Рішення № 137885749, 02.07.2026, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Провадження: 2/484/2377/26

Справа: 484/3308/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2026 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді Коваленко Н.А.

секретар судового засідання Голубкова Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

01.06.2026 до суду через підсистему «Електронний суд», що є складовою частиною Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр», позивач), в особі представника Сарана А.О., до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості, ціна позову 17890,82 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 26.07.2025 між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №26.07.2025-100000037 (оферти) - (далі Договір), шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною цього Договору. Відповідно до умов Договору позивач зобов`язався надати відповідачу кредит, а відповідач зобов`язався в порядку та на умовах, що визначені договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісії та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав надавши відповідачу кредит у сумі 10000,00 грн на строк 184 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1% за один день користування кредитом. Також договором передбачена сплата комісії у розмірі 20% від суми кредиту, що дорівнює 2000,00 грн.

В зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором станом на момент звернення до суду із зазначеним позовом виникла заборгованість в сумі 17890,82 грн, в тому числі 7883,14 грн - по тілу кредиту, 7407,68 грн - по процентам, 2600,00 грн по відсоткам відповідно до ст.625 ЦК України.

Указану заборгованість за кредитним договором представник ТОВ «Споживчий центр» просить стягнути з відповідача на користь позивача, а також 2662,40 грн сплаченого при подачі позову судового збору та 120,18 грн витрат, пов`язаних з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення.

Ухвалою від 04.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін по справі. Сторонам роз`яснено порядок розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, клопотань і доказів.

Надіслано сторонам копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в цивільній справі.

15.06.2026 відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно з яким останній позов визнає частково лише за тілом кредиту, в іншій частині позовних вимог просить відмовити з підстав, викладених у відзиві.

24.06.2026 представником позивача скеровано відповідь на відзив, в якій він не погоджується з доводами відповідача, вказує, що матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 року у справі №753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку. Позов просить задовольнити, розглянувши справу у відсутність представника позивача.

Відповідач на розгляд справи не прибув, причини неприбуття суду не повідомив, інших заяв та клопотань до суду не надав.

Враховуючи, що в справі є достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, надав до суду відзив на позов, представник позивача не заперечує проти ухвалення рішення на підставі наявних у справі доказів та надав до суду заперечення на відзив, суд ухвалив розглядати справу у відсутність сторін по справі за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.

В судовому засіданні 30.06.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення та відклав його ухвалення та проголошення на 02.07.2026.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та давши їм належну оцінку суд дійшов до наступного висновку.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 стаття 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 стаття 4 ЦПК України).

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

26 липня 2025 року між відповідачем та ТОВ «Споживчий центр» був укладений кредитний договір №26.07.2025-100000037, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 10000,00 грн на строк 184 днів та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1% за один день користування кредитом. Також договором передбачена сплата комісії у розмірі 20% від суми кредиту, що дорівнює 2000,00 грн.

Позивач самостійно у позові вказує, що відповідач на виконання своїх зобов`язань вніс платежі на суму 4682,46 грн від 28.08.2025, на суму 5482,46 грн від 06.10.2025, на суму 5444,60 грн від 04.11.2025. Аналогічні відомості містяться і в доданому до позові розрахунку заборгованості.

З цього ж розрахунку слідує, що розподіляючи платежі від відповідача позивач керувався приписами ч.1 ст.534 ЦК України, на якій посилається і у позові.

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 17890,82 грн, що складається з: 7883,14 грн - по тілу кредиту, 7407,68 - по процентам, 2600,00 грн по відсоткам відповідно до ст.625 ЦК України.

Оскільки спірні правовідносини виникли стосовно повернення кредиту, вони врегульовані відповідними положеннями Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина перша статті 1048 ЦК України).

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина перша статті 1050 ЦК України).

Розмір заборгованості по тілу кредиту відповідачем не оспорюється.

Ознайомившись з розрахунком заборгованості наданим позивачем, суд приходить до висновку про неправомірність нарахування заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України - 2650,00 гривень, з огляду на наступне.

У зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб, який надалі неодноразово було продовжено і який триває дотепер.

Згідно з ч.4 ст.14 ЦК України, особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Законом України від 15.03.2022 року №2120-ІХ Розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено п.18, за змістом якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналізуючи положення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а також ст.ст. 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 року у справі №706/68/23 дійшов висновку, що дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Отже, тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) у договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) зобов`язання. Такі наслідки полягають у тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі, якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час виникнення спірних правовідносин, як і на час розгляду цієї справи, положення п.18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинними.

З урахуванням наведеного, зважаючи на закріплений ч.2 ст.4 ЦК України пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів, вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 2600,00 грн, нарахованої у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань, є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Щодо розміру відсотків, які нараховані позивачем відповідно до умов кредитного договору за період з 26.07.2025 по 25.01.2026в сумі 7407,68 грн, суд зазначає, що відповідач цілком був обізнаний щодо розміру відсотків, які він мав би сплачувати за користування чужими грошовими коштами (чужим майном) та свідомо укладав кредитний договір. В частині нарахування відсотків за користування кредитом наданий позивачем розрахунок заборгованості, як належний, допустимий і достовірний доказ, відповідачем спростований не був. Сторона відповідача не надала суду контррозрахунок суми заборгованості по відсоткам, а відтак відсутні підстави для того, щоб піддати сумніву нараховану товариством суму заборгованості по відсоткам.

Щодо комісії та зарахування платежів позичальника на її погашення.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, вказаною нормою визначено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звернув увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про споживче кредитування», є нікчемною.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У тексті кредитного договору сторонами було визначено наступне:

«7. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія", економічна сутність - плата за надання Кредиту) 20% від суми Кредиту та дорівнює 2000 грн 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту».

Однак, сплата позичальником комісії за надання кредиту, фактично не є самостійною послугою кредитодавця, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком кредитодавця та виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Надання кредиту здійснюється кредитодавцем як виконання ним свого обов`язку за кредитним договором, а тому такі дії позивача не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Окрім того, текст кредитного договору не містить у собі будь-яких пояснень стосовно економічної сутності комісії за видачу кредиту, а саме за які послуги, що надаються позивачем, вона встановлена.

А тому пункти укладеного між сторонами кредитного договору, які передбачають сплату комісії за надання кредиту у розмірі 20% від суми виданого кредиту, або 2000,00 грн, є нікчемними.

Тому незаконним є і зарахування позивачем частини платежів відповідача на погашення такої комісії.

Таким чином, враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд визнає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язання порушено майнові права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача7883,14 грн заборгованості по тілу кредиту та 7407,68 грн заборгованості по процентам, а всього 15290,82 грн.

Крім того, оскільки, згідно наданого позивачем розрахунку, зі сплачених ОСОБА_1 коштів на погашення кредиту суму в розмірі 2000,00 грн зараховано на погашення комісії, умови про встановлення якої є нікчемними, суд вважає за необхідне зарахувати цю суму в рахунок погашення заборгованості за процентами, та, відповідно, зменшити за її рахунок розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, з 15290,82 грн до 13290,82 грн, відповідно позов підлягає частковому задоволенню.

Виходячи з того, що вимоги позивача задовольняються судом на 74,28 %, з урахуванням приписів п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору та витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладенняпідлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1977,63 грн та 89,27 грн відповідно.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором №26.07.2025-100000037 від 26.07.2025 в розмірі 13290 (тринадцять тисяч двісті дев`яносто) грн 82 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1977 (одна тисяча дев`ятсот сімдесят сім) грн 63 коп. та витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення, в розмірі 89 (вісімдесят дев`ять) грн 27 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за вебадресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про сторони:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», адреса: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 37356833;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено та підписано 02.07.2026

Суддя Н. А. Коваленко