Рішення № 137885806, 23.06.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2-др/490/35/26 Справа № 490/756/26

Центральний районний суд м. Миколаєва

______________

ДОДАТКОВЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі судового засідання Романовій К.Т., без участі представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Погорілого О.В. про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МИКГАЗПОСЛУГА», ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засуобу як фраудаторного та застосування наслідків його недійсності,-,

ВСТАНОВИВ

Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 03 червня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовлено.

08.06.2026 року від представника відповідачки адвоката Погорілого О.В. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 21 000 (двадцять одна тисяча) гривень 00 коп.

В обгрунтування заяви посилається на те, що на виконання приписів цивільно-процесуального закону, представник відповідача у першій заяві по суті спору - відзиві, навів попередній розрахунок судових витрат та зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс та понесе відповідач складається з сплатити адвокату Погорілому О.В. за правову допомогу. За умовами договору про надання правової допомоги, яку сплачуєвідповідач за позовом адвокату Погорілому О.В. за правничу допомогу та підготування відповідних процесуальних документів суму становить 40 000 (сорок тисяч) грн. Також, відповідач очікує понести витрати по оплаті адвокату за участь у розгляді справи за вказаним позовом у розмірі 2000 грн. за кожне судове засідання у призначені судом дату та час для прийняття участі у судових засіданнях в режимі відеоконференції. Орієнтовна кількість судових засідань за позовом 4 засідання. Тому відповідачем очікується понести в зв`язку із розглядом справи додатково (2000*4) = 8000 грн. Загальний (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат становить 48000 гривень

Просить суд долучити до матеріалів справи докази щодо розміру витрат, які відповідач сплатив у зв`язку з розглядом справи, зокрема: копія акту прийому-передачі виконаних робіт №1 від 08 червня 2026 року, копія Звіту про виконані роботи (детальний опис робіт) адвокатом Погорілим Олександром Валентиновичем за Договором про надання правової допомоги. Раніше, тобто до судових дебатів, надати вказані докази не надавалось можливим у зв`язку з тим, що їх складання можливе тільки після виконання робіт з надання правової допомоги. Просить заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат залишити без розгляду у зв`язку з відсутністю належних доказів направлення заяви та доданих до неї документів Позивачу ОСОБА_2 та іншим учасникам справи. У разі розгляду заяви по суті - відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 21 000,00 грн. Провести розгляд справи без участі Позивача та його представника

Представник позивача адвокат Ганга Д.Г. надав до суду письмові заперечення проти задоволення заяви. Позивач заперечує проти задоволення вказаної заяви, вважає її такою, що подана з процесуальними недоліками, а заявлений розмір витрат - необґрунтованим, неспівмірним зі складністю справи, обсягом фактично наданої правничої допомоги та часом, необхідним для виконання відповідних робіт.

Так, на порушення вимог статті 183 ЦПК України заявником не додано до заяви доказів її надсилання (надання) іншим учасникам цієї справи. Відповідно до частини четвертої статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Отже, особа, яка подає до суду Заяву про розподіл витрат та докази на підтвердження цих витрат, зобов`язана заздалегідь направити їх копії іншим учасникам справи та надати суду підтвердження такого направлення. Водночас заявником не надано належних доказів направлення заяви про ухвалення додаткового рішення та доданих до неї доказів саме позивачу ОСОБА_2 . Наявна у матеріалах квитанція підтверджує доставку документів лише до електронного кабінету представника позивача - адвоката Ганги Дмитра Григоровича, що не є тотожним направленню документів самому учаснику справи - позивачу. Також слід звернути увагу, що у матеріалах заяви відсутні докази направлення відповідних матеріалів іншому відповідачу - ТОВ «МИКГАЗПОСЛУГА», яке також є учасником справи. За таких обставин, заявником не підтверджено належного виконання обов`язку щодо направлення копій заяви та доданих до неї документів усім учасникам справи. З огляду на зазначене, у будь-якому випадку заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат має бути залишена без розгляду.

Також, на підтвердження витрат на правничу допомогу заявником подано копію договору про надання правової допомоги від 01.08.2025 року, звіт про виконані роботи та акт приймання-передачі виконаних робіт від 08.06.2026 року. Звертає увагу суду, що сам Договір про надання правової допомоги не містить конкретного погодженого розміру гонорару за ведення саме справи № 490/756/26, не містить фіксованої вартості послуг, погодинної ставки, порядку визначення вартості однієї години роботи адвоката, вартості підготовки окремих процесуальних документів чи вартості участі в одному судовому засіданні. Навпаки, відповідно до п. 4.2 договору, розмір винагороди адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків визначаються сторонами окремо. Однак жодної окремої додаткової угоди, рахунку, погодження вартості послуг, тарифу, погодинної ставки або іншого документа, який би підтверджував попереднє погодження між ОСОБА_1 та адвокатом Погорілим О.В. саме заявленої суми 21 000,00 грн, до суду не подано. Фактично розмір гонорару визначений лише у звіті та акті, складених після ухвалення рішення суду. Такі документи самі по собі не підтверджують, що саме такий розмір гонорару був погоджений сторонами до або під час надання правничої допомоги у цій справі.

Крім того, у наданих документах наявні неузгодженості щодо дати договору. Так, договір та акт приймання-передачі виконаних робіт посилаються на договір від 01.08.2025 року, тоді як у звіті про виконані роботи зазначено, що він складений «за Договором від 01.08.2026 року», тобто датою, яка є майбутньою відносно самого звіту від 08.06.2026 року. Така неузгодженість ставить під сумнів належність та достовірність поданого звіту як доказу розміру витрат. Також слід звернути увагу, що у заяві ОСОБА_1 зазначається про попередній орієнтовний розрахунок судових витрат у розмірі 48 000,00 грн, тоді як до стягнення заявлено 21 000,00 грн. Саме по собі зменшення заявленої суми не є порушенням, однак воно додатково свідчить про відсутність чітко визначеного та заздалегідь погодженого між сторонами порядку розрахунку гонорару. Отже, подані заявником документи не є належними та допустимими доказами витрат Відповідача у справі № 490/756/26 на суму 21 000,00 грн.

Також стверджують, що заявлений до стягнення розмір витрат у сумі 21 000,00 грн не відповідає критеріям реальності, необхідності, розумності та співмірності. Зі звіту про виконані роботи вбачається, що до складу заявлених витрат включено: 1. вивчення судової практики з питань визнання недійсним договору купівлі продажу як фраудаторного та застосування наслідків його недійсності - 3 години, 3 000,00 грн; 2. підготовку та подання відзиву на позов - 8 годин, 12 000,00 грн; 3. ознайомлення позивача з відзивом, проведення корегування з урахуванням зауважень, правову консультацію щодо підготовки та направлення заяв до суду - 2 години, 2 000,00 грн; 4. представництво інтересів у двох судових засіданнях - 4 000,00 грн. Однак такий розрахунок є завищеним та необґрунтованим. По-перше, окреме виділення 3 000,00 грн за «вивчення судової практики» є безпідставним, оскільки аналіз судової практики є складовою частиною підготовки відзиву на позовну заяву і не може штучно відокремлюватися від послуги з підготовки процесуального документа з метою збільшення загального розміру витрат. Підготовка відзиву об`єктивно включає аналіз позову, доказів, норм матеріального та процесуального права, а також актуальної судової практики. Тому подвійне стягнення вартості за підготовку відзиву та окремо за аналіз судової практики є неспівмірним і необґрунтованим. По-друге, заявлена вартість підготовки відзиву у розмірі 12 000,00 грн за 8 годин роботи є явно завищеною з урахуванням фактичного змісту відзиву. Відзив не є складним за структурою та змістом, складається з короткого викладу позиції відповідача, загальних заперечень щодо фраудаторності правочину, посилань на відсутність родинних або афілійованих зв`язків, відсутність арештів, відсутність судового рішення на дату укладення договору та кількох загальних правових позицій Верховного Суду.

Такий відзив не містить складного фактичного аналізу, значного обсягу доказової роботи, складних правових конструкцій, аналізу великого масиву документів або спеціальних знань. Його обсяг та зміст не свідчать про необхідність витрачання саме 8 годин адвокатської роботи і тим більше не обґрунтовують вартість 12 000,00 грн. По-третє, у звіті відсутнє чітке пояснення, чому для різних видів робіт фактично застосовано різну погодинну ставку. Так, за вивчення судової практики зазначено 3 години та 3 000,00 грн, тобто умовно 1 000,00 грн за годину; за підготовку відзиву зазначено 8 годин та 12 000,00 грн, тобто 1 500,00 грн за годину; за іншу консультаційну роботу зазначено 2 години та 2 000,00 грн, тобто 1 000,00 грн за годину. При цьому договір не містить жодної погодинної ставки, яка б пояснювала таку різницю. По-четверте, пункт звіту про «ознайомлення позивача з відзивом» є взагалі незрозумілим і не може вважатися належною правничою допомогою відповідачу ОСОБА_1 . Якщо ж ідеться про ознайомлення клієнта із відзивом та його погодження, то така дія є внутрішньою організаційною комунікацією адвоката з клієнтом і не може безумовно покладатися на іншу сторону як окрема самостійна витрата, тим більше за відсутності конкретизації змісту, тривалості та необхідності такої послуги.

По-п`яте, заявлена вартість участі у двох судових засіданнях у розмірі 4 000,00 грн є завищеною. Судові засідання у справі тривали не більше 30 хвилин кожне, а представник відповідача брав участь у них у режимі відеоконференції, тобто не ніс витрат часу на прибуття до суду, очікування у приміщенні суду, переїзд між містами або інші супутні витрати. За таких обставин стягнення 2 000,00 грн за кожне нетривале судове засідання є неспівмірним фактичному часу участі адвоката у судовому засіданні та не відповідає критерію розумності. По-шосте, справа за своїм змістом не була надмірно складною для відповідача ОСОБА_1 . Спір стосувався визнання недійсним договору купівлі продажу транспортного засобу як фраудаторного. Основна позиція відповідача зводилася до стандартних заперечень щодо відсутності пов`язаності сторін правочину, відсутності неринкової ціни, відсутності арештів або заборон на момент укладення договору, добросовісності набувача та відсутності судового рішення на дату укладення договору. Ці доводи є типовими для такої категорії спорів і не свідчать про необхідність залучення значного обсягу правничої допомоги в заявленому розмірі.

Також зазначає, що в акті приймання-передачі виконаних робіт від 08.06.2026 року зазначено, що ОСОБА_1 сплачено адвокату Погорілому О.В. 21 000,00 грн, а також міститься напис адвоката про отримання грошових коштів. Водночас до заяви не додано банківських платіжних документів, квитанції, прибуткового касового ордера або іншого фінансового документа, який би об`єктивно підтверджував рух коштів від ОСОБА_1 до адвоката Погорілого О.В. Поданий акт із власноручним написом адвоката про отримання коштів не є належним доказом здійснення відповідачем оплати.

Щодо клопотання представника позивача про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю належних доказів направлення заяви та доданих до неї документів позивачу ОСОБА_2 та іншим учасникам справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 83 ЦПК України копії доказів, крім речових доказів, що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання або надання їх копій іншим учасникам справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи та документів, що до неї додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням ЄСІТС або її окремої підсистеми шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про його наявність - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Відповідно ст. 58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. За ст. 64 ЦПК України, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Пунктами 2 і 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI передбачено, що адвокатська діяльність це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту; представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

У такому разі представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки, в тому числі право одержувати копії судових рішень, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Отже, якщо учасник справи діє через представника заяви, копотання іншиху часників процесу, судові рішення надсилаються і йому.

Як свідчить стала судова практика, за умови вручення копії судового рішення представникові, суд може не надсилати рішення особі, яку він представляє, проте не навпаки.

Як убачається з матеріалів справи, позовну заяву від імені ОСОБА_2 було підписано адвокатом Ганга Д.Г. й подано його представником адвокатом Ганга Д.Г із використанням підсистеми «Електронний суд». Позов, відповідно до правил, передбачених статтею 175 ЦПК України, містив відомості про ім`я, прізвище, поштову адресу представника позивача та відсутність в нього зареєстрованого електронного кабінету.

Отже, суд бере до уваги, що позов містив інформацію про несення позивачем військової служби в Збройних Силах України, що в сукупності з дорученням цієї справи представнику та очевидними обмеженнями, як випливають з військової служби в умовах війни, вказувало на необхідність надсилання кореспонденції, пов`язаної з розглядом справи, саме представнику.

Суд враховує, що сам позивач не брав участі в розгляді справи, не надсилав суду жодних клопотань, заяв, тобто джіяв виключно через свого представника Ганга Д.Г.

Також суд враховує, що жодних вимог до іншого відповідача ТОВ "Микгазпослуга" щодо відшкодування судових витрат заявник і не заявляє.

Отже, за умови вручення копії клопотання з додатками представникові, підстави для залишення заяви без розгляду за відсутності доказів її надсилання особі, яку він представляє, - відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

В судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст.246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченомустаттею 270 цього Кодексу.

Статтею 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Рішенням суду визначено що питання щодо витрат на правничу допомогу підлягає вирішенню в порядку, передбаченому ч. 8 ст.141 та ст.270 ЦПК України.

Статтею 133 ЦПК Українивстановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Положеннямистатті 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом ч.ч.2, 3 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Так, на підтвердження своїх вимог адвокат Погорілий О.В. надав:

- копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 01.08.2025 року;

- копію акту приймання -передачі виконаних робіт від 008.06.2026 року до договору про надання правової (правничої) допомоги з наведеним конкретним переліком наданих видів послуг (з зазначенням їх вартості) . Відповідно до цього Акту, адвокатом Погорілим О.В. надано наступні послуги: вивчення судової практики з питань визнання недійсним договору купівлі продажу як фраудаторного та застосування наслідків його недійсності - 3 години, 3 000,00 грн; підготовку та подання відзиву на позов - 8 годин, 12 000,00 грн; ознайомлення позивача з відзивом, проведення корегування з урахуванням зауважень, правову консультацію щодо підготовки та направлення заяв до суду - 2 години, 2 000,00 грн; представництво інтересів у двох судових засіданнях - 4 000,00 грн4 Звіт про виконані роботи з таким самим змістом .

Згідно Акту виконаних робіт , відповідачкою ОСОБА_1 сплачено адвокату 21 00 грн відповідно до умов Договру про надання правової допомоги, отримання коштів підтверджено адвокатом Погорілим О.В.

Цивільним процесуальним законодавством передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог , відповідачка ОСОБА_1 має право на відшкодування за рахунок позивача витрат, пов`язаних з її розглядом, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи ( ч.3 ст. 137 ЦПК України).

За частиною п`ятою статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Основними критеріями визначення та розподілу судових витрат є їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Схожі правові висновки викладені в пункті 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги представника відповідача адвоката Погорілого О.В. про відшкодування судових витрат, понесених при розгляді даної справи, є частково обґрунтованими.

Так, підготовка і подання відзиву, на який адвокт витратив 8 годин роботи, повністю охоплюється ( саме підготовка відзиву) та ким видом правничої допомоги, як " вивчення судової практики" - адже без такого виду правничої діяльності неможлива підготовчка відзиву

Крім того, сам відзив складений на 5(п`яти) аркушах і містить посилання аж на 2 (дві) правові позиції Верховного Суду - що, поза розумним сумнівом не потребує 11 годин роботи.

Також незрозумілою є надана послуга " ознайомлення позивача з відзивом та корегування позиції" - адже адвокат Погорілий О.В. не є представником позивача, а надсилання відзиву на адресу позивача не є окремою послугою "ознайомлення", а є процесуальним обов`язком сторони.

Отже, 5 000 грн наданих послуг не є обгрунтовнаими.

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом відповідача послуг, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, суд вважає, що відшкодування на користь відповідачки ОСОБА_1 підлягають витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. ( 4000 грн за участь в судових засіданнях та 6 000 грн за складання процесуальних документів) - оскільки такий розмір відповідає загальним засадам цивільного законодавства справедливості та розумності.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу (десять тисяч грн) є доведеним, відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони , тривалістю слухання справи у суді першої інстанції .

Аналогічна позиція щодо оцінки критерію реальності наданих адвокатських послуг виклдаена в постанові Верховного Суду у справі № 490/1923/23 від 04 червня 2025 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 133, 141, 270, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Ухвалити у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МИКГАЗПОСЛУГА», ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засуобу як фраудаторного та застосування наслідків його недійсності - додаткове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 коп

Додаткове рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення додаткового рішення суду апеляційної скарги..

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гуденко О.А.