Ухвала суду № 137884687, 02.07.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

"02" липня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1621/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Волкової Ю.О.

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (вх. № 19425/26 від 04.06.2026) про закриття провадження у справі № 916/1621/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, № 88, код ЄДРПОУ 42114410)

до відповідача: Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Пирогова» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (65102, м. Одеса, вул. Лиманна, № 170, код ЄДРПОУ 32416773)

про стягнення 590 495,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Пирогова» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про стягнення заборгованості в загальному розмірі 590495,00 грн за спожиту електричну енергію.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, до якого відповідач 28.12.2018 приєднався на умовах договору про постачання електричної енергії № 25000, в частині повної та своєчасної оплати спожитої у січні-лютому 2026 року електричної енергії.

04.05.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№1660/26 від 30.04.2026) до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1621/26, справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін.

15.05.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області задоволено клопотання Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Пирогова» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (вх. № 16133/26 від 11.05.2026), постановлено розглядати справу № 916/1621/26 в порядку загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження по справі та призначено підготовче засідання суду на "04" червня 2026 року о 12:20 год.

29.05.2026 від Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Пирогова» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 18730/26), відповідно до якого відповідач, серед іншого, просив закрити провадження у справі № 916/1621/26 на підстав п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору. В обґрунтування поданого відзиву відповідач вказує, що ДП «Клінічний санаторій ім. Пирогова» в повному обсязі виконало свої зобов`язання перед позивачем та повністю погасило заборгованість, яка є предметом даного судового спору, що підтверджується доданими копіями відповідних платіжних інструкцій банку.

При цьому, судові витрати у вигляді судового збору відповідач просив покласти на позивача, враховуючи, що позивачем не вживалися заходи досудового врегулювання спору (претензійний порядок), а відповідач повністю погасив заборгованість добровільно, без додаткового примусу, одразу після отримання ухвали суду, що свідчить, на його думку, про відсутність злісного ухилення від виконання зобов`язань з боку ДП «Клінічний санаторій ім. Пирогова».

04.06.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» до господарського суду надійшла заява (вх. № 19425/26), відповідно до якої позивач просить суд закрити провадження у справі № 916/1621/26 у зв`язку з відсутністю предмету спору внаслідок задоволення позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову. Також позивач просить стягнути з відповідача на свою користь судовий збір у розмірі 7085,95 грн, суму судового збору в розмірі 1194,05 грн просить повернути з Державного бюджету України.

Так, в обґрунтування поданої заяви позивач вказує, що після подання позовної заяви, а саме з 01.05.2026 по 02.06.2026, відповідачем було перераховано на рахунок ТОВ «ООЕК» кошти у загальному розмірі 590495,00 грн без зазначення у платіжних документах в призначенні платежу посилань на зарахування здійснених оплат за певний період. При цьому позивач додає, що на підставі п. 4.24 Правил, перераховані відповідачем з 01.05.2026 по 02.06.2026 кошти в загальному розмірі 590495,00 грн були враховані ТОВ «ООЕК» на погашення заборгованості за спожиту в січні-лютому2026 року електричну енергію. Таким чином, платежами з 01.05.2026 по 02.06.2026 відповідачем було повністю погашено заборгованість перед ТОВ «ООЕК`за спожиту у спірний період електричну енергію.

Також, посилаючись на ч. 3 ст. 130 ГПК України позивач зазначає, що ТОВ «ООЕК» не підтримує свої позовні вимоги про стягнення з ДП «Клінічний санаторій ім. Пирогова» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» заборгованості в розмірі 590495,00 грн у зв`язку з тим, що зазначена сума була перерахована на рахунок позивача після пред`явлення позовної заяви по справі № 916/1621/26, а саме з 01.05.2026 по 02.06.2026. На підставі вищевикладеного, позивач зазначає, що сума судового збору, пропорційна задоволеним відповідачем вимогам після пред`явлення позову, має бути стягнута з ДП «Клінічний санаторій ім. Пирогова» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» на підставі ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України.

Підготовче засідання, призначене ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.05.2026 у справі № 916/1621/26 на 04.06.2026 о 12:20 год., не відбулося у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги, що унеможливило проведення судових засідань.

05.06.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області підготовче засідання у справі № 916/1621/26 призначено на "30" червня 2026 року о 10:40 год.

30.06.2026 у підготовчому засіданні по справі № 916/1621/26 судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "02" липня 2026 року о 09:40 год.

Представники учасників справи у підготовче засідання 02.07.2026 не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про день та час розгляду справи. Позивач звернувся до суду із клопотанням (вх. № 22948/26 від 01.07.2026) про розгляд справи за відсутності його представника, відповідач причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи та заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» про закриття провадження по справі, суд дійшов висновку про можливість її задоволення, адже, відповідно до п.2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Так, відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

За змістом положень частин першої і другої статті 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У статті 13 ГПК України зазначено, що господарське судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює, у випадку необхідності, учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник спір між позивачем і відповідачем. Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а, відповідно, і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Суд закриває провадження у справі за відсутності предмета спору у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами. Між цим, суд відзначає, що закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

У даній справі предметом заявленого позову є стягнення з Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Пирогова» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» 590495,00 грн заборгованості за спожиту у січні-лютому 2026 року електричну енергію по договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, до якого відповідач 28.12.2018 приєднався на умовах договору про постачання електричної енергії № 25000, внаслідок чого відповідачу було відкрито особовий рахунок № 104-625000.

Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, з урахуванням підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до духу Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Предмет спору це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто правові підстави позову це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З огляду на викладене відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або спірні питання врегульовано самими сторонами.

Так, згідно з п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо предмет спору відсутній.

Як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник спір між позивачем і відповідачем. Суд закриває провадження у справі за відсутності предмета спору у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Між цим суд відзначає, що закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Як встановлено судом, після відкриття провадження у цій справі, відповідач в рахунок погашення спірної заборгованості сплатив на користь позивача кошти в загальному розмірі 590495,00 грн, що підтверджується доданими позивачем до відповідної заяви виписками з банківського рахунку позивача за період з 01.05.2026 по 02.06.2026. Представник позивача в процесі розгляду справи обставини щодо здійснення відповідачем вищевказаної оплати підтвердив.

Отже суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення, що узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 22.10.2024 у справі №910/13208/23 (п. 7.37. Постанови).

Закриття провадження є формою закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення, у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Отже, оскільки спір між сторонами перестав існувати в процесі розгляду справи, суд, з врахуванням вищевказаних норм чинного законодавства, вважає за необхідне на підставі п. 2 ч.1 ст.231 ГПК України закрити провадження у справі № 916/1621/26 в частині вимог позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за спірним договором в розмірі 590495,00 грн.

При цьому, суд роз`яснює сторонам по справі, що відповідно до ч.3 ст.231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Частиною 4 статті 231 ГПК України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Частиною 9 ст. 129 ГПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Разом з цим, у випадку закриття провадження у справі внаслідок задоволення відповідачем вимог позивача після пред`явлення позову, тобто коли предмет спору відсутній, обов`язок відшкодування судових витрат, зокрема, витрат по сплаті судового збору, покладено законодавцем частиною 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України на відповідача.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.03.2026 у справі № 917/1161/25 вказала на те, що системний спосіб тлумачення норм частини третьої статті 130 ГПК України звертає увагу на те, що стаття 130 ГПК України містить назву «Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду». Крім того, закриття провадження у справі згідно з частиною першою статті 231 ГПК України здійснюється не лише внаслідок відмови позивача від позову, а й внаслідок відсутності предмету спору.

У вказаній постанові об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила таке: «(1) у позивача виникає право на відшкодування йому за рахунок відповідача понесених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи не лише у випадку відмови позивача від позову у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову, але й у випадку закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 ГПК України у разі, якщо відсутність предмета спору виникла у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем; (2) при цьому немає значення, чи було провадження закрито за клопотанням позивача, відповідача чи з ініціативи суду; (3) у разі задоволення позовних вимог третьою особою, а не відповідачем, право на відшкодування витрат залежить від підстав здійснення такого задоволення третьою особою, які підлягають дослідженню та оцінці судом. При цьому за загальним правилом добросовісний позивач вправі розраховувати на можливість відшкодування йому витрат на правничу допомогу, понесених ним до моменту закриття провадження у справі».

Зі змісту постанови об`єднаної палати від 05.03.2026 у справі № 917/1161/25 вбачається, що норми частини третьої статті 130 ГПК України мають застосовуватись у разі закриття провадження у справі не лише через відмову позивача від позову, а й через відсутність предмету спору. Для визначення того, чи підлягає у цьому конкретному випадку застосуванню норма частини третьої 130 ГПК України, необхідно порівняти обставини, встановлені у межах цієї справи, із ключовими елементами, зазначеними у нормі права. Лише у разі співпадіння всіх елементів у їх сукупності можна дійти висновку, що норма підлягає застосуванню. Оскільки у цій справі відсутня заява позивача про відмову від позову, то очевидно, що застосування першого речення частини третьої статті 130 ГПК України виключається. Буквальний аналіз другого речення частини третьої статті 130 ГПК України показує, що для її застосування - щоб суд присудив стягнення з відповідача понесені позивачем витрати у справі - необхідними є наявність таких складових елементів (умов): 1) позивач не підтримує своїх вимог; 2) це відбулося внаслідок їх (вимог) задоволення, яке в свою чергу має бути здійснене 3) відповідачем 4) після пред`явлення позову.

Між тим об`єднана палата звернула увагу, що зазначення у нормі права, викладеній у другому реченні частини третьої статті 130 ГПК України, вказівки на те, що для стягнення судових витрат з відповідача умовою є задоволення позовних вимог саме відповідачем, має юридичне значення. Так, задоволення після пред`явлення позову позовних вимог відповідачем фактично є свідченням того, що відповідач: 1) погодився з тим, що позов пред`явлено до належного відповідача, 2) визнає позовні вимоги. Іншими словами, задоволення позовних вимог відповідачем суд може вважати свідченням того, що пред`явлення позову цим позивачем до цього відповідача відбулося внаслідок неправомірного діяння відповідача, що і виступає підґрунтям необхідності покладення на такого відповідача судових витрат із розгляду справи. Вирішення питання про відшкодування понесених позивачем витрат у разі закриття провадження у справі залежить від фактичних обставин, які стали підставою для такого закриття.

Таким чином, оскільки відповідач сплатив суму боргу після звернення позивача до суду із заявленим позовом, у зв`язку з чим позивач не підтримує своїх вимог та подав заяву про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору внаслідок задоволення відповідачем заявлених позивачем позовних вимог на суму 590495,00 грн, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для вирішення питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу на підставі ч.3 ст.130 ГПК України.

Водночас, суд вважає хибними твердження відповідача стосовно необхідності покладення судових витрат у вигляді судового збору на позивача з огляду на те, що останнім не вживалися заходи досудового врегулювання спору, а відповідач повністю погасив заборгованість добровільно одразу після отримання ухвали суду.

Так, суд зазначає, що законом не визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання для даного спору, а умовами укладеного між сторонами договору саме на відповідача покладений обов`язок забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору, зокрема, у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання відповідачем рахунка.

Водночас, відповідач вдався до дій, що призвели до затягування розгляду справи, зокрема, надавши клопотання, в якому відповідач категорично заперечував проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та просив розгляд справу проводити за правилами загального позовного провадження і призначити підготовче засідання по справі, стверджуючи про те, що стосовно обсягу та вартості послуг між сторонами існують суттєві розбіжності, у зв`язку з чим необхідно провести спільну звірку розрахунків за період січень-лютий 2026 року та дослідити значний обсяг первинної документації (акти, рахунки, реєстри). В той же час відповідачем вже було здійснено часткове погашення існуючої спірної заборгованості.

На підставі зазначеного, приймаючи до уваги те, що спір виник з вини відповідача та враховуючи сплату відповідачем заборгованості, що є предметом у даній справі, після відкриття провадження у справі №916/1621/26, а позивач не підтримує свої позовні вимоги за наслідком задоволення їх відповідачем (сплата заборгованості) та провадження у справі підлягає закриттю з цих підстав, суд вважає, що понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в сумі 7085,94 грн слід стягнути з відповідача.

Окрім того, дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача та повернення йому частини судового збору з Державного бюджету України на підставі наступного.

Так, на виконання процесуального обов`язку зі сплати судового збору позивачем разом із позовною заявою подано до суду платіжну інструкцію від 28.04.2026 № 9980033056 на суму 1997,84 грн та платіжну інструкцію від 07.04.2026 № 9980032934 на суму 6282,16 грн, а всього на суму 8280,00 грн. Як вбачається з наявних в матеріалах справи виписок про зарахування судового збору, останній на загальну суму 8280,00 грн був зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України.

Як з`ясовано судом, позовна заява надійшла до Господарського суду Одеської області в електронній формі через підсистему ЄСІТС «Електронний суд».

З положень ч. 1, п.п.1, п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» слідує, що судовий збір за розгляд немайнових вимог складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за розгляд майнових вимог - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відтак при поданні позовної заяви до суду позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 7085,94 грн з урахуванням частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Відтак, оскільки за подання в електронній формі позовної заяви позивач з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» мав сплатити 7085,94 грн судового збору, отже позивачем надмірно сплачено судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1194,06 грн.

Так, положення п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» визначають, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Відтак, з урахуванням вищезазначених обставин, з огляду на те, що позивачем внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» судового збору в сумі 1194,06 грн з державного бюджету, у зв`язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).

Таким чином наявні підстави для задоволення вимоги, викладеної в прохальній частині заяви, та повернення позивачу з Державного бюджету України суми судового збору в розмірі 1194,06 грн.

Положенням частини 5 статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

З метою повернення судового збору, Товариству з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія», після отримання даної ухвали, необхідно звернутися із відповідною заявою до Господарського суду Одеської області для формування електронного подання про повернення з бюджету судового збору з подальшим його направленням до відповідного органу Казначейства.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 46, 86, 129, 130, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (вх. № 19425/26 від 04.06.2026) про закриття провадження у справі № 916/1621/26 задовольнити.

2. Провадження у справі № 916/1621/26 закрити.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Пирогова» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (65102, м. Одеса, вул. Лиманна, № 170, код ЄДРПОУ 32416773) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, № 88, код ЄДРПОУ 42114410; р/р НОМЕР_1 , ТВБВ №10015/0604 філії-Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 328845) витрати по сплаті судового збору у сумі 7085 (сім тисяч вісімдесят п`ять) грн 94 коп.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, № 88, код ЄДРПОУ 42114410) з Державного бюджету України (ГУК в Одеській обл./Приморський р-н/ 22030101, код ЄДРПОУ 37607526, Казначейство України (ЕАП), р/р UA938999980313141206083015758, МФО 899998, КБК 22030101) частину судового збору в сумі 1 194 (одна тисяча сто дев`яносто чотири) грн 06 коп, сплаченого згідно платіжної інструкції № 9980033056 від 28.04.2026 на суму 1997,84 грн.

Ухвала набирає законної сили 02.07.2026 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її постановлення.

Суддя О.В. Цісельський