Ухвала суду № 137889532, 02.07.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення

02 липня 2026 року ЛуцькСправа № 140/6591/25 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Стецика Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 у даній справі, яке набрало законної сили 11.02.2026, визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 113 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою суду від 18.06.2026 задоволено заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в цій справі. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 подати до суду звіт про виконання рішення суду від 09.09.2025 у справі №140/6591/25 у строк 30 календарних днів з дня отримання цієї ухвали.

29.06.2026 до суду надійшов звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду у даній справі.

У поданому звіті відповідач зазначив, що Військовою частиною НОМЕР_1 проведено перерахунок грошових сум за 113 днів невикористаних щорічних відпусток із врахуванням додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022, які належить до виплати ОСОБА_1 на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 у справі №140/6591/25.

Зазначив, що відповідно до підпункту 6 розділу XXXI Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (зареєстрованого в Мін`юсті 26.06.2018 за №745/32197), розрахунок грошової компенсації за невикористані дні відпустки здійснюється виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, на яке військовослужбовець має право за останньою займаною штатною посадою на день звільнення з військової служби.

Оскільки, у місяці звільнення ОСОБА_1 з військової служби (а саме у червні 2024 року) додаткова винагорода за Постановою КМУ №168 йому не нараховувалася та не виплачувалася у зв`язку з відсутністю підстав (відсутність бойових розпоряджень/виконання завдань на лінії зіткнення у цьому періоді), її розмір за останньою займаною посадою на день звільнення становить 0,00 грн. Позивачу нараховано після перерахунку на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду суму в розмірі 0 (нуль) грн 00 коп.

Відповідно до частини першої статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Розгляд звіту про виконання судового рішення здійснено судом в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у прийнятті звіту з огляду на таке.

Як установлено статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною другою статті 381-1 КАС України передбачено, що суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Частиною першою статті 382 КАС України визначено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Відповідно до частини другої статті 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

За приписами частин третьої, четвертої статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Частиною п`ятою статті 382-3 КАС України передбачено, що суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними. Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Відповідно до частини десятої статті 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Отже, з вказаних законодавчих положень вбачається, що суд може застосувати заходи реагування у порядку судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду (керівника суб`єкта владних повноважень). Такі заходи судового контролю підлягають застосуванню у разі неподання звіту суб`єктом владних повноважень про виконання рішення суду або якщо в поданому звіті причини невиконання чи неповного виконання судового рішення є неповажними.

У звіті від 28.06.2026 про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 у справі №140/6591/25 відповідач повідомив, що на виконання зазначеного судового рішення Військова частина НОМЕР_1 провела перерахунок грошових сум за 113 днів невикористаних щорічних відпусток із врахуванням додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022, які належить до виплати ОСОБА_1 .

Оскільки у місяці звільнення ОСОБА_1 з військової служби (а саме у червні 2024 року) додаткова винагорода за Постановою КМУ №168 йому не нараховувалася та не виплачувалася у зв`язку з відсутністю підстав (відсутність бойових розпоряджень/виконання завдань на лінії зіткнення у цьому періоді), її розмір за останньою займаною посадою на день звільнення становить 0,00 грн. Позивачу нараховано після перерахунку на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду суму в розмірі 0 (нуль) грн 00 коп.

Таким чином, Військова частина НОМЕР_1 вважає, що виконала рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 у справі №140/6591/25.

Поряд з цим суд зауважує, що підпунктом 6 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (в редакції чинній на час момент звільнення позивача з військової служби) передбачено, що розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Таким чином, даною нормою Наказу МОУ №260 чітко визначено, що розрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється шляхом ділення повного місячного розміру грошового забезпечення військовослужбовця на день звільнення на 30 календарних днів.

Тобто, вказана норма вказує на врахування норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою, що не може свідчити про врахування тільки тієї додаткової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував станом на день звільнення зі служби (за 2 дні військової служби у червні 2024 року).

Як слідує з наявної матеріалах справи довідки про доходи ОСОБА_1 останньому з травня 2023 по травень 2024 року включно на постійній основі виплачувалась додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Відтак, суд вважає, що визначення відповідачем у розрахунку компенсації за невикористані дні відпусток позивача значення додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ №168 - « 0», є неналежним виконання рішення суду.

Підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.

Верховний Суд в постанові від 07.11.2024 у справі №240/23909/23 визначив, що за приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов`язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.

Враховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ №168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, суд вважає, що вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки.

Отже, вчинені Військовою частиною НОМЕР_1 дії, спрямовані на фактичне виконання судового рішення, не призвели до його виконання, а тому відсутні правові та фактичні підстави для прийняття звіту про виконання рішення суду.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Постановою Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №804/2076/17 встановлена наступна позиція Верховного Суду: сам факт відсутності певного результату не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.

Розглядаючи звіт суб`єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити чи досягнуто мети задля якої постановлено судове рішення, тобто, чи відбулося фактичне відновлення порушеного права.

Надання Військовою частиною НОМЕР_1 розрахунків чи повідомлень про вжиті заходи не може свідчити про належне виконання судового рішення, якщо з матеріалів справи не вбачається фактичного відновлення порушеного права позивача.

Поданий Військовою частиною НОМЕР_1 звіт не містить доказів виплати позивачу грошових сум, визначених рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 у даній справі, а також не підтверджує виконання зазначеного рішення саме у спосіб, встановлений його резолютивною частиною.

З огляду на те, що метою встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є кінцевий результат - факт його повного виконання, суд вважає за необхідним встановити Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання рішення суду від 09.09.2025 у даній справі, який подати суду протягом двох місяця з дня отримання цієї ухвали.

Керуючись статтями 248, 256, 382 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У прийнятті звіту Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Встановити відповідачу (боржнику) Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання до суду звіту про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 у справі №140/6591/25 разом з доказами надіслання копії звіту позивачу два місяці з дня отримання цієї ухвали.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 разом із поданням звіту про виконання рішення суду надати до суду інформацію про особу (осіб), яка була керівником (які були керівниками) Військової частини НОМЕР_1 за період з 11.02.2026 по день отримання копії даної ухвали, а саме:

прізвище, ім`я та по батькові,

реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серія паспорта,

службова адреса.

Попередити керівника Військової частини НОМЕР_1 про відповідальність, передбачену статтею 382-3 КАС України, а саме накладення штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у разі постановлення судом наступної ухвали про відмову у прийнятті звіту.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Н. В. Стецик