Рішення № 137887503, 02.07.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2116/25

Провадження № 2/344/1791/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої -Кіндратишин Л.Р.

за участю секретаря судового засідання - Комуніцької Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ВОКЗАЛ КОЛОМИЯ» про визнання дій протиправними, зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Микитин Л.Й. звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог від 11.12.2025, просить : визнати дії ТОВ «ГРАНД ВОКЗАЛ КОЛОМИЯ» протиправними; зобов`язати здійснити видачу пільгових квитків на проїзд приміським автобусним маршрутом для осіб з інвалідністю ІІІ групи безкоштовно.

В обґрунтування позову зазначено, що він є особою з інвалідністю ІІІ групи. 16.05.2025 звернувся в касу автостанції Коломия, за адресою : вул. Антоненка-Давидовича, 15, щоб отримати безкоштовний пільговий квиток, оскільки має статус особи з інвалідністю з дитинства 3 групи та право відповідно до постанови КМУ від 17.05.1993 №354 « Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» на безкоштовний проїзд у приміських автобусних маршрутах, кругло річно.

Однак, у продажі безкоштовного квитка йому відмовили та сказали, що пільги для людей із 3 групою інвалідністю уже відмінено, однак 10 -11 травня, а також у квітні, січні 2025 та у 2024 році, йому видавали безкоштовні квитки у касі, на що отримав відповідь звернутися до керівництва автовокзалу.

У відповідь на скаргу до директора ТОВ «ГРАНД ВОКЗАЛ КОЛОМИЯ» від 04.07.2025, зазначено, що особа з інвалідністю ІІІ групи має право на безкоштовний пільговий проїзд, але не у всіх випадках. З 01 жовтня по 15 травня для них діє знижка 50 % на проїзд у поїздах та автобусах, інших видах транспорту в межах України. В період з 16 травня по 1 жовтня пільги на проїзд для цієї категорії можуть бути відсутні або обмежені. В залежності від конкретного виду транспорту та перевізника.

З такою відповіддю він не погоджується, вважає,що це порушує його права.

Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 09.10.2025 справу передано за підсудністю до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

12.11.2025 згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Кіндратишин Л.Р.

17.11.2025 ухвалою суду відкрито загальне позовне провадження.

12.01.2026 від представника відповідача надійшли письмові пояснення. У таких, зокрема зазначено, що позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи. Чинна редакція ст. 38-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не передбачає пільги у вигляді безоплатного проїзду на приміських маршрутах для даної категорії громадян. Подія мала місце 16 травня 2025 року. Пільга на знижку 50% мають інваліди в період з 1 жовтня по 15 травня. Таким чином термін дії даної пільги згідно з Законом закінчився 15 травня. Отже, станом на 16 травня позивач не мав жодних підстав вимагати безплатний квиток на приміський рейс, а касир автовокзалу діяв у відповідності до чинного законодавства України. Відповідач з початку війни з 2022 року, працюючи собі в збиток, розуміючи не просту ситуацію в державі, здійснювали видачу квитків безкоштовно усім особам з інвалідністю, незалежно від місяця року. Однак, на сьогодні кількість пасажирів різко зменшилася та діяльність у сфері пасажирських перевезень на межі збиткової, а тому адміністрація вокзалу вирішила змінити господарський підхід в рамках Закону України та відмовила у видачі безкоштовного квитка. Пільговий проїзд є державною гарантією, яка згідно зі ст. 102 Бюджетного кодексу України має фінансуватися за рахунок відповідних субвенцій з бюджету. Станом на 16 травня для осіб з інвалідністю III групи бюджетні асигнування на безоплатний приміський проїзд не передбачені. Видача «безплатного» квитка за відсутності законних підстав призведе до прямих збитків перевізника та автовокзалу, які не будуть відшкодовані державою.

Позивач просить «Зобов`язати здійснити видачу пільгових квитків на проїзд приміським автобусним маршрутом для осіб з інвалідністю ІІІ групи безкоштовно». Вважають таку вимогу незаконною та такою, що суперечить завданням цивільного судочинства, адже суд здійснює правосуддя шляхом захисту вже порушених, невизнаних або оспорюваних прав. Суд не може приймати рішення «на випередження» щодо подій, які ще не настали. Надання пільг залежить від чинності закону на конкретний момент часу. Оскільки законодавство є динамічним, рішення суду, яке зобов`язує надавати пільгу «завжди», може вступити в пряме протиріччя з майбутніми змінами законів, де такі пільги можуть бути змінені або скасовані.

ТОВ «ГРАНД ВОКЗАЛ КОЛОМИЯ» є суб`єктом господарювання, який надає послуги у сфері пасажирських перевезень і діє виключно в межах повноважень, визначених у Правилах надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176. Відповідно до Правил №176 обов`язком автостанції є продаж квитків, оформлення документів та диспетчеризація. Автостанція не є розробником пільг і не має права самовільно розширювати перелік категорій осіб, які мають право на безоплатний проїзд, визначений Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Пільговий проїзд є державною гарантією, яка згідно зі ст. 102 БК України має фінансуватися за рахунок відповідних субвенцій з бюджету. Станом на 16 травня для осіб з інвалідністю III групи бюджетні асигнування на безоплатний приміський проїзд не передбачені. Видача «безплатного» квитка за відсутності законних підстав призведе до прямих збитків перевізника та автовокзалу, які не будуть відшкодовані державою.

22.01.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив. Вважає, що аргументи відповідача про відсутність бюджетних субвенцій не можуть бути підставою для відмови споживачу у наданні послуги у повному обсязі згідно державних гарантій, оскільки внутрішні фінансові або господарські труднощі суб`єкта господарювання не можуть бути перекладені на споживача. Позивач вважає, що відсутність фінансування державних субвенцій не звільняє від обов`язку дотримання соціальних гарантій. Зобов`язання припинити протиправну поведінку та утримуватися від її повторення є одним способів захисту цивільних прав відповідно до ч.2 ст. 16 ЦК України.

Відповідно до статті 38-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що звуження змісту та обсягу права осіб з інвалідністю на пільговий проїзд транспортом не допускається. Таким чином, цим Законом встановлено право пасажира, який користується пільгами на транспорті, безпосередньо скористатися пільговим проїздом, пред`явивши водієві автобуса посвідчення встановленого зразка. Звуження змісту та обсягу права осіб з інвалідністю на пільговий проїзд транспортом не допускається.

19.02.2026 від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив. У такому зокрема, зазначено, що посилання позивача на Постанови КМУ № 354 та №555 є безпідставними, в тій частині, що суперечать ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» як нормативно-правовому акту вищої юридичної сили, який має пріоритетне значення при вирішенні питання про обсяг та умови надання пільг. Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на порушення його прав як особи з інвалідністю 3-ї групи. Відповідно до ст. 38-1 вказаного Закону, право на пільговий проїзд (50% знижку) мають лише особи з інвалідністю 1-ї та 2-ї груп, діти з інвалідністю та особи, які їх супроводжують. Особи з інвалідністю 3-ї групи у даному переліку відсутні.

23.02.2026 ухвалою суду закрито підготовче провадження.

09.03.2026- судом здійснено перехід до стадії ухвалення рішення.

17.03.2026- ухвалою суду поновлено провадження у справі.

11.06.2026- ухвалою суду відмовлено у поновленні строку стороні позивача для уточнення позовних вимог від 21.05.2026. Заяву сторони позивача уточнення позовних вимог залишити без розгляду, повернувши таку від 21.05.2026.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги пославшись на мотиви, що викладені письмово.

Представник відповідача у позові просив відмовити з підстав, що викладені письмово.

Вислухавши вступне слово сторін, розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю 3 групи, інвалідність з дитинства, довічно ( посвідчення серії НОМЕР_1 , видане 28.08.2019 Пенсійним фондом України ( а.с. 13).

19.05.2025 ОСОБА_1 звернувся із скаргою до ТОВ «ГРАНД ВОКЗАЛ КОЛОМИЯ» та просив терміново надати вказівку керівництву Коломийської автостанції та працівникам, які здійснюють видачу квитків, видавати йому безкоштовні квитки на приміські автобусні маршрути та не порушувати його право на безоплатний проїзд. Також, зазначив, що 16.05.2025 він звернувся в касу автостанції Коломия, за адресою : вул. Антоненка-Давидовича, 15, щоб отримати безкоштовний пільговий квиток, оскільки має статус особи з інвалідністю з дитинства 3 групи та право відповідно до постанови КМУ від 17.05.1993 за №354 «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» на безкоштовний проїзд у приміських автобусних маршрутах, круглорічно. Однак, у продажі безкоштовного квитка йому відмовили та сказали, що пільги для людей із 3 групою інвалідністю уже відмінено, однак 10 -11 травня, а також у квітні, січні 2025 та у 2024 році, йому видавали безкоштовні квитки у касі, на що отримав відповідь звернутися до керівництва автовокзалу ( а.с. 24).

Згідно із відповіддю директора ТОВ « ГРАНД ВОКЗАЛ КОЛОМИЯ» від 07.04.2025, на вказану скаргу, повідомлено, що згідно із чинним законодавством особи з інвалідністю ІІІ групи, мають право на пільговий проїзд у громадському транспорті, але не у всіх випадках. З 01 травня по 15 травня для них діє знижка 50% на проїзд, у поїздах, автобусах та інших видах транспорту в межах України. В період з 16 травня по 01 жовтня пільги на проїзд для цієї категорії можуть бути відсутні або обмежені, в залежності від конкретного виду перевізника та транспорту. У контексті скарги вказується, що пільговий квиток ОСОБА_1 мав намір придбати 16.05.2025, тому і було відмовлено у послузі ( а.с. 10).

Разом з тим, згідно із відповіддю Державної служби з безпеки на транспорті від 22.05.2025 №4572/10.1/15-25, ОСОБА_2 щодо відмови у продажу пільгового квитка на автостанції у м. Коломия в межах компетенції повідомлено, що з метою офіційних роз`яснень рекомендовано звернутися до Міністерства соціальної політики України.

Відповіддю Мінекономіки від 10.07.2025 за №3631-06/47783, також повідомлено для роз`яснення щодо права особи з інвалідністю ІІІ групи на безоплатний проїзд та/або пільгове перевезення автомобільним транспортом відноситься до компетенції Мінсоцполітики.

Однак, позивач не реалізував право на вказане звернення до Мінсоцполітики.

Позивачем до матеріалів позову долучено копії службових документів, безкоштовний білет, від 02.04.2025, 14.05.2025, 02.05.2025, 01.05.2025, 30.04.2025, видані ТОВ « ГАНД КОЛОМИЯ», де перевізниками, зокрема зазначені :4119 ОСОБА_3 , 4104 ОСОБА_4 , 106 Коломийське АТП, 4111 ОСОБА_5 , та різні рейси. Також зазначені дані - особа з інвалідністю 794094 ( вказаний номер збігається із номером посвідчення ОСОБА_1 ) ( а.с. 19-20).

Так, згідно із відомостями з ЄДРЮО, ФОП та ГФ, основними видами діяльності ТОВ « ГРАНД ВОКЗАЛ КОЛОМИЯ», ЄДРПОУ 449934695, пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, КВЕД 52.21 : допоміжне обслуговування наземного транспорту.

Так, згідно примірного договору, який для прикладу надано відповідачем, а саме договору №27 від 01.06.2023, що укладений 01.06.2023 між ТОВ «ГРАНД ВОКЗАЛ КОЛОМИЯ» ( виконавцем) та ФОП ОСОБА_5 ( перевізником) про надання автостанційних послуг при здійсненні перевезення пасажирів та багажу автомобільним транспортом загального користування, зокрема за п. 2.8. перевізник зобов`язується надавати виконавцю затверджені тарифи на перевезення пасажирів і багажу не пізніше як за два дні до їх впровадження на маршрутах.

Так, діяльність автостанцій в Україні регулюється ЦК України, ГК України, Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2011 року № 2344- IIІ (далі - Закон України № 2344-ІІІ), постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176 «Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту» (далі - Правила № 176), наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 27 вересня 2010 року № 700 «Про затвердження Порядку регулювання діяльності автостанцій» (далі - Порядок № 700).

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України № 2344-ІІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Аналіз такої норми, свідчить, що відповідальність за безпідставну відмову від пільгового перевезення має покладатися на автомобільного перевізника. Це зумовлено тим, що саме йому забороняється відмовляти у пільговому перевезенні.

ТОВ «ГРАНД ВОКЗАЛ КОЛОМИЯ» не є безпосереднім автомобільним перевізником і перевезень не здійснює, а виступає в якості посередника між пасажиром і перевізником, на що зокрема і вказують долучені безкоштовні квитки, де окремо в графі зазначено перевізника та різні маршрути ( рейси).

Відповідно до статті 39 Закону України № 2344-ІІІ документами для регулярних пасажирських перевезень для пасажира є квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.

Згідно зі статтею 41 Закону України № 2344-ІІІ пасажир зобов`язаний мати при собі квиток на проїзд, на перевезення багажу, за наявності права пільгового проїзду - відповідне посвідчення чи довідку, на підставі якої надається пільга, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - зареєструвати електронний квиток.

Частиною другою статті 42 Закону України № 2344-ІІІ передбачено, що договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, - з моменту посадки в автобус.

Таким чином, Законом України № 2344-ІІІ встановлено право пасажира, який користується пільгами на транспорті, безпосередньо скористатися пільговим проїздом, пред`явивши водієві автобусу посвідчення встановленого зразка.

Відповідно до статті 1 Закону України № 2344-ІІІ автостанція - споруда або комплекс будівель, споруд, стоянок та під`їздів для прийняття, відправлення, управління рухом автобусів та обслуговування пасажирів; автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

Згідно з частиною третьою статті 32 Закону України № 2344-ІІІ власники автостанцій зобов`язані укласти договір з автомобільним перевізником, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, тільки за наявності в нього договору із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування про організацію перевезення на автобусних маршрутах загального користування чи дозволу органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на обслуговування маршрутів загального користування, що пролягають через цю автостанцію.

Ураховуючи положення статті 42 Закону України № 2344-ІІІ, яка регулює договори щодо перевезення пасажирів, діяльність автостанцій з продажу квитків підпадає під правове регулювання посередницької діяльності.

Правове регулювання посередницької діяльності визначене статтями 243, 1003 ЦК України, відповідно до яких комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності. У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Автомобільний пасажирський перевізник вправі встановлювати автостанції як його комерційному агенту обсяги здійснення угод - продажу квитків. При цьому, зазначена діяльність не є монопольною у розумінні статті 299 ГК України, оскільки відповідно до пункту 115 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту перевізники відповідно до укладених договорів здійснюють продаж квитків через автостанції, агентства з продажу квитків та/або самостійно.

Отже, кількість комерційних посередників перевізника є необмеженою, а чинне законодавство заборон щодо встановлення перевізниками обсягів продажу квитків автостанціями не містить.

Беручи до уваги те, що відповідальність за безпідставну відмову від пільгового перевезення має покладатися на автомобільного перевізника, а не на підприємство з реалізації квитків на здійснення регулярних пасажирських автомобільних перевезень. Вимоги до конкретного перевізника чи перевізників позивач не заявляв.

Схожі правовідносини, були предметом розгляду у Верховному Суді, що викладено у постановах від 04.12.2024 у справі №734/1948/22, від 10.10.2018 у справі № 219/5142/16-ц, від 24.10.2018 в справі № 296/5099/16-ц та від 12.12.2018 в справі № 728/2783/16-ц.

Так, позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

За приписами статті 51 ЦПК України суд першої інстанції може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем лише за клопотанням позивача.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Виходячи з наведеного, якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 200/8461/15-ц).

З урахуванням вказаного визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню.

Враховуючи обсяг процесуальних прав та обов`язків, визначених статтями 4, 43 та 49 ЦПК України, сторонами вважаються особи, які є учасниками спірного матеріального правовідношення. Ознаками сторін, які відрізняють їх від інших осіб, які беруть участь у справі (зокрема третіх осіб) є те, що сторони - це особи, між якими виник спір про право, який є предметом розгляду та вирішення судом, та на сторони поширюються усі наслідки судового рішення.

А, оскільки процесуальний закон правом визначення відповідача наділяє виключно позивача, суд позбавлений можливості з власної ініціативи здійснити заміну неналежного відповідача на належного чи залучити належного відповідача до участі у справі в якості співвідповідача, враховуючи що судом досліджувались квитки, що надані позивачем на різні приміські маршрути, де перевізниками зазначені різні фізичні особи підприємці, натомість просив залучити лише ТОВ « Гранд Коломия». При цьому, саме до конкретного перевізника поряд з ТОВ «ГРАНД ВОКЗАЛ КОЛОМИЯ», як співвідповідача, слід заявляти позовні вимоги.

Відтак, вирішення спору по суті впливає на права на обов`язки перевізників за відповідним маршрутом (рейсом), які повинні мати статус співвідповідача у даному спорі і лише за наявності співучасті належних відповідачів у справі суд в змозі вирішувати питання про обґрунтованість чи необґрунтованість позовних вимог, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть. Вказані висновки суду кореспондуються із позицією Верховного Суду від 12.04.2022 у постанові № 497/1017/20, у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 200/8461/15-ц.

На підставі наведеного, так як встановлено, що оскільки відповідач ТОВ «ГРАНД ВОКЗАЛ КОЛОМИЯ» не є автомобільним перевізником і не здійснює перевезень, а виступає в якості посередника між пасажиром і перевізником, у позові слід відмовити за неналежним суб`єктним складом, оскільки позов пред`явлено виключно до ТОВ «ГРАНД ВОКЗАЛ КОЛОМИЯ», без визначення співвідповідачем - перевізника.

Щодо судового збору, то так як позивача було звільнено від сплати судового збору, судові витрати слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.12,13,81,247,259,223,263,265,268,273, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

У позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ВОКЗАЛ КОЛОМИЯ» про визнання дій протиправними, зобов`язання до вчинення дій - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач : ОСОБА_1 , РНОКПП : НОМЕР_2 , адреса : АДРЕСА_1 ;

Відповідач : Товариство з обмеженою відповідальністю « ГРАНД ВОКЗАЛ КОЛОМИЯ», ЄДРПОУ: 44934695, адреса : вул. Промислова, 25, оф. 5, м. Івано-Франківськ.

Повне рішення 02.07.2026.

Суддя Івано-Франківського міського суду Л.Р. Кіндратишин