Ухвала суду № 137884127, 01.07.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/21333/26

Провадження № 2/127/5849/26

УХВАЛА

01 липня 2026 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Шаміна Ю.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вінницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про зняття арешту з нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Вінницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про зняття арешту з нерухомого майна.

Зазначена позовна заява не відповідає вимогам, встановленим ст. 175, 177 ЦПК України, а тому є підстави для залишення її без руху відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України з метою усунення

Відповідно до п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З наведених норм слідує, що звертаючись із позовною заявою до суду, позивач визначає в останній, зокрема і спосіб захисту своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Отже, зверненню до суду із позовною заявою передує наявність обставин щодо порушення права позивача.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Під порушенням цивільного права слід розуміти наслідок протиправної поведінки контрагента (правопорушника), діями якого завдано шкоду суб`єктивним правам та інтересам правомочної сторони.

З поданої позовної заяви слідує, що позивач з посиланням на положення ст. 391 ЦК України просить:

-зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 , накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №30147285 від 14.06.2012 року Староміського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції;

-припинити обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 12620589, зареєстроване 14.06.2012 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна;

-зобов`язати виключити з відповідних державних реєстрів запис про арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 12620589.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на завершення виконавчого провадження №30147285 в межах якого Староміським відділом державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Разом з тим, позовна заява не містить викладу обставин із зазначенням відповідних доказів на підтвердження звернення позивачки до органів державної виконавчої служби з метою уточнення відомостей про накладення/скасування арешту на майно, отримання постанови на підставі якої накладено арешт, а також відомостей про підстави завершення виконавчого провадження та спростування можливості повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання. Водночас, до позовної заяви додано не в повному обсязі сканкопію відомостей про виконавче провадження, оскільки відсутня п`ята сторінка документа.

Позивач, будучи стороною виконавчого провадження №30147285, відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» має право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, оскаржувати неправомірні дії або бездіяльність державного виконання.

Необхідно звернути увагу позивача на роз`яснення, які містяться в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» №6 від 03.06.2016 року, відповідно до яких у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Так, положеннями ЗУ «Про виконавче провадження» визначено порядок зняття арешту з майна, накладеного у межах виконавчого провадження. У той же час, на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства.

До того ж, позивач, заявляючи позовну вимогу про зобов`язання виключити з відповідних державних реєстрів запис про арешт нерухомого майна, не визначив у позовній заяві правових підстав з посиланням на відповідні норми права щодо таких позовних вимог та конкретизував до кого заявлено дану вимогу, щодо яких саме державних реєстрів та хто є держателем таких реєстрів.

Крім того, позивачу слід врахувати, що проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень, у тому числі щодо припинення обтяження, здійснюється у порядку та строки, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Слід зауважити, що згідно положень ч. 1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст. 48 ЦПК України).

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, яка наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Отже цивільний позов може бути пред`явлений не до будь-кого, а до суб`єктів цивільних правовідносин, як-то реальної фізичної особи (дієздатної людини), юридичної особи (створеної у встановленому законом порядку організації) або держави в особі її органів.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Викладене узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 14.08. 2019 року у справі № 519/77/18, від 15.04.2020 року у справі № 474/106/18.

Відповідачем за даним позовом позивачем визначено Вінницьку філію Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк».

Крім того, у відповідності до вимог п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві зазначається ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), натомість за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не встановлено належність зазначеного у позовній заяві коду ЄДРПОУ 26175990 певному суб`єкту.

Таким чином, позивачу слід визначитись із суб`єктним складом учасників справи, зокрема відповідачем, із зазначення їх анкетних даних згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як-то визначено вимогами цивільно-процесуального закону.

Наразі подана позовна заява також не відповідає вимогам п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, оскільки не містить, зокрема: зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. За змістом ст. 83 ЦПК України докази додаються разом з поданням до суду позовної заяви.

У разі неможливості надання доказів разом з поданням позовної заяви, позивач має право відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України подати до суду клопотання про витребування доказів, якщо такий доказ він не може подати самостійно і позивач здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання доказу.

Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з 01.01.2026 розмір ставки судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1331,20 грн).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об`єднаного дві і більше вимоги немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Аналогічні роз`яснення містить і постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10.

З матеріалів позову слідує, що позивачем пред`явлено до суду одночасно три позовні вимоги немайнового характеру, відтак позивачу слід сплатити судовий збір у розмірі 3993,60 грн (1331,20 грн ? 3) та надати суду оригінал документа, що підтверджує його сплату.

Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору наступні: отримувач коштів: ГУК у Він.обл./м.Вінниця/22030101; код ЄДРПОУ отримувача: 37979858; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку UA318999980313181206000002856.

При цьому, слід звернути увагу позивача, що за практикою ЄСПЛ вимога про сплату зборів судам у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (рішення від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Case of Kreuz v. Poland), заява №28249/95, п. 60).

Отже, вказані вище недоліки перешкоджають вирішенню питання про можливість прийняття позовної заяви до розгляду, а тому вона підлягає залишенню без руху для їх усунення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасник цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У зв`язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом не є порушенням права на справедливий судовий захист.

Керуючись ст. 175, 177, 185, 260, 261 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Вінницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про зняття арешту з нерухомого майна - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків не більше п`яти днів з дня отримання ухвали.

У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути заявникові зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна