Рішення № 137884292, 02.07.2026, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/538/26

2/467/454/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

02.07.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Явіци І.В.

за участю секретаря судового засідання Рожкової Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Вимоги позивача та доводи на їх обґрунтування

Звернувшись до суду із вказаним позовом, представник позивача посилався на те, що 08 жовтня 2025 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит № 45583511, за умовами якого позичальнику надано кредит в розмірі 8500 грн., строком на 30 днів, з фіксованою процентною ставкою в розмірі 0,466%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 16.00% від суми наданого кредиту, що становить 1360 грн.

Умовами вказаного договору також передбачено, що у разі порушення позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4,00%за понадстрокове користування кредитом на тіло кредиту за кожен день понадстрокового користування.

Вказаний договір підписано електронним підписом позичальника одноразовим ідентифікатором, який було надіслано позичальнику на електронну адресу в порядку ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

При цьому позичальник ідентифікований за посередництва системи BankID НБУ.

Кредитодавець на виконання умов кредитного договору виконав своє зобов`язання, передавши відповідачу грошові кошти в розмірі 8500 грн., шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 за посередництва платіжної установи ТОВ «Європейська платіжна система».

В свою чергу, позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим заборгованість відповідача за вказаним договором становить 15128,30 грн., яка складається з: заборгованості за основною сумою боргу - 8500 грн.; заборгованості за процентами - 1188,30 грн.; заборгованості за комісією - 1360 грн.; заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування - 4080 грн.

25 лютого 2026 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 25/02/26 за умовами якого останнє набуло право грошової вимоги до фізичних осіб-боржників, в тому числі а договором кредиту № 45583511 від 08 жовтня 2025 року.

Відповідно до реєстру прав вимог № 1 від 25 лютого 2026 року кредитодавець відступив позивачу право вимоги до боржників, в тому числі до відповідача в сумі 15128,30 грн.

Посилаючись на вказані обставини, позивач через свого представника просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 15128,30 грн., судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.

Процесуальні дії у справі

Спрощене провадження за цими вимогами було відкрите ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 21 квітня 2026 року після отримання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання/перебування відповідача - фізичної особи. Вказаною ухвалою судді, також задоволено клопотання представника позивача про витребування від АТ «Перший український міжнародний банк» доказів.

Позиції сторін

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, про його дату, час і місце повідомлялась належно, згідно позовної заяви просила провести розгляд справи за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечувала. Від представника позивача до судового засідання також надійшла заява, згідно якої вона просила суд розгляд справи провести за відсутності представника ТОВ «Фінпром Маркет», проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач до суду не з`явилась, про дату, час і місце судового засідання повідомлялась шляхом направлення судових повісток за адресою зареєстрованого місця проживання та публікації оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

При цьому, відповідач причин своєї неявки до суду не вказувала, будь-яких заяв, у тому числі й заяв по суті справи, не направляла, про дату, час і місце судового засідання була повідомлена належно в силу положень ч. 9 ст. 10, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, у зв`язку із чим суд вважає наявними одночасно існування усіх передумов, визначених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, і необхідних для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач двічі повідомлена про дату, час і місце судового засідання, проте, на розгляд справи не з`явилась, причин своєї неявки не вказала, відзив на позов не подала, у той час, як позивач не заперечує проти такого порядку вирішення справи.

За такого, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, позаяк, жоден із учасників справи у судовому засіданні присутнім не був.

Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин з посиланням на докази, а також оцінка аргументів, наведених учасникам справи

У свою чергу, суд, дослідивши надані позивачем докази, оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, а також достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні доказів, виходив із такого.

Зокрема, суд установив, що 08 жовтня 2025 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладено договір про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 45583511.

За умовами вказаного договору кредитодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти (кредит), на погоджений умовами договору строк (строк кредиту), шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

Умовами договору надання коштів у кредит визначено основні параметри та умов кредиту. Так, сторонами погоджено, що сума кредиту за вказаним договором становить 8500 грн., яка надається на строк 30 днів, зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 0,466% в день.

Сторонами також узгоджено, що комісія за надання кредиту становить 16,00% від суми наданого кредиту та у грошовому виразі складає 1360 грн.

Крім того, вказаний договір містить відомості про: дату надання кредиту; дату повернення кредиту; розмір денної процентної ставки; розмір процентів за понадстрокове користування кредитом; розмір пені; розмір орієнтовної реальної річної процентної ставки, орієнтовної загальної вартості кредиту та розміру загальних витрат за кредитом.

Розділом 3 вказаного договору встановлено порядок реєстрації позичальника в ІКС, зокрема, передбачено, що для отримання кредиту, позичальник має бути зареєстрований в ІКС, для чого він проходить процедуру реєстрації на сайті та результатом проходження всіх етапів реєстрації є створення особистого кабінету позичальника.

Вказаним договором також передбачено, що перед укладенням (підписанням) договору, позичальник обзнайомлюється з паспортом споживчого кредиту та офертою, що містить в тому числі проект договору, політикою конфіденційності, правилами надання коштів та банківських металів у кредит за допомогою веб-сайту та мобільного додатку, іншою інформацією про кредитодавця та послуги, які ним надаються, в тому числі на сайті кредитодавця: інформацією, передбаченою Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про захист персональних даних».

Договір укладається сторонами дистанційно, в електронній формі, з використанням ІКС, в результаті чого відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію», у сторін договору виникають цивільні права та обов`язки.

Підписуючи електронне повідомлення одноразовим ідентифікатором, позичальник засвідчує, що його акцепт є повним та безумовним, тобто він погоджується з усіма без виключення умовами оферти.

Крім того, розділ 6 договору кредитної лінії містить детальні умови щодо порядку нарахування, сплати процентів, комісії та інших платежів, порядок повернення кредиту.

Укладаючи цей договір позичальник, зокрема, засвідчив, що ознайомився на сайті кредитодавця з повною інформацією щодо кредитодавця та його послуги, в тому числі інформацією, що передбачена ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та нормативно-правовими актами Національного банку України; до моменту підписання договору вивчив умови договору та правила надання коштів та банківських металів у кредит за допомогою веб-сайту та мобільного додатку, що розміщені на веб-сайті товариства, а його міст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі; договір уклався ним без нав`язування та відповідає його вільному вибору, намірам та інтересам, а інформація, надана кредитодавцем є зрозумілою та достатньою для прийняття усвідомленого рішення.

Додаток № 1 до вказаного договору містить таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка серед іншого містить інформацію про дату здійснення платежу, розмір такого платежу та розмір його складових.

Вказаний договір надання коштів у кредит ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, суд дійшов висновку, про те, що при укладенні договору надання коштів у кредит ОСОБА_1 , у відповідності до вимог закону, поінформовано про умови кредитування, строк кредитування, порядок повернення кредиту та процентів за користування кредитом, наслідки порушення умов договору, та така прийняла умови запропонованого їй договору, шляхом його підписання.

Як вбачається з платіжної інструкції, ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» 08 жовтня 2025 року перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 8500 грн.

Вказане також підтверджується довідкою ТОВ «Европейська платіжна система», згідно якої останнє підтверджує, що на виконання умов договору про переказ коштів № ПВ30-09-20/1 від 30 вересня 2020 року, укладеного між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Европейська платіжна система», 08 жовтня 2025 року ОСОБА_1 було здійснено переказ грошових коштів в розмірі 8500 грн. на електронний платіжний засіб № НОМЕР_1 .

Матеріали справи містять також повідомлення АТ «Перший український міжнародний банк» від 27 квітня 2026 року, згідно якого зазначається про те, що на ім`я ОСОБА_2 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 .

Крім того, АТ «Перший український міжнародний банк» надано суду виписку по рахунку ОСОБА_2 за період з 08 жовтня 2025 року по 11 жовтня 2025 року, згідно якої вбачається, що 08 жовтня 2025 року на рахунок ОСОБА_2 було здійснено переказ грошових коштів в розмірі 8500 грн.

В свою чергу, як слідує із матеріалів справи, відповідач умов укладеного договору належним чином не виконала, внаслідок чого, відповідно до розрахунку заборгованості, здійсненого ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів», станом на 25 лютого 2026 року заборгованість ОСОБА_2 за вказаним договором становить 15128,30 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8500 грн.; заборгованості за процентами в розмірі 1188,30 грн.; комісії в розмірі 1360 грн.; заборгованості за відсотками за понадстрокове користування у розмірі 4080 грн.

Крім того, судом встановлено, що 25 лютого 2026 року між ТОВ «Фінпром Маркет» (фактор) та ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) укладено договір факторингу № 25/02/26, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна придбання) за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

Згідно витягу із реєстру прав вимоги № 1 до договору факторингу № 25/02/26 від 25 лютого 2026 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінпром Маркет» право вимоги до ОСОБА_2 за договором № 45583511 від 08 жовтня 2025 року в розмірі 15128 грн., яка складається: з суми заборгованості за тілом в розмірі 8500 грн.; суми заборгованості за процентами в розмірі 1188,30 грн.; комісії за надання кредиту в розмірі 1360 грн.; заборгованості за відсотками за понадстрокове користування у розмірі 4080 грн.

Умови договору факторингу були виконані обома сторонами про що суд робить висновок з наявної у матеріалах справи платіжної інструкції від 25 лютого 2026 року.

Тим самим суд встановив, що ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_2 за договором надання коштів у кредит № 45583511 від 08 жовтня 2025 року.

Як встановлено судом, відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Фінпром Маркет», останнє з моменту набуття права грошової вимоги до ОСОБА_2 , будь-яких нарахувань заборгованості за договором не здійснювало.

Тож, вирішуючи справу по суті, суд ураховував наступне.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком (фінансовою установою), тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Частиною 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Отже, між первісним кредитором ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем існували зобов`язальні правовідносини, які виникли із кредитного договору, та регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов`язань.

Боржник зобов`язаний, як це передбачено ч. 1 ст. 527 ЦК України, виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом п. 4 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, нормами Закону України «Про споживче кредитування» кредитору надано право встановлювати в договорі умову щодо комісії пов`язаної з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, а також відносити плату за такі послуги до загальних витрат за споживчим кредитом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 вказаного Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 цього ж Кодексу передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Визначення факторингу як кредитної операції міститься у статті 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», відповідно до якої факторинг це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

В силу зазначеного вище, саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами договору та прострочення позичальником зобов`язання, а на відповідача - обов`язок довести належне виконання договірних зобов`язань чи спростувати розмір існуючої заборгованості у разі заперечення проти вимог позивача, або ж право визнати позовні вимоги повністю чи частково.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів приходить до наступного.

Позивачем у встановленому порядку доведено факт укладення між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем договору надання коштів у кредит, факт надання відповідачу кредитних коштів, тобто факт належного виконання первісним кредитором договірних зобов`язань щодо надання коштів кредиту у розмірі та строки, передбачені умовами договору.

Крім того, позивачем доведено перехід права грошової вимоги до відповідача за договором надання коштів у кредит ТОВ «Фінпром Маркет».

В свою чергу, відповідач у судове засідання не з`явилась, відзив на позовну заяву не подавала, будь-яких доказів, які б спростовували факт укладення кредитного договору та додаткових угод суду не подала, а також своїм правом на подання доказів на підтвердження належного виконання умов кредитного договору не скористалась, розміру заборгованості не спростувала.

Тож, ураховуючи наведені вище правові норми, які регулюють відносини, що виникли між сторонами, суд робить висновок, що права позивача порушені відповідачем через неналежне виконання нею умов укладеного договору та непогашення дійсної заборгованості.

При цьому, відповідач розмір заборгованості не оспорювала, контррозрахунків, в цій частині, суду не подавала.

В зв`язку з цим, суд, перевіривши правильність розрахунків щодо заборгованості за тілом кредиту, комісією за надання кредиту та процентами за користування кредитом, приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту, комісією за надання кредиту та процентам за користування кредитом у розмірі заявленому позивачем.

В свою чергу, щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача процентів за понадстрокове користування кредитом суд приходить до наступного.

Як вже зазначалось раніше, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Дана позиція суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові у постанові від 28.03.2018 року у справі №14-10цс18, та у постанові від 06.02.2019 року у справі № 175/4753/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року у справі №910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Із дослідженого судом розрахунку заборгованості вбачається, що після узгодженого умовами договору строку позики, тобто після 06 листопада 2025 року, позивачем здійснювалось нарахування процентів за понадстрокове користування позикою, що за своєю правовою природою є відповідальністю за порушення грошового зобов`язання, передбаченою ст. 625 ЦК України.

Однак, згідно підпункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитні відносини між сторонами у справі виникли 08 жовтня 2025 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.

Отже, відповідач відповідно до вимог підпункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільнена від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.

Крім того, Верховний суд у постанові Пленуму Верховного Суду від 07 лютого 2025 року № 6 зазначає, що пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України не може розглядатись як порушення права кредитора на мирне володіння майном, оскільки такі заходи мають тимчасовий характер та спрямовані на захист інтересів боржника в умовах воєнного стану.

За такого, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів за понадстрокове користування кредитом задоволенню не підлягають.

Як наслідок, цей позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо питання розподілу судових витрат

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового зборута витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема й витрат на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача належить стягнути 1944,35 грн. судового збору, що становить 73,03 відсотків.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, то суд керується правилами ст. 137 ЦПК України і вважає, що розмір цих витрат належно доведений і обґрунтований, оскільки в матеріалах справи наявний договір № 25-08/25/ФП про надання правничої допомоги від 25 серпня 2025 року, акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, платіжна інструкція кредитного переказу коштів від 25 березня 2026 року про оплату згідно акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 02 березня 2026 року та документи, що підтверджують надання таких послуг адвокатом.

Враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру цих витрат та недоведеність їх не співмірності, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3286,35 грн.

З цих підстав, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором кредитної лінії № 45583511 від 08 жовтня 2025 року в розмірі 11048 (одинадцять тисяч сорок вісім) грн. 30 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3286 (три тисячі двісті вісімдесят шість) грн. 35 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судовий збір у розмірі 1944 (одна тисяча дев`ятсот сорок чотири) грн. 44 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області на протязі 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (ЄДРПОУ 43311346, 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33);

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя Ірина Явіца