Рішення № 137884400, 23.06.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2026 р. Справа №911/3801/25

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Рженецької М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПЕТРОЛЦЕНТР»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕОІЛ»

про стягнення 503 483,96 гривень

представники учасників справи не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.12.2025 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПЕТРОЛЦЕНТР» (далі ТОВ «УКРПЕТРОЛЦЕНТР» / позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕОІЛ» (далі ТОВ «ДЕОІЛ» / відповідач) про стягнення 971 887,30 грн, у т.ч.: 248525,25 грн основної суми заборгованості, 169 878,09 грн процентів за користування коштами, 34 949,71 грн пені та 50 130,91 грн інфляційних нарахувань.

Вказані вимоги обґрунтовано обставинами порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором постачання нафтопродуктів №УПЦ(О) 014/2023 від 02.06.2023 в частині оплати поставленого товару.

Господарський суд Київської області ухвалою від 17.12.2025 у справі №911/3801/25 залишив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПЕТРОЛЦЕНТР» без руху, постановив виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

18.12.2025 та 22.12.2025 з використанням підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» у формі електронного документа до Господарського суду Київської області від позивача надійшли заяви про усунення недоліків, згідно з якими останній надав пояснення та документи стосовно виявлених судом недоліків, зокрема просив вважати правильною прохальну частину позову в такій редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕОІЛ» 503 483,96 гривень, з яких:

- 248 525,25 грн основної суми заборгованості;

- 169 878,09 грн процентів за користування коштами;

- 34 949,71 грн пені;

- 50 130,91 грн інфляційних нарахувань».

Господарський суд Київської області ухвалою від 23.12.2025 у справі №911/3801/25 прийняв позовну заяву ТОВ «УКРПЕТРОЛЦЕНТР» до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 19.01.2026, а також, зокрема, встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Підготовче засідання з розгляду цієї справи неодноразово відкладалось, зокрема ухвалами від 19.01.2026 та 23.02.2026 таке засідання суд відклав на 23.02.2026 та 23.03.2026 відповідно.

Господарський суд Київської області ухвалою від 23.03.2026 у цій справі закрив підготовче провадження та призначив її до судового розгляду по суті на 28.04.2026, а ухвалою від 28.04.2026 оголосив перерву у судовому засіданні до 23.06.2026.

Водночас 22.06.2026 з використанням підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» у формі електронного документа до Господарського суду Київської області позивач подав заяву про проведення засідання за відсутності учасника справи.

У судове засідання 23.06.2026, як і у всі попередні засідання, представник відповідача не з`явився, про причини неприбуття суд не повідомив.

Поряд з тим під час розгляду вказаної справи, у тому числі у встановлений судом строк, відповідач наданим статтею 165 Господарського процесуального кодексу України правом не скористався та відзив на позовну заяву не надав, як і не надав жодних доказів у справі.

В розрізі зазначеного та можливості відповідача реалізувати свої процесуальні права судом враховано, що ухвалу про відкриття провадження у зазначеній справі та усі інші ухвали, постановлені судом під час розгляду справи, судом надіслано на вказану позивачем у позовній заяві адресу відповідача, що є офіційно зареєстрованим місцезнаходженням відповідача згідно даних ЄДР, відтак згідно з наявним в матеріалах справи поштовим поверненням поштового відправлення останнє не вручено адресату у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

До того ж ухвалу про відкриття провадження у зазначеній справі та усі постановлені під час розгляду справи ухвали офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідачу надано право бути обізнаним про прийняті у цій справі рішення та можливість реалізувати право на участь у судовому процесі у передбаченому процесуальним законом порядку.

23.06.2026, після закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відтак підписав вступну і резолютивну частини рішення, яким

УСТАНОВИВ:

02.06.2023 між ТОВ «УКРПЕТРОЛЦЕНТР» як постачальником та ТОВ «ДЕОІЛ» як покупцем укладено договір постачання нафтопродуктів №УПЦ(О)-014/2023 (далі договір), згідно з пунктом 1.1. якого постачальник зобов?язується, при наявності ресурсів, передати у власність покупця нафтопродукти, а саме - дизельне паливо, бензин А 95 (далі по тексту «товар»), а покупець зобов?язується на умовах даного договору прийняти товар і своєчасно сплатити за нього.

Відповідно до пунктів 1.2., 2.4., 3.1., 3.2., 3.8., 3.9., 6.1. та 8.3. договору сторони погодили, зокрема, таке:

- вартість товару визначається у рахунках, які є невід?ємною частиною даного договору;

- право власності на товар, а також ризик випадкової втрати і випадкового ушкодження товару переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару покупцю та підписання товаросупровідних документів на товар, у тому числі видаткової накладної та товарно-транспортної накладної, в яких вказуються фактичні дані по найменуванню, одиниці виміру, ціні і кількості товару, що було поставлено;

- розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 2-х календарних днів;

- зобов?язання постачальника по поставці товару в рамках договору виникає за умови надходження на розрахунковий рахунок постачальника 100%-ої оплати за погоджену партію товару згідно підписаного сторонами відповідного додатку до цього договору або згідно виставленого рахунку постачальника, який надсилається на підтвердження заявки покупця (у випадку постачання автотранспортом), якщо інші умови сторони не погодили в додатках;

- щомісячно сторони підписують акт звірки взаємних розрахунків;

- підсумкові взаєморозрахунки сторін відповідно до акту звірки мають бути проведені сторонами не пізніше 10 (десяти) банківських днів з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін;

- договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2023 року. Договір подовжується автоматично на наступний рік, якщо ні одна із сторін не повідомить письмово про розірвання договору;

- в разі несвоєчасної оплати (не оплати) за поставлений товар, покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період несвоєчасної оплати (не оплати) за кожний день прострочення від суми невиконаного грошового зобов?язання. Крім цього покупець зобов?язаний сплатити постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати. Процент за користування чужими грошовими коштами встановлюється у розмірі 36% річних.

Копія вказаного договору наявна в матеріалах справи.

Звертаючись до суду із відповідним позовом у цій справі, позивач зазначив, що власні договірні зобов`язання з поставки товару виконав належним чином, на підтвердження чого до позову долучено:

1) копії підписаних обома сторонами видаткових накладних:

- №43 від 15.01.2024 на суму 156 325,25 грн за бензин автомобільний А-95-Євро5-Е0 у кількості 3565 л (далі видаткова накладна №43);

- №44 від 15.01.2024 на суму 92 200,00 грн за паливо дизельне ДП-3-ЄВРО5-B0 у кількості 2 000 л (далі видаткова накладна №44);

2) копії підписаних обома сторонами товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти):

- №150124-1 від 15.01.2024 щодо поставки бензину автомобільного А-95-Євро5-Е0 у кількості 3565 л;

- №150124-2 від 15.01.2024 щодо поставки палива дизельного ДП-3-ЄВРО5-B0 у кількості 2 000 л;

3) копії рахунків на оплату:

- №50 від 15.01.2024 на суму 156 325,25 грн;

- №51 від 15.01.2024 на суму 92 200,00 грн (далі разом рахунки на оплату).

З огляду на вказане, позивач зазначив, що загальна сума поставленого товару за видатковими накладними №43 та №44 склала 248 525,25 грн, яку, на думку позивача, відповідач повинен був оплатити відповідно до п. 3.1. договору, а саме не пізніше 15.01.2024.

Разом з тим, позивач зазначив, що відповідач оплату за поставлений товар не здійснив, у зв`язку з чим заборгованість відповідача склала 248 525,25 грн, про необхідність сплатити якої позивач просив згідно з претензією №1 від 11.03.2025, відповіді на яку ТОВ «ДЕОІЛ» не надало та вказану суму коштів не сплатило.

До позовної заяви додано копії:

- адресованої відповідачу претензії позивача №1 від 11.03.2025 з вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар, а також опису вкладення у цінний лист за №0104200114396, фіскального чека АТ «УКРПОШТА» від 11.03.2025 та накладної №0104200114396 від 11.03.2025;

- акта звірки взаєморозрахунків станом за період: січень 2023 р. травень 2024 р. між ТОВ «УКРПЕТРОЛЦЕНТР» та ТОВ «ДЕОІЛ» за договором №УПЦ(О)-014/2023 від 02.06.2023 (далі акт звірки взаєморозрахунків).

Покликаючись на зазначені обставини, позивач звернувся до суду із відповідним позовом та вимогою про стягнення з відповідача, зокрема, 248 525,25 грн боргу.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не надав суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд дійшов висновку про здійснення розгляду цієї справи за наявними у ній матеріалами у порядку статті 165 ГПК України.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, суд дійшов таких висновків.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 712, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює обставини, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що підписання сторонами договору без будь-яких зауважень щодо вказаних у ньому положень та, надалі, підписання сторонами видаткових накладних №43 та №44 без будь-яких заперечень щодо якості, ціни та кількості поставленого товару, породжує для ТОВ «ДЕОІЛ» грошове зобов`язання зі сплати:

- 156 325,25 грн згідно з видатковою накладною №43 від 15.01.2024;

- 92 200,00 грн згідно з видатковою накладною №44 від 15.01.2024.

Разом із тим судом встановлено, що умови укладеного сторонами договору не дають можливості достеменно визначити конкретний момент виникнення у відповідача обов`язку зі сплати товару з огляду на таке.

Пунктом 3.2. договору сторони погодили попередню оплату як передумову здійснення поставки товару. Водночас із наданих позивачем видаткових накладних №43 та №44, а також рахунків на оплату вбачається, що позивач поставив товар, а відповідач прийняв його без здійснення передбаченої договором попередньої оплати.

Отже, сторони своїми конклюдентними діями погодили відступ від передбаченого договором порядку виконання взаємних зобов`язань, у зв`язку з чим положення пункту 3.2. договору не можуть бути використані для визначення конкретного моменту настання строку виконання відповідачем грошового зобов`язання.

Крім того, пунктом 3.1. договору визначено лише тривалість строку оплати протягом двох календарних днів, однак не встановлено календарної дати або події, з настанням якої починається перебіг цього строку, що унеможливлює визначення конкретного дня/місяця/року до якого відповідач був зобов`язаний виконати відповідне грошове зобов`язання.

Аналогічно суд позбавлений можливості визначити момент настання строку виконання грошового зобов`язання і відповідно до пункту 3.9. договору, яким сторони погодили проведення остаточних взаєморозрахунків не пізніше десяти банківських днів з моменту підписання акта звірки взаємних розрахунків, оскільки наявний у матеріалах справи акт звірки взаєморозрахунків не містить дати його підписання, що унеможливлює встановлення початку перебігу зазначеного строку.

Не усуває зазначеної невизначеності ні вказівка в акті, що станом на 31.05.2024 заборгованість на користь ТОВ «УКРПЕТРОЛЦЕНТР» становить 248 525,25 грн, ні посилання на період «січень 2023 р. травень 2024 р.», оскільки такі відомості не свідчать про дату підписання акта сторонами.

За таких обставин суд доходить висновку, що визначена позивачем дата початку прострочення 15.01.2024 не підтверджена належними та допустимими доказами. Так, надані позивачем докази позбавляють суд можливості встановити момент виникнення у відповідача обов`язку зі сплати вартості товару, поставленого за видатковими накладними №43 та №44, відповідно до умов пунктів 3.1., 3.2. та 3.9. договору.

Разом з тим, наведене не спростовує обставин настання у відповідача грошового зобов`язання щодо оплати поставленого товару на час звернення ТОВ «УКРПЕТРОЛЦЕНТР» до суду із відповідним позовом, позаяк:

- виникнення у відповідача обов`язку з оплати товару кореспондує із встановленими судом обставинами його фактичного отримання відповідачем, а правові наслідки у вигляді виникнення взаємних прав та обов`язків сторін породжує саме здійснення відповідної господарської операції;

- фактичне відступлення сторонами від погодженого договором порядку попередньої оплати не може тлумачитися як звільнення відповідача від виконання зустрічного грошового зобов`язання, оскільки інше суперечило б як змісту укладеного договору, так і загальним засадам цивільного законодавства;

- неможливість встановити момент настання строку виконання грошового зобов`язання свідчить лише про недоведеність позивачем дати, з якої відповідач вважається таким, що прострочив виконання цього зобов`язання, однак не звільняє відповідача від обов`язку оплатити вже отриманий товар, оскільки виникнення грошового зобов`язання та визначення моменту настання строку його виконання є різними юридичними категоріями.

Відповідно до ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак станом на момент ухвалення рішення у зазначеній справі, суду не надано жодних належних доказів на підтвердження обставин оплати вартості поставленого товару за вказаними вище накладними загалом у сумі 248 525,25 грн.

За таких обставин, оскільки станом на день прийняття рішення відповідач взяті на себе за договором грошові зобов`язання не виконав, враховуючи арифметичну відповідність суми боргу обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, суд висновує про задоволення вимоги позивача про стягнення з ТОВ «ДЕОІЛ» 248 525,25 грн основної суми заборгованості як обґрунтованої та доведеної належними доказами і не спростованої у встановленому порядку відповідачем.

Крім того, позивач просить суд стягнути з ТОВ «ДЕОІЛ» нарахованих на 248 525,25 грн боргу 169 878,09 грн процентів за користування коштами, 34 949,71 грн пені та 50 130,91 грн інфляційного нарахування.

Приписами ч. ч. 1, 3 ст. 549 та ч. 2 ст. 625 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, за приписами наведених норм права для стягнення з відповідача інфляційних втрат, процентів річних та пені необхідним є встановлення моменту, з якого боржник вважається таким, що прострочив грошове зобов`язання.

Зі змісту поданого позивачем розрахунку вбачається, що останній здійснив нарахування на суму заборгованості 248 525,25 грн, визначену як сукупність сум за видатковими накладними, а саме:

- 169 878,09 грн 36% річних за період з 15.01.2024 по 08.12.2025;

- 34 949,71 грн пені за період з 15.01.2024 по 14.07.2024;

- 50 130,91 грн інфляційних втрат за період з 15.01.2024 по 31.10.2025.

Разом з тим, ураховуючи зроблений вище судом висновок стосовно моменту виникнення у відповідача обов`язку по сплаті поставленого товару, у суду відсутня можливість встановити момент (день, місяць, рік), з якого відповідач вважається таким, що прострочив грошове зобов`язання у розумінні статті 612 ЦК України на суми:

- 156 325,25 грн згідно з видатковою накладною №43 від 15.01.2024;

- 92 200,00 грн згідно з видатковою накладною №44 від 15.01.2024 та загалом на суму 248 525,25 грн.

Водночас відповідний момент прострочення за означеними накладними не може бути визначений із застосуванням частини першої статті 692 ЦК України, оскільки пунктами 3.1., 3.2. та 3.9. договору сторони погодили строки оплати поставленого товару. Отже, строк виконання зобов`язання не є таким, що не встановлений договором, а тому приписи частини першої статті 692 ЦК України до спірних правовідносин не застосовуються.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що нарахування позивачем та заявлення до стягнення з відповідача сум процентів за користування коштами, пені та інфляційних нарахувань є необґрунтованим та задоволенню судом не підлягає.

Щодо судових витрат суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Водночас згідно з ч. 2 ст. 123, п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Приписами ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», зокрема, встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено з 1 січня 2025 року в розмірі 3 028,00 грн.

З огляду на наведені норми закону та встановлені ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору, за подання у 2025 році до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3 028,00 грн, і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1 059 800,00 грн.

Так, за подання позовної заяви з майновою вимогою в сумі 503 483,96 грн позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 7 552,26 грн.

Як вбачається з доданої до позовної заяви платіжної інструкції №1039 від 08.12.2025, позивач під час звернення до суду сплатив судовий збір у розмірі 14 578,31 грн.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору, арифметично правильна сума якого складає 7 552,26 грн покладаються судом на обох сторін пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Суд звертає увагу позивача на приписи п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», згідно з якими сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕОІЛ» (08205, Київська обл., Бучанський р-н, місто Ірпінь, вул. Виговського, будинок 1ю, приміщення 92, ідентифікаційний код 45103270) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПЕТРОЛЦЕНТР» (01042, місто Київ, б. Приймаченко Марії, будинок 1/27, офіс 404, ідентифікаційний код 43699122) 248 525 (двісті сорок вісім тисяч п`ятсот двадцять п`ять) грн 25 коп. основної суми заборгованості та 3 727 (три тисячі сімсот двадцять сім) грн 88 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення складено та підписано 02.07.2026.

Суддя В.А. Ярема