Рішення № 137887692, 01.07.2026, Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 383/109/26

Номер провадження 2/383/647/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючої судді - Адаменко І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ляховецької В.І.,

представника позивача ОСОБА_1 , в режимі відеоконференції,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області справу №383/109/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором-,

ВСТАНОВИВ

У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 07 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ОСОБА_2 було укладено договір №2106566616634 про надання фінансових послуг «Стандартний», за умовами якого банк зобов`язався надати клієнту кредит в сумі 3400,00 грн строком на 17 днів та сплатою процентів за користування кредитними коштами. 01.12.2021 р. укладено договір № 1-12 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2106566616634. 10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2106566616634.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом грошової вимоги до відповідача. Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 55294,88 грн з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) 3400,00 грн та заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 51894,88 грн, проте позивач враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності просить стягнути заборгованості у розмірі 30260,00 грн, де заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) 3400,00 грн та заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 26860,00 грн, яку позивач про сить стягнути з відповідача, а також 2662,40 грн судового збору та 13000,00 грн витрати на правову допомогу.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 02 лютого 2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Заочним рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 20 березня 2026 року позов ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_2 задоволено повністю.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 24 квітня 2026 року, скасовано заочне рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 20.03.2026 року та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровградської області від 11 травня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про здійснення розгляду справи в режимі відеоконференції.

Представник позивача ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» Пилипчук С.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав зазначених у позовній заяві, в подальшому подав заяву про розгляд справи без його участі. Крім того, від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що 07.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_3 (далі - позичальник, відповідач) було укладено Договір про надання фінансових послуг № 2106566616634. На думку позивача, перебіг строку позовної давності мав би розпочатися з дня, коли кредитор дізнався або міг дізнатися про порушення свого права, тобто з моменту настання строку повернення кредитних коштів, коли відповідач не виконав свого обов`язку щодо їх повернення. Разом із тим, 02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)». Вказаним Законом розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786 та 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.Таким чином, на момент укладення кредитного договору 07.03.2021 вже діяли положення закону щодо продовження строків позовної давності на період карантину. Відповідно, перебіг загальної та спеціальної позовної давності був продовжений до завершення карантину, який діяв до 30.06.2023. Крім того, відповідно до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного або надзвичайного стану строки, визначені статтями 257259, 362, 559, 681, 728, 786 та 1293 цього Кодексу, також продовжуються на строк його дії. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Верховною Радою України, у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України на всій території України з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 було введено воєнний стан, який надалі неодноразово продовжувався та продовжує діяти на теперішній час. Позивач зазначає, що набрання чинності відповідним законом відбулося 04.09.2025, а тому саме з цієї дати, на його думку, розпочався перебіг строку позовної давності, який спливе 04.09.2028. З огляду на викладене, представник позивача вважає, що станом на дату звернення ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до суду з даним позовом 26.01.2026, строк позовної давності не сплив. Відтак позовну заяву подано в межах установленого законом строку, а підстави для застосування наслідків спливу позовної давності відсутні (а.с.156-159).

Відповідач Воворнік ( ОСОБА_4 ) в судове засідання не з`явилася по невідомій суду причині, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялася належним чином. До суду заяв чи клопотань не подала.

Представник відповідача, адвокат Гусєв О.М. в судове засідання також не з`явився, до суду від представника надійшов відзив, який обґрунтований тим, що згідно п. 6.6. (розділ 6 Порядок передачі права вимоги фактору) договору №1-12 від 01.12.2021, укладеного між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» (Клієнт) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (Фактор) Клієнт протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за даним договором повідомляє Боржників відповідно до вимог чинного законодавства про факт відступлення прав вимоги та про передачу персональних даних боржників, а також надає інформацію про Фактора (найменування, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, місцезнаходження, інформацію для здійснення зв`язку номер телефону, адресу, адресу електронної пошти). Відповідно до п. 5.5. (розділ 5 Порядок передачі відступлених прав) договору № 10-01/2023 від 10.01.2023 укладеного між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (Первісний кредитор) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (Новий кредитор) Первісний кредитор зобов`язаний повідомити боржників про відступлення права вимоги за основними договорами протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту набрання чинності цим договором у порядку, передбаченому чинним законодавством або основним договором. Відповідачу до дня подання позивачем позовної заяви і в подальшому не надходило письмових повідомлень про заміну кредитора у зобов`язанні від первісного кредитора ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та нових кредиторів - ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», а також доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні, а відтак відступлення права вимоги між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ», ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» є таким, що здійснене не у відповідності до законодавства та договорів і є неправомірним. Отже відповідач має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові та не зобов`язаний здійснювати платежі до одержання письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові. Крім того, відповідач заперечує щодо розміру витрат на правничу допомогу у сумі 13000 грн оскільки така сума є неспівмірною із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, затраченим часом на надання таких послуг. Також вказує, що позивач звернувся до суду з позовом після спливу строку позовної давності, оскільки право вимоги виникло у 2021 році, а відтак просять застосувати наслідки спливу строку позовної давності до заявлених позовних вимог та на цій підставі відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі (а.с.а.с.139-141).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши зібрані в судовому засіданні докази та оцінивши їх у відповідності до вимог ст.89 ЦПК України вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.

В частині 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Як визначено в ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до змісту ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Судом встановлено, що 07.03.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання фінансових послуг №2106566616634 «Стандартний» (надалі Кредитний договір), за умовами якого товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму яка зазначається та погоджується сторонами в заяві анкеті, та складає 3400,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього Договору, його додатків та правил (п.1.1. Кредитного договору) (а.с.8-10).

Відповідно до п.1.2.- п.1.3. Кредитного договору кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною. Орієнтовний строк повернення кредиту - 17 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 17 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів.

Згідно з п.1.4. п.1.4.2. Кредитного договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі - «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1.64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в), д) тип процентної ставки - фіксована. Нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 17 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. В разі, якщо сума кредиту лишається нсповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обовязковій сплаті кожні 17 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.

Відповідно до п.4.2. Кредитного договору реальна річна процентна ставка дорівнює загальній вартості кредиту та складає: при нарахуванні відсотків згідно п.п. 1.4.а) договору 730 відсотків річних (або 732 відсотків річних, якщо на період користування кредитом припадає високосний рік); при нарахуванні відсотків згідно п.п. 1.4. б) договору 1302,36 відсотків річних (або 1306 відсотків річних, якщо на період користування кредитом припадає високосний рік); при нарахуванні відсотків згідно п.п. 1.4. в) договору 1711,7 відсотків річних (або 1769,68 відсотків річних, якщо на період користування кредитом припадає високосний рік); при нарахуванні відсотків згідно п.п. 1.4. г) договору 2735,45 відсотків річних (або 2743,05 відсотків річних, якщо на період користування кредитом припадає високосний рік).

Пунктами п.1.5, п.1.6. Кредитного договору у разі підписання електронного договору договір буде вважатись укладеним в письмовій формі з дати прийняття (акцепту) позичальником пропозиції (оферти) товариства. Датою прийняття (акцепту) та підписання кредитного договору (всіх без виключення його складових, а саме: цього договору; самої заяви-анкети; правил, паспорту кредиту; повідомлення суб`єкта персональних даних про його права, визначені Законом України «Про захист персональних даних», мсту збору даних, склад та зміст зібраних персональних даних, та осіб, яким передаються його персональні дані) вважається дата складання та підписання сторонами заяви-анкети. Заява-анкета підписується сторонами шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) 1 рік (п.1.9. Кредитного договору).

Відповідно до п.1.10. Кредитного договору позичальник сплачує Товариству комісію, пов`язану з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі за його юридичне оформлення, у розмірі 476 гривень. Комісія не нараховується та не підлягає стягненню з Позичальника у разі, якщо Позичальник повертає суму кредиту та сплачує нараховані проценти у термін (день, дату), зазначений у Договорі. Крім того, Товариство має право не нараховувати або зменшити розмір комісії на свій розсуд.

Згідно з п.4.1. Кредитного договору невід`ємною частиною цього договору є «ПРАВИЛА НАДАННЯ ГРОШОВИХ КОШТІВ У ПОЗИКУ, У ТОМУ ЧИСЛІ НА УМОВАХ ФІНАНСОВОГО КРЕДИТУ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» (далі - «правила»). Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті: smk.zp.ua та www.bistrozaim.ua.

Сторони дійшли згоди, що цей договір укладається в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг». Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором (п.4.15. Кредитного договору).

Кредитний договір та додатки до нього підписано електронним підписом позичальника, що відтворено шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора J1 і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, який зазначений у п. 4.15 Кредитного договору «Реквізити та підписи сторін» (а.с.10).

У підписаній відповідачем та первісним кредитором 07.03.2021 року Заяві - Анкеті, що є Додатком №1 до Кредитного договору зазначено, що відповідач просить товариство надати їй кредит на особисті потреби у розмірі 3400,00 грн. Орієнтовний строк повернення кредиту 17 днів з моменту отримання кредиту. Нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 17 день з моменту отримання кредиту. Строком на 365 днів з правом повернення достроково та зобов`язуюсь повернути кредит у розмірі 3400,00 грн та сплатити проценти у розмірі 1156,00 грн (а.с.10 зворот).

Додатком № 2 до Договору про надання фінансових послуг №2106566616634 від 07.03.2021 року сторонами погоджено Графік платежів обчислення загальної вартість кредиту для клієнта (споживача) та реальну річну процентну ставку за договором про надання фінансових послуг від 07.03.2021 року, згідно з яким дата повернення кредиту та сплата нарахованих процентів: 23.03.2021, сума кредиту за договором 3400,00 грн, проценти за користування кредитом 1156,00 грн (а.с.11).

Відповідачем також підписано паспорт споживчого кредиту у якому міститься інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація та інші важливі правові аспекти (а.с.12-13).

Згідно з інформації щодо порядку (процедури) хронологій дій щодо укладення електронного договору, вчинених товариством та заявником в інформаційно-телекомунікаційній системі та поза нею з зазначенням часу та дати таких дій, підтверджено 07.03.2021 р. підписання ОСОБА_2 заявки та підписання кредитного договору, шляхом введення на сайті товариства коду J1 із СМС, верифіковано картку № НОМЕР_1 (а.с.14).

Укладаючи вищевказаний кредитний договір відповідач та ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Проте, відповідач у строки, визначені Договором свої зобов`язання не виконала.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Зобов`язання, згідно із ст.526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов`язковості виконання договору.

На підтвердження виконання Кредитного договору коредитором, позивачем надано лист ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 10.12.2025 року, з якого вбачається, що ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», згідно договору укладеного між товариствами про організацію переказів грошових коштів ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» здійснило переказ коштів в сумі 3400,00 грн відповідачу ОСОБА_2 07.03.2021 року 12:57:45 на номер картки № НОМЕР_2 , власник карти (емітент) банк MONObank, категорія карти Visa, номер договору згідно інформації від кредитора 2106566616634 (а.с.17 зворот).

Позивач також надав розрахунок заборгованості відповідача перед ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» за кредитним договором №2106566616634 від 07.03.2021 року, згідно якого станом на 30.11.2021 р. заборгованість становить 3400,00 грн за основною сумою боргу та 26860,00 грн заборгованості за процентами (а.с.19-20).

Також, судом встановлено, що 01 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладений Договір факторингу №1-12, у відповідності до умов якого за цим договором клієнт первісний кредитор зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 60183678,63 грн, а фактор зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим Договором, прийняти право грошової вимоги до Боржників, що належать Клієнту, і стає новим кредитором за договором про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і Боржником (а.с.23-32).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд також враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Суд звертає увагу, що в зазначеній нормі права мова йде про право грошової вимоги, яке не можна ототожнювати із зобов`язанням боржника, оскільки право вимоги є похідним наслідком, що виникає через невиконання боржником певного грошового зобов`язання.

З вказаного слідує, що право вимоги не може існувати саме по собі.

Згідно пункту 5 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» факторинг є видом фінансової послуги.

Відповідно до статті 9 вказаного Закону фінансова послуга надається на підставі договору, який укладається, змінюється, припиняється, виконання зобов`язань за яким забезпечується відповідно до вимог цивільного законодавства України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом та спеціальними законами. Договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 вказано, що визначальною ознакою договору факторингу є суб`єктний склад його учасників. Так, суб`єктний склад у договорі факторингу має три сторони: - клієнт, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України); - фактор, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ч.3 ст. 1079 ЦК України); - боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором, що вбачається із ч. 1 ст. 1077 ЦК України.

Згідно ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу

Згідно з п.1.1., п.1.2. Договору за цим договором клієнт первісний кредитор зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 60183678,63 грн, а фактор зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим Договором, прийняти право грошової вимоги до Боржників, що належать Клієнту, і стає новим кредитором за договором про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і Боржником. Відповідно до умов цього Договору Фактор набуває права на всі суми, які він одержить на виконання вимоги від Боржників, а Клієнт не відповідає перед Фактором, якщо одержані Фактором суми є меншими від суми, сплаченоїФактором Клієнтові.

Актом прийому-передачі реєстру боржників до договору факторингу №1-12 від 01.12.2021 р. підписаний ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» 03.12.2021 р., клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників кількістю 31632, після чого, з урахуванням умов договору факторингу №1-12 від 01.12.2021 р., від Клієнта до Фактора переходять Права Вимоги Заборговнаності від Боржників і Фактор стає кредитором по відношенню До Боржників стосовно Заборгованостей. Загальна сума заборгованостоі складає 60183678,63 грн (а.с.32).

Відповідно Витягу з реєстру боржників до договору факторингу №1-12 від 01.12.2021 року до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_2 за договором №2106566616634 від 07.03.2021 року в сумі 30260,00 грн з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 3400,00 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 26860,00 грн (а.с.35).

За відступлення права вимоги згідно договору факторингу №1-12 від 01.12.2021 року ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» сплатило на користь ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» грошові кошти, що підтверджується копією платіжної інструкції (а.с.31 зворот).

10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено Договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступає шляхом продажу ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» належні йому, а ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до боржників, зазначених у додатках до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників за Договорами позики (Кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них (а.с.36-46).

Відповідно до Акту прийому-передачі реєстру боржників за Договором №10-01/2023 від 27.11.2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників кількістю 207307, після чого, з урахуванням умов Договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023, від первісного кредитора до нового кредитора переходять права вимоги заборгованості до боржників і новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості. Реєстр боржників передано в повному об`ємі відповідно до умов Договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 (а.с.49 зворот).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_2 за кредитним договором № 2106566616634 від 07.03.2021 р. в розмірі 55294,88 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту в сумі 3400,00 грн; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги 51894,88 грн (а.с.52).

Також позивач надав розрахунок заборгованості відповідача перед ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за кредитним договором № 2106566616634 від 07.03.2021 р., згідно якого заборгованість станом на 08.01.2026 р. становить в розмірі 55294,88 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту в сумі 3400,00 грн; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги 51894,88 грн (а.с.21 зворот).

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Представник відповідача, адвокат Гусєв О.М., у відзиві зазначає, що відповідач не була повідомлена про відступлення права вимоги за кредитним договором від первісного кредитора до позивача. На думку представника відповідача, у зв`язку з відсутністю такого повідомлення у відповідача не виник обов`язок щодо виконання зобов`язання на користь нового кредитора, а тому вимоги позивача про стягнення заборгованості є безпідставними.

Суд не погоджується з наведеними доводами з огляду на таке.

Відповідно до п.1. ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1,2 ст. 1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Згідно зі ч.1,2 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За змістом наведених положень ст.ст.512, 514, 516, 1082 ЦК України боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц.

Матеріали справи не містять доказів того, що після відступлення права вимоги відповідач здійснила погашення заборгованості первісному кредитору. Відтак посилання представника відповідача на відсутність повідомлення про заміну кредитора не спростовують наявності у відповідача обов`язку виконати взяті на себе зобов`язання за кредитним договором.

Враховуючи досліджені матеріали справи та встановлені обставини, суд зазначає, що оскільки відповідачем не виконано умови кредитного договору №2106566616634 від 07.03.2021 року, у тому числі й перед фактором, тому з відповідача ОСОБА_2 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» підлягає стягненню заборгованість в загальній сумі 30260,00 грн, з яких: 3400,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту та 26860,00 грн сума заборгованості за відсотками. Вказані обставини не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами.

Щодо доводів представника відповідача, адвоката Гусєва О.М. про сплив позовної давності, суд зазначає, що вони є необґрунтованими, тому відхиляє їх, виходячи з наступних підстав.

Статтею 256 ЦК України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч.1, 5 ст. 261 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц тощо).

Зміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Сплив позовної давності, про застосування якою заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові (ст. 262 ЦК України).

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено ст.ст. 263, 264 ЦК України.

Судом враховано, що під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності та зупинення позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п. 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу,продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до ЦК України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Оскільки п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14 травня 2025 року, саме зазначена вище редакція п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України діяла на момент звернення позивача з позовом у даній справі.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан тривав на момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 зазначила, що у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що у зобов`язаннях із визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається саме з моменту порушення такого строку, тобто з дня прострочення виконання зобов`язання (зокрема, постанова Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 522/1912/16-ц, постанова від 16.06.2021 у справі № 308/9708/19).

Також у практиці Верховного Суду сформовано правовий висновок про те, що на період дії карантину строки позовної давності продовжуються на весь час його дії, а на період воєнного стану - зупиняються, що виключає сплив позовної давності у відповідні періоди.

Водночас вже з 12.03.2020 перебіг строку позовної давності фактично не здійснювався у зв`язку із запровадженням карантину, а надалі - у зв`язку з введенням воєнного стану, що утворює єдиний безперервний період, протягом якого перебіг строку позовної давності не відбувався.

Отже, право кредитора на звернення до суду виникло 07.03.2022 року, тобто з наступного дня після закінчення строку виконання зобов`язання, а відтак саме з цієї дати мав розпочатися перебіг загальної трирічної позовної давності.

Таким чином, з 07.03.2022 року перебіг позовної давності підпадав під дію спеціальних законодавчих норм щодо продовження строків як на період карантину, так і на період воєнного стану. Станом на дату звернення позивача до суду 27.01.2026 року, тому встановлений ст.257 ЦК України трирічний строк позовної давності не сплив, а тому підстави для застосування наслідків його спливу відсутні.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 13000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Відповідно статті 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно статті137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно ч.8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представником позивача на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до суду надано наступні документи:

-договір про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024 року укладений між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» в особі директора Ткаченко М.М. та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС». Відповідно до умов договору клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передачених даним договором (п. 1.1.Договору) (а.с.58-60).

-заявка на надання юридичної допомоги №503 від 01.12.2025 року (а.с.63 зворот).

- витяг з Акту № 17 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025 року стосовно боржника Вовторнік ( ОСОБА_4 ), згідно якого позивачу надавалися послуги з надання усної консультації з вивчення документів (2 год) 4000,00 грн та складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (3 год) 9000,00 грн, що разом складає 16000,00 (а.с.64).

Відповідно до висловленої Верховним Судом у постанові від 09.07.2019 року у справі № 923/726/18 позиції від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права.

Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до змісту п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, до яких також відносяться судові витрати на правничу допомогу, у разі задоволення позову - покладаються на відповідача.

Представник відповідача заперечував проти стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000 грн, посилаючись на їх неспівмірність із складністю справи. Зазначав, що спір про стягнення заборгованості за кредитним договором належить до категорії нескладних справ, не потребує значного обсягу юридичної роботи та підготовки складних процесуальних документів, а тому заявлений до відшкодування розмір витрат є завищеним.

Оцінюючи наведені доводи, суд виходить із того, що відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, а також значенням справи для сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання про їх зменшення.

Саме по собі посилання представника відповідача на те, що дана категорія спорів є нескладною, без наведення належних та допустимих доказів неспівмірності заявлених витрат, не може бути достатньою підставою для відмови у їх відшкодуванні або зменшення їх розміру. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує не лише категорію спору, а й фактичний обсяг наданої правничої допомоги, підготовлених процесуальних документів, здійснених представником процесуальних дій та інші обставини конкретної справи.

Отже враховуючи, що стороною позивача документально доведено, що ними понесені витрати на правничу допомогу, виходячи з встановленого у самому договорі та додатку до нього розміру та порядку обчислення таких витрат, на думку суду, розмір витрат сторін на правничу допомогу є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатами послуг та виконаних робіт, значенням справи для сторін, а також враховуючи, що позовні вимоги задоволено повністю, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу на підставі п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України в сумі 13000,00 грн.

У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором про надання фінансових послуг №2106566616634 від 07 березня 2021 року в загальній сумі 30260,00 грн, а також судовий збір в сумі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13000,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Кропивницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», місцезнаходження: вул..Мечнікова, 3, офіс 306, м.Київ, п.і.01133, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІД паспорт № НОМЕР_3 від 10.06.2019 року, орган видачі 3515, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складено 02.07.2026 року.

Суддя І. М. Адаменко