року».

Відповідно до довідки ВП «Складське господарство» АТ «НАЕК «Енергоатом» від 28.10.2024 №43-24 суд встановив, що на виконання виконавчого листа №759/13330/22 у межах виконавчого провадження №74667120 на користь ОСОБА_1 нараховано середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 786 338,74 грн, з яких утримано податок на доходи фізичних осіб у сумі 141 540,98 грн та військовий збір у сумі 11 795,08 грн. Сума після утримання податків становила 633 002,68 грн, із яких 20 953,46 грн були перераховані на картковий рахунок ОСОБА_1 до відкриття виконавчого провадження, а 612 049,22 грн підлягали перерахуванню в межах виконавчого провадження.

Платіжними інструкціями від 29.10.2024 та 30.10.2024 підтверджується подальше виконання рішення суду, а саме: платіжною інструкцією №1126 від 29.10.2024 перераховано на рахунок Шевченківського ВДВС у місті Києві 612 049,22 грн як середній заробіток за час вимушеного прогулу на виконання виконавчого листа №759/13330/22; платіжною інструкцією №1125 від 29.10.2024 сплачено 136 796,80 грн податку на доходи фізичних осіб; платіжною інструкцією №1124 від 29.10.2024 сплачено 11 399,73 грн військового збору; платіжною інструкцією №1127 від 29.10.2024 сплачено 167 196,08 грн єдиного соціального внеску; платіжною інструкцією №1129 від 30.10.2024 перераховано 6 010,01 грн судового збору; платіжною інструкцією №1131 від 30.10.2024 сплачено 79 234,87 грн виконавчого збору; платіжною інструкцією №1130 від 30.10.2024 сплачено 457,92 грн витрат виконавчого провадження.

Листом від 01.11.2024 №49/0-2419 АТ «НАЕК «Енергоатом» звернулося до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві із заявою про закінчення виконавчого провадження №74622125. У заяві товариство зазначило, що виконавчий збір у сумі 79 234,87 грн вже сплачено платіжною інструкцією від 30.10.2024 №1131, а також посилалося на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.07.2022 у справі №320/6215/19, щодо недопустимості подвійного стягнення виконавчого збору.

Постановою головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука К.П. від 11.11.2024 виконавче провадження №74667120 закінчено. У постанові зазначено, що борг у повному обсязі стягнуто на рахунок Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві, після чого депозитні кошти були перераховані стягувачу. Також зазначено, що з боржника стягнуто виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, а залишок нестягнутої суми за виконавчим документом становить 0 грн.

Платіжною інструкцією №7567 від 04.12.2025 підтверджується перерахування АТ «НАЕК «Енергоатом» на рахунок Шевченківського відділу державної виконавчої служби 173 923 001,39 грн із призначенням платежу: «Погашення заборгованості згідно зі зведеним виконавчим провадженням №74403832».

Відповідно до інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавче провадження №74622125 перебувало у складі зведеного виконавчого провадження №74403832; 20.01.2026 його виведено зі зведеного виконавчого провадження; цього ж дня державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №74622125 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення.

Постановою головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука К.П. від 20.01.2026 у виконавчому провадженні №74622125 закінчено виконавче провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору №74581604 від 29.03.2024. У постанові зазначено, що виконавчий збір та витрати виконавчого провадження стягнуто у повному обсязі, залишок нестягнутої суми за виконавчим документом становить 0 грн.

Таким чином, судом встановлено, що у зв`язку з виконанням постанови Київського апеляційного суду від 06.02.2024 у справі №759/13330/22 державним виконавцем було відкрито виконавчі провадження №74581604 та №74667120 щодо примусового виконання судового рішення, а також виконавче провадження №74622125 щодо примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору. У подальшому виконавчі провадження №74667120 та №74622125 були закінчені постановами державного виконавця у зв`язку з фактичним виконанням рішень.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, застосовує такі норми законодавства.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 5 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Частиною 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Спеціальним законом, який визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій визначених цим Законом органів та осіб, спрямованих на примусове виконання рішень, які здійснюються на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців), а у передбачених законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно та у повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено обов`язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, визначені виконавчим документом та законом.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII примусовому виконанню підлягають, зокрема, постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, накладення штрафу, а також постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Згідно з частинами першою та другою статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір є збором, що справляється на всій території України за примусове виконання рішень органами державної виконавчої служби та стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, яке підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Частинами шостою, сьомою та восьмою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

У разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що частина восьма статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» містить правило щодо неможливості подальшого стягнення виконавчого збору у випадку, якщо надалі виконавчий документ виконується приватним виконавцем. Логічне та цільове тлумачення зазначеної норми вказує на її імперативний характер та встановлення прямої заборони на стягнення або продовження стягнення виконавчого збору у такому випадку.

Суд також враховує, що наведена норма спрямована на недопущення одночасного стягнення з боржника виконавчого збору та основної винагороди приватного виконавця, а її застосування покликане запобігти подвійній оплаті боржником коштів за виконання одного й того ж виконавчого документа.

Верховний Суд у постанові від 21.07.2022 у справі №320/6215/19 сформував правову позицію, відповідно до якої одночасне стягнення з боржника виконавчого збору та основної винагороди приватного виконавця за виконання одного судового рішення призводить до додаткового фінансового навантаження на боржника та може розцінюватись як непропорційне втручання у право власності, гарантоване статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у вказаній постанові від 21.07.2022 у справі №320/6215/19 Верховний Суд дійшов висновку, що положення Закону України «Про виконавче провадження» містять прогалину у правовому регулюванні питання одночасного стягнення виконавчого збору державним виконавцем та основної винагороди приватного виконавця за виконання одного й того ж виконавчого документа.

Верховний Суд у вказаній справі застосував за аналогією положення частини восьмої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначив, що у разі подальшого виконання виконавчого документа приватним виконавцем продовження стягнення виконавчого збору є недопустимим, оскільки призводить до подвійної плати боржником за виконання одного виконавчого документа.

Крім того, Верховний Суд наголосив, що одночасне стягнення виконавчого збору та основної винагороди приватного виконавця створює для боржника непропорційний та надмірний фінансовий тягар, що може свідчити про втручання у право особи на мирне володіння майном.

Окрім наведеного, суд у даній справі також бере до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14.03.2025 у справі №580/245/24, у якій Верховний Суд дійшов висновку про недопустимість одночасного стягнення з боржника виконавчого збору та основної винагороди приватного виконавця за виконання одного й того ж виконавчого документа.

Верховний Суд зазначив, що хоча виконавчий збір та основна винагорода приватного виконавця і є формами винагороди виконавців, однак не є тотожними поняттями, а питання виникнення права приватного виконавця на основну винагороду та її розміру регулюються окремими правовими нормами. Водночас стягнення з боржника виконавчого збору та основної винагороди за виконання одного судового рішення створює для боржника непропорційний та надмірний фінансовий тягар, що може розглядатися як втручання у право особи на мирне володіння майном.

Верховний Суд наголосив, що саме боржник у таких правовідносинах перебуває у найбільш уразливому становищі, оскільки через неповноту законодавчого регулювання фактично змушений двічі сплачувати кошти за виконання одного й того ж виконавчого документа. При цьому виконавче законодавство не ставить право приватного виконавця на отримання основної винагороди у залежність від наявності на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки таке право залежить від фактичного виконання рішення внаслідок дій приватного виконавця.

Разом з тим Верховний Суд звернув увагу, що частина восьма статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» містить імперативну норму, відповідно до якої у разі передачі виконавчого документа приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, а його подальше стягнення є недопустимим, якщо такий збір не був фактично стягнутий на момент передачі виконавчого документа.

Указана норма спрямована на те, щоб не допустити одночасного стягнення з боржника виконавчого збору і основної винагород. Ця норма покликана уникнути подвійної плати боржником зазначених коштів. Тож її застосування дозволяє розв`язати спір стосовно справедливості подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа.

Аналогічні висновки були зроблені Верховним Судом і в постановах від 13.04.2023 у справі № 160/695/22 та постанові від 14.03.2025 у справі № 580/245/24.

Судом у даній справі встановлено, що після повернення виконавчого листа №759/13330/22 стягувачу постановою державного виконавця від 02.04.2024 у виконавчому провадженні №74581604, на підставі повторно виданого виконавчого листа від 03.04.2024 було відкрито виконавче провадження №74667120, у межах якого здійснювалося примусове виконання постанови Київського апеляційного суду від 06.02.2024 у справі №759/13330/22. Матеріалами справи підтверджується, що у межах виконавчого провадження №74667120 рішення суду виконано у повному обсязі, з боржника стягнуто виконавчий збір у розмірі 79 234,87 грн та витрати виконавчого провадження, у зв`язку з чим постановою державного виконавця від 11.11.2024 зазначене виконавче провадження закінчено.

Водночас постановою від 03.04.2024 було відкрито окреме виконавче провадження №74622125 щодо примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 29.03.2024 №74581604, яке після сплати виконавчого збору у межах виконавчого провадження №74667120 державним виконавцем не було закінчено. Натомість у подальшому вказане виконавче провадження було закінчено лише 20.01.2026 у зв`язку з фактичним виконанням постанови про стягнення виконавчого збору.

За таких обставин суд дійшов висновку, що незакінчення державним виконавцем виконавчого провадження №74622125 після сплати виконавчого збору у межах виконавчого провадження №74667120 не відповідає правовому підходу, викладеному Верховним Судом у постанові від 21.07.2022 у справі №320/6215/19, оскільки призвело до повторного стягнення з боржника виконавчого збору за виконання одного й того самого судового рішення.

Щодо вимоги стягнути з Державного бюджету України на користь акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», від імені якої діє філія «Відокремлений підрозділ «Складське господарство» 79 234 гривні 87 копійок надмірно стягнутого виконавчого збору, суд констатує наступне.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про протиправність повторного стягнення з позивача виконавчого збору у межах виконавчого провадження №74622125, сплачені позивачем кошти у сумі 79 234,87 грн були безпідставно зараховані до Державного бюджету України. Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка без достатньої правової підстави набула майно за рахунок іншої особи, зобов`язана повернути таке майно потерпілому.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.06.2018 у справі №910/23967/16 зазначила, що у спорах щодо повернення помилково або надмірно сплаченого виконавчого збору належним способом захисту є стягнення відповідних коштів саме з Державного бюджету України, оскільки набувачем виконавчого збору є держава.

Оскільки матеріалами справи підтверджено зарахування спірної суми виконавчого збору до Державного бюджету України, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 79 234,87 грн надмірно стягнутого виконавчого збору.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги.

Судові витрати по справі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 3 328, 00 грн, що підтверджується квитанцією № 203 від 19.02.2026 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

З огляду на зазначене, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Керуючись статтями 2-3, 5-15, 72-77, 90, 122, 132, 139, 229, 242-246, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. Позов Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (адреса Рівненська область, Вараш; ЄДРПОУ 36217282) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (адреса 01032, місто Київ, вул. Саксаганського, будинок 110; ЄДРПОУ 34967593), третя особа: Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві (адреса 01601, місто Київ, вулиця Терещенківська, будинок 11-А; ЄДРПОУ 37993783) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

2. Визнати протиправними дії головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича щодо повторного стягнення виконавчого збору у розмірі 79 234 грн 87 коп. (сімдесят дев`ять тисяч двісті тридцять чотири гривні 87 копійок) у межах виконавчого провадження №74622125 за виконання постанови Київського апеляційного суду від 06.02.2024 у справі №759/13330/22.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», від імені якого діє філія «Відокремлений підрозділ «Складське господарство», 79 234 грн 87 коп. (сімдесят дев`ять тисяч двісті тридцять чотири гривні 87 копійок) надмірно стягнутого виконавчого збору.

4. Стягнути на користь Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (адреса Рівненська область, Вараш; ЄДРПОУ 36217282) судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у розмірі 3 328,00 грн (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 копійок).

5. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.