Рішення № 137889698, 29.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 рокуСправа №160/4867/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

02.03.2026 ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач), в якому просив:

- визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком у порядку ст. ст. 7,12,19, 22, 56, 64, 65, 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ та ст. ст. 24, 26, 41, 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV - протиправною та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з урахування архівних довідок про заробітну плату з 01.11.1990 по 01.03.1996, яка повинна бути не нижче: щомісячно з 01.04.2025 -18 923грн., а також сплатити заборгованість ОСОБА_1 з 01.08.2019 по 01.01.2026 у сумі - 700 690.80 грн., і стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заборгованість на користь ОСОБА_1 у сумі: 700 690.80 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що 01.08.2019 позивачу призначена пенсія на підставі довідки про заробітну плату за період з 01.07.1989 по 31.10.1994. Позивач 21.11.2024 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії на підставі середньої заробітної плати за період з жовтня 1986 року по грудень 1991 року. 20.12.2024 позивач отримав лист № 65958-50-546/К-01/8-0400/24 від 10.12.2024, в кому зазначено, що позивач перебуває на обліку та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, яка обчислена відповідно до ст.ст. 27 і 28 Закону № 1058 відповідно до довідки про заробітну плату за період роботи з 01.07.1989 по 31.10.1994 та за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування з 01.007.2000 по 31.07.2019. Також в листі зазначено, що при розрахунку заробітної плати, з урахуванням якої призначено пенсію, розраховувався оптимальний варіант та було вибрано найвигідніший період заробітку з липня 1989 року по жовтень 1994 року, з якого і обчислена пенсія. При застосуванні заробітку за період з жовтня 1986 року по липень 1992 року розмір пенсії зменшується, а тому застосовувати відповідний період є недоцільним. Разом з тим, представник позивача вважає, що посадові особи ГУ ПФУ в Дніпропетровській області навмисно не повідомили позивача, що інший період з 01.09.1990 по 01.01.1996 значно збільшує розмір пенсії за віком та відмовились визнавати, що позивач є працюючим пенсіонером та станом на 01.04.2025 має стаж роботи 510 місяців. Представник позивача також посилався, що відповідач порушив порядок розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.11.2024 та не прийняв рішення за наслідками розгляду заяви, навмисно зменшив коефіцієнт заробітної плати та коефіцієнт пенсійного стажу. Вважаючи відмову, викладену у листі від 10.12.2024 протиправною, представник позивача звернувся до суду за захистом порушених прав позивача.

09.03.2026 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами з 25.03.2026 відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та витребувано у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області матеріали пенсійної справи позивача.

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався, 24.03.2026 до суду надійшли витребувані матеріли пенсійної справи.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

21.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою, в якій зазначив, що має пенсійний стаж 39 років 11 місяців 7 днів, а також має пільговий стаж за Списком № 1 5 років 8 місяців 15 днів. Також позивач вказав, що розмір його пенсії за віком - 2908,51грн. не відповідає його пенсійному стажу, оскільки пенсійний орган не врахував його заробітну плату під час роботи за Списком № 1 з 23.10.1986 по 06.07.1992. Просив здійснити перерахунок пенсії на підставі середньої заробітної плати за період з жовтня 1986 року по грудень 1991 року.

Листом від 10.12.2024 № 65958-50546/К-01/8/-0400/24 позивачу повідомлено, між іншим наступне: «…Пенсію було призначено на підставі поданих документів про стаж та заробітну плату.

Ваш страховий стаж, зарахований по 29.02.2024 року, 41 рік 5 місяців 20 днів (в т.ч .: пільгове обчислення стажу по списку № 1 -5 років 8 місяців 15 днів), коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1% - 0,41417.

Пенсію обчислено відповідно до статей 27 і 28 Закону № 1058 відповідно довідки про заробітну плату за період роботи з 01.07.1989 по 31.10.1994 та за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування з 01.07.2000 по 31.07.2019.

Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації становить - 0,91143.

Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015,2016 роки, із застосуванням коефіцієнтів збільшення в розмірі 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197 та 1,0796 складає 7286,40 грн (3764,40 грн х 1,17 * 1,11 * 1,11 * 1,14 * 1,197 * 1,0796 = 7994,47грн * 0,91143).

Загальний розмір Вашої пенсії за віком станом на дату звернення складає 3139,43 грн, де - 3017,81 грн - розмір пенсії за віком (7286,40 грн х 0,41417); 121,62 грн - доплата за 6 років понаднормового стажу (2027,00 х 6%).

При розрахунку заробітної плати з рахуванням якої призначено пенсію, розраховувався оптимальний варіант та було вибрано найвигідніший період заробітку з липня 1989 по жовтень 1994 з якого і обчислена пенсія.

При застосуванні заробітку за період з жовтня 1986 року по липень 1992 року розмір пенсії зменшується, а тому застосовувати відповідний період є недоцільним.

Ваша пенсія розрахована згідно чинного законодавства та виплачується своєчасно та в повному обсязі.

Отже, спір між сторонами виник з підстав протиправності відмови у здійсненні перерахунку пенсії.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з позицією Конституційного Суду України, яка висловлена у рішенні від 04.06.2019 року №2-р/2019 (пункти 3.1 та 3.2 мотивувальної частини) до основних обов`язків держави належить забезпечення реалізації громадянами соціальних, культурних та економічних прав; гарантування державою конституційного права на соціальний захист є однією з необхідних умов існування особи і суспільства; рівень соціального забезпечення в державі має відповідати потребам громадян, що сприятиме соціальній стабільності, забезпечуватиме соціальну справедливість та довіру до держави; гарантування державою цих прав, у тому числі права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист, має здійснюватися на основі Конституції України та у спосіб, що відповідає їй. Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012). За будь-яких обставин сутність права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист не може бути порушена, а законодавче регулювання у цій сфері має відповідати принципам соціальної держави. Конституційний Суд України наголошував на необхідності дотримання вказаних принципів, зокрема, у Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011. Держава Україна, як учасниця Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, визнає право кожної людини на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування, і може встановлювати тільки такі обмеження цього права, які визначаються законом, і лише остільки, оскільки це сумісно з природою зазначеного права, і виключно з метою сприяти загальному добробуту в демократичному суспільстві.

Згідно ч. 1, 5 ст. 40 Закону України «Про загальнодержавне державне пенсійне страхування» (Далі Закон №1058-IV) для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону №1058-ІV перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Частиною 1 ст. 44 Закону №1058-ІV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до ч. 5 ст.44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до ч.5 ст.45 Закону №1058-ІV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджено постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі Порядок).

Відповідно до пп. 3 п. 2.1. Порядку для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Пунктом 2.10. Порядку встановлено, що Довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Згідно п. 4.7. Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Отже, роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у відповідних первинних документах за відповідний період. При цьому, єдиною і обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01.07.2000 є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі №760/4988/18.

Верховний Суд у постанові від 26.10.2022 у справі №808/1735/18 зазначив, що такою, що відповідає вимогам Порядку є довідка про заробітну плату, яка видана на підставі особових рахунків, містить інформацію про загальний розмір заробітної плати за цей період та про розмір заробітної плати із розбивкою по місяця.

Сумніви органу Пенсійного фонду України щодо обґрунтованості видачі довідки самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 03.06.2021 у справі №127/8001/17.

Звертаючись 21.11.2024 із заявою про перерахунок пенсії, ОСОБА_1 просив ГУ ПФУ в Дніпропетровській області перерахувати його пенсію на підставі середньої заробітної плати за період з жовтня 1986 року по грудень 1991 року.

В додатку до заяви позивач надав копію архівної довідки № 457/25-2, в якій відображено заробітну плату позивача за період його роботи з жовтня 1986 року по липень 1992.

Разом з тим, представник позивача в позовних вимогах просить зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахування архівних довідок про заробітну плату за період з 01.11.1990 по 01.03.1996.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений п. 1-6 ст. 5 КАС України.

Оскільки архівні довідки про заробітну плату за період з 01.11.1990 по 01.03.1996 не були предметом розгляду заяви позивача від 21.11.2024, що вбачається як зі змісту самої заяви, так і з відповіді ГУ ПФУ в Дніпропетровській від 10.12.2024 № 65958-50546/К-01/8/-0400/24, суд приходить до висновку, що позовні вимоги заявлені представником позивача передчасно.

Підводячи підсумок викладеному, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відмову в задоволенні позову, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору відносяться на рахунок позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець