Рішення № 137884333, 02.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.07.2026Справа № 910/3987/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (41600, Сумська обл., м. Конотоп, вул. Петлюри Симона, 25, ідентифікаційний код 12602750)

до Міністерства оборони України (03049, м. Київ, просп. Повітряних Сил, 6, ідентифікаційний код 00034022)

про стягнення 67 642, 12 грн,

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Міністерства оборони України (далі - відповідач; Міноборони) про стягнення 67 642, 12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору про закупівлю послуг за державні кошти від 11.06.2022 №370/3/5/6/1/59 (далі - договір) надав відповідачу обумовлені договором послуги, однак 25.12.2023 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" надійшов лист від 22.12.2023 №862/5081 щодо невідповідності у роботі генератора ГТ40ПЧ8В №3112097. За результатами проведеного дослідження було встановлено, що причиною несправності стало попадання стороннього струмопровідного предмета, що призвело до короткочасного вмикання захисту генератора, тобто несправність сталася не з вини виконавця. При цьому позивачем були понесені витрати на проведення дослідження та на відновлювальний ремонт генератора в сумі 67 642, 12 грн, які підлягають стягненню з відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

24.07.2026 (зареєстровано 27.07.2026) через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" Міністерством оборони України подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що пунктом 2.6.3 договору обов`язок з відшкодування витрат на дослідження та усунення відмов (дефектів), які виникли не з вини виконавця, покладено на експлуатуючу військову частину, при цьому командир військової частини, яка має права юридичної особи має право укладати господарські угоди або договори та несе повну відповідальність за обґрунтоване і правомірне витрачання (використання) коштів на пов`язану з цими угодами діяльність, таким чином Міноборони не здійснює безпосереднє управління військовими частинами та не несе відповідальність за здійснення ними господарської діяльності, а відтак не є належним відповідачем у даній справі.

29.04.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" Товариством з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" подано відповідь на відзив, у якій позивач зазначає про безпідставність доводів Міністерства оборони України щодо пред`явлення позову до неналежного відповідача, оскільки, по-перше, саме Міноборони є замовником послуг та стороною зобов`язання за договором, та всі взаємні майнові вимоги у межах договору виникають між позивачем та відповідачем, як його сторонами, по-друге умовами договору передбачено пред`явлення рекламації авіаремонтному заводу експлуатуючою частиною, однак дані умови договору не визначають порядку здійснення оплати такого дослідження та ремонту, у випадку, якщо буде визначено, що дефекти виникли не з вини виконавця.

Відповідач своїм правом на подання заперечень, передбаченим приписами статті 167 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

11.06.2022 між Міністерством оборони України (далі - замовник) та Державним підприємством "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (далі - виконавець) укладено договір №370/3/5/6/1/59 про закупівлю послуг за державні кошти (далі - договір), за умовами пункту 1.1. якого виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з ремонту і технічного обслуговування вертольотів, код (5021) - згідно з Національним класифікатором "Єдиний закупівельний словник" ДК021:2015, а саме: капітальний ремонт вертольотів типу Ми-8МТ (MTB) (завершення капітального ремонту вертольотів типу Ми-8МТВ-5 (Ми-17В-5)) (далі - вироби), в цілому (за етапами) в обсягах та у строки, що зазначені у Календарному плані (Додаток 1 до договору), а замовник - прийняти надані послуги із залученням НОМЕР_1 військового представництва Міністерства оборони України ( НОМЕР_1 ВП МО України) і вантажоодержувача (військова частина) і оплатити їх.

Відповідно до пункту 2.1. договору виконавець надає замовнику послуги з завершення капітального ремонту вертольотів типу Ми-8МТВ-5 (Ми-178-5) (далі - послуги) у обсязі згідно зі Специфікацією надання послуг (Додаток 2 до договору), якість яких відповідає умовам:

нормативної технічної документації, яка діє на підприємстві виконавця (співвиконавця);

технічних умов, які діють на підприємстві виконавця (співвиконавця) та введені в дію встановленим порядком органом управління підтриманням льотної придатності (або уповноваженою посадовою особою Міністерства оборони України) або схвалені уповноваженим органом в галузі цивільної авіації;

технічним умовам на капітальний ремонт вертольотів Ми-8MT(MTB), y тому числі їх агрегатів - (ТУ - Мі-8МТ - КР - 2001) - № 140/7/1404;

бюлетеню Л1230015Y(18Y)-7-0-009-34 на встановлення бортового аварійноексплуатаційного реєстратора польотної інформації БУР-4-1-07-01 ТУ-БУР-4-1-ДП/04 № 140/7/1976;

бюлетеню 8МТ-4-1-0413-БУ на встановлення станції оптико-електронного подавлення "Адрос" КТ-01АВ;

технічні умови на капітальний ремонт допоміжної силової установки АИ-9В №140/7/534;

бюлетеню 1230018Y(15Y)-7-1-018-34 на встановлення супутникової навігаційної системи GPS MAP-695/696 (або аналог);

бюлетеню 8МТ-5-4-0207-БУ на встановлення комбінованого пристрою викиду "Адрос" КУВ 26-50; бюлетеню Л1230018Y(15Y)-0-2-049-34 на адаптацію вертольоту під використання окулярів нічного бачення.

Відповідність зазначеним вимогам засвідчується в належно оформленій пономерній документації на вироби;

відмітками відділу технічного контролю (далі - ВТК) виконавця у формулярах та паспортах Виробів (формулярах, паспортах і етикетках комплектуючих блоків і агрегатів);

відмітками 3087 ВП МО України у формулярах та паспортах Виробів (формулярах, паспортах і етикетках комплектуючих блоків і агрегатів) відповідно до "Переліку виробів, вузлів, блоків, агрегатів, технологічних операцій, які підлягають обов`язковому пред`явленню військовому представництву та "Переліку покупних комплектуючих виробів, сировини та матеріалів, які підлягають обов`язковій перевірці військовим представництвом на вхідному контролі".

Згідно з пунктом 2.6. договору, виконавець гарантує відповідність наданих послуг за договором технічній документації та нормативним документам, зазначеним у календарному плані, а в частині гарантійних зобов`язань здійснює гарантійне обслуговування і ремонт відповідно до ГОСТ В 15.306-79.

У відповідності до пункту 2.6.3. договору, у випадках, коли дефекти виникли не з вини виконавця, усунення дефектів, включаючи відшкодування витрат на транспортування дефектних комплектуючих, відшкодування витрат на дослідження відмов, а також відшкодування вартості на усунення відмов (дефектів) здійснюється за рахунок замовника (експлуатуючої військової частини).

Пунктом 2.7. договору передбачено, що гарантії виконавця не поширюються на несправності, що виникли з вини замовника у результаті порушення вимог експлуатаційно-технічної документації.

Відповідно до пункту 4.1. договору замовник здійснює розрахунки з виконавцем за фактично надані та прийняті послуги шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця через відповідний розрахунковий рахунок замовника, протягом 20 банківських днів після пред`явлення виконавцем рахунку на оплату послуг, за умов наявності відповідних бюджетних коштів на рахунку Міністерства оборони України.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з ремонту, і технічного обслуговування вертольотів, що підтверджується актами приймання наданих послуг (етапу послуг): №ВФВ/22/59/1 (по першому етапу) на суму 45 957 051, 07 грн та №15748 (по другому етапу) на суму 2 525 121, 07 грн.

Однак, Військовою частиною НОМЕР_2 (далі - в/ч НОМЕР_2 ) надіслано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" лист від 22.12.2023 №862/5081 (вх. №9140е), яким повідомлено, що під час опробування силової установки після виконання обов`язкових робіт на вертольоті Ми-17В-5 №840М15 екіпажем було виявлено невмикання в роботу генератора ГТ40ПЧ8В №3112097, відсутність зчеплення приводу генератора з приводом головного редуктора, у зв`язку з чим просила направити представника виконавця для з`ясування причин відмови та відповідності гарантійної техніки.

У відповідь на дане звернення позивач своїм листом від 27.12.2023 №7160e повідомив, що у зв`язку з відсутністю на ТОВ "Авіакон" ремфонду (кондиційного генератору ГТ40ПЧ8В) для відправлення його до в/ч НОМЕР_2 на заміну та особливостями технологічних операцій під час його відновлення, зумовлених наявністю стендового обладнання, роботи по дослідженню несправності генератора ГТ40ПЧОВ № 3112097, який відмовив на вертольоті Ми-8МТВ-5 №840М15, доцільно виконувати в умовах АРП, виходячи з наведеного запропоновано оформити односторонній рекламаційний акт та направити його разом з виробом на адресу ТОВ "Авіакон" для визначення причини несправності згідно гарантійних зобов`язань.

Представниками Військової частини НОМЕР_2 було оформлено односторонній рекламаційний акт №4/657 від 25.12.2023, який, як зазначає позивач, 04.01.2024 разом з генератором ГТ40ПЧ8В №3112097 надійшов на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон".

Листом 03.01.2024 № 8e позивач запропонував Військовій частині НОМЕР_2 направити її представника до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" для спільного дослідження генератора ГТ40ПЧ8В №3112097.

17.01.2024 позивачу надійшла відповідь вх. №401е, в якій Військова частина НОМЕР_2 повідомила про відсутність можливості направити своїх представників для спільних дослідженнях генератора ГТ401488 № 3112007 вертольоту Ми-8МТВ-5 (Ми-178-5) №840М15, у зв`язку з чим надала згоду на проведення досліджень в односторонньому порядку фахівцями ТОВ "Авіакон" та 3087 ВП МО України.

У відповідності до програми дослідження від 04.01.2024, позивачем було проведено дослідження генератора ГТ40ПЧ8В №3112097 та оформлено акт дослідження №05-В3/24 від 22.01.2024, за результатами якого встановлено, що причиною несправності стало попадання стороннього струмопровідного предмету між зовнішньою поверхнею фланця та внутрішньою поверхнею сигналізатора зі сторони приводу, що призвело до короткочасного вмикання захисту генератору, спрацювання роз`єднувача вала генератора та, як наслідок, втрати зчеплення приводу генератора з приводом головного редуктора; Наявність бруду та сторонніх частинок у внутрішній порожнині генератора, а також використання змазки невідомого походження (червоного кольору) призвело до збільшення рівня вібростійкості та індексу шумності підшипника 85-207Е.

Акт дослідження підписаний членами комісії та представником НОМЕР_1 військового представництва Міністерства оборони України без зауважень.

20.06.2024 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також до командира Військової частини НОМЕР_2 з листом №2161, в якому, керуючись пунктом 2.6.3. договору, просив відшкодувати понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" витрати на дослідження причин несправності генератора ГТ40ПЧ8В №3112097 та вартість проведення ремонтно-відновлювальних робіт в сумі 67 642, 12 грн, підписати акт приймання наданих послуг на дослідження причин несправності генератора ГТ40ПЧ8В №3112097 та проведення ремонтно-відновлювальних робіт.

До вказаного листа додано відповідну калькуляцію на дослідження причин несправності генератора ГТ40ПЧ8В №3112097 та проведення ремонтно-відновлювальних робіт.

Позаяк вказані витрати в сумі 67 642, 12 грн не були відшкодовані замовником, викладене стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідач, в свою чергу, заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, з тих підстав, наголошуючи на тому, що не є належним відповідачем у даній справі, оскільки пунктом 2.6.3 договору обов`язок з відшкодування витрат на дослідження та відшкодування вартості на усунення відмов (дефектів), у випадку, коли дефекти виникли не з вини виконавця, покладено на експлуатуючу військову частину.

Крім того, відповідно до п. 3.1.3. Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, командир військової частини, яка має права юридичної особи, у межах своїх повноважень та виділених коштів має право укладати господарські угоди або договори та несе повну відповідальність за обґрунтоване і правомірне витрачання (використання) коштів на пов`язану з цими угодами діяльність.

Таким чином, як зазначає відповідач, Міноборони не здійснює безпосереднє управління військовими частинами та не несе відповідальність за здійснення ними господарської діяльності.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 статті 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

За змістом ст.ст. 902, 903 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. В свою чергу, замовник, якщо договором передбачено надання послуг за плату, зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з умовами пункту 2.6. договору виконавець гарантує відповідність наданих послуг за договором технічній документації та нормативним документам, зазначеним у календарному плані, а в частині гарантійних зобов`язань здійснює гарантійне обслуговування і ремонт відповідно до ГОСТ В 15.306-79.

Пунктом 2.6.3. договору встановлено, у випадках, коли дефекти виникли не з вини виконавця, усунення дефектів, включаючи відшкодування витрат на транспортування дефектних комплектуючих, відшкодування витрат на дослідження відмов, а також відшкодування вартості на усунення відмов (дефектів) здійснюється за рахунок замовника (експлуатуючої військової частини).

За умовами пункту 2.7. договору гарантії виконавця не поширюються на несправності, що виникли з вини замовника у результаті порушення вимог експлуатаційно-технічної документації.

Як встановлено судом, після надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" визначених договором послуг командир Військової частини НОМЕР_2 з листом від 22.12.2023 № 862/5081 (вх. №9140е) звернувся до позивача із зауваженнями щодо невідповідності у роботі генератора ГТ40ПЧ8В №3112097, про що також було складено односторонній рекламаційний акт №4/657 від 25.12.2023.

При цьому, в листі №401е командир Військової частини НОМЕР_2 надав згоду на проведення дослідження в односторонньому порядку фахівцями ТОВ "Авіакон" та 3087 ВП МО України.

У відповідності до програми дослідження від 04.01.2024, позивачем було проведено дослідження генератора ГТ40ПЧ8В №3112097 та оформлено акт дослідження №05-В3/24 від 22.01.2024, за результатами якого встановлено, що причиною несправності стало попадання стороннього струмопровідного предмету між зовнішньою поверхнею фланця та внутрішньою поверхнею сигналізатора зі сторони приводу, що призвело до короткочасного вмикання захисту генератору, спрацювання роз`єднувача вала генератора та, як наслідок, втрати зчеплення приводу генератора з приводом головного редуктора.

Отже, несправність генератора ГТ40ПЧ8В №3112097 виникла не з вини Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон", а тому обов`язок з відшкодування витрат на проведення дослідження та відновлювального ремонту генератора покладено на замовника.

Разом з цим, суд не погоджується із доводами Міністерства оборони України, що обов`язок з відшкодування цих витрат умовами договору покладено на військову частину НОМЕР_2 , оскільки остання взагалі не є стороною договору №370/3/5/6/1/59 про закупівлю, тоді як відповідно до статті 511 Цивільного кодексу України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

При цьому, відповідач, після виконання свого договірного обов`язку з відшкодування витрат виконавцю, не позбавлений права, передбаченого ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, звернутися зі зворотною вимогою (регресом) до винної особи, якщо вважає, понесення цих витрат сталось не з його вини.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача вартості витрат на проведення дослідження та відновлювального ремонту генератора ГТ40ПЧ8В №3112097 згідно договору №370/3/5/6/1/59 від 11.06.2022 в сумі 67 642, 12 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (03049, м. Київ, просп. Повітряних Сил, 6, ідентифікаційний код 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (41600, Сумська обл., м. Конотоп, вул. Петлюри Симона, 25, ідентифікаційний код 12602750) витрати на проведення дослідження та відновлювального ремонту генератора ГТ40ПЧ8В №3112097 згідно договору №370/3/5/6/1/59 від 11.06.2022 в сумі 67 642 грн 12 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662 грн 40 коп.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 02.07.2026

Суддя Л.Г. Пукшин