Ухвала суду № 137889430, 02.07.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

02 липня 2026 р. Справа № 120/9983/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара Павла Анатолійовича, розглянувши у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до: Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство освіти і науки України про: визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство освіти і науки України про визнання протиправним та скасування рішення.

Разом із позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову в якій просить суд:

- зупинити дію рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, оформлене протоколом засідання від 09.06.2026 №10 (101), яким встановлено в захищеній 10.12.2018 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.43 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка дисертації доктора філософських наук ОСОБА_1 «Сутність та смисли людини в православ?ї: методологія філософсько-релігієзнавчого дослідження» порушення вимог з питань текстових запозичень без посилання на джерело (академічного плагіату), вирішено звернутись до Міністерства освіти і науки України щодо позбавлення ОСОБА_1 наукового ступеня доктора філософських наук та надіслано до Міністерства освіти і науки України разом із супровідним листом копію прийнятого рішення з результатами проведеного аналізу виявлених за допомогою відповідного програмного забезпечення фрагментів збігів щодо неправомірного використання наукових текстів, ідей, розробок, наукових результатів і матеріалів інших авторів без відповідного посилання, до набрання законної сили судовим рішення у цій справі;

- заборонити Національному агентству із забезпечення якості вищої освіти надсилати до Міністерства освіти і науки У країни копію рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, оформлене протоколом засідання від 09.06.2026 №10 (101), яким встановлено в захищеній 10.12.2018 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.001.43 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка дисертації доктора філософських наук Вергелеса Костянтина Миколайовича «Сутність та смисли людини в православ`ї: методологія філософсько-релігієзнавчого дослідження» порушення вимог з питань текстових запозичень без посилання на джерело (академічного плагіату), до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі;

- заборонити Міністерству освіти і науки України вчиняти будь-які дії по розгляду справи щодо наявності фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації в дисертації, захищеній 10.12.2018 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.43 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка дисертації доктора філософських наук Вергелеса Костянтина Миколайовича «Сутність та смисли людини в православ?ї: методологія філософсько - релігієзнавчого дослідження», до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

В обґрунтування наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову позивач вказав на наявність обставин , які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити або зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача із тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення , якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконання такого рішення.

Розглянувши подану заяву, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду, далі - КАС України) передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 154 КАС України).

Згідно ч.1 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) виключено;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Вирішуючи питання про доцільність вжиття заходів про забезпечення позову суд виходить з того, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майнові інтереси та/або права позивача будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх слід буде відновити шляхом вчинення певних дій.

При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; ймовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 826/7496/18, від 14.05.2020 у справі № 640/20626/18.

Вирішуючи подану заяву про забезпечення позову, суд виходить із того, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.

Суд зазначає, що правомірність та оцінка рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, оформлене протоколом засідання від 09.06.2026 №10 (101), яким встановлено в захищеній 10.12.2018 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.001.43 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка дисертації доктора філософських наук Вергелеса Костянтина Миколайовича «Сутність та смисли людини в православ`ї: методологія філософсько-релігієзнавчого дослідження», підлягає з`ясуванню під час розгляду справи по суті та буде надана судом за результатами розгляду справи після відкриття провадження у справі. При цьому без надання оцінки правомірності оскаржуваного рішення суд позбавлений можливості оцінити доводи, покладені позивачем в обґрунтування заяви про забезпечення позову.

При цьому суд зазначає, що позивачем не наведено аргументованих доводів на підтвердження того, чому невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, виходячи з предмету позову. Так само не розкрито у заяві доводів позивача про те, що у випадку забезпечення позову позивач буде вимушений докласти значні зусилля для відновлення своїх прав.

Отже доказів, у розумінні статей 73, 76 Кодексу адміністративного судочинства України, на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду надано не було.

Суд також звертає увагу, що згідно з частинами першою, другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У контексті наведеного суд відмічає, що вжиття заходів та забезпечення позову може свідчити про передчасний висновок суду про протиправність рішення суб`єкта владних повноважень, яке заявник оскаржує до суду, що не узгоджується з метою застосування правового інституту забезпечення позову.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що заява про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є необґрунтованою.

Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Проаналізувавши наведені правові норми та дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення даної заяви про забезпечення позову, з огляду на те, що на підтвердження своїх доводів, заявником не надано жодних доказів в обґрунтування даного клопотання та достатніх доказів наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.

Таким чином, заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -

УХВАЛИВ:

У задоволення заяви про забезпечення позову за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство освіти і науки України про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Суддя Комар Павло Анатолійович