Ухвала суду № 137890205, 02.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

02 липня 2026 рокуСправа № 160/11104/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування арешту та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

28.04.2026р. через систему Електронний суд ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та просить:

- скасувати арешт, накладений постановою головного державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коломойцем Костянтином Васильовичем від 24 лютого 2021 року при примусовому виконанні виконавчого листа №175/935/19 від 10.02.2021 у виконавчому провадженні №64607667 на все майно боржника ОСОБА_1 , набуте ним до скоєння злочину, номер запису про обтяження: 40697746 від 24.02.2021;

- зобов`язати Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вилучити запис про обтяження №40697746 від 24.02.2021 з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яким було накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1 , відповідно до постанови про арешт майна боржника №64607667, видану 24.02.2021 Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Ухвалою суду від 25.05.2026р. зазначена позовна заява була залишена без руху на підставі ч.1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано позивача у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду:

- доказів місцезнаходження позивача за адресою: м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, 14/81, у відповідності до вимог п.2, ч.5, 160, ч.4 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

- адміністративного позову, оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України та з дотриманням вимог ч.2 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: із зазначенням у позові вимоги публічно-правового характеру про визнання протиправними рішення, дій або бездіяльності відповідача - суб`єкта владних повноважень чи його посадової особи (основної вимоги) щодо похідних позовних вимог позивача та із зазначенням доказів, що їх підтверджують, у відповідності до вимог ст.ст.2, 4, 5, п.4 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України;

- заяви про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та доказів поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

На виконання вимог ухвали суду від 25.05.2026р. - 04.06.2026р. від позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої додана зокрема позовна заява в новій редакції, в якій останній просить:

- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коломойцем Костянтином Васильовичем щодо не зняття арешту накладений постановою головного державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коломойцем Костянтином Васильовичем від 24 лютого 2021 року при примусовому виконанні виконавчого листа №175/935/19 від 10.02.2021 у виконавчому провадженні №64607667 на все майно боржника ОСОБА_1 , набуте ним до скоєння злочину, номер запису про обтяження: 40697746 від 24.02.2021;

- скасувати арешт, накладений постановою головного державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коломойцем Костянтином Васильовичем від 24 лютого 2021 року при примусовому виконанні виконавчого листа №175/935/19 від 10.02.2021 у виконавчому провадженні №64607667 на все майно боржника ОСОБА_1 , набуте ним до скоєння злочину, номер запису про обтяження: 40697746 від 24.02.2021;

- зобов`язати Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вилучити запис про обтяження №40697746 від 24.02.2021 з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яким було накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1 , відповідно до постанови про арешт майна боржника №64607667, видану 24.02.2021 Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Окрім того, до заяви про усунення недоліків представником позивача додана заява про поновлення строків та усунення недоліків в позовній заяві, в якій останній просив поновити строк із зверненням до суду з позовною заявою.

Ухвалою суду від 22.06.2026р. у задоволенні заяви позивача ро поновлення строку звернення до суду у цій справі було відмовлено, зазначена позовна заява була залишена без руху на підставі ч.1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано позивача у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви у новій редакції від 03.06.2026р. шляхом надання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, вказавши інші підстави для поновлення строку, та надати докази поважності причин його пропуску, у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;

- оригіналу документу про сплату судового збору в сумі 1064,96 грн. (з урахуванням сплаченої частини судового збору) у відповідності до вимог ст.ст. 4, 6 Закону України Про судовий збір, ч.3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

На виконання вимог ухвали суду від 22.06.2026р. - 26.06.2026р. через систему "Електронний суд" від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків в позовній заяві, до якої останній долучив зокрема заяву про поновлення строків, в якій просить поновити строк із звернення до суду з позовною заявою ОСОБА_1 до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про скасування арешту та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування зазначеної заяви представник позивача посилається на ті ж самі обставини, що були викладені у раніше поданих заявах, а також і на те, що фактично порушене право позивача виникло після винесення постанови про скасування процесуального документу № 64607667 від 16.04.2026 про скасування документу "Постанова про зняття арешту з майна" від 08.04.2026, що видав ОСОБА_2 , тобто строк порушеного права позивача має розпочинатися з 17.04.2026.

Розглянувши наведену заяву представника позивача та додані до неї докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні такої заяви слід відмовити з підстав того, що у ній не наведено жодних підстав, які б свідчили про поважність пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

При цьому, судом враховується, що частиною першою статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом.

Строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, розумні строки в адміністративному судочинстві це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

Поряд із цим, частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Наведений висновок узгоджується з неодноразово викладеною правовою позицією Верховного Суду, зокрема у постановах від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19 та від 14.07.2021 у справі № 560/964/17.

Таким чином, за загальним правилом, поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, заява №23436/03).

Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини Фогарді проти Сполученого Королівства про те, що право доступу до суду не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням; вони дозволені тому, що право доступу до суду, в силу своєї природи, потребує регулюванню з боку держави, а також і рішення зазначеного Суду Устименко проти України, яке набуло статусу остаточного 29.01.2016р., про те, що причини поважності пропуску строку звернення до суду повинні бути обґрунтованими та вмотивованими.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Наведена правова позиція також відображена і у постанові Верховного Суду від 27.02.2023р. у справі №560/8394/21.

Отже, викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом від 24.06.2026р. обставини (які були зазначені і у раніше поданих заявах та вже розглядались судом) не можуть бути визнані поважними причинами пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

При цьому, суд відхиляє аргументи представника позивача з приводу того, що право позивача на звернення до суду з цим позовом виникло після винесення постанови про скасування процесуального документу № 64607667 від 16.04.2026, тобто строк порушеного права позивача має розпочинатися з 17.04.2026 з огляду на те, що постанова про скасування процесуального документу №64607667 від 16.04.2026 про скасування документу "Постанова про зняття арешту з майна" від 08.04.2026, що видав ОСОБА_2 , не є предметом заявленого позову.

Окрім того, суд звертає увагу позивача на те, що він не міг не знати про наявність виконавчого листа №175/935/16 від 10.02.2021, оскільки за змістом вироку від 01.09.2020р. позивачу було визначено покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією всього майна, чого не міг не знати позивач з 01.09.2020р. (дати вироку).

За викладеного, обґрунтовані підстави для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з даними позовом, які викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом від 24.06.2026р. у адміністративного суду відсутні, тому у задоволенні такої заяви позивачеві слід відмовити згідно ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, ч.2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених ч.2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України.

За викладеного, враховуючи, що підстави, викладені представником позивача у заяві про поновлення строків від 24.06.2026р., визнані судом неповажними, даний позов слід повернути позивачеві згідно до вимог ч.2 ст.123, п.9 ч. 4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, суд звертає увагу представника позивача на наявність висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27.03.2024р. у справі №303/6292/20, від 22.05.2026р. у справі №606/1141/25 щодо юрисдикції наведених спорів.

Керуючись ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст.169, ст.ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду у справі №160/11104/26 - відмовити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування арешту та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.

Копію ухвали надіслати особі, що подала позов.

У відповідності до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва