Рішення № 137884660, 22.06.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" червня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1219/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Драганової А.І. розглянувши справу №916/1219/22

за позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса. вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691)

до відповідачів 1) Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ АЙЛЕНД (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 28, код ЄДРПОУ 24531133); 2) Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 45839467, 65011, м. Одеса, вул. Успенська, 83/85)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, скасування містобудівних умов та обмежень, зобов`язання привести земельну ділянку до попереднього стану

Представники сторін:

Від прокуратури: Черніговська О.С. посвідчення;

Від позивача: Явченко Д.В. самопредставництво;

Від відповідачів: 1. Воронков В.О. ордер;

2. Буцан С.В. самопредставництво;

Від третьої особи: Паньков В.В. ордер;

Представники при проголошенні скороченого рішення:

Від прокуратури: Черніговська О.С. посвідчення;

Від позивача: Явченко Д.В. самопредставництво;

Від відповідачів: 1. Воронков В.О. ордер;

2. Буцан С.В. самопредставництво;

Від третьої особи: не з`явився;

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ТОВ «КОМПАНІЯ АЙЛЕНД», Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Махортовим І.О. від 29.03.2019 № 4621436, яким зареєстровано право власності ТОВ «КОМПАНІЯ АЙЛЕНД» на нежитлову будівлю, загальною площею 637, 8 кв. м по вул. Ланжеронівській, 28 у м. Одесі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1798467651101); припинення право власності ТОВ «КОМПАНІЯ АЙЛЕНД» на нежитлову будівлю, загальною площею 637, 8 кв. м по вул. Ланжеронівській, 28 у м. Одесі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1798467651101); зобов`язання ТОВ «КОМПАНІЯ АЙЛЕНД» привести земельну ділянку по вул. Ланжеронівській, 28 у м. Одесі до попереднього стану шляхом перебудови самочинно реконструйованого домоволодіння у відповідність до технічного паспорту виготовленого КП «ОМБТІ та РОН» від 21.10.2000 бн щодо вказаного домоволодіння та скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція внутрішньодворової лівоворотньої нежитлової будівлі, яка складається з приміщень підвалу та першого поверху, за адресою: м. Одеса, Приморський район, вул. Ланжеронівська, 28, без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів в плані, з улаштуванням додаткових приміщень, зі зміною висотних відміток флігелю, конфігурації та ухилу покрівлі, з пристосуванням її під багатоквартирний житловий будинок» від 23.04.2019 № 01-06/74.

Крім того, разом з позовною заявою прокурором було подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій прокурор просить суд вжити заходи забезпечення шляхом: накладення арешту на нежитлову будівлю загальною площею 637, 8 кв. м, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 28 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1798467651101); заборони ТОВ «КОМПАНІЯ АЙЛЕНД» та будь - яким суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь - які реєстраційні дії та дії щодо відчуження нерухомого майна, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 28 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1798467651101); заборони ТОВ «КОМПАНІЯ АЙЛЕНД» та будь-яким іншим юридичним або фізичним особам здійснювати будь-які будівельні роботи за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 28, до набрання законної сили судовим рішенням поданій господарській справі.

Ухвалою суду від 22.06.2022 у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову відмовлено. Поряд з цим, в подальшому, Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.08.2022р. ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.06.2022 у справі № 916/1219/22 скасовано, заяву Заступника керівника Одеської обласної прокуратури про забезпечення позову (вх. № 2-443/22 від 20.06.2022) задовольнлено. Накладено арешт на нежитлову будівлю загальною площею 637,8 кв.м., яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 28 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1798467651101), заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Айленд» та будь - яким суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії та дії щодо відчуження нерухомого майна, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 28 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1798467651101), заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Айленд» (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 28; код ЄДРПОУ: 24531133) та будь-яким іншим юридичним або фізичним особам здійснювати будь-які будівельні роботи за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 28, до набрання законної сили судовим рішенням у даній господарській справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.06.2022р. провадження по справі №916/1219/22 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

04.10.2022 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання, в якому останній просить суд призначити у справі №916/1219/22 судову будівельно-технічну експертизу та на вирішення експерта поставити такі питання:

- Чи містить нежитлова будівля по вул. Ланжеронівській, 28 у м. Одесі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1798467651101) ознаки здійснення будівельних робіт з самочинного будівництва (реконструкції) об`єкта нерухомості , проведені в період між технічною інвентаризацією об`єкта нерухомості відображеної в технічному паспорті КП «ОМБТІ та РОН» від 21.10.2000р. та технічною інвентаризацією об`єкта нерухомості відображеної в технічному паспорті ТОВ «Пром-строй ЛТД» від 25.03.2019р.? Якщо так, визначити термін часу протягом якого здійснювались такі будівельні роботи, склад таких робіт та відповісти на питання: чи було збільшено внаслідок проведення таких робіт площу першого поверху нежитлової будівлі по вул. Ланжеронівській, 28 у м. Одесі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1798467651101)?

Проведення експертизи просив суд доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертизи Міністерства юстиції України.

Ухвалою суду від 30.01.2023р. по справі №916/1219/22 було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експерта поставити наступне питання:

3.1 Чи містить нежитлова будівля по вул. Ланжеронівській, 28 у м. Одесі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1798467651101) ознаки здійснення будівельних робіт з самочинного будівництва (реконструкції) об`єкта нерухомості , проведені в період між технічною інвентаризацією об`єкта нерухомості відображеної в технічному паспорті КП ОМБТІ та РОН від 21.10.2000р. та технічною інвентаризацією об`єкта нерухомості відображеної в технічному паспорті ТОВ Пром-строй ЛТД від 25.03.2019р.? Якщо так, визначити термін часу протягом якого здійснювались такі будівельні роботи, склад таких робіт та відповісти на питання: чи було збільшено внаслідок проведення таких робіт площу першого поверху нежитлової будівлі по вул. Ланжеронівській, 28 у м. Одесі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1798467651101)?

3.2 Чи змінена конфігурація приміщень підвалу та першого поверху нежитлової будівлі по вул. Ланжеронівській, 28 у м. Одесі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1798467651101) відображена технічному паспорті КП ОМБТІ та РОН від 21.10.2000р. у порівнянні з технічним паспортом, виготовленим ТОВ Пром-строй ЛТД від 25.03.2019р.? Якщо так, то за рахунок чого відбулось зміна конфігурації вказаного приміщення та яка різниця у лінійних розмірах та площах зазначеного приміщення?

3.3 Чи відповідає об`єкт нерухомого майна та його складові частини (приміщення) розташований по вул. Ланжеронівській, 28 у м. Одесі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 179846765110) технічному паспорту, виготовленому ТОВ Пром-строй ЛТД від 25.03.2019р. та який було надано під час проведення державної реєстрації права власності? Якщо не відповідає, то в якій частині та за рахунок яких земель змінено розміри першого поверху відповідно до технічного паспорта, виготовленого ТОВ Пром-строй ЛТД від 25.03.2019р.?

Провадження у справі № 916/1219/22 зупинено, матеріали справи направлено судовим експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.04.2023р. провадження по справі було поновлення із призначення до розгляду клопотання судового експерта та запропоновано сторонам надати до суду витребуванні експертом документи.

Ухвалою суду від 09.05.2023р. клопотання судового експерта про надання додаткової документації, необхідної для виконання експертизи було задоволено частково. Погоджено строк виконання експертизи у IV кварталі 2023 року; залучено до матеріалів справи докази оплати судової будівельно-технічної експертизи, а саме: копію платіжної інструкції №0.0.2985149028.1 від 08.05.2023р., залучено до матеріалів справи копію клопотання ТОВ «Компанія Айленд» від 30.11.2022р.; копію технічного паспорту, виготовленого ТОВ «Пром-строй ЛТД» станом на 25.03.2019р.; матеріали справи №916/1219/22 направлено до експертної установи - Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для продовження проведення експертного дослідження за наявними матеріалами; провадження у справі №916/1219/22 зупинено.

12.12.2023р. за вх. №44633/23 до суду від Одеського науково- дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов лист вих. № 23-1317 від 06.12.2023р.. Відповідно до вказаного листа було надано клопотання судового експерта Ситник О. про забезпечення 16.01.2024р. прибуття експерта та надання безперешкодного доступу до об`єкта дослідження, яке необхідне для виконання експертизи.

12.02.2024р. за вх. №5581/24 до суду від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України разом зі супровідним листом були повернуті матеріали господарської справи №916/1219/22.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.02.2024р. провадження по справі було поновлення із призначення до розгляду клопотання судового експерта в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 19.02.2024р. клопотання судового експерта за вх. №5581/24 від 12.02.2024р. про надання безперешкодного доступу до об`єкту дослідження було задоволено. Зобов`язано відповідача по справі забезпечити прибуття та надати судовому експерту 26.02.2024р. о 10:00 безперешкодний доступу до об`єкта дослідження, за адресою м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 28; матеріали справи №916/1219/22 направлено до експертної установи - Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз для продовження проведення експертного дослідження за наявними матеріалами; провадження у справі №916/1219/22 зупинено.

01.04.2024р. за вх. №13372/24 до суду від Одеського науково- дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов лист вих. № 23-1317 від 27.03.2024р.. Відповідно до вказаного листа було надано клопотання судового експерта Ситник О. про забезпечення 18.04.2024р. о 10:00 прибуття експерта та надання безперешкодного доступу до об`єкта дослідження, яке необхідне для виконання експертизи. Крім того у відповідному клопотанні, експерт просить виконати роботи по розчищенню території обстеження від сміття та рослинності та відкопування існуючих фундаментів і конструкцій обстеження будівлі.

Ухвалою суду від 02.04.2024р. провадження по справі було поновлено із призначенням клопотання судового експерта до розгляду в засіданні суду.

Ухвалою суду від 09.04.2024р. клопотання судового експерта за №13372/24 від 01.04.2024р. про надання безперешкодного доступу до об`єкту дослідження було задоволено. Зобов`язано відповідача по справі забезпечити прибуття та надати судовому експерту 18.04.2024р. о 10:00 безперешкодний доступу до об`єкта дослідження, за адресою м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 28; матеріали справи №916/1219/22 направлено до експертної установи - Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз для продовження проведення експертного дослідження за наявними матеріалами; провадження у справі №916/1219/22 зупинено.

02.05.2024р. за вх. №17852/24 до суду від Одеського науково- дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов лист вих. № 23-1317 від 22.04.2024р.. Відповідно до вказаного листа було надано клопотання судового експерта Ситник О. про забезпечення 20.05.2024р. о 10:00 прибуття експерта та надання безперешкодного доступу до об`єкта дослідження, яке необхідне для виконання експертизи.

Ухвалою суду від 06.05.2024р. провадження по справі було поновлено із призначенням клопотання судового експерта до розгляду в засіданні суду.

Ухвалою суду від 15.05.2024р. клопотання судового експерта за №17852/24 від 02.05.2024р. про надання безперешкодного доступу до об`єкту дослідження було задоволено. Зобов`язано відповідача по справі забезпечити прибуття та надати судовому експерту 20.05.2024р. о 10:00 безперешкодний доступу до об`єкта дослідження, за адресою м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 28; матеріали справи №916/1219/22 направлено до експертної установи - Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз для продовження проведення експертного дослідження за наявними матеріалами; провадження у справі №916/1219/22 зупинено.

05.06.2024р. за вх. №22354/24 до суду від Одеського науково- дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов лист вих. № 23-1317 від 28.05.2024р.. Відповідно до вказаного листа було надано клопотання судового експерта Ситник О. про забезпечення 18.07.2024р. о 10:00 прибуття експерта та надання безперешкодного доступу до об`єкта дослідження, яке необхідне для виконання експертизи.

Ухвалою суду від 06.06.2024р. провадження по справі було поновлено із призначенням клопотання судового експерта до розгляду в засіданні суду.

Ухвалою суду від 19.06.2024р. клопотання судового експерта за №22354/24 від 05.06.2024р. про надання безперешкодного доступу до об`єкту дослідження було задоволено. Зобов`язано відповідача по справі забезпечити прибуття та надати судовому експерту 18.07.2024р. о 10:00 безперешкодний доступу до об`єкта дослідження, за адресою м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 28; матеріали справи №916/1219/22 направлено до експертної установи - Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз для продовження проведення експертного дослідження за наявними матеріалами; провадження у справі №916/1219/22 зупинено.

20.06.2025 за вх.№19600/25 до суду від Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради надійшла заява про заміну сторони її правонаступником, згідно якої останній просить суд замінити відповідача по справі, Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради на його правонаступника Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради.

19.09.2025р. до суду від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України разом зі супровідним листом надійшов Висновок експерта №23-1317 від 25.08.2025р. та матеріали господарської справи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.09.2025р. провадження по справі було поновлено із призначенням до розгляду в засіданні суду.

Ухвалою суду від 27.10.2025р. клопотання Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 20.06.2025р. за вх.№19600/25 було задоволено, змінено відповідача Департамента архітектури та містобудування Одеської міської ради на його правонаступника - Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради.

Під час перебування справи в експертній установі, 04.04.2024р. за вх. №13998/24 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, згідно якої заявник просить суд залучити її до участі у справі №916/1219/22 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. Крім того, 11.09.2024р. за вх. №33086/24 та 15.10.2025 за вх. №32412/25 до суду від ОСОБА_1 надійшли доповнення до заява про залучення до участі у справі третьої особи, згідно яких остання просить розгляд заява від 04.04.2025р. здійснювати з урахуванням поданих доповнень.

Ухвалою суду від 27.10.2025р. заяву ОСОБА_1 від 04.04.2024р. за вх.№13998/24 про залучення її до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, з урахуванням доповнень від 11.09.2024р. за вх. №33086/24 та від 15.10.2025р. за вх. №32412/25 було задоволено. Залучено до участі у справі, в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 .

014.12.2025р. за вх. 38110/25 та 26.01.2026р. за вх№2648/26 до суду від третьої особи надійшли клопотання про виклик судового експерта в судове засіданні. Судом в задоволенні відповідних клопотань було відмовлено з огляду на їх необґрунтованість.

01.12.2025р. за вх. №38111/25 до суду від третьої особи надійшло клопотання про призначення огляду доказів за їх місцезнаходженням. Судом з урахування наявного в матеріалах справи експертного висновку та відсутності належного обґрунтування щодо необхідності проведення огляду доказів за їх місцезнаходженням в задоволенні відповідного клопотання було відмовлено.

01.12.2025р. з вх. №38112/25 до суду від третьої особи надійшло клопотання про признання повторної експертизи. Судом в задоволенні відповідного клопотання було відмовлено з огляду на наступне.

Згідно частини першої статті 107 ГПК України за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.

Поряд з цим в своєму клопотанні третя особа не наводить жодного належного доказу на підтвердження сумнівів у правильності висновку експерта.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.03.2026р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

18.07.2022р. за вх. №13527/22 до суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останній позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованими, безпідставними у зв`язку з чим в задоволенні позову просить суд відмовити повністю.

01.09.2022р. за вх. №18075/22 до суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив, згідно якої прокурор вважає що заперечення відповідача 2 є безпідставними, не підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

29.09.2022р. за вх. №21176/22 до суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останній позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованими, безпідставними у зв`язку з чим в задоволенні позову просить суд відмовити повністю.

17.10.2022р. за вх. №22905/22 до суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив, згідно якої прокурор вважає що заперечення відповідача 1 є безпідставними, не підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

09.10.2025р. за вх. №31510/25 до суду від відповідача 1 надійшли письмові пояснення по справі з урахування висновків експертизи, згідно яких відповідач вказує що висновок експерта складений за результатами проведення судової експертизи, підтверджує відсутність проведення реконструкції об`єкту нерухомого майна.

10.10.2025р. за вх. №31639/25 до суду від прокуратури надійшли письмові пояснення по справі з урахування висновків експертизи, згідно яких прокурор просить суд враховувати зазначений висновок будівельно-технічної експертизи, у частині встановлення у відповіді на 2 питання зазначеної експертизи відповідно до технічного паспорту, виготовленого ТОВ «Пром-строй ЛТД» станом на 25.03.2019, фактичної зміни конфігурації приміщень підвалу та першого поверху, збільшення загальної площі будівлі на 2,8 кв. м (з 635 кв. м до 637,8 кв. м), зменшення загальної площі підвальних приміщень на 53,2 кв. м (з 132,2 кв. м до 79 кв. м) та збільшення загальної площі приміщень першого поверху на 56 кв. м (з 502,8 кв. м до 558,8 кв. м).

28.11.2025р. за вх. 38063/26 від прокуратури надійшли додаткові пояснення, згідно яких прокурором зазначено, що неможливість визначити фактичний склад приміщень, їх лінійні розміри, площі приміщень, площу і об`єм будівлі в цілому та порівняти їх з даними технічного паспорта, свідчить про порушення ТОВ «Пром-строй ЛТД» вимог Інструкції «Про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна», затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001 (в редакції яка діяла на час виготовлення технічного паспорту від 25.03.2019), що є додатковою підставою необхідності задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи надав до суд пояснення по суті спору в заявах від 01.12.2025р. за вх. №38111/25 та від 01.12.2025р. з вх. №38112/25.

Судом в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

За посиланнями прокурор, Одеською обласною прокуратурою встановлено, що рішенням державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Махортовим І.O. від 29.03.2019 № 4621436 зареєстровано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АЙЛЕНД» на нежитлову будівлю, загальною площею 637, 8 кв. м по вул. Ланжеронівській, 28 у м. Одесі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1798467651101), яке як вважає прокурор є незаконним та підлягає скасуванню.

Так прокурор вказує, що на підставі договору купівлі-продажу представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради видано свідоцтво від 30.11.2000 №010845 про право власності ТОВ «КОМПАНІЯ АЙЛЕНД» на 33/100 частини домоволодіння, загальною площею 635 кв. м, за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 28.

Відповідно до вказаного свідоцтва та технічного паспорта від 21.10.2000 бн, виготовленого КП «ОМБТІ та РОН», 33/100 частини домоволодіння складаються з нежитлової внутрішньо дворової будівлі, загальною площею 635 кв. м, до якої входять: підвальні приміщення, загальною площею 132,2 кв. м, зазначені на плані коридори - 1, 5, підвал - 2, 3, 4, та приміщення першого поверху, загальною площею 502,8 кв. м, зазначені на плані коридори 1, 9, нежитлові приміщення - 2, 3, 4, 5, 6, 7, сходинкова клітина - 8.

У подальшому, як вказує прокурор, на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АЙЛЕНД», Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМ-СТРОЙ ЛТД» розроблено висновок від 25.03.2019 №191111 щодо технічної можливості виділу об`єкту нерухомого майна та технічний паспорт від 25.03.2019 бн. В якому зазначено, що новоутворений об`єкт нерухомого майна за адресою: м. Одеса, вул. Ланеронівська, 28, створено шляхом поділу без проведення будівельних робіт, останній не є реконструкцією та не є самочинним.

Як зазначає прокурор, на підставі висновку Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМ-СТРОЙ ЛТД» від 25.03.2019 №191111, технічного паспорту від 25.03.2019 бн, розробленого Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМ-СТРОЙ ЛТД», та свідоцтвом про право власності від 30.11.2000 №010043, виданого представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, державним реєстратором КП «Агенція державної реєстрації» Махортовим І.O. прийнято рішення від 29.03.2019 №4621436 про реєстрацію права власності вже на 1/1 частину нежитлової будівлі, загальною площею 637, 8 кв. м, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 28, за ТОВ «КОМПАНІЯ АЙЛЕНД» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1798467651101).

Поряд з цим, як вказує прокурор відповідно висновку Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМ-СТРОЙ ЛТД» від 25.03.2019 №191111 щодо технічної можливості виділу об`єкту нерухомого майна та технічного паспорта від 25.03.2019 бн загальна площа нежитлової будівлі за вказаною адресою збільшилась та становить 637,8 кв. м. При цьому, підвальні приміщення, загальною площею 79 кв. м, зазначені у плані коридор - 1, підсобні - 2, 3, та приміщення першого поверху, загальною площею 558,8 кв. м, зазначені у плані коридори - 1, 9, основні - 2, 3, 4, 5, 6, 7, сходи - 8.

Прокурор, звертає увагу, що у порівнянні технічного паспорта, виготовленого Комунальним підприємством «ОМБТІ та РОН», від 21.10.2000 з технічним паспортом, виготовленим Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМ-СТРОИ ЛТД», від 25.03.2019, встановлено, що фактично змінено конфігурацію приміщень підвалу та першого поверху, збільшено загальну площу будівлі на 2,8 кв. м (з 635 кв. м до 637,8 кв. м), зменшено загальну площу підвальних приміщень на 53,2 кв. м (з 132,2 кв. м до 79 кв. м) та збільшено загальну площу приміщень першого поверху на 56 кв. м (3 502,8 кв. м до 558,8 кв. м).

На переконання прокурора, очевидним є, що збільшення площі першого поверху під час проведення державної реєстрації права власності на зазначений об`єкт нерухомості не могло відбутись внаслідок створення шляхом поділу об`єкта нерухомості без проведення будівельних робіт, що в свою чергу свідчить, що зміна основних техніко-економічних показників об`єкта нерухомого майна здійснена фактично шляхом проведення його реконструкції, в результаті якої загальну площу об`єкта збільшено, змінилась конфігурація, площа приміщень підвалу та першого поверху.

Прокурор з посиланнями на положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вказує, що державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Махортов I.O. прийняв рішення від 29.03.2019 №4621436, яким зареєстровано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АЙЛЕНД» на нежитлову будівлю, загальною площею 637,8 кв. м по вул. Ланжеронівській, 28 у м. Одесі, у якій змінилась конфігурація, площа приміщень підвалу та першого поверху, яка фактично є реконструйованим об`єктом, не встановивши відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, та за відсутності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

При цьому, як зазначає прокурор, встановлено, що в Реєстрі будівельної діяльності відсутня інформація щодо реєстрації документів дозвільного/декларативного характеру на об`єкт будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 28, що підтверджується листом управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 08.04.2021 № 01-6/164р.

Прокурор звертає увагу, що в результаті державної реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АЙЛЕНД» зареєстровано право власності на нежитлову будівлю за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 28, із площею першого поверху на 56 кв. м більше, ніж вказано у технічному паспорті та свідоцтві про право власності від 30.11.2000 №010845.

Прокурор наголошує, що в результаті прийняття державними реєстраторами вищевказаного незаконного рішення на підставі документів, що не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, з комунальної власності територіальної громади м. Одеси вибула земельна ділянка, площею 56 кв. м.

За посиланнями прокурора, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АЙЛЕНД» право власності та інше речове право на земельну ділянку за вказаною адресою не зареєстровано.

Також, як зазначає прокурор відповідна земельна ділянка у власність або користування ТОВ «КОМПАНІЯ АЙЛЕНД» не передавалась, рішень щодо її передачі у власність або користування Одеською міською радою не приймались, зазначене підтверджується листами Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 22.04.2021 № 01-19/627 та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 24.03.2021 №10-15-0.82-2119/2-21.

Таким чином, земельна ділянка по вул. Ланжеронівська, 28 у м. Одесі, на якій розташована спірна нежитлова будівля, перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради, яка відповідно до ч. 1 ст. 142 Конституції України, п. «б» ч. 1 ст. 80, ст. 83 Земельного Кодексу України, ст. 60 Закону України «Про місцеве" самоврядування в Україні наділена повноваженнями власника цієї земельної ділянки, в тому числі щодо захисту прав територіальної громади на неї.

Прокурор зазначає, що порушення інтересів держави полягає у незаконній реєстрації за відповідачем права власності на об`єкт нерухомого майна, внаслідок якої з власності територіальної громади міста фактично незаконно вибула земельна ділянка, орієнтовною площею 56 кв. м, чим порушено інтереси позивача.

За посиланнями прокурора, спірним рішенням державного реєстратора, на підставі якого за відповідачем зареєстровано права власності на об`єкт нерухомості по вул. Ланжеронівська, 28, у м. Одесі, порушено право власності територіальної громади міста на земельну ділянку.

Отже, як вважає прокурор враховуючи, що ТОВ «КОМПАНІЯ АЙЛЕНД» фактично змінено конфігурацію, геометричні розміри фундаментів та площу приміщень першого поверху будівлі вул. Ланжеронівська, 28 у м. Одесі за рахунок земельної ділянки територіальної громади, що не була відведена для цієї мети та за відсутності відповідної дозвільної документації, то вказаний об`єкт нерухомості у розумінні ст. 376 ЦК України є об`єктом самочинного будівництва, який підлягає перебудові до стану, який існував до реконструкції, а земельна ділянка - приведенню до попереднього стану.

Крім того прокурор зазначає, що Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради замовнику Товариству з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АЙЛЕНД» видано містобудівні умови та обмеження для проєктування об`єкта будівництва «Реконструкція внутрішньодворової лівоворотньої нежитлової будівлі, яка складається з приміщень підвалу та першого поверху, за адресою: м. Одеса, Приморський район, вул. Ланжеронівська, 28, без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів в плані, з улаштуванням додаткових приміщень, зі зміною висотних відміток флігелю, конфігурації та ухилу покрівлі, з пристосуванням її під багатоквартирний житловий будинок» від 23.04.2019 №01-06/74.

Вказані містобудівні умови, як вказує прокурор видані на підставі вищезазначених спірних документів, зокрема, на підставі проведеної реєстрації права власності та технічного паспорта від 25.03.2019, який розроблений ТОВ «ПРОМ-СТРОЙ ЛТД» та у якому безпідставно вказано площу забудови 787,2 кв. м, оскільки загальна площа приміщень першого поверху відповідно до технічного паспорта від 21.10.2000 становить 502,8 кв. м.

На переконання прокурора, зазначені обставини свідчать про наміри забудовника провести будівельні роботи із збільшенням площі приміщень першого поверху за рахунок земельної ділянки територіальної громади м. Одеси, яка у власність або користування не-надавалась, у зв`язку з чим видані містобудівні умови та обмеження підлягають скасуванню.

Отже посилаючись на вищенаведені обставини, Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до суду з відповідним позовом за захистом порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України „Про судоустрій і статус суддів є, зокрема, забезпечення гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів кожного.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003р.).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є принцип верховенства права.

Як вказано у Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В силу частини першої статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Реалізуючи визначене право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19), а право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), відтак суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

У справі "Белеш та інші проти Чеської Республіки" Європейський суд з прав людини зауважив, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов`язків.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 04.12.1995 у справі "Белле проти Франції" для того щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, оскільки обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Неналежність або неефективність обраного позивачем способу захисту права є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд повинен встановити на що саме спрямований позов та вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту в обраний позивачем спосіб.

Так, звертаючись з відповідним позовом до суду прокурор вказує, що зазначений позов направлено на захист інтересів територіальної громади, як власника незаконно забудованої земельної ділянки, незаконність вибуття якої стало наслідком зміни основних техніко-економічних показників об`єкта нерухомого майна шляхом проведення його реконструкції, в результаті якої загальну площу об`єкта збільшено, змінилась конфігурація, площа приміщень підвалу та першого поверху.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 6 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55)). Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункти 63, 89), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (пункт 119), від 16 вересня 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.6), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 86)).

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з приписами статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В силу статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до ч. 6 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.

Відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 15.11.2023 року у справі №916/1174/22 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що ст. 376 Цивільного кодексу України розміщена у главі 27 «Право власності на землю (земельну ділянку)», тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на землю.

Так, знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника, істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 року у справі № 916/1608/18).

Відтак, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.

Разом із цим, сам по собі факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду, не слід розглядати як окреме відносно факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду вказала, що права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим ст. 376 Цивільного кодексу України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з`явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження.

Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово нагадувала, що, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

Крім того, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

У певних випадках спосіб захисту імперативно «прив`язаний» до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін «встановлений законом» означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення ч. 1 ст. 5 ГПК України (аналогічне - у частині першій статті 5 ЦПК України) вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту.

Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені ст. 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.

Відповідно ч. 3-5 цієї статті встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного ст. 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Проте, спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто, цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 19.03.2024 року у справі №915/1439/21, застосування вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою, в тому числі визнання недійсними правочинів щодо відчуження майна. Визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів та визнання недійсними договорів купівлі-продажу не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень, спричинених самочинним будівництвом (такі висновки викладено в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.01.2021 року у справі № 442/302/17 та від 02.06.2021 у справі № 509/11/17 відповідно)

Верховний Суд у постанові від 26 лютого 2025 року у справі № 522/18134/20 (провадження № 61-13136св24) зазначив, що належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Отже, з урахуванням наведеного суд доходить висновку, що вимоги про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Махортовим І.О. від 29.03.2019 N 4621436, яким зареєстровано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АЙЛЕНД» на нежитлову будівлю, загальною площею 637,8 кв. м. по вул. Ланжеронівській, 28 у м. Одесі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1798467651101) та припинення права власності ТОВ «КОМПАНІЯ АЙЛЕНД» на нежитлову будівлю, загальною площею 637, 8 кв. м по вул. Ланжеронівській, 28 у м. Одесі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1798467651101) є неналежним способом захисту.

Вказані висновки є застосовними до спірних правовідносин з огляду на предмет та підстави позовних вимог та на твердження позивача про те, що спірний об`єкт має характер самочинного.

Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 904/4339/21, від 05 червня 2024 року у справі № 521/13158/19, від 23 квітня 2024 року у справі № 904/994/22, від 19 березня 2024 року у справі № 915/1439/21, від 21 вересня 2022 року у справі № 461/3490/18, від 27 жовтня 2021 року у справі № 202/7377/16, від 20 січня 2021 року у справі № 442/302/17.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16 (пункт 77), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (пункт 148)).

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні відповідних позовних вимог з підстав неправильності та неефективності обраного позивачем способу захисту.

При цьому, беручи до уваги те, що заявлені прокурором у цій справі позовні вимоги не відповідають належним та ефективним способам захисту, останні, відповідно, не підлягають і розгляду по суті, адже обрання неналежного способу захисту вже є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові.

Даний висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 03.12.2020 у справі №5017/1221/2012 та від 18.05.2022 у справі №914/1191/20.

При цьому, суд зазначає, що відмовляючи у позові через неналежний спосіб захисту суд має утриматися від встановлення фактів та надання правових оцінок, які створять преюдицію для сторін конфлікту у разі звернення з іншим позовом (постанови Верховного Суду від 11.09.2025 у справі №916/4532/24, від 13.06.2024 у справі №924/620/23 та від 07.02.2024 у справі №925/1368/22).

Щодо позовних вимоги про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АЙЛЕНД» привести земельну ділянку по вул. Ланжеронівській, 28 у м. Одесі до попереднього стану шляхом перебудови самочинно реконструйованого домоволодіння у відповідність до технічного паспорту виготовленого КП ОМБТІ та РОН від 21.10.2000 щодо вказаного домоволодіння суд зазначає наступне.

Так, звертаючись з відподвіним позовом до суду прокурор вказує, що у порівнянні технічного паспорта, виготовленого Комунальним підприємством «ОМБТІ та РОН», від 21.10.2000 з технічним паспортом, виготовленим Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМ-СТРОИ ЛТД», від 25.03.2019, встановлено, що фактично змінено конфігурацію приміщень підвалу та першого поверху, збільшено загальну площу будівлі на 2,8 кв. м (з 635 кв. м до 637,8 кв. м), зменшено загальну площу підвальних приміщень на 53,2 кв. м (з 132,2 кв. м до 79 кв. м) та збільшено загальну площу приміщень першого поверху на 56 кв. м (3 502,8 кв. м до 558,8 кв. м), що свідчить про проведення відповідачем 1 незаконної реконструкції.

Судом, з метою дослідження обставин можливого здійснення ТОВ «Компанія Айленд» незаконних будівельних робіт з реконструкції належного йому на праві власності об`єкта нерухомості по вул. Ланжеронівській, 28 у м. Одесі, а також з метою дослідження причин існування розбіжностей у вимірах технічних характеристик нежитлової будівлі по вул. Ланжеронівській, 28 у м. Одесі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1798467651101), за змістом викопіювання з генерального плану м. Одеси по присадибній ділянці №28 по вул. Ласточкіна (на теперішній час вул. Ланжеронівська) у м. Одесі, технічного паспорта КП ОМБТІ та РОН від 21.10.2000р. та технічного паспорта ТОВ Пром-строй ЛТД від 25.03.2019р. ухвалою від 30.01.2022р. було призначено судову будівельно-технічну експертизу.

За змістом ст. 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

За насідком проведеної експертизи, 19.09.2025р. до суду надійшов Висновок експерта №23-1317 від 25.08.2025р.

Так, відповідно до Висновку експерта, останнім встановлено, що нежитлова будівля по вул. Ланжеронівській, 28 у м. Одесі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1798467651101) не містить ознаки здійснення будівельних робіт з самочинного будівництва (реконструкції) об`єкта нерухомості проведених в період між технічною інвентаризацією об`єкта нерухомості відображеної в технічному паспорті КП «ОМБТІ та РОП», від 21.10.2000р. та технічною інвентаризацією об`єкта нерухомості відображеної в технічному паспорті ТОВ «Пром-строй ЛТД» від 25.03.2019р.

При цьому в мотивувальній частині Висновку експерта, зокрема зазначено, що при натурному обстежені було встановлено, що наземна частина нежитлової будівлі розташованої за адресою м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 28, майже повністю відсутня, а зберіглася, в основному, її підземна частина. Дах будівлі, перекриття першого поверху, перегородки, оздоблення приміщень, заповнення прорізів першого поверху - відсутні. Зовнішні стіни з черепашника збереглись частково. Товщина зовнішніх стін становить від 400 до 800мм. Перекриття підвалу залізобетонне, зовнішні стіни з бутового каменю, перегородки з керамічної цегли. Відсутні комунікації. Переважна більшість конструктивних елементів нежитлової будівлі, за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 28, відсутня. Проте, при обстежені залишкових елементів будівлі, не було зафіксовано ознак здійснення будівельних робіт по збільшенню площі першого поверху на об`єкті дослідження.

Отже з наведеного вбачається, що під час проведення експертизи факт самочинного будівництва (реконструкції) об`єкта нерухомості та збільшення площі першого поверху експертом не встановлено.

Крім того, експертом встановлено, що конфігурацію частини приміщень підвалу та першого поверху нежитлової будівлі по вул. Ланжеронівській, 28 у м. Одесі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1798467651101), відображених в технічному паспорті виготовленому КП «ОМБТІ та РОН» станом на 21.10.2000р. та технічному паспорті, виготовленому ТОВ «Пром-строй ЛТД» станом на 25.03.2019 змінено, а саме: Приміщення підвалу поз.1 (коридор) має абсолютно різну конфігурацію в планах підвалів зазначених технічних паспортів, а його площа, в технічному паспорті від 25.03.2019p., зменшена в порівняні з технічним паспортом від 21.10.2000р. на 46,6м.кв.; площу приміщення підвалу поз.2, в технічному паспорті від 25.03.2019р., збільшено на 12,1 м.кв., в порівнянні з технічним паспортом від 21.10.2000р., за рахунок збільшення довжини приміщення на 0,9м та ширини приміщення на 1.2м.; площу приміщення підвалу поз.3, в технічному паспорті від 25.03.2019р., збільшено на 9,9 м2, в порівнянні з технічним паспортом від 21.10.2000р., за рахунок збільшення довжини приміщення на 0,9м та ширини приміщення на 0,9м.; приміщення підвалу поз.4 (підвал) площею 15,6 м.кв. та поз.5 (коридор) площею 13,0м.кв, які наведено технічному паспорті від 21.10.2000р., відсутні в технічному паспорті від 25.03.2019p.; площу приміщення першого поверху, поз. 1 (коридор), в технічному паспорті від 25.03.2019р., збільшено на 21,0 м.кв, в порівняні з технічним паспортом від 21.10.2000р., за рахунок збільшення довжини приміщення на 5,6м.; площу приміщення першого поверху поз.2 (основне), в технічному паспорті від 25.03.2019р., збільшено на 22,9 м.кв. в порівняні з технічним паспортом від 21.10.2000р, за рахунок збільшення довжини приміщення на 5.6м.; площу приміщення першого поверху поз.3 (основне), в технічному паспорті від 25.03.2019р., збільшено на 25,1 м.кв, в порівняні з технічним паспортом від 21.10.2000р., за рахунок збільшення довжини приміщення на 5,6м., площу приміщення першого поверху поз.4 (основне) в технічному паспорті від 25.03.2019р., збільшено на 40,9 м.кв., в порівняні з технічним паспортом від 21.10.2000р., за рахунок збільшення ширини приміщення на 3,0м. Інші незначні відхилення в лінійних розмірах приміщень, можуть бути обумовлені похибкою вимірювання.

Поряд з цим, в мотивувальній частині рішення експертом встановлено, що при обмірах відкопаних фундаментів, експертом було встановлено їх часткову невідповідність, як технічному паспорту, виготовленому КП «ОМБТІ та РОН», станом на 21.10.2000р. так і технічному паспорту, виготовленому ТОВ «Пром-строй ЛТД» станом на 25.03.2019р. За відсутності землевпорядної документації перевірити прив`язку відкопаних конструкцій до існуючих будівель та споруд неможливо.

Так, прокурор звертаючись з відповідним позовом до суду, не оспорюючи факту набуття ТОВ Компанія Айленд права власності на 33/100 частини домоволодіння, розташованих по вул. Ланжеронівській, 28 у м. Одесі, згідно свідоцтва про право власності на нежитлову внутрішньо дворову будівлю від 30.11.2000р. №010845, виданого Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради на підставі договору купівлі-продажу від 01.11.2000р. №149, згідно технічного паспорта КП ОМБТІ та РОН від 21.10.2000р. та технічного паспорта ТОВ Пром-строй ЛТД від 25.03.2019р., наголошує на збільшенні ТОВ Компанія Айленд площі першого поверху під час проведення державної реєстрації права власності на зазначений об`єкт нерухомості шляхом його поділу, що, на думку позивача, було б неможливим без проведення відповідних будівельних робіт.

Як наслідок, зміна техніко-економічних показників об`єкта нерухомості, розташованого по вул. Ланжеронівській, 28 у м. Одесі за даними технічного паспорта КП ОМБТІ та РОН від 21.10.2000р. та технічного паспорта ТОВ Пром-строй ЛТД від 25.03.2019р., на думку прокурор, відбулось внаслідок проведення його реконструкції в результаті якої загальну площу вказаного об`єкту було збільшено, змінено його конфігурацію та площу приміщень підвалу і першого поверху.

Отже, з урахуванням предмету та підстав якими прокурор обґрунтовує заявлені ним позовні вимоги ключовим є встановлення факту проведення відповідачем 1 самочинної реконструкції.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Поряд з цим, як заначено по тексту рішення вище, під час проведення експертизи судовим експертом чітко встановлено, що нежитлова будівля по вул. Ланжеронівській, 28 у м. Одесі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1798467651101) не містить ознаки здійснення будівельних робіт з самочинного будівництва (реконструкції) об`єкта нерухомості, проведені в період між технічною інвентаризацією об`єкта нерухомості відображеної в технічному паспорті КП "ОМБТІ та РОН" від 21.10.2000 р. та технічною інвентаризацією об`єкта нерухомості відображеної в технічному паспорті ТОВ "Пром-строй ЛТД" від 25.03.2019р.

Щодо розбіжності у конфігураціях приміщень в експлікаціях технічних паспортів 2000 та 2019 років, експерт при обмірах відкопаних фундаментів, встановив їх часткову невідповідність, як технічному паспорту, виготовленому КП «ОМБТІ та РОН», станом на 21.10.2000р. так і технічному паспорту, виготовленому ТОВ «Пром-строй ЛТД» станом на 25.03.2019р., що з мотивувальної частини висновку пояснюються станом будівлі, її невикористанням протягом десятків років, та руйнуванням конструктивних елементів, а також похибками вимірювань про які зазначає експерт у висновку.

Отже, експертом встановлено, що наявні залишки фундаменту частково невідповідність, як технічному паспорту, виготовленому КП «ОМБТІ та РОН», станом на 21.10.2000р. так і технічному паспорту, виготовленому ТОВ «Пром-строй ЛТД» станом на 25.03.2019р, що в свою чергу не є беззаперечним доказом здійснення відповідачем 1 самочинної реконструкції.

Враховуючи наведені вище, приймаючи до уваги наявний в матеріалах справи Висновок експерта проведеного за наслідками судової експертизи, суд доходить висновку, що прокурором не доведено та в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що відповідачем 2 було вчинено дії щодо незаконної реконструкції спірного об`єкту, та як наслідок факт того що спірний об`єкт будівництва є самочинним будівництвом, з урахуванням чого суд доходить до висновку про те, що вимога про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АЙЛЕНД» привести земельну ділянку по вул. Ланжеронівській, 28 у м. Одесі до попереднього стану шляхом перебудови самочинно реконструйованого домоволодіння у відповідність до технічного паспорту виготовленого КП ОМБТІ та РОН від 21.10.2000, не підлягає задоволенню.

При цьому суд зазначає, що похибки у розмірах площ між технічним паспортом 2000р. та технічним паспортом 2019р. що містяться у наданих прокурором документах, є дефектом вимірювання при складанні останнього та не можуть бути достатньою правовою підставою для позбавлення власника нерухомості права на володіння його майном.

Щодо позовних вимог про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва Реконструкція внутрішньодворової лівоворотньої нежитлової будівлі, яка складається з приміщень підвалу та першого поверху, за адресою: м. Одеса, Приморський район, вул. Ланжеронівська, 28, без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів в плані, з улаштуванням додаткових приміщень, зі зміною висотних відміток флігелю, конфігурації та ухилу покрівлі, з пристосуванням її під багатоквартирний житловий будинок від 23.04.2019 № 01-06/74 суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Згідно з ч. 2 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Положеннями ч. 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

23.04.2019р. Департаменом було видано ТОВ «Компанія Айленд» містобудівні умови для проектування об`єкта будівництва Реконструкція внутрішньодворової лівоворотньої нежитлової будівлі, яка складається з приміщень підвалу та першого поверху, за адресою: м. Одеса, Приморський район, вул. Ланжеронівська, 28, без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів в плані, з улаштуванням додаткових приміщень, зі зміною висотних відміток флігелю, конфігурації та ухилу покрівлі, з пристосуванням її під багатоквартирний житловий будинок № 01-06/74.

Як встановлено судом ТОВ «Компанія Айленд» був наданий повний, передбачений чинним законодавством пакет документів, у тому числі й документ, що підтверджує право власності на об`єкт, що планується до реконструкції.

Так, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.03.2019 року, нежитлова будівля за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 28 належить на праві власності ТОВ "Компанія Айленд".

Відповідно до підпункту 1 частини 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому, під час видачі ТОВ «Компанія Айленд» містобудівних умов та обмежень Департаментом було враховано, що згідно з ч. 4 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» надання документів, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою не вимагається, оскільки реконструкція здійснюється за відсутності зміни зовнішньої конфігурації об`єкта нерухомого майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а також комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об' єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Таким чином, при отриманні від замовника пакету документів, передбаченого чинним законодавством, відповідність заявлених намірів забудови вимогам діючої містобудівної документації, законних підстав для відмови у наданні оскаржуваних містобудівних умов та обмежень у відповідача 2 не було.

Також суд зазначає, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не є документом дозвільного характеру, вони не дають право на забудову земельної ділянки, на виконання будівельних робіт. Основною метою надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є визначення відповідності намірів забудови діючий містобудівній документації та визначення основних, передбачених державними будівельними нормами та містобудівною документацією вимог, на підставі яких в подальшому має розроблятись проектна документація на будівництво об`єкту.

Отже, враховуючи наведене вище, суд доходить висновку, що прокурором не наведено обґрунтованого доводу, який би підтверджувався відповідними доказами, щодо порушення Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради норм чинного законодавства під час підготовки та надання оскаржуваних містобудівних умов та обмежень на проектування об`єкта будівництва.

Більш того прокурором не зазначено у чому саме полягає протиправність оскаржуваних містобудівних умов та обмежень, їх невідповідності нормам діючого законодавства, не зазначено, яку саме норму закону було порушено відповідачем 2 під час їх надання.

Підсумовуючи вищенаведене, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених прокурором в зазначеній частині позовних вимог.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Інші посилання сторін не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, аналізуючи норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на прокуратуру згідно ст.129 ГПК України.

Крім того, відповідно до ч. 9 ст. 145 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.08.2022р. апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.06.2022р. про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову по справі №916/1219/22 було задоволено, ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.06.2022 у справі № 916/1219/22 скасовано, заяву Заступника керівника Одеської обласної прокуратури про забезпечення позову (вх. № 2-443/22 від 20.06.2022) задовольнлено. Накладено арешт на нежитлову будівлю загальною площею 637,8 кв.м., яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 28 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1798467651101), заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Айленд» та будь - яким суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії та дії щодо відчуження нерухомого майна, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 28 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1798467651101), заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Айленд» (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 28; код ЄДРПОУ: 24531133) та будь-яким іншим юридичним або фізичним особам здійснювати будь-які будівельні роботи за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 28, до набрання законної сили судовим рішенням у даній господарській справі.

Враховуючи відмову у задоволенні заявленого Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради позову суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову, вжиті Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.08.2022р. у справі №916/1219/22.

Керуючись ст.ст. 129, 145, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні позову Заступника керівника Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса. вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691) до Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ АЙЛЕНД (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 28, код ЄДРПОУ 24531133) та до Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 45839467, 65011, м. Одеса, вул. Успенська, 83/85) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) -відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на Одеську обласну прокуратуру (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська 3, код ЄДРПОУ 03528552)

3. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.08.2022р. у справі №916/1219/22.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повний текст рішення складено 02 липня 2026 р.

Суддя К.Ф. Погребна