Рішення № 137887714, 25.05.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 405/7483/25

Номер провадження по справі 2/387/367/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі:

головуючого судді Майстер І.П.

за участю секретаря судового засідання Полюхович Т.А.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

У С Т А Н О В И В:

І. Описова частина

Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 14.01.2026 надійшов позов зі змісту якого позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 26 560,00 грн за кредитним договором №17.07.2024-100001901 від 17.07.2024.

Свій позов ТОВ "Споживчий центр" обґрунтовує тим, що між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 17.07.2024 укладено кредитний договір №17.07.2024-100001901. Відповідно до договору позичальнику надано кредит у розмірі 8000 гривень, строком на 124 днів зі сплатою відсотків. Однак відповідач не виконує взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків, тому має заборгованість перед позивачем на загальну суму 26560,00 грн, яку в добровільному порядку сплатити не бажає, що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В позовній заяві просив справу слухати за відсутності представника.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася. Судом неодноразово здійснювалися виклики відповідача відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, а також шляхом направлення на зареєстровану адресу місця проживання відповідача судової повістки з матеріалами справи. Поштове відправлення повернуте до суду з поміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місце знаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Процесуальні дії суду

Ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 04.02.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 25.05.2026 постановлено про заочний розгляд справи та винесення заочного рішення суду.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву до суду на позов не подавав, про причини неподання суду відзиву не повідомив, зустрічного позову не пред`являв, а тому враховуючи ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом встановлено, що 17.07.2024 ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №17.07.2024-100001901 від 17.07.2024. Відповідачем під час укладення кредитного договору №17.07.2024-100001901 від 17.07.2024 пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи ВаnkID Національного банку. Під час ідентифікації Позичальника з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи.

Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 8000 грн, строком на 124 дні. Відповідно до умов заявки, процентна ставка "Стандарт" фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 2 чергових періодів. Ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит, окрім первинного періоду та періоду «Економ». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Вказаний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора E262 про, що свідчить інформаційне повідомлення позичальника ОСОБА_1 .

Факт видачі кредитних коштів підтверджується чеком про електронний переказ коштів від 20.11.2025, сформований платіжним сервісом ТОВ "Універсальні платіжні рішення" ТОВ "УПР".

За загальними умовами вказаного договору позичальник ОСОБА_1 отримав кредитні кошти на умовах платності користування та зобов`язалася повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування коштами та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.

ТОВ "Споживчий центр" виконало зобов`язання за договором, надавши відповідачу грошові кошти, однак останній не виконав взятих на себе за договором зобов`язань, грошові кошти та відсотки за їх користування не повернув, у зв`язку з чим йому нарахована заборгованість в розмірі 26 560 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8000 грн та по процентах в розмірі 12 400 гривень, 4000,00 неустойка, комісія за обслуговування в сумі 1440 гривень, що підтверджується довідкою-розрахунком за період з 17.07.2024 по 17.11.2024 таблицею обчислення загальної вартості кредиту.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

При цьому, частиною 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Відповідно до частини 6 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» споживач зобов`язаний надати кредитодавцю підтвердження про ознайомлення з інформацією, надання якої передбачено частинами другою та третьою цієї статті, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Частиною 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

З наведених норм вбачається, що укладення договору про споживчий кредит у електронній формі не суперечить вимогам законодавства, за умови дотримання особливостей його укладення в такій формі.

При цьому, згідно з пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Пунктом 12 частини 1 статті 1 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Частинами 1 та 2 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред`явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.

З наведеного можливо дійти висновку, що дійсно 17.07.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ "Споживчий центр" з дотриманням наведених норм законодавства було укладено договір про споживчий кредит та відповідач був ознайомлений з усіма його істотними умовами та прийняв їх.

Вказане узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду викладеними, як приклад у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18.

Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем кредитного договору. Розрахунок підтверджує існування заборгованості, викладеної в позовних вимогах.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач порушив умови договору споживчого кредиту, не розрахувався за отримані в борг грошові кошти, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню, а саме за договором №17.07.2024-100001901 від 17.07.2024 в розмірі 20 400 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8000 грн та по процентах у розмірі 12 400 гривень.

В той же час, щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за неустойкою ( пені) , суд виходить з наступного.

17 березня 2022 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 р., яким, зокрема, було внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та доповнено його пунктом 18, що встановлює нові правила звільнення позичальника від відповідальності в разі прострочення виконання ним своїх зобов`язань.

Так, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, суд не приймає до уваги доводи позивача щодо необхідності застосування положень Закону України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», відповідно до яких, на підставі внесених змін, за договорами, укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит, у разі прострочення виконання зобов`язань.

Суд виходить із того, що сам по собі факт прийняття зазначеного Закону не свідчить про автоматичне скасування чи обмеження дії спеціальних норм, запроваджених на період воєнного стану, спрямованих на захист прав споживачів фінансових послуг.

Водночас суд зазначає, що нормативно-правові акти, які регулюють кредитні правовідносини в умовах воєнного стану, продовжують діяти та мають спеціальний характер, оскільки прийняті з урахуванням надзвичайних обставин загальнодержавного масштабу.

Воєнний стан в Україні є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили), яка об`єктивно впливає на можливість належного виконання зобов`язань широким колом осіб. У зв`язку з цим норми Цивільного кодексу України щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання внаслідок дії таких обставин мають застосовуватися з урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Крім того, суд враховує, що Закон України № 3498-IX від 22.11.2023 не містить прямих положень щодо скасування або обмеження дії гарантій, встановлених для позичальників на період воєнного стану, а також не визначає особливостей їх застосування в умовах наявності форс-мажорних обставин.

За відсутності прямої вказівки законодавця на зміну або припинення дії відповідних гарантій, суд дійшов висновку про необхідність їх подальшого застосування як таких, що забезпечують баланс інтересів сторін та спрямовані на захист соціально вразливої сторони правовідносин споживача.

Таким чином, доводи позивача про безумовне право на нарахування неустойки лише з підстав укладення договору після 24.01.2024 є безпідставними, оскільки не враховують дію спеціального правового режиму воєнного стану та необхідність доведення відсутності впливу форс-мажорних обставин на невиконання зобов`язання.

Враховуючи зазначене вище, вимога позивача про стягнення неустойки ( пені) в розмірі 4000 гривень задоволенню не підлягає.

Разом із тим, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача комісії, пов`язаної з наданням кредиту, у розмірі 720 грн та додаткової комісії у розмірі 1 440 грн.

Як убачається з умов договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2833961 від 12.02.2025, зазначені платежі визначені як комісія, пов`язана з наданням кредиту, та додаткова комісія, які підлягають сплаті позичальником поряд із поверненням кредиту та процентів за користування ним.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що вказані комісії встановлені за надання відповідачу будь-яких конкретних додаткових чи супутніх послуг, замовлених ним окремо від послуги кредитування, а також доказів фактичного надання таких послуг.

За своєю правовою природою надання кредитних коштів, відкриття та ведення кредитного рахунку, облік заборгованості, супроводження кредитного договору та інші дії, необхідні для виконання кредитодавцем своїх договірних обов`язків, є складовими процесу надання кредиту та здійснюються насамперед в інтересах самого кредитодавця.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України надання кредиту є основним обов`язком кредитодавця за кредитним договором. Виконання такого обов`язку не може бути поставлено в залежність від сплати позичальником будь-якої додаткової винагороди за дії, які кредитодавець зобов`язаний вчинити в силу закону та укладеного договору.

Згідно із частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець після укладення договору зобов`язаний безоплатно надавати споживачу інформацію про стан заборгованості, розмір платежів та іншу інформацію щодо виконання договору.

Крім того, відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, встановлення договором обов`язку позичальника сплачувати комісію лише за факт надання кредиту, його супроводження чи вчинення кредитодавцем дій, які становлять його власний обов`язок, суперечить вимогам законодавства про споживче кредитування.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі №6-1746цс16 та від 06 вересня 2017 року у справі №6-2071цс16.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №520/2614/17 зазначено, що надання фінансового інструменту та дії, пов`язані із супроводженням кредиту, відповідають економічним потребам самого кредитодавця та не є самостійними послугами, які підлягають оплаті позичальником.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 також дійшла висновку, що встановлення плати за послуги, які фактично не надаються споживачу або надання яких є обов`язком кредитодавця, не відповідає вимогам законодавства та не може бути підставою для стягнення відповідних сум.

Оскільки позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що комісія, пов`язана з наданням кредиту, у розмірі 720 грн та додаткова комісія у розмірі 1 440 грн встановлені за конкретні додаткові послуги, замовлені та фактично отримані відповідачем, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для їх стягнення.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог про стягнення 720 грн комісії, пов`язаної з наданням кредиту, та 1 440 грн додаткової комісії слід відмовити.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 1860 грн ( 20400 грн. х2 422,40 грн :26560 грн).

ІІІ Резолютивна частина

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 89, 141, 263-265, 280-283, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №17.07.2024-100001901 від 17 липня 2024 року в розмірі 20 400 (двадцять тисяч чотириста) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1860 (одна тисяча вісімсот шістдесят) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення ( виклику ) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В порядку п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (01032, місто Київ вулиця Саксаганського, будинок 133-А, код ЄДРПОУ 37356833);

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Суддя

Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області Майстер І.П.