Рішення № 137884287, 01.07.2026, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/863/25

Провадження № 2/467/319/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області

у складі:

головуючого судді Догарєвої І.О.,

за участю секретаря Сідень Є.С.,

представника позивача Демарчук Н.О.

(в режимі відеоконференції)

представника відповідача Євдотьєва А.О.

(в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка Первомайського району Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У 23.06.2025 року ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом та просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договорами №75152864 від 20.08.2021 року, №4023541 від 21.08.2021 року, №101477106 від 01.08.2021 року у загальному розмірі 138789,06 грн, витрати на сплату судового збору 2422,40 грн та витрати на правову допомогу 25000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.08.2021 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір №75152864.

Згідно умов вказаного договору, відповідачу надано позику в розмірі 9894,00 грн зі сплатою відсотків у розмірі 1,99% за кожен день користування позикою.

27.01.2022 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір №27/01/2022, відповідно до якого ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75152864.

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75152864.

Заборгованість за договором №75152864 від 20.08.2021 року не погашена, в зв`язку з чим загальний розмір заборгованості відповідача за вказаним договором становить 32725,94 грн, з яких заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 9894,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 22650,88 грн; інфляційні збитки 158,30 грн, нараховані 3% річних - 22,76 грн.

Крім того, 21.08.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір №4023541.

Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит в розмірі 8000,00 грн, які остання зобов`язалась повернути кредитодавцю та сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений договором строк.

15.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір №15-12/2021-22, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитним договором до позичальників, в тому числі за договором №4023541.

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №10-01-2023, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4023541.

Заборгованість за договором №4023541 від 21.08.2021 року не погашена, в зв`язку з чим загальний розмір заборгованості відповідача за вказаним договором становить 7600,00 грн, з яких заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 5999,99 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 55446,00 грн.

Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 55826,00 грн, з яких заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 7600,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 46706,00 грн; заборгованість за комісіями 1520,00 грн.

Також, 01.08.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір №101477106.

Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит в розмірі 10000,00 грн, які остання зобов`язалась повернути кредитодавцю та сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений договором строк.

17.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір №17-12/2021-62, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитним договором до позичальників, в тому числі за договором №101477106.

10.03.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №10-03-2023/01, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №101477106.

Заборгованість за договором №101477106 від 01.08.2021 року не погашена, в зв`язку з чим загальний розмір заборгованості відповідача за вказаним договором становить 50237,12 грн, з яких заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 8046,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 41191,12 грн, заборгованість за комісіями 1000,00 грн.

Посилаючись на те, що відповідач належним чином не виконує зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, позивач через свого представника просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 138789,06 грн.

Заочним рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області у складі судді Явіци І.В. позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором позики №75152864 від 20.08.2021 року, договором про споживчий кредит №101477106 від 01.08.2021 року та договором про споживчий кредит №4023541 від 21.08.2021 року в розмірі 138789,06 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

29.01.2026 року адвокат Савчак Я.О., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 , звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 26.09.2025 року у цивільній справі №467/863/25 за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2026 року справу передано на розгляд судді Догарєвій І.О.

Ухвалою від 09.03.2026 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Савчака Я.О. про перегляд заочного рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 26.09.2025 року у цивільній справі №467/863/25 за позовною заявою ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задоволено. Заочне рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 26.09.2025 року у цивільній справі №467/863/25 за позовною заявою ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором скасовано та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

03.04.2026 року від представника заявника Євдотьєва А.О. надійшли пояснення на позовну заяву, де зазначив, що ТОВ «Коллект Центр» не доведено належними та допустимими доказами те, що Відповідачу надані кошти за відповідними договорами та правочинами. Кредитний договір консенсуальний та його укладення відбувається у два моменти, а саме: укладення консенсуальної конструкції кредитного договору у момент його підписання та укладення конструкції реального кредитного договору у момент його виконання фінансовою установою відповідно узгоджених умов консенсуального договору, який створює право у фінансової установи на повернення кредиту та можливості винагороди за його використання. Позивачем в розумінні ст. 81 ЦПК України не було доведено факт надання кредитних коштів за кредитним договором, що може слугувати самостійною та достатньою підставою для відмови позивачу у задоволенні позовних вимог. Розмір вимог позивача не відповідає умовам кредитування. Відсотки неправоміно нараховані поза межами строку кредитування. Умови договорів про нарахування комісії є нікчемними відповідно до вимог Закону України «Про споживче кредитування». Відповідач також вважав, що витрати позивача на професійну правничу допомогу є неспівмірними із ціною позову, а також не відповідають складності справи та розумності і подав заяву про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу. Крім того, відповідач звільнена від оплати судового збору як учасник бойових дій. Просив задовольнити позовні вимоги частково, у межах 32025,32 грн. У задоволенні решти позовних вимог просив відмовити. Витрати позивача на професійну правничу допомогу просив зменшити до 3000,00 грн. Повідомив про розмір очікуваних витрат відповідачки на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

06.04.2026 року від представника позивача надійшли письмові пояснення, де зазначено, що факт отримання кредитних коштів відповідачем підтверджується квитанціями АТ КБ «Пиватбанк» про перерахування грошових коштів через систему LIQPAY та довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» про перерахування коштів. Проценти нараховані відповідачу відповідно до умов укладених договорів, з урахуванням положень щодо автоматичного продовження строку кредитування. Умови договорів щодо нарахування комісії узгоджені сторонами та відповідають вимогам законодавства. Заявлена до стягнення сума витрат позивача на правничу допомогу є спів мірною зі складністю даної справи і зворотного відповідачем не доведено. Щодо розміру витрат відповідача на правову допомогу зазначив, що спір виник у зв`язку із неналежним виконанням умов кредитного договору відповідачем, і з урахуванням обставин, які склались, сума витрат є завищеною.

Ухвалою суду від 07.04.2026 року за клопотанням позивача витребувано у АТ КБ «Приватбанк» відомості щодо банківських карток, емітованих на ім`я ОСОБА_1 , ідентифікаційні дані власника карток, інформацію щодо зарахування кредитних коштів та щодо фінансового номера телефону до цих банківських карток.

14.04.2026 року від представника відповідача надійшла заява про долучення доказів щодо статусу відповідача як учасника бойових дій, де зазначив, що з відповідача, як з учасника бойових дій не мають стягуватись проценти, тож у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити. Також відповідач звільнений від сплати судового збору.

24.04.2026 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, де представник поставив під сумнів доведеність того, що відповідачка укладала кредитні договори, за якими стягується заборгованість, не доведено, що відповідач погоджувалась саме з такими їх умовами, не доведено отримання відповідачкою кредитних коштів, не доведено продовження строку кредитування за договорами. Відсотки неправоміно нараховані поза межами строку кредитування. Умови договорів про нарахування комісії є нікчемними. Просив відмовити ТОВ «Колект центр» у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

29.04.2026 року від представника позивача надійшли пояснення, що відповідач уклала кредитні договори у електронній формі шляхом ідентифікації в ІТС позивача, підписала їх за допомогою електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, зазначивши особисті дані, що узгоджується з вимогами законодавства. Крім того, факт укладення договорів підтверджується фактом періодичного погашення заборгованості за кредитними договорами, що свідчить про визнання боргу. Просив позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою від 06.05.2026 року підготовче провадження у справі закрите, справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивача ТОВ «Коллект Центр», адвокат Демарчук Н.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та у подальших письмових поясненнях.

Представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Євдотьєв А.О. позовні вимоги визнав частково, у розмірі 32025,32 грн, з підстав, викладених у поясненнях від 03.04.2026 року. Підтримав заяву про зменшення витрат на правничу допомогу.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд в свою чергу оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що 20.08.2021 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №75152864 (на умовах повернення позики в кінці строку позики).

Відповідно до п. 2 договору позики, сторони встановили наступні параметри та умови позики: сума позики 9894,00 грн; строк позики (строк договору) 30 днів; процентна ставка (базова)/день 1,99%; процентна ставка за понадстрокове користування позикою та пеня 2,7% в день (не застосовуються в період карантину).

Підписанням цього договору позичальник підтвердив, що ознайомився на сайті товариства з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; позичальник ознайомився на сайті з офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів»; до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті товариства, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі (п. 5 договору).

Як передбачено п. 12 договору, цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Вказаний договір позики підписано ОСОБА_1 та представником позикодавця електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Номер телефону ОСОБА_1 , зазначений у п. 20 договору «Юридичні адреси та реквізити сторін» НОМЕР_1 відповідає фінансовому номеру телефону за інформацією АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-260408/156066-БТ від 20.04.2026 року.

До позовної заяви позивачем надано Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), затверджені директором товариства наказом №12/08/2021 від 12.08.2021.

Згідно з п.6.1 Правил за користування позикою позичальник сплачує товариству проценти у розмірах, визначених у договорі позики. Позичальник зобов`язаний повернути отриману суму позики та проценти за користування нею відповідно до умов укладеного договору позики.

Відповідно до п.6.2 Правил проценти за користування позикою нараховуються на суму позики (її залишок), виходячи із строку фактичного користування позикою.

Пунктом 7.12 Правил з метою недопущення наслідків понадстрокового користування позикою сторони домовились, що у разі якщо у позичальника на дату закінчення строку позики наявна заборгованість за договором позики і позичальником не оформлено пролонгацію, строк позики автоматично подовжується на один календарний день (далі - автопролонгація).

Згідно з п.7.13 Правил строк автопролонгації обчислюється з дня, що слідує за днем закінчення строку позики. При автопролонгації змінюється кінцева дата строку позики та кінцева дата строку (терміну) дії договору позики на один календарний день.

Відповідно до п.7.14 Правил проценти під час автопролонгації нараховуються за базовою процентною ставкою, вказаною в договорі позики.

Згідно з п.7.15 Правил позичальник не заперечує та погоджується, що автопролонгація може здійснюватися необмежену кількість разів та не потребує додаткового документального оформлення з боку сторін. Позичальник погоджується, що застосування повторної автопролонгації здійснюється за умови наявності непогашеної позики (її частини) та не потребує додаткової згоди позичальника.

Подовження строку позики на умовах автопролонгації припиняється у разі якщо на протязі 90 автопролонгацій поспіль позичальником не погашено позику (пункт 7.16 Правил).

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, надавши відповідачці грошові кошти в обумовленому Договором розмірі, що підтверджується довідкою №КД-000003893/ТНПП від 17.12.2024 року ТОВ «ФК «Фінекспрес» про прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеного між компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції: 1) дата 20.08.2021 року; 2) номер платежу 929е1773-сееl-4ceb-9066-0a6d1b9d3172; 3) сума 9894,00 грн; 4) отримувач Канчук Ольга - ЕПЗ номер НОМЕР_2 .

За інформацією АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-260408/156066-БТ від 20.04.2026 року, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 .

З виписки, наданої АТ КБ «Приватбанк» за договором б/н за період 20.08.2021-24.08.2021 клієнт ОСОБА_1 убачається зарахування переказу на карту № НОМЕР_4 в сумі 9894,00 грн 20.08.2021 року.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» за договором №75152864 заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором станом на 27.01.2022 року становить 32544,88 грн, з яких: 9894,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 22650,88 грн. - заборгованість за відсотками. Відсотки за понадстрокове користування не нараховувалися. Розрахунок виконаний з урахуванням здійснених відповідачкою платежів на погашення заборгованості у загальному розмірі 2216,40 грн, у тому числі 19.09.2021 року 1240,41 грн, 28.09.2021 року 641,30 грн, 04.10.2021 року 334,69 грн.

Також, судом встановлено, що 27 січня 2022 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №27/01/2022 за умовами якого клієнт - первісний кредитор зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги, а фактор зобов`язується здійснити фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належать клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками.

Згідно витягу з реєстру боржників № 1 до договору факторингу №27/01/2022 від 27.01.2022 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до ОСОБА_1 за договором №75152864 в сумі 32544,88 грн., з яких: 9894 грн. - сума заборгованості за тілом; 22650,88 грн. - заборгованість по процентам.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал» за кредитним договором №75152864, станом на 10.01.2023 року вбачається, що сума заборгованості відповідача за договором позики становить 32544,88 грн, яка складається з: 9894,00 грн - заборгованості по основній сумі кредиту; 22650,88 грн. - заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги. Крім того, ТОВ «Вердикт Капітал» нараховано за період 27.01.2022-23.02.2022 22,76 грн - 3% річних та 158,30 грн інфляційні збитки.

Крім того, судом встановлено, що 10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за умовами якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках до цього договору та сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі і порядку, визначених цим договором.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги до ОСОБА_1 за договором №75152864 в сумі 32725,94 грн, з яких: 9894,00 грн - сума заборгованості за основним зобов`язанням; 22650,88 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 181,06 грн. - відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України.

Умови договору факторингу були виконані обома сторонами про що свідчить акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.01.2023 року.

Отже, ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №75152864 від 20.08.2021 року.

Згідно розрахунку заборгованості, станом на 06.06.2025 року ОСОБА_1 має заборгованість за договором позики №75152864 в розмірі 32725,94 грн, з яких: 9894,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 22650,88 грн - заборгованість за відсотками; 22,76 грн - 3% річних, 158,30 грн - інфляційні збитки.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Частиною першою статті 1077 та ст. 1078 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання перед фактором.

Оцінюючи доводи відповідача щодо відсутності доказів перерахування їй кредитних коштів суд виходить із того, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (див. постанову Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).

Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 675-VIII розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Згідно ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію», розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.

Згідно п. 5 розділу VІІ постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», чинної станом на час платежу, документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Враховуючи викладене, а також те, що первісний кредитор ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» є фінансовою, а не банківською установою, довідка надавача платіжних послуг про здійснення переказу грошових коштів є первинним обліковим документом, що підтверджує факт здійснення платіжної операції та всі її реквізити. Крім того, зарахування кредитних коштів на рахунок відповідачки підтверджено інформацією АТ КБ «Приватбанк» та випискою по її рахунку.

Таким чином, позивачем належно доведено, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало своє зобов`язання за кредитним договором та передало відповідачці грошові кошти в сумі 9894,00 грн 20.08.2021 року.

За розрахунком первісного кредитора відповідачка здійснила платежі на погашення заборгованості у загальному розмірі 2216,40 грн, у тому числі 19.09.2021 року 1240,41 грн, 28.09.2021 року 641,30 грн, 04.10.2021 року 334,69 грн, які віднесено у рахунок погашення заборгованості за процентами.

Доказів повернення відповідачем кредитних коштів чи сплати процентів за користування ними в іншому розмірі матеріали справи не містять і на таке відповідачка та її представник не посилаються.

За таких обставин суд встановив, що відповідачкою не виконувалися належним чином умови кредитного договору, у зв`язку із чим виникла заборгованість.

Разом із тим, суд погоджується із доводами відповідачки про те, що сторонами не погоджено умови пролонгації договору позики №75152864 від 20.08.2021 року.

Так, на обґрунтування вимог про стягнення процентів, в тому числі їх розміру і порядку нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором ТОВ «Коллект центр» надано Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», як невід`ємну частину спірного договору позики.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи договір позики, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо пролонгації договору.

Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису ОСОБА_1 , тому їх не можна розцінювати як частину договору позики, укладеного сторонами 20.08.2021 року.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді можливість пролонгації і відповідно нарахування відсотків протягом довшого строку, ніж 30 днів з дня укладення договору позики і до 25.12.2021 року включно (відповідно до розрахунку).

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Проаналізувавши викладене, суд вважає правомірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства нарахування відповідачці відсотків за користування позикою у розмірі 5906,72 грн, виходячи із розрахунку: 9894,00 грн (сума позики) х 1,99% х 30 днів. З урахуванням суми, сплаченої відповідачкою, розмір процентів, що підлягають стягненню з неї на користь позивача становить 3690,32 грн (5906,72 грн - 2216,40 грн).

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Річні відсотки та інфляційні втрати нараховані ТОВ «Вердикт Капітал» відповідно до ст. 625 ЦК України на основну суму боргу, та суд погоджується з наданим розрахунком.

Що стосується доводів представника відповідача щодо звільнення ОСОБА_1 від сплати процентів як військовослужбовця, суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов`язку та ведення військового обліку» №1357-IX від 30.03.2021 року, який набрав чинності 23.04.2021 року, внесено зміни до ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яку доповнено пунктом 15 такого змісту: «Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються».

Зазначена редакція закону діяла увесь період спірних правовідносин.

З наданої відповідачкою копії посвідчення серія НОМЕР_5 від 26.06.2024 року, копії військового квитка Серія НОМЕР_6 від 09.02.2022 року, витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_7 від 08.12.2025 року №342 убачається, що вона з 10.12.2021 року по 08.12.2025 року проходила військову службу за контрактом у складі Збройних Сил України.

Проценти за користування позикою нараховані відповідачці у період з 20.08.2021 року по 19.09.2021 року (з урахуванням висновків суду). Отже, у цей період відповідачка не проходила військову службу та на неї не застосовувались пільги, передбачені ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Річні відсотки та інфляційні збитки нараховані ТОВ «Вердикт Капітал» за період 27.01.2022-23.02.2022 року. У цей період відповідачка набула статусу військовослужбовця, проте військову службу проходила не за мобілізацією, а за контрактом. Відомостей, що у період з 27.01.2022 по 23.02.2022 року відповідачка брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, або перебувала безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів суду не надано. Отже, судом не встановлено підстав для застосування до спірних правовідносин положень п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З огляду на викладене, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» підлягає стягненню заборгованість за договором позики №75152864 від 20.08.2021 року в розмірі 13765,38 грн, з яких: 9894,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 3690,32 грн - заборгованість за відсотками; 22,76 грн - 3% річних, 158,30 грн - інфляційні збитки.

Крім того, ОСОБА_1 01.08.2021 року звернулась до ТОВ «Мілоан» з анкетою-заявою на кредит №101477106, згідно якої просила надати їй кредит в розмірі 10000,00 грн, строком на 30 днів, зі сплатою комісії за надання кредиту та відсотків за користування кредитом.

На підставі зазначеної заяви-анкети, 01.08.2021 року між ТОВ Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №101477106.

За умовами вказаного договору ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 10000,00 грн, строком на 30 днів, з 01.08.2021 року. ОСОБА_1 в свою чергу мала повернути кредит 31.08.2021 року (п.1.4 договору), сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом.

Відповідно до п. 1.5.1. договору сторони погодили, що комісія за користування кредитом становить 1000,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Проценти за користування кредитом становлять 4500,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2 договору), а стандартна (базова процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6 договору).

Згідно умов п. 2.1 договору про споживчий кредит, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Відповідно до пункту 2.4.1 договору Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п.1.4. Договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.

У відповідності до п. 4.2 договору, сторони погодили, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складається у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацію), має право (не обов`язок) нараховувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору.

Згідно п. 6.1 цей договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Приймаючи пропозицію товариства про укладення кредитного договору позичальник погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (в тому числі правилами, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів) договору в цілому та, зокрема, підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на сайті товариства та є невід`ємною частиною цього договору (п. 6.3 договору).

За п. 6.4. договору укладення кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Згідно з п. 6.5. договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація та інші важливі правові аспекти викладено у паспорті споживчого кредиту, який є додатком № 2 до договору про споживчий кредит №101477106 від 01.08.2021 року.

Договір про споживчий кредит та паспорт споживчого кредиту підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Довідкою про ідентифікацію підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , з яким укладено договір №101477106 від 01.08.2021 року, ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор W83942; дата відправки ідентифікатора позичальнику 01.08.2021; номер телефону на який було відправлено ідентифікатор +380960647203.

Як встановлено судом, номер НОМЕР_1 за інформацією АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-260408/156066-БТ від 20.04.2026 року відповідає фінансовому номеру телефону ОСОБА_1 на час укладення договору.

Судом також досліджено правила надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан» (в редакції від 13.07.2021 року).

Перерахування коштів у сумі 10000,00 грн підтверджено квитанцією АТ КБ «Приватбанк» від 01.08.2021 року про перерахування коштів на рахунок НОМЕР_9 на підставі договору №101477106 за допомогою системи LiqPay.

З виписки, наданої АТ КБ «Приватбанк» за договором б/н за період 20.08.2021-25.08.2021, клієнт ОСОБА_1 , убачається зарахування кредитних коштів на карту № НОМЕР_3 в сумі 10000,00 грн 01.08.2021 року.

Отже, позивачем належно доведено, що ТОВ «Мілоан» виконало своє зобов`язання за кредитним договором та передало відповідачці грошові кошти в сумі 10000,00 грн 01.08.2021 року.

Згідно відомості ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за договором №101477106 відображено: надання 01.08.2021 року позичальнику кредиту в розмірі 10000,00 грн та нарахування комісії за оформлення кредиту в розмірі 1000,00 грн; нарахування процентів в період з 02.08.2021 року по 31.08.2021 року включно в розмірі, встановленому п.1.5.2 договору; нарахування процентів в період з 01.09.2021 року по 28.09.2021 року включно в розмірі, встановленому п.1.5.2, 2.3.1.1 договору; нарахування процентів в період з 29.09.2021 року по 27.11.2021 року включно в розмірі, встановленому п. 1.6, 2.3.1.2 договору.

Вказана відомість також містить інформацію про нарахування комісії за пролонгацію, часткову сплату тіла кредиту та процентів по кредиту.

Крім того, зазначена відомість також містить інформацію про загальну суму заборгованості за кредитом, яка становить 22478,42 грн та складається з: 8046,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 13432,42 грн заборгованості за процентами та 1000,00 грн заборгованості по комісії.

Також, судом встановлено, що 17.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №17-12/2021-62 за умовами якого клієнт - первісний кредитор зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги, а фактор зобов`язується здійснити фінансування здійснити фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належать клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №17-12/2021-62 від 17.12.2021 року ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до ОСОБА_1 за договором №101477106 в сумі 22478,42 грн, з яких: 8046,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 13432,42 грн заборгованість по процентам; 1000,00 грнзаборгованість за комісією.

Умови договору факторингу були виконані обома сторонами про що свідчить наявна у матеріалах справи копія платіжного доручення №313550009 від 20.12.2021 року.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал» за кредитним договором №101477106, станом на 10.03.2023 року вбачається, що сума заборгованості відповідача за кредитним договором становить 50237,12 грн, яка складається з: 8046,00 грн заборгованості по основній сумі кредиту; 13432,42 грн заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги; 1000,00 грн заборгованості з комісії; 27758,70 грн нарахованих відсотків згідно кредитного договору за відсотковою ставкою 5%, які нараховані за період з 17.12.2021 року по 23.02.2022 року включно.

10.03.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за умовами якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках до цього договору та сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі і порядку, визначених цим договором.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору №10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги до ОСОБА_1 за договором №101477106 в сумі 50237,12 грн, з яких: 8046 грн. - сума заборгованості за основним зобов`язанням; 41191,12 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 1000,00 грн - заборгованість за комісією.

Умови договору факторингу були виконані обома сторонами про що свідчить наявна у матеріалах справи копія акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.03.2023 року.

Отже, ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №101477106 від 01.08.2021 року.

Згідно розрахунку заборгованості, станом на 06.06.2025 року ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №101477106 в розмірі 50237,12 грн, з яких: 8046,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 41191,12 грн - заборгованість за відсотками; 1000,00 грн - заборгованість за комісією.

Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що умовами укладеного сторонами договору строк кредитування обмежується 30 днями, суд зазначає наступне.

Умовами договору про споживчий кредит (пункт 1.4) визначено, що терміном повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом є 31.08.2021 року. Проте пункт 2.3 договору передбачає його пролонгацію, як на пільгових, так і стандартних умовах.

Так, умови пролонгації на пільгових умовах передбачені пунктом 2.3.1.1 договору, згідно якому Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитовцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства tengo.ua (далі Сайт Товариства) і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Встановлено строк продовження кредитування на 3 дні зі сплатою комісії 3,00 % від суми поточного залишку кредиту, на 7 днів зі сплатою комісії 5,00 % від суми поточного залишку кредиту, на 15 днів зі сплатою комісії 10 % від суми поточного залишку кредиту.

Пунктом 2.3.1.2 договору передбачені умови пролонгації на стандартних (базових) умовах. Вказаним пунктом визначено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6 цього договору.

Указане свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони погодили порядок продовження строку кредитування, умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

Відповідно до пункту 2.4.1 позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого пунктом 1.4 договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.

У випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов`язання позичальника за цим договором, у тому числі, а не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь кредитодавця встановлені умовами цього договору, то така заборгованість повинна бути сплачена позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений пунктом 1.4 договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування визначеного згідно пункту 1.3 та пункту 2.3 цього договору, виконання зобов`язань зі сплати платежів вважається простроченим позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4, пунктом 3.2.5 договору (пункт 2.4.2 договору).

Пунктом 4.2 розділу 4 кредитного договору сторони погодили, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою пунктом 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні частини другої статті 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.6 договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

У цьому випадку, кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Таким чином, аналізуючи умови кредитного договору, слід дійти висновку, що сторони уклали між собою електронний кредитний договір строком правомірного використання позичальницею кредитних коштів на 30 днів, в період дії якого та до його закінчення позичальниця повинна повернути кредитору тіло кредиту, проценти за ставкою 1.5% на день та одноразовою комісією в розмірі 10% за видачу кредиту. Тобто на момент закінчення 30-денного строку у позичальниці не повинно бути боргу за отриманим кредитом.

Одночасно позичальницею, за власною волею та необмежену кількість разів може бути продовжено строк дії кредиту шляхом його пролонгації на 3, 7 чи 15 днів зі сплатою відповідного розміру одноразової комісії на початку підтвердження свого волевиявлення за узгодженими умовами договору та сплатою відповідних сум за тілом кредиту та процентами.

Тому, у випадку пролонгації строку на пільгових умовах за використання кредитних коштів кредитором нараховуються проценти в фіксованому розмірі 1,5% на день протягом обраного позичальницею строку 3, 7 чи 15 днів.

В подальшому, при недотриманні строку повернення узгоджених сум або несвоєчасної пролонгації у позичальниці виникає прострочення виконання зобов`язання, за яким кредитором нараховуються проценти за стандартною ставкою в розмірі 5% строком на 60 днів, по закінченню яких сторони узгодили нарахування процентів в тому ж розмірі відповідно до статті 625 ЦК України в якості відповідальності позичальниці за порушення грошового зобов`язання з повернення кредитних коштів.

Отже, такі умови узгоджені відповідачкою, що підтверджено довідкою про ідентифікацію та фактом акцепту договору позичальницею, який нею підписано за допомогою одноразового ідентифікатора.

На виконання умов цього договору, 01.08.2020 року ТОВ «Мілоан» перераховано відповідачці кредитні кошти в сумі 10000,00 грн.

З відомості про щоденні нарахування та погашення за цим договором, складеної ТОВ «Мілоан», вбачається, що відповідачкою, після отримання кредитних коштів, одноразова комісія, проценти за користування кредитом та сума основного боргу не сплачені.

31.08.2021 року позичальницею здійснена сплата суми в розмірі 1150,00 грн, замість сплати усіх сум за кредитом.

За такого та враховуючи обов`язок позичальниці повернути кредит та сплатити проценти і комісії до 31.08.2021 року, позичальницею в останній день строку здійснено платіж в розмірі 1150,00 грн, а не в обумовленому розмірі за строком кредиту, що за обраним нею алгоритмом програми свідчить про волевиявлення відповідачки сплатити лише частково суму кредиту та процентів в розмірах 300,00 грн та 550,00 грн відповідно, а також 3% одноразової комісії від залишку кредиту в розмірі 300,00 грн з наміром здійснити пролонгацію строку кредиту на 3 дні.

Аналогічним чином відповідачкою здійснено пролонгацію строку кредитування 03.09.2021 року та 06.09.2021 року. Остання пролонгація 13.09.2021 року на строк 15 днів зі сплатою комісії 893,00 грн.

Таким чином, пролонгація на пільгових умовах діяла для відповідачки до 28.09.2021 року.

В подальшому, починаючи з 29.09.2021 року відповідачка продовжила користуватися наданими за кредитним договором коштами, в повному обсязі заборгованість не погасила, внаслідок чого відбулась пролонгація на стандартних (базових) умовах, виходячи із стандартної ставки в розмірі 5% відповідно до узгоджених сторонами умов договору, викладених в пунктах 1.6, 2.3.1.2. Водночас, можливість пролонгації в порядку, визначеному п. 2.3.1.2 кредитного договору не може перевищувати 60 днів, тобто до 27.11.2021 року включно.

Новим кредитором ТОВ «Вердикт Капітал», який на підставі договору факторингу набув право вимоги до відповідачки за кредитним договором №101477106 від 01.08.2021 року здійснено нарахування процентів з 17.12.2021 року в порядку, передбаченому пунктом 4.2 розділу 4 зазначеного договору, тобто процентів за стандартною (базовою) ставкою передбаченою пунктом 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України.

Як зазначено вище, підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати процентів за договором на підставі положень п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» судом не встановлено.

Водночас, за змістом положень статей 11, 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» (далі - Закон) цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить ЗУ «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. При цьому, частина 4 статті 18Закону не містить застереження щодо незастосування зазначених положень пункту 5 частини 3 цієї статті до умови договорів про надання споживчого кредиту.

Частинами 5 та 7 статті 18 Закону передбачено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10.11.2011 №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013).

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами.

При цьому, суд вважає релевантним посилання на вказане рішення Конституційного суду при вирішенні питання про розмір відсотків за порушення відповідачем грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19) вказано: «Суди попередніх інстанцій встановили, що умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев`яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду бере до уваги таке.

«Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання».

Згідно наданого розрахунку, ТОВ «Вердикт Капітал» набуто право вимоги до ОСОБА_1 за договором №101477106 в сумі 22478,42 грн, з яких: 8046,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 13432,42 грн заборгованість по процентам; 1000,00 грнзаборгованість за комісією та в подальшому нараховано 27758,70 грн відсотків згідно за відсотковою ставкою 5% на день у період з 17.12.2021 року по 23.02.2022 року включно. Такий розмір відсотків утричі перевищує розмір заборгованості ОСОБА_1 за основною сумою боргу та є удвічі більшим за розмір процентів, нарахованих первісни кредитором. За таких обставин, змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов`язання, та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права і принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зменшити розмір відсотків, нарахованих ТОВ «Вердикт Капітал» у період з 17.12.2021 року по 23.02.2022 року до розміру заборгованості за основною суцмою боргу, добто до 8046,00 грн.

Доводи відповідача про неправомірне нарахування комісії суд відхиляє з наступних підстав.

Так, 10.06.2017 року набув чинності ЗУ «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить ЗУ «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності ЗУ «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 ЗУ «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, ЗУ «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 ЗУ «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Таким чином, виходячи з аналізу вимог пункту 4 частини 1 статті 1,частини 2 статті 8, частини 1 статті 1, статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

За такого, включення до текстів кредитних договорів умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 1520 грн. не суперечить вимогам діючого законодавства, а тому не є нікчемною.

За наведених обставин з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором №101477106 від 01.08.2021 року в розмірі 30524,42 грн, яка складається з: 8046,00 грн заборгованості по основній сумі кредиту; 13432,42 грн заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги; 1000,00 грн заборгованості з комісії; 8046,00 грн заборгованості за відсотками за період з 17.12.2021 року по 23.02.2022 року.

Крім того, ОСОБА_1 20.08.2021 року звернулась до ТОВ «Мілоан» з анкетою-заявою на кредит №4023541, згідно якої просила надати їй кредит в розмірі 8000,00 грн строком на 29 днів, зі сплатою комісії за надання кредиту та відсотків за користування кредитом.

На підставі зазначеної заяви-анкети на кредит, 21.08.2021 року між ТОВ Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №4023541.

За умовами вказаного договору ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 8000,00 грн, строком на 29 днів, з 21.08.2021 року. ОСОБА_1 в свою чергу мала повернути кредит 19.09.2021 року, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом.

Відповідно до п. 1.5.1. договору сторони погодили, що комісія за користування кредитом становить 1520,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

За умовами вказаного договору проценти за користування кредитом становлять 5800,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2 договору), а стандартна (базова процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6 договору).

Згідно умов п. 2.1 договору про споживчий кредит, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Згідно п. 6.1 цей договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Приймаючи пропозицію товариства про укладення кредитного договору позичальник погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (в тому числі правилами, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів) договору в цілому та, зокрема, підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на сайті товариства та є невід`ємною частиною цього договору (п. 6.3 договору).

Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація та інші важливі правові аспекти викладено у паспорті споживчого кредиту, який є додатком № 2 до договору про споживчий кредит №4023541 від 21.08.2021 року.

Договір про споживчий кредит та паспорт споживчого кредиту підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Довідкою про ідентифікацію підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , з яким укладено договір №4023541 від 21 серпня 2021 року, ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор J09919; дата відправки ідентифікатора позичальнику 21.08.2021; номер телефону на який було відправлено ідентифікатор НОМЕР_1 (за інформацією АТ КБ «Приватбанк» № відповідає фінансовому номеру телефону ОСОБА_1 на час укладення договору).

Перерахування коштів у сумі 8000,00 грн підтверджено квитанцією АТ КБ «Приватбанк» від 21.08.2021 року про перерахування коштів на рахунок НОМЕР_9 на підставі договору №101477106 за допомогою системи LiqPay.

З виписки, наданої АТ КБ «Приватбанк» за договором б/н за період 20.08.2021-25.08.2021, клієнт ОСОБА_1 , убачається зарахування кредитних коштів на карту № НОМЕР_3 в сумі 8000,00 грн 21.08.2021 року.

Отже, позивачем належно доведено, що ТОВ «Мілоан» виконало своє зобов`язання за кредитним договором та передало відповідачці грошові кошти в сумі 8000,00 грн 21.08.2021 року.

Згідно відомості ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за договором №4023541 відображено: надання 21.08.2021 року позичальнику кредиту в розмірі 8000,00 грн та нарахування комісії за оформлення кредиту в розмірі 1520,00 грн; нарахування процентів в період з 22.08.2021 року по 19.09.2021 року включно в розмірі, встановленому п. 1.5.2 договору; нарахування процентів в період з 20.09.2021 року по 26.09.2021 року включно в розмірі, встановленому п. 1.5.2, 2.3.1.1 договору; нарахування процентів в період з 27.09.2021 року по 25.11.2021 року включно в розмірі, встановленому п. 1.6, 2.3.1.2 договору.

Вказана відомість також містить інформацію про нарахування комісії за пролонгацію, часткову сплату тіла кредиту, процентів по кредиту та комісії за пролонгацію.

Крім того, зазначена відомість також містить інформацію про загальну суму заборгованості за кредитом, яка становить 37586,00 грн та складається з: 7600,00 грн - заборгованості за тілом кредиту, 28466,00 грн - заборгованості за процентами та 1520,00 грн - заборгованості по комісії.

Також, судом встановлено, що 15.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №15-12/2021-22 за умовами якого клієнт - первісний кредитор зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги, а фактор зобов`язується здійснити фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належать клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №15-12/2021-22 від 15.12.2021 року ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до ОСОБА_1 за договором №4023541 в сумі 37586,00 грн, з яких: 7600,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 28466,00 грн - заборгованість по процентам; 1520,00 грн - заборгованість за комісією.

Умови договору факторингу були виконані обома сторонами про що свідчить наявна у матеріалах справи копія платіжного доручення №313550011 від 20.12.2021 року.

Тим самим суд встановив, що ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №4023541 від 21.08.2021 року.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 , виконаного ТОВ «Вердикт Капітал» за кредитним договором №4023541, станом на 10.01.2023 року вбачається, що сума заборгованості відповідача за кредитним договором становить 64566,00 грн, яка складається з: 7600,00 грн - заборгованості по основній сумі кредиту; 28466,00 грн - заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги; 1520,00 грн - заборгованості з комісії; 26980,00 грн - нарахованих

відсотків згідно кредитного договору, які нараховані за період з 15.12.2021 року по 23.02.2022 року включно.

Крім того, судом встановлено, що 10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за умовами якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках до цього договору та сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі і порядку, визначених цим договором.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги до ОСОБА_1 за договором №4023541 в сумі 64566,00 грн, з яких: 7600,00 грн - сума заборгованості за основним зобов`язанням; 55466,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 1520,00 грн - заборгованість за комісією.

Умови договору факторингу були виконані обома сторонами про що свідчить наявна у матеріалах справи копія акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023 року.

Таким чином ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 4023541 від 21 серпня 2021 року.

Згідно розрахунку заборгованості, станом на 06.06.2025 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 4023541 становить 64566,00 грн, з яких: 7600,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 55446,00 грн - заборгованість за відсотками; 1520,00 грн - заборгованість за комісією.

Враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за вказаним договором про споживчий кредит в розмірі 55826,00 грн, яка складається з: 7600,00 грн - заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 46706,00 грн - заборгованості за нарахованими процентами; 1520,00 грн - заборгованості за комісією.

Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що умовами укладеного сторонами договору строк кредитування обмежується 29 днями, суд зазначає наступне.

Умовами договору про споживчий кредит (пункт 1.4) визначено, що терміном повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом є 19.09.2021 року. Проте пункт 2.3 договору передбачає його пролонгацію, як на пільгових, так і стандартних умовах.

Так, умови пролонгації на пільгових умовах передбачені пунктом 2.3.1.1 договору, згідно якому Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитовцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства tengo.ua (далі Сайт Товариства) і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Встановлено строк продовження кредитування на 3 дні зі сплатою комісії 3,00 % від суми поточного залишку кредиту, на 7 днів зі сплатою комісії 5,00 % від суми поточного залишку кредиту, на 15 днів зі сплатою комісії 10 % від суми поточного залишку кредиту.

Пунктом 2.3.1.2 договору передбачені умови пролонгації на стандартних (базових) умовах. Вказаним пунктом визначено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6 цього договору.

Указане свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони погодили порядок продовження строку кредитування, умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

Відповідно до пункту 2.4.1 позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого пунктом 1.4 договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.

У випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов`язання позичальника за цим договором, у тому числі, а не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь кредитодавця встановлені умовами цього договору, то така заборгованість повинна бути сплачена позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений пунктом 1.4 договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування визначеного згідно пункту 1.3 та пункту 2.3 цього договору, виконання зобов`язань зі сплати платежів вважається простроченим позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4, пунктом 3.2.5 договору (пункт 2.4.2 договору).

Пунктом 4.2 розділу 4 кредитного договору сторони погодили, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою пунктом 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні частини другої статті 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.6 договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

У цьому випадку, кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Таким чином, аналізуючи умови кредитного договору, слід дійти висновку, що сторони уклали між собою електронний кредитний договір строком правомірного використання позичальницею кредитних коштів на 29 днів, в період дії якого та до його закінчення позичальниця повинна повернути кредитору тіло кредиту, проценти за ставкою 2,5% на день та одноразовою комісією в розмірі 19% за видачу кредиту. Тобто на момент закінчення 30-денного строку у позичальниці не повинно бути боргу за отриманим кредитом.

Одночасно позичальницею, за власною волею та необмежену кількість разів може бути продовжено строк дії кредиту шляхом його пролонгації на 3, 7 чи 15 днів зі сплатою відповідного розміру одноразової комісії на початку підтвердження свого волевиявлення за узгодженими умовами договору та сплатою відповідних сум за тілом кредиту та процентами.

Тому, у випадку пролонгації строку на пільгових умовах за використання кредитних коштів кредитором нараховуються проценти в фіксованому розмірі 1,5% на день протягом обраного позичальницею строку 3, 7 чи 15 днів.

В подальшому, при недотриманні строку повернення узгоджених сум або несвоєчасної пролонгації у позичальниці виникає прострочення виконання зобов`язання, за яким кредитором нараховуються проценти за стандартною ставкою в розмірі 5% строком на 60 днів, по закінченню яких сторони узгодили нарахування процентів в тому ж розмірі відповідно до статті 625 ЦК України в якості відповідальності позичальниці за порушення грошового зобов`язання з повернення кредитних коштів.

Отже, такі умови узгоджені відповідачкою, що підтверджено довідкою про ідентифікацію та фактом акцепту договору позичальницею, який нею підписано за допомогою одноразового ідентифікатора.

На виконання умов цього договору, 21.08.2020 року ТОВ «Мілоан» перераховано відповідачці кредитні кошти в сумі 8000,00 грн.

З відомості про щоденні нарахування та погашення за цим договором, складеної ТОВ «Мілоан», вбачається, що відповідачкою, після отримання кредитних коштів, одноразова комісія, проценти за користування кредитом та сума основного боргу в установлений договором строк не сплачені.

19.09.2021 року позичальницею здійснена сплата суми в розмірі 1200,00 грн, замість сплати усіх сум за кредитом.

За такого та враховуючи обов`язок позичальниці повернути кредит та сплатити проценти і комісії до 19.09.2021 року, позичальницею в останній день строку здійснено платіж в розмірі 1200,00 грн, а не в обумовленому розмірі за строком кредиту, що за обраним нею алгоритмом програми свідчить про волевиявлення відповідачки сплатити лише частково суму кредиту та процентів в розмірах по 400,00 грн відповідно, а також 5% одноразової комісії від залишку кредиту в розмірі 400,00 грн з наміром здійснити пролонгацію строку кредиту на 7 днів.

Таким чином, пролонгація на пільгових умовах діяла для відповідачки до 26.09.2021 року.

В подальшому, починаючи з 27.09.2021 року відповідачка продовжила користуватися наданими за кредитним договором коштами, в повному обсязі заборгованість не погасила, внаслідок чого відбулась пролонгація на стандартних (базових) умовах, виходячи із стандартної ставки в розмірі 5% відповідно до узгоджених сторонами умов договору, викладених в пунктах 1.6, 2.3.1.2. Водночас, можливість пролонгації в порядку, визначеному п. 2.3.1.2 кредитного договору не може перевищувати 60 днів, тобто до 25.11.2021 року включно і саме у цих межах здійснювалось нарахування процентів ТОВ «Мілоан».

Новим кредитором ТОВ «Вердикт Капітал», який на підставі договору факторингу набув право вимоги до відповідачки за кредитним договором №4023541 від 21.08.2021 року здійснено нарахування процентів з 15.12.2021 року в порядку, передбаченому пунктом 4.2 розділу 4 зазначеного договору, тобто процентів за стандартною (базовою) ставкою передбаченою пунктом 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України.

Як зазначено вище, підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати процентів, за договором, нарахованих у цей період, на підставі положень п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» судом не встановлено.

Водночас, враховуючи правову природу процентів, нарахованих за період з 15.12.2021 року по 23.02.2022 року як процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір.

Так, згідно наданого розрахунку, ТОВ «Вердикт Капітал» набуто право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4023541 від 21.08.2021 року в сумі 37586,00 грн, з яких: 7600,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 28466,00 грн - заборгованість по процентам; 1520,00 грн - заборгованість за комісією та в подальшому нараховано 26980,00 грн відсотків за відсотковою ставкою 5% на день у період з 15.12.2021 року по 23.02.2022 року включно. Такий розмір відсотків більш ніж утричі перевищує розмір заборгованості ОСОБА_1 за основною сумою боргу. За таких обставин, змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов`язання, та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права і принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Позивач частково самостійно зменшив розмір процентів, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності та просив стягнути з відповідача заборгованість за вказаним договором про споживчий кредит в розмірі 55826,00 грн, яка складається з: 7600,00 грн - заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 46706,00 грн - заборгованості за нарахованими процентами; 1520,00 грн - заборгованості за комісією.

Однак суд не погоджується з таким розміром процентів та вважає за необхідне зменшити розмір відсотків, нарахованих ТОВ «Вердикт Капітал» у період з 15.12.2021 року по 23.02.2022 року до розміру заборгованості за основною суцмою боргу, добто до 7600,00 грн.

Доводи відповідача про неправомірне нарахування комісії суд відхиляє з підстав, наведених вище.

Таким чином, суд зробив висновок про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованості за кредитним договором №4023541 від 21.08.2021 року в сумі 45186,00 грн, з яких: 7600,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 28466,00 грн - заборгованість по процентам; 1520,00 грн - заборгованість за комісією; 7600,00 грн відсотків за відсотковою ставкою 5% на день у період з 15.12.2021 року по 23.02.2022 року включно.

Отже, позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» підлягають частковому задоволенню, а з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 89475,80 грн, у тому числі:

заборгованість за договором позики №75152864 від 20.08.2021 року в розмірі 13765,38 грн, з яких: 9894,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 3690,32 грн - заборгованість за відсотками; 22,76 грн - 3% річних, 158,30 грн - інфляційні збитки;

заборгованість за кредитним договором №101477106 від 01.08.2021 року в розмірі 30524,42 грн, з яких: 8046,00 грн заборгованості по основній сумі кредиту; 13432,42 грн заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги; 1000,00 грн заборгованості з комісії; 8046,00 грн заборгованості за відсотками за період з 17.12.2021 року по 23.02.2022 року;

заборгованість за кредитним договором №4023541 від 21.08.2021 року в сумі 45186,00 грн, з яких: 7600,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 28466,00 грн - заборгованість по процентам; 1520,00 грн - заборгованість за комісією; 7600,00 грн відсотків за відсотковою ставкою 5% на день у період з 15.12.2021 року по 23.02.2022 року.

В іншій частині позов задоволенню не підлягає із наведених вище підстав.

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, суд враховує те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

З матеріалів справи встановлено, що 01.07.2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» укладено Договір №01-07/2024 про надання правової допомоги. Вартість та види послуг визначені у прайс-листі АО «Лігал Ассістанс», затвердженому Рішенням Загальних зборів №01-11/2023 від 01.11.2023 року. Обсяг виконаних робіт визначений у Витязі з Акту №10 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026 року, та у заявці на надання юридичної допомоги №213 від 01.05.2025 року, згідно з якими позивачу надано правову допомогу на суму 25000,00 грн.

За змістом зазначених документів Адвокатським об`єднанням АО «Лігал Ассістанс» надано позивачу наступні послуги, вартість яких заявлена до відшкодування: надання усної консультації 2 години вартістю 2000,00 грн на суму 4000,00 грн; надання письмової консультації з вивченням документів 1 консультація варістю 3000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 6 годин вартістю 3000,00 грн на суму 18000,00 грн.

На підставі викладеного, суд вважає, що позивачем було документально доведено розмір витрат на правничу допомогу адвоката у даній справі на загальну суму 25000,00 грн.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, керуючись критеріями, що визначені ч. 3, 5, 9 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 року у справі № 826/15063/18.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Надаючи оцінку зазначеним доказам щодо часу на надання правничих послуг та видів правничої допомоги, суд виходить із наявності у адвоката повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв`язку з чим надання правничої допомоги саме за цими видами послуг не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи. Послуги адвоката під час перегляду заочного судового рішення до складу витрат на правничу допомогу не включені. Також суд зауважує, що до складу витрат сторонами включено надання усної та письмової консультації з одного й того ж питання, що не є необхідним. Крім того, позовна заява не є складною за своєю суттю, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у цих справах є типовими, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ. З іншого боку, слід врахувати ціну позову у цій справі 138789,06 грн, яка є значною та часткове задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи викладене, пропорційність витрат на професійну правничу допомогу до предмета спору та до ціни позову, розмір задоволених позовних вимог (64,47%), значення справи для сторін, категорію та складність справи, яка є типовою та по якій наявна усталена судова практика, а також враховуючи клопотання представника відповідачки про зменшення витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про необхідність часткового стягнення на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката, стягнувши їх з відповідачки у розмірі 7000,00 грн.

Також, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1561,72 грн (2422,40 грн х 64,47%).

Доводи представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Савчака Я.О. про звільнення відповідача від сплати судового збору на підставі п. 13 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», як учасника бойових дій суд відхиляє з наступних підстав.

У п.13 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» вказано, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Відповідно до правового висновку, викладеного у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року по справі № 545/1149/17, норма п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України № 3674-VI «Про судовий збір», згідно із якою учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору, у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав, має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Так, правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

Тому, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п. 12,13 ч. 1 ст. 5 Закону України №3674-VI «Про судовий збір», суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень ст.ст.12, 22 Закону України № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Таким чином, Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 12 лютого 2020 року здійснено висновок про те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору за подання позовів не будь-якого характеру, а лише тих, що спрямовані на захист їх соціальних прав, як учасників бойових дій.

Отже, доводи представника відповідача про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, суд не може прийняти до уваги, предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, що не відноситься до спорів, що порушують права учасника бойових дій і не стосується його соціальних прав, як учасника бойових дій.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрована по АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_8 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306; ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 89475 (вісімдесят дев`ять тисяч чотириста сімдесят п`ять) гривень 80 копійок, у тому числі:

заборгованість за договором позики №75152864 від 20.08.2021 року в розмірі 13765,38 грн, з яких: 9894,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 3690,32 грн - заборгованість за відсотками; 22,76 грн - 3% річних, 158,30 грн - інфляційні збитки;

заборгованість за кредитним договором №101477106 від 01.08.2021 року в розмірі 30524,42 грн, з яких: 8046,00 грн заборгованості по основній сумі кредиту; 13432,42 грн заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги; 1000,00 грн заборгованості з комісії; 8046,00 грн заборгованості за відсотками за період з 17.12.2021 року по 23.02.2022 року;

заборгованість за кредитним договором №4023541 від 21.08.2021 року в сумі 45186,00 грн, з яких: 7600,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 28466,00 грн - заборгованість по процентам; 1520,00 грн - заборгованість за комісією; 7600,00 грн відсотків за відсотковою ставкою 5% на день у період з 15.12.2021 року по 23.02.2022 року.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрована по АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_8 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306; ЄДРПОУ 44276926) судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1561 (одна тисяча п`ятсот шістдесят одна) гривня 72 копійки, та судові витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.О.Догарєва