Ухвала суду № 137890770, 01.07.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову

01 липня 2026 рокум. Ужгород№ 260/3246/26 Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі представника Шпуганича Василя Петровича (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Підгірна 4 прим. 1а) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, Київська область, м. Київ, вул. Антоновича, 51 ЄДРПОУ 39816845), Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорт (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Карпатської України 38а) про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

18 травня 2026 року ОСОБА_1 , через уповноваженого представника Шпуганича Василя Петровича, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті, якою просить: 1) визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 05 травня 2026 року за № ОПШ 019034 про накладення на ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 адміністративно-господарського штрафу на суму 17 000 (сімнадцять тисяч) грн; 2) визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 05 травня 2026 року за № ОПШ 019041 про накладення на ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 адміністративно-господарського штрафу на суму 17 000 (сімнадцять тисяч) грн.

01 червня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (з викликом) сторін. Залучено до участі в справі - Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорт (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Карпатської України 38а) як відповідача 2.

01 липня 2026 року представником позивача до суду подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд зупинити дію постанов Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 05 травня 2026 року за № ОПШ 019034 про накладення на ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 адміністративно-господарського штрафу на суму 17 000 грн. та Постанову Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті та від 05 травня 2026 року за № ОПШ 019041 про накладення на ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 адміністративно-господарського штрафу на суму 17 000 грн. до завершення розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 154 частини 1 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Приписами статті 154 частин 2, 3 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також немає необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін. Відтак, розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

У зв`язку із наведеним, на підставі статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (в тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В обґрунтування необхідності застосування вказаного виду забезпечення позову, заявник посилається на те, що за приписами статті 60 Закону № 2344-III постанова про застосування адміністративно-господарських штрафів є виконавчим документом. У розумінні КАС України оскаржувані постанови є актами індивідуальної дії. Водночас за змістом пунктів 32-33 вказаного Порядку виконання постанови про накладення штрафу зупиняється тільки в разі її оскарження перевізником до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю. Тобто, згідно з вимогами чинного законодавства, оскарження відповідної постанови до суду не зупиняє її виконання. Про це додатково свідчать норми частини четвертої статті 150 КАС України, згідно з якими подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. В даному випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті, а спрямоване на забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення позову та недопущення настання негативних наслідків для позивача, а також інших осіб, водночас, вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, оскільки факт правомірності чи протиправності винесення оскаржуваного рішення відповідача буде встановлено під час повного, всебічного і об`єктивного розгляду в судовому засіданні з аналізом всіх обставин справи. Вказана правова позиція узгоджується із постановою Верховного Суду від 27 червня 2024 року справа № 380/16918/23, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню судом першої інстанції під час розгляду заяви. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може спричинити негативні наслідки для позивача у вигляді додаткових фінансових витрат. Також позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для поновлення порушеного права на розпорядження належним йому майном.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та наведені в ній підстави для вжиття відповідних заходів, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.

У відповідності до частини 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Нормами частини 1 статті 151 КАС України передбачені наступні види заходів забезпечення позову:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Слід зазначити, що у випадку звернення сторони із клопотанням про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із таким клопотанням. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті. Постанова про застосування адміністративно-господарських штрафів є виконавчим документом.

Адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до загального фонду Державного бюджету України, крім 50 відсотків адміністративно-господарських штрафів, передбачених абзацами чотирнадцятим - сімнадцятим частини першої статті 60 цього Закону, та плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю, що зараховуються до державного дорожнього фонду, створеного у складі спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

01 липня 2026 року представником позивача до суду подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд зупинити дію постанов Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 05 травня 2026 року за № ОПШ 019034 про накладення на ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу на суму 17 000 грн та Постанову Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті та від 05 травня 2026 року за № ОПШ 019041 про накладення на ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу на суму 17 000 грн до завершення розгляду справи по суті.

Слід вказати, що представник 16 червня 2026 року уже звертався до суду із заявою про забезпечення позову та просив заборонити відповідачу вчиняти дії з примусового виконання оскаржуваних постанов та зупинити виконання постанов. Ухвалою суду від 17 червня 2026 року було відмовлено у забезпеченні позову, (а.с.46).

В той же час, подаючи заяву про забезпечення позову повторно, суду не надано жодних доказів про зміну обставин по справі: що оскаржувані постанови вже направлено до орану державної виконавчої служби, відкрито виконавче провадження, чи існує реальна загроза арешту рахунків або примусового списання коштів. Представник позивача посилається не те, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є виконавчим документом, а невжиття заходів забезпечення позову може спричинити негативні наслідки для позивача у вигляді додаткових фінансових витрат.

На вказані доводи, суд вказує не необхідність подання доказів, а самі припущення, що існує реальна загроза порушення прав позивача не є достатньою підставою для застосування визначених ст. 151 КАС видів забезпечення позову.

Крім того, суд звертає увагу, що за заявою про забезпечення позову просять зупинити дію постанов від 05 травня 2026 року № ОПШ 019034 та № ОПШ 019041, а не зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, однак такий спосіб не є співмірним із предметом позову, та може фактично свідчити про вирішення спору до розгляду справи по суті.

Таким чином, судом не вбачається можливість для використання законодавчо наданого йому права щодо вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною 5 статті 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 150-154, 229, 248, 256, 294 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову від 01 липня 2026 року відмовити.

2. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суд суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Т.В.Скраль