Ухвала суду № 137889020, 02.07.2026, Чернівецький районний суд міста Чернівців (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд м. Чернівців)

Єдиний унікальний номер 725/6129/26

Номер провадження 1-кп/725/207/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2026 року

Чернівецький районний суд міста Чернівців

в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , та ОСОБА_7

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026262020001200 від 10.05.2026 року по обвинуваченню ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Чернівецького районного суду міста Чернівців перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, яке призначено до підготовчого розгляду.

У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку застосованого до обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Обвинувачені можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Вважає, що запобіжний захід до обвинувачених застосований вірно, підстав для його зміни немає, а тому просив продовжити строк застосованого до обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, окрім виняткового, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинувачених та запобігти вказаним ризикам.

В задоволенні клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід або визначення розміру застави просив відмовити.

Потерпілий підтримав клопотання прокурора про продовження строку застосованого до обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просила його задовольнити.

У судовому засіданні захисники обвинувачених заявили клопотання про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту або визначення розміру застави. Заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, прокурором не доведені, обвинувачені мають постійне місце проживання, мають сталі соціальні зв`язки, а також не мають наміру переховуватися від суду, впливати на потерплого та свідків та доказів такого впливу в матеріалах кримінального провадження немає. Просили в задоволенні клопотання прокурора відмовити та змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід або ж визначити розмір застави.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, проаналізувавши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.

Так, частиною 1 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Частиною 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Тримання особи під вартою, завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину та повинно оцінюватися із іншими обставинами кримінального провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України»).

При цьому, частиною 1 ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Крім того, частиною 1 статті 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. (ч. 4 ст. 194 КПК України).

В судовому засіданні встановлено, що під час досудового розслідування до обвинувачених застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 7 липня 2026 року без визначення застави.

При цьому, як убачається з обвинувального акту, обвинувачені обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України, за вчинення якого кримінальним законом передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк до 10 років.

Зокрема, оцінюючи наявність ризику переховування від суду, суд зазначає, як убачається із практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний чи обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, місце проживання, професію, прибуток, наявність сімейних зв`язків, будь-яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці. Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання («Сулаоя проти Естонії», «Панченко проти Росії») та зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Ноймайстер проти Австрії»). Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою («Строган проти України»).

Тяжкість злочину не може бути єдиною підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, однак враховується судом у сукупності з іншими встановленими обставинами.

Доводи сторони захисту про те, що обвинувачені не мають наміру переховуватися від суду, оскільки мають постійне місце проживання, самі по собі не можуть служити підставою для зміни запобіжного заходу, а мають враховуватися в сукупності з іншими обставинами, встановленими під час розгляду клопотання.

В разі переховування обвинувачених, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою обвинувачених.

Щодо ризику незаконно впливати на потерпілого та свідків, то суд, оцінюючи наявність такого ризику, враховує, що потерпілий та свідки на даний час судом не допитані й відповідно вважає, що ризик такого впливу зберігається до дослідження їх показань безпосередньо судом під час судового розгляду. Суд не виключає ймовірності того, що не будучи обмеженим у спілкуванні із потерпілим та свідками, обвинувачені можуть здійснювати на них незаконний вплив.

Також суд приймає до уваги і стадію даного судового провадження, в межах якого обвинувачені, потерпілий та свідки на даний час судом не допитані, відтак докази, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, судом не досліджувалися. В разі переховування обвинувачених, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою щодо обвинувачених.

Враховуючи вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», суд враховує також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочину, особу обвинувачених у їх взаємозв`язку з можливими ризиками у справі, зокрема, що обвинувачені можуть переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку застосованого до обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики, встановлені під час розгляду клопотання прокурора, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.

При цьому, позицію сторони захисту про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід не можливо визнати такою, що ставить під сумнів вище викладені висновки суду.

Враховуючи викладене вище, з метою забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, який спричинив загибель людини.

При цьому суд приймає доводи сторони захисту щодо можливості визначення розміру застави обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , з огляду на таке.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Частиною 5 статті 182 КПК України встановлено, що розмір застави визначається у межах, зокрема щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Враховуючи обставини кримінального провадження, особу обвинувачених, які мають постійне місце проживання, родину, а також враховуючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає можливим визначити обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заставу в розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на переконання суду відповідатиме критеріям справедливості та співмірності (пропорційності), достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків та не буде завідомо непомірними для них.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 181, 182, 183, 194, 331 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку застосованого до обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.

Клопотання обвинувачених та захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту або визначення розміру застави - задовольнити частково.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор» відносно обвинуваченого ОСОБА_6 вважати продовженим до 30 серпня 2026 року включно.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор» відносно обвинуваченого ОСОБА_7 вважати продовженим до 30 серпня 2026 року включно.

Визначити обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , кожному окремо, заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 133 120 грн. (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень, яка може бути внесена як самими обвинуваченими, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Одержувач ТУ ДСА України в Чернівецькій області, код ЄДРПОУ: 26311401, МФО 820172, банк: Казначейство України, рахунок: UA548201720355279001000008745 призначення платежу застава (із зазначенням інформації про ухвалу суду, прізвище ім`я по-батькові обвинуваченого ).

Обвинувачені або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 наступні обов`язки:

- прибувати до уповноваженого у кримінальному провадженні слідчого, прокурора чи суду із встановленою ними періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він буде перебувати, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання чи навчання;

- утримуватися від спілкування з особами, які є потерпілим, свідками у кримінальному провадженні,

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 наступні обов`язки:

- прибувати до уповноваженого у кримінальному провадженні слідчого, прокурора чи суду із встановленою ними періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він буде перебувати, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання чи навчання;

- утримуватися від спілкування з особами, які є потерпілим, свідками у кримінальному провадженні,

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченим , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та суддю Чернівецького районного суду міста Чернівців.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинувачених з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачені зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачені вважаються такими, до яких застосовано запобіжний захід у виді застави.

Копію ухвали надіслати начальнику ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена в порядку встановленому КПК України.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців ОСОБА_1