Рішення № 137885456, 21.05.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/8708/25

Провадження № 2/487/662/26

РІШЕННЯ

Іменем України

21.05.2026 року Заводський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого - судді Кузьменко В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Рафальської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , заінтересована особа Служба у справах дітей Миколаївської міської ради, Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення пені за простроченням сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

17.11.2025 року до суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , заінтересована особа Служба у справах дітей Миколаївської міської ради, Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення пені за простроченням сплати аліментів.

В обґрунтування позову зазначено, що В період з 19.06.2010 по 13.08.2013 позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано заочним рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 02.08.2013 у справі № 469/435/13-ц.

В період перебування в шлюбі у позивача та відповідача народилась доньки

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу дочка залишилась проживати разом з позивачем. Відповідач в останній раз бачився з дочкою в 2013 році, після чого зник з життя дитини. Його місце знаходження позивачу та дочці невідомі, він не допомагає позивачу в утриманні дитини, не здійснює її виховання, не бере

участь у житті дочки, не цікавиться ані фізичним, ані духовним здоров`ям, не

супроводжує їх розвиток, чим фактично самоусунувся від виконання батьківських

обов`язків. З початком повномасштабного вторгнення військ рф на територію

України не надав ніякої допомоги щодо забезпечення безпеки дитині, що в свою чергу свідчить про його ухиленнявід виконання батьківських обов`язків в розумінні ст. 164 СК України.

Щодо стягнення пені за прострочення сплатиаліментів на утримання неповнолітньої дитини. 10 липня 2013 року рішенням Березанського районного суду Миколаївської області

було стягнуто з Відповідача на користь Позивача аліменти на утримання їх спільної

дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Станом на сьогоднішній день заборгованість за аліментами складає 240268,31

грн., яка виникла з вересня 2021 року. За розрахунками Позивача за період з січня 2025

року по червень 2025 року сума неустойки, яку Відповідач зобов`язаний сплатити на

користь Позивача складає: 12 050.95 грн. виходячи із розрахунку, що додається до

позовної заявиУхвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 18.12.2020 року відкрито провадження у справі.

20.11.2025 р відкрито провадження по справі

10.02.2026 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

07.09.2021 року було закрито провадження по справі в частині позовних вимог до ОСОБА_4 .

Представник позивача надала заяву про розгляд справи за її відсутністю позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Суд вважає за можливе ухвалити рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 13 ЦПК).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Згідно до ст. 165 СК з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. У відповідності зі ст.151 СК України батьки мають право на переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини; мають право вибирати форми й методи виховання, за винятком тих, які суперечать закону, моральним принципам суспільства.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років. Підстави для позбавлення батьківських прав чітко передбачені нормами ст. 164 СК України.

Статтею 6 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що держава гарантує дитині право на охорону здоров`я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків, згідно ст. 11 вказаного закону, є забезпечення інтересів своєї дитини.

У відповідності зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

У відповідності зі ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, що проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримку з ними регулярних особистих відносин і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею.

Згідно ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно постанови № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року (далі - Конвенції про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У Преамбулі Конвенції проголошено, що діти мають право на особливе піклування і допомогу, а також що дитині мають бути надані необхідні захист і сприяння, з тим щоб вона могла повністю покласти на себе зобов`язання в рамках суспільства, визнано, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.

Дитині, здатній сформулювати власні погляди, згідно ст. 12 Конвенції, забезпечується право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Статтею 18 Конвенції про права дитини передбачено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно статті 4 Декларації про соціальні і правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо при передачі дітей на виховання та їх всиновленні, на національному і міжнародних рівнях (ООН, 03.12.1986 рік) якщо батьки не виявляють турботу про свою дитину, або вона є неналежною, слід розглядати питання про турботу про неї з боку родичів батьків дитини, передачі дитини на виховання в іншу родину або про всиновлення, або, в разі необхідності, про влаштування дитини до спеціального закладу.

Судом встановлено, що в період з 19.06.2010 по 13.08.2013 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано заочним рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 02.08.2013.

Після розірвання шлюбу дочка залишилась проживати разом з матір`ю ОСОБА_1 . Батько дитини ОСОБА_2 зник з життя дитини з 2013 року, не спілкується з донькою, не здійснює її виховання, не забезпечує неповнолітню матеріально, не цікавився життям дитини, не виходив з нею на зв`язок в телефонному режимі.

ОСОБА_3 навчається в Миколаївській гімназії № 52. Згідно інформації гімназії вихованням дитини займається мати, яка постійно на зв`язку з класним керівником, цікавиться шкільним життям доньки. Дівчинка завжди охайна та доглянута. Батько контакту зі школою не підтримує, шкільним життям своєї дитини не цікавиться.

Усі питання щодо матеріального забезпечення неповнолітньої ОСОБА_3 , її стану здоров`я та розвитку виконує мати ОСОБА_1 ,, яка має стабільний дохід та необхідні умови для проживання дитини.

На даний час мати з донькою мешкають в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Спеціалістами служби у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради було здійснено вихід за вказаною адресою. Відповідно акту обстеження було встановлено, що у квартирі наявні всі комунікації, чисто, тепло. Житло складається з двох кімнат, кухні, туалетної та ванної кімнат, відповідає санітарно - гігієнічним нормам, наявні умови для нормального життя та розвитку дитини. Для ОСОБА_3 виділена окрема кімната, обладнано місце для занять та відпочинку, дівчина має сучасні гаджети для навчання та спілкування, одяг та взуття по сезону в достатній кількості.

В розмові спеціалістів служби з дитиною було встановлено, що вона не пам`ятає свого батька. Дівчина надала письмові пояснення, що згодна з позбавленням йото батьківських прав відносно неї.

Згідно соціально-психологічного висновку за результатами даних проективного інтерв`ю « Чарівний світ », проективних методик сімейних стосунків (методика «Малюнок сім`ї», «Соціограма сім`ї», методики «Шкала прив`язаності дитини до членів своєї сім`ї», методики «Незакінчені речення») було встановлено, що ОСОБА_3 як свою сім`ю сприймає себе, матір, співмешканця матері ОСОБА_6 , дідуся ОСОБА_7 та бабусю ОСОБА_8 . Стосунки з батьком с невизначеними, оскільки дівчина його ніколи не бачила та не спілкувалася з ним, між ними відсутній будь - який психоемоційний зв`язок. ОСОБА_3 зазначає, що не бажає, щоб батько колись з`явився в її житті, з його боку дівчина не відчуває любові, захисту, підтримки та піклування, вона має прив`язаність до матері, з її боку відчуває піклування, підтримку, любов та захист.

За інформацією свідків всі витрати по забезпеченню ОСОБА_3 були на ОСОБА_1 . Вона змушена була віддати дитину до дитячого садочка, коли дівчинці не було ще й трьох років, щоб піти працювати, адже ОСОБА_2 ніякої матеріальної допомоги не надавав.

Рішенням Бєрезанського районного суду були стягнуті аліменти на утримання дитини, але батько ухиляється від їх сплати, станом на 23.01.2026 має заборгованість 259121,30 грн.

Правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені ст. 166 СК України.

Так, згідно ст. 166 СК особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до

досягнення нею повноліття.Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Згідно з частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з

вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач

має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми

несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Правова позиція Великої Палати Верховного Суду згідно з

Постановою від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16

В Постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16 Велика

палата Верховного суду визначила порядок нарахування неустойки (пені) за

прострочення сплати аліментів за рішенням суду зазначивши наступне: «…Тобто

неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість зі сплати аліментів за

місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів заборгованості.

Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені

за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць)…»

Із врахуванням зазначеного, за розрахунками позивача за період з січня 2025

року по червень 2025 року сума неустойки, яку Відповідач зобов`язаний сплатити на

користь Позивача складає: 12 050.95 грн. виходячи із розрахунку, що додається до

позовної заяви.

З огляду на викладене, суд, проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності, перевіривши відповідність вимог чинному законодавству України, а також ратифікованим міжнародним документам, беручи до уваги найважливіші інтереси дитини, які, з урахуванням їх природи, переважають над інтересами батьків, вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з відповідача неустойку (пеню) за

прострочення сплати аліментів за рішенням суду, в межах позовних вимог в сумі 12050,95 грн.

Приходячи до вказаного висновку суд враховує, що таке рішення в розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, є «законним», оскільки ґрунтується на нормах статей 164-166 СК України, відповідає «законній меті», оскільки спрямовано на захист прав і інтересів дітей, та є «необхідним у демократичному суспільстві», оскільки застосоване втручання з боку держави відповідає нагальній соціальній потребі та є пропорційним поставленій легітимній меті беручи до уваги, що врахування основних інтересів дітей є вирішальним чинником у кожній справі такого типу.

Згідно ст. 169 СК України суд роз`яснює, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

Відповідно до ч. 6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так як позивача звільнено від сплати судового збору, а позов задоволено, отже судових витрати у сумі1211,20грн. слід стягнути з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 7, 19, 150, 151, 160, 164-166 СК України, ст.ст. 32, 242 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав та стягнення пені за простроченням сплати аліментів- задовольнити.

Позбавити батьківських прав батька ОСОБА_2 , відносно дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 ( НОМЕР_1 ), неустойку (пеню) запрострочення сплати аліментів за рішенням суду, в межах позовних вимог в сумі 12050,95 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 ( НОМЕР_1 )на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте районним судом при поданні відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В.Кузьменко