Ухвала суду № 137889732, 01.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

01 липня 2026 року Справа 160/14734/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши у письмову провадженні у місті Дніпрі клопотання представника ОСОБА_1 про витребування доказів у адміністративній справі №160/14734/26 за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №160/14734/26 за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

29 червня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від представника відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Серед іншого, позивач просить витребувати у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області належним чином засвідчені копії первинних документів (банківських виписок, платіжних доручень, SWIFT-повідомлень тощо), які підтверджують факт зарахування на користь ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 2 457 837,80 грн (79 150,00 дол. США), що стали базою для нарахування податкового боргу, оскільки в Акті перевірки зазначено про відсутність у Позивача інформації про банківські рахунки Відповідача.

В обґрунтування клопотання зазначає, що позивач не надав суду жодного первинного документа, який би підтверджував факт зарахування коштів у розмірі 2 457 837,80 грн на користь Відповідача. У матеріалах справи відсутні банківські виписки, SWIFT-повідомлення, платіжні доручення, довідки банківських установ, договори з платіжними системами, документи щодо відкриття або використання рахунків, а також будь-які інші фінансові документи, які б підтверджували реальний рух коштів на користь Відповідача.

Вирішуючи вказане клопотання суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За правилами ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами частини четвертої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Частинами першою та третьою статті 80 цього ж кодексу передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом; про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Відповідно до п. 1-4 ч.2 ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено:1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Згідно з ч.6-8 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.

Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Суд констатує, що відповідач, всупереч згаданих вище вимог процесуального закону, письмово не повідомив про об`єктивну неможливість самостійного подання документів, про витребування яких просить останній, а також не надав докази, які б підтверджували здійснення усіх залежних від нього дій, спрямованих на отримання відповідних документів для подальшого подання їх безпосередньо до суду.

Правовий висновок про те, що таке повідомлення має характер саме «вимог процесуального закону» міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.06.2025 року у справі №380/11678/24.

При цьому відповідач користується професійною правничою допомогою, в зв`язку з чим суд критично оцінює невжиття відповідачем жодних заходів для отримання відповідних документів, наприклад, шляхом направлення адвокатського запиту.

Отже, суд наразі не вбачає правових підстав для застосування механізму витребування доказів.

Окрім цього, суд звертає увагу відповідача на те, що питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб`єкта владних повноважень, згідно з якими відповідні зобов`язання визначено, а також вимога про сплату боргу, не є предметом дослідження у цій справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22.06.2023 року №380/783/21.

Відповідно, заявлені відповідачем доводи могли б бути предметом нового позову щодо оскарження відповідних ППР в межах нового спору.

Враховуючи вищевикладене, клопотання відповідача про витребування доказів задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 77, 80 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про витребування доказів у адміністративній справі №160/14734/26 відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Боженко