Рішення № 137887901, 02.07.2026, Олександрівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 390/1064/26

н/п : 2/397/862/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02.07.2026 селище Олександрівка

Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Гайдар Н.І.,

за участю: секретаря судового засідання - Іваненко Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Олександрівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника Усенка Михайла Ігоровича, який діє в інтересах позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

У С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором №44310746 від 18.02.2025 в розмірі 15635,16 грн., а також стягнути витрати зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

В обґрунтування позову представником позивача зазначено, що 18.02.2025 між ТОВ «Фінансова компанія "Тайгер-Фінанс"» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №44310746, згідно з умовами якого відповідач отримав 3100,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

ТОВ «ФК "Тайгер-Фінанс"» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит в сумі визначеній кредитним договором.

Відповідачем зі свого боку не виконав умов кредитного договору.

Заборгованість відповідача становить 15635,16 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 3100,00 грн., простроченої заборгованості за сумою відсотків - 10520,16 грн., простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту - 465,00 грн., простроченої заборгованості за штрафами - 1550,00 грн.

Ухвалою судді Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 01.05.2026 справу передано на розгляд до Олександрівського районного суду Кіровоградської області.

Ухвалою судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 03.06.2026 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, відповідачу було встановлено строк протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подачі відзиву на позовну заяву.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, шляхом направлення повістки через систему "Елктронний суд", яка доставлена відповідачці до електронного кабінету 06.06.2026 року, про причини неявки суду не повідомила, відзив не подала.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Тому, враховуючи вимоги ст.223 ЦПК України та ст. 6 Конвенції Про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом України 17.07.1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи та відповідно до ст. 280-281 ЦПК України, зі згоди позивача, суд проводить заочний розгляд даної справи за відсутності відповідача, про що постановлена відповідна ухвала, на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази у їх сукупності та взаємозв`язку, виходячи з їх належності та допустимості, суд встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 18.02.2025 між ТОВ «Фінансова компанія "Тайгер Фінанс» та ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір про споживчий кредит №44310746 18.02.2025, згідно п. 1.1 якого кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом (далі плата) відповідно до Графіку платежів, сплатити комісію (за наявності) та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника. Типом кредиту є кредит.

Сума (загальний розмір) кредиту становить 3100.00 грн. у валюті: Українська гривня (п.1.2 договору). Кредит надається/видається 2025 року загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником Графіку платежів, з 18.02.2025 (п.1.3 договору). Повернення кредиту, сплата процентів за користування кредитом та сплата комісії, має здійснюватися позичальником відповідно до Графіку платежів. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії (за умови дотримання Графіку платежів): 13.02.2026 (п.1.4 договору). Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 11 074,44 гривень в грошовому виразі та 3235.18 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 14 174,44 гривень. Денна процентна ставка становить 0.99 % (п.1.5 договору). Пільгова процентна ставка за користування кредитом становить: 0.8 відсотків в день. Особливості нарахування пільгової процентної ставки визначені п.п. 2.2.2., 2.2.3. цього Договору (п.1.5.1 договору). Кредитодавець одноразово нараховує Комісію за надання кредиту у розмірі 15% від суми кредиту, що складає 465 грн., яку позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 1.4.1 цього договору (п.1.5.2 договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, кредитні кошти надаються Позичальнику у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківських рахунок Позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

Відповідно до п.2.2.3 договору, за користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов:

- Пільгова процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.8% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується лише протягом пільгового періоду користування Кредитом. Після закінчення строку пільгового періоду нараховується Стандартна процентна ставка.

- Стандартна процента ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.96% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується з першого дня Стандартного періоду.

Відповідно до п.4.7, п.4.7.1 вказаного договору, у разі прострочення строку повернення Кредиту передбаченого п. 1.4. Кредитного Договору на один (один) календарний день, Позичальник зобов`язується сплатити на користь Кредитодавця штрафні санкції (штраф), у розмірі 10% від суми отриманого кредиту (п. 1.2 Договору). У разі прострочення строку повернення Кредиту передбаченого п. 1.4. Кредитного Договору на 10 (десять) календарних днів, Позичальник зобов`язується сплатити на користь Кредитодавця штрафні санкції (штраф), у розмірі 40% від суми отриманого кредиту (п. 1.2 Договору).

ТОВ «ФК "Тайгер Фінанс» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, що підтверджується листом ТОВ "ФК "Контрактовий дім" від 16.02.2026 року вих. № 143935-1560434245-16022026.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ст. 1056? ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон), так згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Таким чином, судом встановлено, що 18.02.2025 між ТОВ «ФК Тайгер-Фінанс» та відповідачкою ОСОБА_1 правомірно укладено договір про споживчий кредит №44310746 18.02.2025 в електронній формі.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідачки за договором про споживчий кредит №44310746 від 18.02.2025 складає 15635,16 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 3100,00 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків - 10520,16 грн., прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 465,00 грн., прострочена заборгованість за штрафами - 1550,00 грн.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Щодо правомірності нарахування комісії суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За приписами частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Аналізуючи умови договору про споживчий кредит №44310746 від 18.02.2025, суд приходить до висновку про правомірність дій позивача щодо встановлення комісії за видачу кредиту, оскільки укладеним між позивачем та відповідачкою договором передбачено нарахування комісії за видачу кредиту.

Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, який в подальшому підтримувався Верховним Судом, зокрема, в постанові від 24 травня 2024 року в справі № 461/2735/23 (провадження № 61-16948св23).

Щодо відсотків за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1056? ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У постанові КЦС ВС від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23, Верховний Суд висловив наступну позицію щодо стягнення непропорційно великої суми відсотків.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Відсутність позову про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів (див. постанову Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23).

Так, дійсно, відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, товариство здійснювало нарахування процентів за користування кредитом відповідно до встановленої у договорі процентної ставки протягом строку кредитування.

Проте, надмірна тривалість дії договору про споживчий кредит (360 днів) та встановлена процентна ставка (стандартна ставка 0,96 % за день користування кредитом та пільгова ставка - 0,8% за день протягом пільгового періоду) призвели до виникнення заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 10520,16 гривень. Такий розмір відсотків є вочевидь непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника (споживача), відтак, вказані умови є несправедливими і суперечать принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором.

Фактично позивач порушує питання про стягнення з позичальника простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі, більш ніж в 3,4 рази перевищує розмір простроченої заборгованості за сумою кредиту.

Тож, враховуючи, що зобов`язання має виконуватись належним чином, а також те, що відповідачка була обізнана про необхідність здійснювати сплату процентів за користування кредитними коштами, проте, враховуючи очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум процентів за користування кредитними коштами тілу кредиту, суд виходячи із принципів справедливості, добросовісності та розумності, що розмір заявлених відсотків в даному конкретному випадку не може перевищувати тіла кредиту, тобто 3100,00 гривень.

Також суд враховує, що відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан з 05.00 год 24 лютого 2022 року, який триває донині.

Виходячи з вищевикладеного, враховуючи неналежне виконання відповідачкою зобов`язань за договором про споживчий кредит №44310746 від 18.02.2025 року, суд прийшов до висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 1550,00 грн., заборгованість за яким виникла в період дії на території України воєнного стану, під час якого нарахування вказаних сум за кредитними договорами (договорами позики) не допускається та які підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім і підтверджені документально судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.133, 137, 141, 259, 263-265, 274, 279-282, 284 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов представника Усенка Михайла Ігоровича, який діє в інтересах позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Тайгер-Фінанс» (код ЄДРПОУ - 43561909, рахунок IBAN: НОМЕР_3 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО - 300335) заборгованість за договором про споживчий кредит №44310746 від 18.02.2025 у розмірі 6665 (шість тисяч шістсот шістдесят п`ять) гривень 00 (нуль) копійок, з яких: заборгованність за сумою кредиту 3100 гривень 00 копійок, заборгованність за відсотками - 3100 гривень 00 копійок, заборгованість по комісії - 465 гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Тайгер-Фінанс» (код ЄДРПОУ - 43561909, рахунок IBAN: НОМЕР_3 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО - 300335) 1134 (одна тисяча сто тридцять чотири) гривні 98 (дев`яносто вісім) копійок у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 3410 (три тисячі чотириста десять) гривень 40 (сорок) копійок у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники процесу:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» (місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, код ЄДРПОУ 43561909)

Представник позивача: адвокат Усенко Михайло Ігорович (адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28)

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Суддя Н.І.Гайдар