Рішення № 137884662, 22.06.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" червня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1077/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Драганової А.І. розглянувши справу №916/1077/26

За позовом: Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Італійська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації (65026, м. Одеса, проспект Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 0022585)

до відповідача: Аграрно-рибогосподарського кооперативу Придунайська нива (68655, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кислиця, вул. Шкільна, 121г, код ЄДРПОУ 03889238)

про усунення перешкод у користуванні та розпорядження майном

за участю представників:

від прокуратури: Євглевський А.В. посвідчення;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Моісєєв Д.А. ордер;

Перший заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Аграрно-рибогосподарського кооперативу «Придунайська нива» про усунення перешкод у користуванні та розпорядження майном.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.03.2026р. провадження по справі №916/1077/26 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

23.04.2026р. за вх.№14181/26 до суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху. Судом в задоволенні відповідного клопотання було відмовлено з огляду на предмет позовних вимог, а саме заявлення прокурором негаторного позову про усунення перешкод у користування та розпорядження майном, та на те, що позовні вимоги не спрямовані на збагачення позивача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.05.2026р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

23.04.2026р. за вх. №14172-26 до суду від позивача надійшли письмові пояснення згідно яких, останній позовні вимоги прокуратури підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

23.04.2026р. за вх. №14178/26 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останній позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованими, безпідставними у зв`язку з чим в задоволенні позову просить суд відмовити повністю.

Крім того, відзив містить клопотання про в порядку ст. 90 ГПК України. Судом в задоволенні відповідного клопотання було відмовлено оскільки, відповідно до учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи або у додатку до неї не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи. Поряд з цим поставлені відповідачем питання фактично направлення на з`ясування правової позиції режиму спеціального товарного рибного господарства.

05.05.2026р. за вх. №15584/26 до суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив, згідно якої прокурор вважає що заперечення відповідача є безпідставними, не підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому прокурор вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

За посиланнями прокурор, з відкритих джерел встановлено, що озеро Катлабух - заплавне озеро лиманного типу у низов`ях Дунаю на його лівому березі, на відстані 10 км на північний схід від міста Ізмаїл. Належить до групи Придунайских озер. Довжина озера становить 21 км, ширина - від 1 до 11 км, площа - 50-70 км*, глибина - до 4 метрів (найбільша берегова лінія - у села Утконосівка - 2,22 км, найменша - у села Першотравневе - 1,30 км. Катлабух відділений від річки дамбою та існує у режимі водосховища. Водообмін з Кислицьким гирлом Дунаю регулюється шлюзованим каналом. Південні береги озера низинні, заболочені. Північні береги підняті, місцями обривисті, розсічені балками, місцями їх висота сягає 8-10 м. Між обривом й урізу води є смуга узбережжя шириною 50-500 м. Місцями берег обривається до урізу води. Береги озера Катлабух складені з третинних вапняків (розробляються каменоломнями у селі Ташбунар), прикритих пісками та глинами з гіпсом. Дно озера поступово поглиблюється до центральної частини водоймища. У прибережній частині воно вкрите піском із домішкою глини або гальки, трохи глибше - змуленим піском, а у центральній частині - сірим мулом. З півночі в озеро впадають річки Великий (довжина 48 км) та Малий Катлабуг. Від основної частини озера відходять дві затоки: Ташбунарський на заході та Гасанський на сході, куди впадає річка Єника (довжина - 26 км). Довжина Гасанської затоки - 5 км, Ташбунарської - 4 км. Верхня частина Гасанської затоки зайнята рибоводні ставки. На берегах озера розташований ряд населених пунктів - Багате, Кислиця, Першотравневе, Суворове, Утконосівка. В озері присутня численна водна рослинність. 3 рідкісних видів рослин зустрічається водяний горіх плаваючий (Trapa natans L.). Водиться така риба: сазан, щука, окунь, червонопірка, жерех, карась, лящ та сом. Іноді зустрічаються також язь, рибець, чехоня та бички. Рибоводні ставки використовують для розведення й зариблення озера молоддю товстолобика та білого амура. В озері є багато раків. За оцінками, їхня популяція в деякі роки досягає 15 млн штук.

Прокурор вказує, що земельна ділянка під озером Катлабух є сформованою. Відомості про державну реєстрацію земельної ділянки площею 6617,0463 га з кадастровим номером 5122086900:01:002:2711 (категорія земель: землі водного фонду, вид цільового призначення земельної ділянки: 10.13. Земельні ділянки запасу (Земельні ділянки, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) 05.08.2025 внесено до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, розробленої 05.05.2025 ТОВ «Одеська проектна землевпорядна група».

Розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 21.08.2025р. №806/A-2025 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності.

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки площею 6617,0403 га з кадастровим номером 5122086900:01:002:2711 с Одеська обласна державна адміністрація (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 3206478351220, номер відомостей про речове право 61584274).

Як вказує прокурор, встановлено, що Аграрно-рибогосподарський кооператив «Придунайська нива» здійснює використання озера Катлабух на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації озера Катлабух Ізмаїльського району Одеської області, погодженого 28.09.2018 Управлінням Державного агентства рибного господарства в Одеській області та 17.10.2018 Держрибагентством України (далі - Режим СТРГ).

Режим розроблений Національним університетом біоресурсів і природокористування України (п. 1. Режиму СТРГ).

Місцезнаходження водного об?єкта: озеро Катлабух знаходиться в Ізмаїльському районі Одеської області, відстань до міста Ізмаїл - 15 км. Координати: 45°35'33.77"Пн., 28°57 19.79"Cх.; 45°30'9.00"Пн., 29°3'52.94"Cx.; 45°28 58.42"Пн., 28°56'32.68"Сх. (п. 2.1. Режиму СПР1).

Розміри довжина 21км; середня ширина-3,3 км; в) площа водного дзеркала - 6500 га; г) об?єм - 0,131 км; д) максимальна глибина - 2,5 м; е) середня глибина - 1,7 м (п. 2.2. Режиму СТРГ).

З положень п. 11 п. 11 СТРГ Режиму вбачається, що обсяги вилучення водних біоресурсів складає загальною вагою понад 300 тисяч кілограм.

Термін дії Режиму: від 17.10.2018 до 31.12.2027 (п. 17. Режиму СТРГ).

За посилання прокурором, обставини здійснення Аграрно-рибогосподарським кооперативом «Придунайська нива» рибогосподарської діяльності підтверджується інформацією Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Одеській області (лист від 06.03.2026є 1-3-9/391-26), відповідно до якої на даний час «Режим рибогосподарської експлуатації озера Катлабух Ізмаїльського району Одеської області», погоджений Держрибагентством 17.10.2018 є чинним та АРК «Придунайська нива» здійснює рибогосподарську діяльність.

Прокурор зазначає, що з інформації, наданої Управлінням Державного агентства розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Одеській області, вбачається, що Аграрно-рибогосподарським кооперативом «Придунайська нива» протягом 2018 - 2 місяці 2026 року здійснено вилучення водних біоресурсів у наступних обсягах (т): 2018р.: раки 0, короп (сазан) 1,32, щука 0,006, лящ 35,957, карась 19,01, судак 3,574, рослиноїдні (білий амур, товстолобик) 78,197, краснопірка, плітка, плоскирка 0; 2019р.: раки 0,239, короп (сазан) 6,841, щука 0,438, лящ 35,034, карась 40,109, судак 5,387, рослиноїдні (білий амур, товстолобик) 91,704, краснопірка, плітка, плоскирка 0; 2020р.: раки 0,000, короп (сазан) 9,866, щука 0,7405 лящ 31,133, карась 14,034, судак 3,985, рослиноїдні (білий амур, товстолобик) 180,51, краснопірка, плітка, плоскирка 0,03; 2021р.: раки 0,306, короп (сазан) 9,232, щука 0,32, лящ 31,155, карась 3,542, судак 2,2435, рослиноїдні (білий амур, товстолобик) 193,252, краснопірка, плітка, плоскирка 0; 2022р.: раки 0,393, короп (сазан) 9,854, щука 0,23, лящ 21,339, карась 1,13, судак 2,678, рослиноїдні (білий амур, товстолобик) 199.973, краснопірка, плітка, плоскирка 0; 2023р.: раки 1,691, короп (сазан) 6,756, щука 0,333, лящ 29,898, карась 3,471, судак 7,271, рослиноїдні (білий амур, товстолобик) 111,76, краснопірка, плітка, плоскирка 0; 2024р.: раки 0,000, короп (сазан) 7,519, щука 0,095, лящ 31,368, карась 28,256, судак 8,247, рослиноїдні (білий амур, товстолобик) 159,154, краснопірка, плітка, плоскирка 0,003; 2025р.: раки 0,000, короп (сазан) 7,227, щука 0,685, лящ 29,675, карась 31,591, судак 5,338, рослиноїдні (білий амур, товстолобик) 192,443, краснопірка, плітка, плоскирка 0; станом на 01.03.2026р.: раки 0,000, короп (сазан) 3,392, щука 0,026, лящ 2,706, карась 0,508, судак 0,077, рослиноїдні (білий амур, товстолобик) 5,138, краснопірка, плітка, плоскирка 0,000.

Прокурор вказує, що на підставі Режиму СТРГ Аграрно-рибогосподарським кооперативом «Придунайська нива» здійснюється промисел водних біоресурсів у озері Катлабух. Проте, АРК Аграрно-рибогосподарським кооперативом «Придунайська нива» у встановленому законодавством порядку не отримано будь-яких документів, які надають право на використання земельної ділянки з розташованим на ній водним об?єктом - озером Катлабух:

Відтак, на переконання прокурора, використання АРК «Придунайська нива» земельної ділянки комплексі з розташованим на ній водним об?єктом має бути припиненим, а земельна ділянка з розташованим на ній водним об?єктом підлягають поверненню Державі в особі Одеської обласної державної адміністрації.

Прокурор зазначає, що як встановлено з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у АРК «Придунайська нива» з моменту погодження Режиму СТРГ у 2018 році відсутні будь-які речові права на земельну ділянку з розташованим на ній водним об`єктом - озером Катлабух.

Водночас як наголошує прокурор, Режим СТРГ науково-біологічне обґрунтування рибогосподарської експлуатації не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об`єктами чи землями водного фонду, та не визначають правових підстав користування водним об`єктом. Органи Держрибагентства України не є уповноваженими органами у розумінні ст. 122, 124 Земельного України на розпорядження земельними ділянками з розташованими на них водними об`єктами.

Разом з тим, прокурор відмітив, що, як вбачається з положень Інструкції про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, затвердженої наказом Державного комітету рибного господарства України від 28.01.2008р. № 4 (далі - Інструкція), для погодження Режиму СТРГ від користувача не вимагається надання правовстановлюючих документів на земельну ділянку з розташованим на ній водним об`єктом.

Проте, на твердження прокурора, вказаний підзаконний нормативно-правовий акт не визначає права користування водними об`єктами і землями водного фонду.

Прокурор зазначає, що використання водного об`єкта для рибогосподарської експлуатації, промислового вилову та вирощування риби повинно здійснюватися тільки за наявності права на водний об`єкт (води) разом із розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду.

Положення Інструкції, в свою чергу, не регламентують порядок набуття права користування земельною ділянкою та водним об`єктом. Інструкція є підзаконним нормативно-правовим актом та не підміняє собою відповідні положення Земельного та Водного кодексів України, Закону України «Про оренду землі».

Режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта видається на підставі Інструкції № 4.

Прокурор звертає увагу, що в наказі Державного комітету рибного господарства України від 15.01.2008р. № 4 про її затвердження зазначено, що Інструкція розроблена відповідно до Закону України «Про тваринний світ», постанови Кабінету Міністрів України від 28.09.1996р. № 1192 «Про затвердження Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства».

Водночас, у Законі України «Про тваринний світ» у редакції, чинній на 15.01.2008р., встановлювалося, що рибогосподарські водні об`єкти повинні надаватися у користування (ст.ст. 13, 14, 15, 17, 25, 26 Закону).

Також, прокурор зазнає, що у п. 39 Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1996р. № 1192 (чинного на 15.01.2008р.), вказувалося, що під час здійснення рибництва в режимі спеціального товарного рибного господарства повинно бути забезпечено збереження цінних та рідкісних видів водних живих ресурсів, які раніше перебували у виділеній для рибництва водоймі (її ділянці), додержання встановлених законодавством вимог до охорони і використання водних та інших природних ресурсів, наданих у користування для потреб рибництва.

Усупереч цьому, в Інструкції № 4 норми щодо отримання рибогосподарського водного об`єкта у користування не були закладені, але це не свідчить про відсутність відповідної потреби, адже вона вбачалася з наведених вимог Закону України «Про тваринний світ» і постанови Кабінету Міністрів України від 28.09.1996р. № 1192.

Прокурор зазначає, що з прийняттям Законів України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» та «;Про аквакультуру» жодних змін до Інструкції № 4 не було внесено, хоча відбулася суттєва зміна у правовому регулюванні рибогосподарської галузі.

На думку прокурора, в Інструкції № 4 йдеться саме про штучне відтворення, тобто про діяльність із розведення, вселення, переселення, утримання водних біоресурсів, яка непритаманна для жодного із видів спеціального використання водних біоресурсів, визначених Законом України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів». У цьому Законі лише наведено визначення режиму рибогосподарської експлуатації водного об`єкта - це установлена на відповідний термін сукупність вимог, умов та заходів щодо обсягів робіт з відтворення водних біоресурсів за їх віковими та видовими характеристиками, строків лову, типів і кількості знарядь та засобів лову, обсягів вилучення, регламентації любительського рибальства, ощадливого використання водних біоресурсів рибогосподарського водного об`єкта.

Крім зазначеного, визначення будь-яких інших положень, які б деталізували суть, природу і порядок здійснення цієї діяльності, згаданий Закон не містить.

За посиланнями прокурора, повертаючись до питання діяльності, яка здійснюється на підставі режиму рибогосподарської експлуатації водного об`єкта, прокурор зазначає, що вона за своїм змістом відрізняється від промислового рибальства (вид спеціального використання водних біоресурсів, який передбачає їх вилов), адже крім вилову включає роботи з відновлення біоресурсів (штучного відтворення).

Прокурор зазначає, що встановлений законодавством порядок використання водних об`єктів на умовах оренди спрямований не лише на договірне врегулювання їх експлуатації, а й на наповнення відповідних бюджетів

За таких обставин, прокурор вважає, що режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта не є дозвільним документом, не є підставою для видачі дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їx частинах) і тим більше не може наділяти правом одноосібного використання водних біоресурсів у водному об`єкті та іншими правами щодо цього об`єкта.

Таким чином, прокурор наголошує, що Аграрно-рибогосподарським кооперативом «Придунайська нива» з 2018 року під виглядом Режиму СТРГ безпідставно здійснює використання озера. Катлабух за відсутності жодного правовстановлюючого документа на земельну ділянку та водний об`єкт.

Отже посилаючись на вищенаведені обставини, Перший заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до суду з відповідним позовом за захистом порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Як вбачається із матеріалів справи, на території Ізмаїльського району Одеської області, розташований озеро Катлабух.

Озеро Катлабух - заплавне озеро лиманного типу у низов`ях Дунаю на його лівому березі, на відстані 10 км на північний схід від міста Ізмаїл. Належить до групи Придунайских озер

Судом встановлено, що Аграрно-рибогосподарського кооперативу Придунайська нива було видано Режим рибогосподарської експлуатації озера Катлабух Ізмаїльського району Одеської області, з терміном дії з 17.10.2018р. по 31.10.2027р.

Режим рибогосподарської експлуатації розроблено Українським державним інститутом по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості "Укрриброект" та погоджено Управлінням Державного агентства рибного господарства у Одеській області 20.06.2017р. і Державним агентством рибного господарства України 07.09.2017р.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України, ст. 4 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

При цьому, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Статтею 39 цього ж Закону визначено, що до природних ресурсів загальнодержавного значення належать: а) внутрішні морські води та територіальне море; б) природні ресурси континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони; в) атмосферне повітря; г) підземні води; д) поверхневі води, що знаходяться або використовуються на території більш як однієї області; е) лісові ресурси державного значення; є) природні ресурси в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; ж) дикі тварини, які перебувають у стані природної волі в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, інші об`єкти тваринного світу, на які поширюється дія Закону України "Про тваринний світ" і які перебувають у державній власності, а також об`єкти тваринного світу, що у встановленому законодавством порядку набуті в комунальну або приватну власність і визнані об`єктами загальнодержавного значення; з) корисні копалини, за винятком загальнопоширених.

Законодавством України можуть бути віднесені до природних ресурсів загальнодержавного значення й інші природні ресурси.

До природних ресурсів місцевого значення належать природні ресурси, не віднесені законодавством України до природних ресурсів загальнодержавного значення.

Правові засади регулювання охорони та використання водних ресурсів визначаються у Водному кодексі України, в преамбулі якого зазначено, що усі води (водні об`єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.

Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об`єктами.

В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб виникає необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту.

Водний кодекс України, в комплексі із заходами організаційного, правового, економічного і виховного впливу, сприятиме формуванню водно-екологічного правопорядку і забезпеченню екологічної безпеки населення України, а також більш ефективному, науково обґрунтованому використанню вод та їх охороні від забруднення, засмічення та вичерпання.

В такий спосіб Водний кодекс України по відношенню до системи водного законодавства виступає рамковим та системоутворюючим законом, а його приписи щодо регулювання водних правовідносин у співвідношенні з нормами інших галузей права мають спеціальний характер, що випливає зі змісту його ст. 2, відповідно до якої завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об`єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

Водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом України , Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.

Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу, територій та об`єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об`єктами, регулюються відповідним законодавством України.

Згідно зі ст. 6 Водного кодексу України води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (ч.1 ст. 58 Земельного кодексу України, ст. 4 Водного кодексу України).

Земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться (ч.ч.1,2 ст. 79 Земельного кодексу України).

У ст. 1 Водного кодексу України наведено визначення понять, зокрема:

- водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал (крім каналу на зрошувальних і осушувальних системах), а також водоносний горизонт);

- озеро природна западина суші, заповнена прісними або соленими водами;

- лиман - затоплена водами моря пригирлова частина річкової долини або балки;

- рибогосподарський водний об`єкт - це водний об`єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей;

- рибництво - штучне розведення і відтворення риби та інших водних живих ресурсів.

Усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, крім каналів на зрошувальних і осушувальних системах; інші водні об`єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море (ст. 3 Водного кодексу України).

У ст. 5 Водного кодексу України закріплено, що до водних об`єктів загальнодержавного значення належать: 1) внутрішні морські води, територіальне море, а також акваторії морських портів; 2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; 3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали, крім каналів на зрошувальних і осушувальних системах), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; 4) водні об`єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

Основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб`єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об`єктах України, внутрішніх морських водах і територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі регулюються Законом України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів".

У ст. 1 цього Закону визначено, зокрема, що водні біоресурси (водні біологічні ресурси) - сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини.

Суд зазначає, що з метою забезпечення охорони, раціонального використання окремих видів водних біоресурсів, можуть розроблятися режими для окремих рибогосподарських водних об`єктів (їх частин). Режими затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості.

Режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта - це установлена на відповідний термін сукупність вимог, умов та заходів щодо обсягів робіт з відтворення водних біоресурсів за їх віковими та видовими характеристиками, строків лову, типів і кількості знарядь та засобів лову, обсягів вилучення, регламентації любительського і з спортивного рибальства, ощадливого використання водних біоресурсів рибогосподарського водного об`єкта (його частини) (ст. 1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів").

Нормативно правовим актом, який регламентував порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, була затверджена наказом Державного комітету рибного господарства України від 15.01.2008р. № 4 (втратив чинність на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 09.07.2024р. № 2012) Інструкція про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах (далі Інструкція).

Цією Інструкцією було передбачено, що режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта (далі - Режим) - установлена на відповідний термін сукупність вимог, умов та заходів щодо обсягів робіт з відтворення ВЖР за їх віковими та видовими характеристиками, строків лову, типів і кількості знарядь та засобів лову, обсягів вилучення, регламентації любительського і спортивного рибальства, ощадливого використання туводних видів, виконання якого забезпечує раціональне використання ВЖР рибогосподарського водного об`єкта або його ділянки.

Також, п. 1.3 Інструкції визначено, що рибогосподарські водні об`єкти - озера, річки, моря з лиманами та естуаріями, водосховища, ставки, а також окремі технологічні водойми, які використовуються або можуть використовуватися для розведення, вирощування, відтворення та (або) вилову риби та інших водних живих ресурсів, де господарська діяльність усіх учасників водогосподарського комплексу обмежується в інтересах рибного господарства.

Спеціальне товарне рибне господарство (далі - СТРГ) - суб`єкт господарської діяльності, основною метою якого є підвищення рибопродуктивності рибогосподарського водного об`єкта шляхом штучного відтворення живих ресурсів, а також шляхом збереження та раціонального використання цінних туводних видів водних живих ресурсів (ч. 1.3 Інструкції).

Відповідно до п. 1.1. Інструкції для створення спеціального товарного рибного господарства використовуються рибогосподарські водні об`єкти, заселені широкорозповсюдженими та малоцінними для промислу видами водних живих ресурсів, а також ділянки Чорного та Азовського морів у межах внутрішніх та територіальних вод України, які можуть використовуватись для створення спеціальних товарних рибних господарств з розведення морських безхребетних та водоростей.

Суд зазначає, що згідно з п. 2.1. Інструкції для здійснення штучного розведення, вирощування ВЖР та їх використання користувач подає до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань рибного господарства України: 2.1.1. Заяву (додаток 1), погоджену з територіальним органом рибоохорони, у зоні контролю якого перебуває рибогосподарський водний об`єкт (його ділянка); 2.1.2. Режим (додаток 2), погоджений з територіальним органом рибоохорони та територіальним органом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, у зоні діяльності яких є рибогосподарський водний об`єкт, який розробляється на підставі науково-біологічного обґрунтування; 2.1.3. Науково-біологічне обґрунтування (далі - НБО) щодо рибогосподарського водного об`єкта (його ділянки), на якому створюється СТРГ, повинне містити таку інформацію: - загальна характеристика; - гідрологічний та гідрохімічний режими; - видовий, віковий, розмірно-ваговий склад ВЖР; - обсяги запасів, визначені за даними проведених досліджень; - рибопродуктивність за видами ВЖР; - строки заборони лову (добування) ВЖР; - видовий склад водних рослин, зоопланктону, фітопланктону, бентосу, їх біомаса, ефективність використання кормової бази; - розрахунки обсягів вселення цінних видів ВЖР та проведення рибоводно-меліоративних робіт; - розрахунки обсягів (лімітів) вилову туводних ВЖР та планові показники з вилову видів - вселенців; - наявність чи відсутність видів рослин і тварин, занесених до Червоної книги України, та ендемічних видів; - заходи з недопущення погіршення екологічного стану, а також запобіжні заходи з недопущення зменшення чисельності або знищення цінних та рідкісних видів туводних ВЖР; - регламентація ведення любительського та спортивного рибальства, яка повинна включати виділення ділянок для любительського та спортивного рибальства на умовах загального та спеціального використання ВЖР та не суперечити чинним нормативно-правовим актам у галузі регулювання любительського та спортивного рибальства; - для мідійно-устричних господарств - характеристика технології та технічних засобів для вирощування (носії, спеціалізація, установка); 2.1.4. Карту-схему розташування СТРГ; 2.1.5. Документи (засвідчені у встановленому законодавством порядку копії): - свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності (для фізичної особи); - статут, свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності (для юридичної особи); - при розробці Режиму на водні об`єкти об`ємом більше 1 млн куб.м (водосховища) - ліцензію на право господарської діяльності, пов`язаної з промисловим виловом риби на промислових ділянках рибогосподарських водойм, крім внутрішніх водойм (ставків) господарств.

Науково-біологічне обґрунтування та проект Режиму на замовлення користувача розробляються рибогосподарською науково-дослідною установою, організацією відповідно до погодженої із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань рибного господарства України програми дослідних робіт. Програма дослідних робіт повинна містити методику, за якою проводитимуть дослідження (п. 2.2 Інструкції).

Режим погоджується територіальним органом рибоохорони, у зоні якого здійснюватимуть діяльність, та територіальним органом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України протягом місяця з дня його отримання. Якщо Режим не погоджується, то в місячний термін він надсилається користувачу з мотивованим повідомленням та відправляється на доопрацювання (п. 2.3 Інструкції).

Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань рибного господарства України протягом місяця після отримання розглядаються надіслані користувачем документи і приймається відповідне рішення щодо затвердження Режиму (п. 2.4. Інструкції).

Отже, з наведеного вбачається, що згідно положень Інструкції для погодження Режиму СТРГ від користувача не вимагалось правовстановлюючих документів на земельну ділянку з розташованим на ній водним об?єктом.

Проте вказаний підзаконний нормативно-правовий акт не визначає права користування водними об?єктами і землями водного фонду.

За змістом ч.1 ст. 34 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" суб`єкт рибного господарства (юридична чи фізична особа, яка провадить рибогосподарську діяльність відповідно до законодавства) мають право на користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів на недискримінаційних умовах у встановленому порядку.

Згідно з положеннями ч.ч. ст. 36 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" юридичні та фізичні особи мають право користуватися водними біоресурсами як об`єктами права власності Українського народу відповідно до Конституції України та цього Закону. Надання у користування рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) місцевого значення для провадження рибогосподарської діяльності здійснюється відповідно до закону.

Основні засади пріоритетного розвитку рибного господарства відповідно до ст. 53 зазначеного Закону передбачають, зокрема пріоритетне надання в оренду водних об`єктів (їх частин) з низькою рибопродуктивністю суб`єктам господарювання, які займаються вирощуванням водних біоресурсів.

Комплексний правовий аналіз наведених вище норм свідчить, що законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів, як окремими об`єктами користування. Можливості використання водних біоресурсів без обов`язкового отримання в установленому Земельним кодексом України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), у тому числі і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів, чинним законодавством не передбачена. Таке використання водних біоресурсів є нерозривно пов`язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), у тому числі і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.03.2019р. у справі №923/213/18, від 06.10.2021р. у справі №914/1326/16, від 05.01.2022р. у справі №908/2153/20, від 10.04.2025р. у справі №922/1168/23.

Разом із тим порядок надання земель водного фонду у користування та припинення користування ними встановлюється земельним законодавством (ст. 85 Водного кодексу України).

Статтею 51 Водного кодексу України передбачено, що у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні об`єкти, що: використовуються для питних потреб; розташовані в межах територій та об`єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

Водні об`єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об`єктом поширюється на такий водний об`єкт.

Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Водні об`єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом.

Типовий договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом затверджується Кабінетом Міністрів України.

Умови використання водних об`єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди визначаються у договорі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом.

Методика визначення розміру плати за надані в оренду водні об`єкти затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

За користування водним об`єктом орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату за водний об`єкт та орендну плату за земельну ділянку під таким водним об`єктом.

У договорі оренди водного об`єкта визначаються зобов`язання щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об`єкта, експлуатації водосховищ та ставків відповідно до встановлених для них центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства, режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами.

Передача орендарем права на оренду водного об`єкта іншим суб`єктам господарювання забороняється.

Орендарі, яким водний об`єкт надано в користування на умовах оренди, зобов`язані надавати іншим водокористувачам можливість здійснювати спеціальне водокористування в порядку, встановленому цим Кодексом, крім випадків, якщо таке спеціальне водокористування унеможливлює використання орендарем водного об`єкта для потреб, визначених у договорі оренди. Водокористувачі, яким видано дозвіл на спеціальне водокористування, мають право скидати зворотні води в орендовані водні об`єкти за умови, що при цьому не перевищуються нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.

Користування водними об`єктами, наданими в оренду, здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу, Земельного кодексу України та інших законодавчих актів України.

Надання частин рибогосподарських водних об`єктів, рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України в користування для цілей аквакультури регулюються Законом України "Про аквакультуру".

Водночас, ст. 59 Земельного кодексу України передбачено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування:

а) державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо;

б) державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об`єктами портової інфраструктури;

в) державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям для ведення аквакультури;

г) військовим частинам Державної прикордонної служби України у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і внутрішнього водного транспорту в порядку, встановленому законом.

Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

Системний аналіз зазначених норм в контексті здійснення рибогосподарської діяльності дозволяє дійти висновку про те, що земельні ділянки водного фонду можуть надаватися та, відповідно, використовуватись для рибогосподарських потреб:

1) на праві власності громадянами та юридичними особами-власниками переданих їм замкнених природних водойм загальною площею до 3 гектарів або створених ними штучних рибогосподарських водойм;

2) на праві постійного користування державними водогосподарськими організаціями або державними рибогосподарськими підприємствами, установами і організаціями для ведення аквакультури;

3) на умовах оренди громадянами та юридичними особами земельними ділянками прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озер, водосховищ, інших водойм для рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури);

4) за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами для рибальства громадянами та юридичним особами.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 10.04.2025р. у справі №922/1168/23.

Суд зазначає, що як вбачається із матеріалів справи відповідач не є ані власником земельної ділянки водного фонду, ані державною водогосподарською організацією або державним рибогосподарським підприємством, установою, організацією, отже, відповідно до положень ст. 59 Земельного кодексу України, використання нею земельної ділянки водного фонду можливе виключно або на умовах оренди водного об`єкта, прибережної захисної смуги тощо для ведення рибництва (аквакультури) або за погодженням власників або користувачів земельних ділянок для здійснення рибальства.

Разом з тим, відповідач стверджує про правомірність користування спірним водним об`єктом, оскільки має документи, отримані відповідно до Інструкції про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, затвердженої наказом Державного комітету рибного господарства України від 15.01.2008р. № 4, а саме: Режим СТРГ.

Поряд з цим суд зазначає, що вказані підзаконні нормативно-правові акти не визначають права користування водними об`єктами і землями водного фонду та не можуть замінювати собою норми Водного та Земельного кодексів України.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Суд зазначає, водні об`єкти мають передаватись в користування суб`єктам господарювання на підставі рішення уповноваженого органу на платній основі або інших умовах. Порядок їх експлуатації визначається уповноваженими органами з дотриманням принципу раціонального використання, охорони вод та відтворення водних ресурсів.

Ні Режим рибогосподарської експлуатації та науково - біологічне обґрунтування рибогосподарської експлуатації, ні, навіть, ліцензія на промисловий вилов риби чи Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об`єктами чи землями водного фонду, та не визначають правових підстав користування водним об`єктом.

Схожа за змістом позиція міститься у постановах Верховного суду від 21.03.2019р. у справі №923/213/18, від 16.06.2021р. у справі 912/1941/20, від 06.10.2021р. у справі 914/1326/16, від 10.04.2025р. у справі №922/1168/23.

На підставі наведеного вище, беручи до уваги всю сукупність встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що позовна вимога заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації (65026, м. Одеса, проспект Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 0022585) у користування та розпорядженні майном шляхом припинення використання Аграрно-рибогосподарським кооперативом Придунайська нива озера Катлабух площею 6500га, розташованого на території Ізмаїльського району Одеської області, разом із земельною ділянкою під ним для цілей спеціального використання водних біоресурсів в Режимі рибогосподарської експлуатації підлягає задоволенню.

Щодо належного способу захисту, суд зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі № 653/1096/16-ц зроблено висновок про те, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (ч.2 ст. 152 Земельного кодексу України). Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 Цивільного кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово висловлювалась про те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам Земельного кодексу України є неможливим.

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного кодексу України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018р. у справі № 504/2864/13-ц, від 04.07.2018р. у справі № 653/1096/16-ц, від 12.06.2019р. у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019р. у справі № 487/10132/14-ц, від 07.04.2020о. у справі № 372/1684/14-ц).

У постанові Верховного Суду від 20.10.2020р. у справі № 910/13356/17 суд зробив висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Суд зазначає, що фактичне використання (зайняття) відповідачем водного об`єкта всупереч вимог законодавства, розглядається як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави, оскільки озеро Катлабух використовується в порушення приписів ст. 51 Водного кодексу України, ст. 59, 124 Земельного кодексу України.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позовна вимога про усунення перешкоди власнику Державі в особі в особі Одеської обласної державної адміністрації у користування та розпорядженні майном шляхом зобов`язання Аграрно-рибогосподарського кооперативу Придунайська нива повернути Державі в особі Одеської обласної державної адміністрації озера Катлабух площею 6500га, яке заходиться на території Ізмаїльського району Одеської області, разом із земельною ділянкою під ним, відповідає критерію належності способу захисту порушеного права та підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Інші посилання та заперечення відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

Суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, судові витраті по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Позов Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Італійська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації (65026, м. Одеса, проспект Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 0022585) до Аграрно-рибогосподарського кооперативу Придунайська нива (68655, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кислиця, вул. Шкільна, 121г, код ЄДРПОУ 03889238) - задовольнити повністю.

2. Усунути перешкоди власнику Державі в особі Одеської обласної державної адміністрації (65026, м. Одеса, проспект Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 0022585) у користування та розпорядженні майном шляхом припинення використання Аграрно-рибогосподарським кооперативом Придунайська нива (68655, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кислиця, вул. Шкільна, 121г, код ЄДРПОУ 03889238) озера Катлабух площею 6500га, розташованого на території Ізмаїльського району Одеської області, разом із земельною ділянкою під ним для цілей спеціального використання водних біоресурсів в Режимі рибогосподарської експлуатації.

3. Усунути перешкоди власнику Державі в особі Одеської обласної державної адміністрації (65026, м. Одеса, проспект Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 0022585) у користування та розпорядженні майном шляхом зобов`язання Аграрно-рибогосподарського кооперативу Придунайська нива (68655, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кислиця, вул. Шкільна, 121г, код ЄДРПОУ 03889238) повернути Державі в особі Одеської обласної державної адміністрації (65026, м. Одеса, проспект Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 0022585) озера Катлабух площею 6500га, яке заходиться на території Ізмаїльського району Одеської області, разом із земельною ділянкою під ним

4. Стягнути з Аграрно-рибогосподарського кооперативу Придунайська нива (68655, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кислиця, вул. Шкільна, 121г, код ЄДРПОУ 03889238) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Італійська (Пушкінська) ЄДРПОУ 03528552) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 6 656 (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість)грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02 липня 2026 р.

Суддя К.Ф. Погребна