Рішення № 137888458, 02.07.2026, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/3822/26

Провадження № 2/629/1681/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2026 м.Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді -Мицик С.А., за участю секретаря судового засідання Воєводіної О.В., прокурора- Павлюченка А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Лозівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації,-

ВСТАНОВИВ:

Лозівська окружна прокуратура Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВМА № 326701 від 17.10.2008, виданого державним нотаріусом Лозівської державної нотаріальної контори Харківської області, громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 набула у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,5886 га, кадастровий номер 6323955700:02:000:0054, розташовану на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області. Право власності зареєстровано 03.04.2009 та посвідчено державним актом серії ЯЖ № 470740. За інформацією Державної міграційної служби України відповідачка є громадянкою Російської Федерації та документуванню в Україні не підлягала. Після прийняття спадщини відповідачка не виконала обов`язок щодо відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення протягом установленого законом строку, який сплив 04.04.2010. У зв`язку з цим земельна ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Такий захід є законним, пропорційним та відповідає суспільному інтересу, оскільки земля є об`єктом права власності Українського народу та основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. З огляду на викладене, позивач просить припинити право власності громадянки РФ ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 6323955700:02:000:0054 площею 2,5886 га шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та стягнути з відповідачки судові витрати.

Прокурор в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник ГУ Держгеокадастру у Харківській області в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутність, просила задовольнити позовні вимоги.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про день та час слухання справи була повідомлена належним чином, про причини неявки не повідомила, відзив на позов не надала.

Враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, судом проведено заочний розгляд справи.

Суд, вислухавши прокурора, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави(ч.1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою Російської Федерації, що підтверджується копією паспорта громадянина РФ.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру від 11.02.2026 № НВ-3200357372026 земельна ділянка кадастровий номер 6323955700:02:000:0054, площею 2,5886 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області, перебуває у власності громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 17.10.2008. Право власності зареєстровано державним актом серії ЯЖ №470740 від 03.04.2009.

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВМА № 326701 від 17.10.2008, зареєстрованого за № 1-3385, державний нотаріус Лозівської державної нотаріальної контори засвідчив, що ОСОБА_1 , громадянка Російської Федерації, успадкувала від батька ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,5886 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області, кадастровий номер 6323955700:02:000:0054. Право власності на земельну ділянку підлягало державній реєстрації та оформленню державного акта на право приватної власності на землю.

Довідкою Головного управління Держкомзему у Харківській області від 24.10.2008 підтверджено, що за громадянкою Російської Федерації ОСОБА_1 закріплена земельна ділянка площею 2,5886 га з кадастровим номером 6323955700:02:000:0054, розташована на території Орільської селищної ради Лозівського району, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За інформацією Державної міграційної служби України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка Російської Федерації, в Україні не документувалася, відомості про її документування в обліках ДМС та Єдиній інформаційно-аналітичній системі управління міграційними процесами відсутні.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Конституція України (стаття 13) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено ЗК України.

Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до частини першої статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

За змістом частини четвертої статті 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Відповідно до вимог підпункту «е» частини першої статті 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки (пункт "в" частини першої статті 143 ЗК України).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Пунктом 10 частини першої статті 346 ЦК України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Норма частини п`ятої статті 41 Конституції України передбачає, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Судом встановлено, що право власності ОСОБА_1 набуте на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.10.2008, виданого державним нотаріусом Лозівської державної нотаріальної контори Харківської області, після смерті ОСОБА_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ), яким підтверджено перехід у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,5886 га, кадастровий номер 6323955700:02:000:0054, розташованої на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області, що належала спадкодавцю на підставі державного акта на право власності на землю серії ЯБ №618959 від 24.11.2006.

Також встановлено, що відповідачка є громадянкою РФ, що підтверджується копією паспорта. Таким чином, відповідачка мала б протягом року відчужити належну їй земельну ділянку.

Зважаючи, що ОСОБА_1 як громадянка іноземної держави набула на праві власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення, не відчужила їх протягом строку, встановленого статтею 81 ЗК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для конфіскації земельної ділянки за рішенням суду на підставі статті 145 ЗК України.

Аналіз вище вказаних норм права у їх системному взаємозв`язку дає підстави для висновку, що якщо власник земельної ділянки, який відповідно до закону зобов`язаний відчужити її протягом певного строку, однак не виконав такого обов`язку, то орган, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, звертається до суду з позовом про конфіскацію вказаної земельної ділянки. За наслідками розгляду такого позову суд ухвалює рішення про конфіскацію даної земельної ділянки або відмови у її конфіскації. Рішення суду про конфіскацію земельної ділянки в подальшому є підставою для продажу даної земельної ділянки на земельних торгах.

Аналогічні висновки щодо застосування положень статті 145 ЗК України містяться у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 683/22/23 (провадження № 61-14939св23), від 12 березня 2025 року у справі № 568/823/23 (провадження № 61-13216св24).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні Лозівської окружної прокуратури Харківської області з цим позовом до суду Харківською обласною прокуратурою сплачено судовий збір в сумі 2662,40 гривень. Ці витрати підлягають стягненню з відповідача на користь Харківської обласної прокуратури, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 89, 141,263-265,280-282, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Припинити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.п.н. НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку з кадастровими номером 6323955700:02:000:0054, площею 2,5886 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лозівської міської територіальної громади (колишньої Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області), шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.п.н. НОМЕР_1 , на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: 820172, Державна казначейська служба України м. Київ, на р/р UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800) сплачений судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством. Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя С. А. Мицик