Рішення № 137883944, 02.07.2026, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/318/25

Провадження № 2/147/79/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

02 липня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Почкіної О.М.,

із участю секретаря Бабчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Тульчинської міської ради Вінницької області, Служба у справах дітей Тульчинської міської ради Вінницької області, військова частина НОМЕР_1 , про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тростянецького районного суду Вінницької області з вищезазначеним позовом, в якому просив позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 02.06.2007 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб. В шлюбі у сторін народилися діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Подружнє життя у сторін не склалося, тому позивач звернувся до Тростянецького районного суду Вінницької області з позовом про розірвання шлюбу. Відповідачка, залишивши дітей, виїхала на постійне місце проживання до Естонії та ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

Діти зареєстровані разом з батьком за однією адресою в АДРЕСА_1 . На момент звернення до суду діти проживають за адресою: АДРЕСА_2 .

Син ОСОБА_3 навчається у Вищому професійному училищі №41 м. Тульчин. За місце навчання характеризується позитивно. Дочка ОСОБА_4 на момент звернення до суду навчається у Тульчинському ліцеї №1. З першого до сьомого класу навчалася Глибочанській гімназії Тростянецької селищної ради Вінницької області. За місцем попереднього навчання характеризується позитивно.

Позивач працював у магазині «Торговиця», на момент звернення до суду проходить військову службу за призовом по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 .

Також зазначив, що відповідачка не піклується про дітей, не проявляє заінтересованості в їхній подальшій долі, не піклується про фізичний та духовний розвиток дітей, не займається їх вихованням, підготовкою до самостійного життя, зокрема, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, що негативно впливає на фізичний розвиток дітей, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для нормального самоусвідомлення дитини. Не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, не створює умов для отримання дітьми освіти, що шкодить інтересам дітей.

Вказує, що відповідачка покладених законом на батьків обов`язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової або будь-якої участі у вихованні дітей. Всі питанням щодо виховання дітей вирішуються батьком самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Діти перебувають на повному утриманні позивача.

Умови проживання та виховання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_3 взято під контроль службою у справах дітей Тульчинської міської ради, що підтверджується копією акту обстеження умов проживання від 31.01.2025.

Поведінку матері позивач розцінює як винну поведінку та свідоме нехтування батьківськими обов`язками. Вважає, що самоусунення ОСОБА_2 від виховання дітей призвело до розриву будь яких стосунків між матір`ю та дітьми. Тому, вказує, що зазначені обставини є підставою для позбавлення батьківських прав відповідачки, просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 25.03.2025 у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження, зобов`язано Орган опіки та піклування Тульчинської міської ради надати суду письмовий висновок щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

15.04.2025 ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та зобов`язано Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надати для дослідження в судовому засіданні відомості внесені до реєстрів Державної прикордонної служби України стосовно перетину кордону ОСОБА_2 .

11.06.2025 підготовче судове засідання було відкладено з метою перевірки інформації, що викладена у довідці Військової частини НОМЕР_1 №260 від 27.01.2025 та скеровано запит до Служби у справах дітей Тульчинської міської ради Вінницької області про витребування інформації про місцеперебування неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також про вжиті службою заходи для забезпечення дотримання прав та законних інтересів неповнолітніх дітей.

Ухвалою суду від 22.07.2025 було залучено військову частину НОМЕР_1 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою від 23.09.2025 підготовче провадження було закрито та справу призначено до розгляду по суті.

Позивач в судове засідання 24.06.2026 не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В судовому засіданні 06.05.2026 у вступному слові позов підтримав в повному обсязі та пояснив суду, що в серпні 2024 року відповідачка ОСОБА_2 виїхала до іншої країни та не займається вихованням дітей. Вказав, що він призваний до лав ЗСУ та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Після цього діти залишилися без батьківського піклування. Дружина, дізнавшись про це, відмовилася приїхати в Україну щоб піклуватися про дітей. Також зазначив, що дружина спілкувалася з сином в телефонному режимі, обіцяла приїхати через три місяці, однак як виявилося вона має іншого чоловіка. Стверджує, що мати в житті дітей відсутня.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, 11.03.2026 скориставшись правом вступного слова позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. 10.06.2026 надав заяву в якій позовні вимоги підтримав, вказав, що проти заочного рішенні не заперечують. Просив розгляд справи проводити без участі позивача та його представника.

Представник третьої особи Орган опіки та піклування виконавчого комітету Тульчинської міської ради у судовому засіданні зазначила, що позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує. Також зазначила, що в січні 2025 діти залишилися без батьківського піклування та догляду, так як батька мобілізували, а мати перебуває за межами України. Були спроби зв`язатися з матір`ю та найближчими родичами для влаштування дитини, однак вказані заходи результату не дали. Тому служба у справах дітей була змушена влаштувати молодшу дитину в комунальний заклад і дитина декілька місяців перебувала в реабілітаційному центрі. Просила позов задовольнити. Наразі підстав, для взяття молодшої дитини на облік, як такої, що потрапила в складні життєві обставини немає. 22.06.2026 надала заяву, в якій просила розгляд справи здійснювати без участі представника Орган опіки та піклування виконавчого комітету Тульчинської міської ради.

Представник третьої особи військової частини НОМЕР_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, будь-яких клопотань не надавав.

Відповідачка у судові засідання 15.04.2025, 14.05.2025, 11.06.2025, 22.07.2025, 19.08.2025, 23.09.2025, 04.11.2025, 27.11.2025, 11.03.2026, 03.04.2026, 06.05.2026, 10.06.2026, 24.06.2026 не з`явилася. Судом вживалися заходи для повідомлення відповідачки про час та місце розгляду справи шляхом скерування судової повістки за останнім відомим місцем реєстрації, однак судові повістки повернулися на адресу суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, за вказаним у позовній заяві контактним номером телефону судом скеровувалася телефонограма, однак повідомити відповідачку не вдалося з незалежних від суду причин. Оскільки, згідно з отриманої судом інформації відповідачка на час розгляду справи перебувала за межами України, судом вживалися заходи для повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи шляхом здійснення виклику відповідача до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. 13.01.2026 через підсистему електронний суд надала заяву, в якій просила проводити судові засідання за її участі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Ухвалою суду від 14.01.2026 вказану заяву відповідачки було задоволено, однак участь в судових засідання в режимі відеоконференцзв`язку відповідачка не приймала з невідомих для суду причин. Будь яких інших клопотань не надавала, відзиву на позов не подала.

Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачка вважається такою, що належно повідомлена про час і місце розгляду справи, скористалася своїми процесуальними правами та повідомила суд про спосіб її участі в судових засіданнях.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Як передбачено ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки повне рішення складено 02.07.2026, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 24.06.2026, датою ухвалення даного рішення є саме 02.07.2026 в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 02.06.2007 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 виданого виконкомом Глибочанської сільської ради Тростянецького району Вінницької області 02.06.2007 (Т1, а.с.10).

ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_3 , батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Тростянецького районного управління юстиції Вінницької області 20.02.2008 (Т 1, а. с. 8).

ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася ОСОБА_4 , батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Тростянецького районного управління юстиції Вінницької області 26.05.2012 (Т1, а. с. 9).

Відповідно до ухвали Тростянецького районного суду Вінницької області від 20.02.2025 було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу (Т 1, а. с. 11).

Із витягів №2022/000836546, №2022/000836586, 2022/000836564, 2022/000836554 від 18.10.2022 з реєстру Тростянецької територіальної громади вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 (Т 1, а. с. 13-16).

Із акту про встановлення факту проживання ОСОБА_1 від 27.06.2024, складеного інспектором загального відділу Тростянецької селищної ради в присутності свідків, вбачається, що ОСОБА_1 проживає разом зі своїми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мати ОСОБА_2 на момент складення акту, з сім`єю не проживає (Т 1, а.с.17).

Згідно з наданими Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відомостями, що внесені до реєстрів Державної прикордонної служби України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , 26.05.2024 о 18:08 перетнула кордон в пункті пропуску «Угринів» та виїхала з території України (Т1, а.с. 85).

З довідки Військової частини НОМЕР_1 за №260 27.06.2025 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за прозовом по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_5 , а.с.96)

Відповідно до інформації, що міститься листі командира військової частини НОМЕР_1 від 07.06.2025 №2017, встановлено, що ОСОБА_1 з 20.01.2025 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (Т 1, а.с.142)

З копії витягу наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині №22 від 20.01.2026 встановлено, що ОСОБА_1 з 20.01.2025 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (Т1, а.с. 143)

З характеристики, виданої директором ВПУ №41 м. Тульчин, встановлено, що ОСОБА_3 навчається у Вищому професійному училищі №41 м. Тульчин з 01.09.2024. Рівень навчання середній, характеризується, як комунікабельний, тактовний та ввічливий, проявляє інтерес до вивчення гуманітарних дисциплін, має активну громадянську позицію та чітко сформований патріотичний світогляд. За період навчання у вживанні алкогольних та наркотичних речовин помічений не був, приводів у поліцію не було (Т 1, а.с.18)

З характеристики, виданої директором Глибочанської гімназії Тростянецької селищної ради, встановлено, що ОСОБА_4 навчалася в Глибочанській гімназії з першого до сьомого класу. 10.10.2024 за заявою батька була відрахована з гімназії в зв`язку з переїздом на проживання до м. Тульчин. За час навчання в гімназії характеризується позитивно. Батько ОСОБА_3 за час її навчання в гімназії активно брав участь у вихованні дочки та цікавився її навчанням. Мати у 2024 році поїхала працювати за кордон. Також в характеристиці зазначено, що зі слів батька мати з дітьми не спілкується (Т 1, а.с.19)

З листа директора Тульчинського ліцею №1, адресованого Службі у справах дітей Тульчинської міської ради від 28.01.2025 №01-22/32, встановлено, що ОСОБА_4 , навчається в ліцеї з 21.11.2024, характеризується з позитивної сторони. Мати дівчинки переїхала до Естонії. ОСОБА_3 проживає разом з батьком ОСОБА_1 та старшим братом ОСОБА_3 в орендованому приватному будинку. У зв`язку з мобілізацією ОСОБА_1 , його діти залишилися проживати без опіки дорослих (Т1, а.с.20)

Із акту обстеження умов проживання від 31.01.2025, який проводився головним спеціалістом ССД Тульчинської міської ради, фахівцем із соціальної роботи КУ «ЦНСП», заступником з виховної роботи Тульчинського ліцею №1 , установлено, що було проведено обстеження за адресою: за адресою: АДРЕСА_2 , який орендує сім`я ОСОБА_5 , де за результатами обстеження встановлено, що санітарно-гігієнічні умови проживання відповідають нормам, діти проживають в окремих кімнатах, обладнаних спальним та навчальним місцем. У дітей наявний одяг та взуття відповідного розміру, віку та статі. Обставин, які створюють загрозу життю та здоров`ю дітей, їхньому фізичному та моральному розвитку, не виявлено. Батько дітей ОСОБА_1 проходить службу в ЗСУ, мати ОСОБА_2 перебуває за кордоном. Діти відвідують навчальні заклади та забезпечені канцелярськими засобами, навчальною літературою. За результатами обстеження зроблено висновок, що діти забезпечені всім необхідним, однак залишилися самі без батьківського піклування з 16.01.2025, оскільки батько проходить військову службу, а мати проживає за кордоном та контактів з сім`єю не підтримує (Т 1 а. с. 22).

Із акту обстеження умов проживання від 27.02.2025, який проводився головними спеціалістами ССД Тульчинської міської ради, установлено, що було проведено обстеження за адресою: за адресою: АДРЕСА_2 , який орендує сім`я ОСОБА_5 , де за результатами обстеження встановлено, що; санітарно-гігієнічні умови проживання задовільні. Батько дітей з 20.01.2026 проходить військову службу в ЗСУ, а мати ОСОБА_2 з 24.05.2024 знаходиться за межами України в Естонії. Служба у справах дітей Тульчинської міської ради проводила заходи щодо повернення батьків в сім`ю, однак мати відмовилася повернутися в Україні, а близькі родичі відмовилися від тимчасового проживання у них неповнолітніх дітей. За результатами обстеження було прийнято рішення про влаштування неповнолітнього ОСОБА_1 для проживання за місцем навчання в гуртожиток ВПУ №41, а ОСОБА_3 в один із центрів реабілітації дітей (Т2, а.с.23)

З заяви ОСОБА_1 , адресованій комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Тульчинської міської ради вбачається, що ОСОБА_1 просить тимчасово влаштувати дочку ОСОБА_4 до центру соціально-психологічної реабілітації дітей, терміном на 9 місяців, в зв`язку з складними життєвими обставинами (Т 2, а.с.24).

З рішення №1 від 13.03.2025 комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Тульчинської міської ради вбачається, що комісія визнала доцільним влаштування малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до обласного центру соціально- психологічної реабілітації дітей терміном на 9 місяців (Т2, а.с.25)

Наказами Служби у справах дітей Тульчинської міської ради від 06.03.2025 №01-06-25 з 06.03.2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , взято на облік дітей, що перебувають у складних життєвих обставинах, у зв`язку із ухиленням матері від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та затверджено персональний склад міждисциплінарної команди для забезпечення розроблення та виконання індивідуального плану соціального захисту дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах (Т 2, а.с.32-33)

24 березня 2025 року прийнято рішення влаштувати малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перебуває на обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах у службі у справах дітей Тульчинської міської ради до обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей, терміном на дев`ять місяців, що підтверджується рішенням виконавчого виконавчого комітету Тульчинської міської ради №115 від 24.03.2025 (Т 2, а.с 26)

З листа директораКУ ЦНСП Тульчинської міської ради, адресованого в.о. начальника служби у справах дітей Тульчинської міської ради 23 квітня 2025року за №247, вбачається, що фахівцями із соціальної роботи було здійснено виїзди до сім`ї ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які проживають за адресою: АДРЕСА_2 . Під час відвідування було з`ясовано, що ОСОБА_1 несе службу в лавах ЗСУ. ОСОБА_2 перебуває за межами країни. Тому забезпечити проведення оцінки потреб не можливо( Т 2, а.с 27).

В листі від директор КЗ «Тростянецький селищний ЦНСП 25.04.2025 року за № 01-11/214 директор КЗ «Тростянецький селищний ЦНСП повідомила, що згідно довідки виданої старостою Глибочанського старостинського округу від 23 квітня 2025 року № 26-02-29/2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 , але на даний час не проживають на території старостинського округу, тому, фахівці із соціальної роботи комунального закладу «Тростянецький селищний центр надання соціальних послуг» не в змозі здійснити оцінювання потреб у соціальних послугах даної сім`ї (Т2 , а.с.28).

З листа Служби у справах дітей Тульчинської міської ради від 15.07.2025 №01-21-463, вбачається, що Службою у справах дітей Тульчинської міської ради проводились заходи щодо влаштування дітей, після телефонного повідомлення батька про те, що він знаходиться у м. Полтаві в учбовій частині, а його дружина на роботі в Естонії та за його словами приїхати поки що не в змозі, діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилися без батьківського піклування. Службою у справах дітей Тульчинської міської ради було здійснено виїзд за адресою проживання дітей обстежено умови проживання та з`ясовано, що дітям по господарству за проханням батька допомагає сусідка. ОСОБА_3 навчається в ВПУ-41 в м. Тульчині, де наявний гуртожиток для проживання студентів. Служба зв`язалася з директором закладу та допомогли влаштуватися дитині проживати в гуртожитку ВПУ-41. По ОСОБА_4 спочатку зв`язалися з родичами за телефонами, які надав батько дітей, а також були неодноразові спроби зв`язатися з матір`ю дітей та родичами батьків. Родичі які проживають у м. Тростянець з різних обставин відмовились від тимчасового влаштування ОСОБА_6 , мати на зв`язок зі службою не вийшла. Після чого Рішенням № 1 комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Тульчинської міської ради від 13.03.2025 року «Про доцільність влаштування малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до обласного центру соціально- психологічної реабілітації дітей», влаштовано малолітню ОСОБА_4 до обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей терміном на 9 місяців. Батько дітей ОСОБА_1 перебуваючи в відпустці за сімейними обставинами 15.05.2025 року звернувся з заявою до служби у справах дітей Тульчинської міської ради про повернення його доньки ОСОБА_6 на виховання та спільне проживання з КЗ «Вінницький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» за місцем проходження його служби так як він винайняв будинок. За адресою нового місця проживання батька було зроблено запит на відповідну службу у справах дітей для обстеження умов проживання. По отриманні відповіді на черговому засіданні комісії з питань захисту прав дитини, яке відбулося 05.06.2025 року, звернення ОСОБА_1 було розглянуте та прийнято рішення «Про доцільність повернення малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з КЗ «Вінницький обласний центр соціально- психологічної реабілітації дітей» в сім`ю батька- ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 », де на сьогоднішній день і проживає ОСОБА_7 з батьком. ОСОБА_8 під час навчання проживав у гуртожитку навчального закладу. Зі слів батька та дітей мати ніякої участі в житті дітей за цей час не приймала не цікавилася їх здоров`ям, навчанням, місцем проживання та перебування, а також фінансово їх не підтримувала (Т1,а.с. 188).

Відповідно до інформації, що міститься в клопотанні Служби у справах дітей Тульчинської міської ради від 17.03.2025 №01-21-163 та направленні Служби у справах дітей вінницької ОВА від 20.03.2025 №03-03-07-339, було направлено ОСОБА_3 у КЗ «Вінницький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» для проходження курсу соціально-психологічної реабілітації (Т2 а.с.36-37).

В матеріалах справи міститься заяву ОСОБА_1 від 15.05.2025, зі змісту якої вбачається, що останній просить повернути його дочку ОСОБА_3 в сім`ю та надає копію договору оренди житла за місцем служби (Т2, а.с.39-41).

Із акту обстеження умов проживання від 29.07.2025, який проводився начальником ССД Корсунь-Шевченківської міської ради та головним спеціалістом Служби у справах дітей, установлено, що було проведено обстеження умов проживання ОСОБА_1 , який перебуває на військовій службі та орендує житло за адресою: АДРЕСА_4 , де за результатами обстеження встановлено, що санітарно-гігієнічні умови проживання задовільні, для дитини облаштована необхідними меблями окрема кімната. Дитина забезпечена одягом, взуттям та речами повсякденного користування (Т 1, а. с. 235).

З довідки Корсунь-Шевченківської міської ради вбачається, що ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 , разом з своїми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Т 1, а.с.236)

Рішенням комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Тульчинської міської ради від 05.06.2025 №3 було встановлено доцільним повернути малолітню ОСОБА_4 в сім`ю батька ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 (Т2, а.с. 44)

У висновку Органу опіки та піклування виконавчого комітету Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області від 18.06.2025 встановлено доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с.Т2 8-10).

В судовому засіданні було заслухано думку неповнолітнього ОСОБА_3 , який повідомив суду, що навчається в училищі в Тульчині на дистанційній формі навчання. Раніше проживав разом батьком та матір`ю. Родичів, з якими особисто спілкується у нього немає. Батько раніше працював таксистом, а мати на підприємстві «Наша ряба». Пізніше мати виїхати за межі України з метою працевлаштування. Вказав, що разом з батьком та сестрою переїхали для проживання в м. Тульчин, після того як він в цьому місті почав навчатися в навчальному закладі. Через шість місяців після того, як мати виїхала за межі України, батько вирішив розлучитися з матір`ю, оскільки дізнався, що у неї є інший чоловік. Також повідомив, що з матір`ю не спілкується вже більше року так, як вважає, що у неї немає бажання телефонувати своїм дітям. Крім того, вказав, що сам не бажає спілкуватися з матір`ю після того, як дізнався про те, що вона зрадила батька і про це він сказав матері, після чого остання не намагалася йому телефонувати. Чи спілкується мати з сестрою йому не відомо. Про те, що батька мобілізували, особисто матері не повідомляв. Під час відвідувань їхньої сім`ї працівниками служби у справах дітей перебував із сестрою вдома, оскільки про це його попереджав батько. Чи надсилає кошти мати батькові йому не відомо, а йому особисто мати один раз надіслала кошти на рахунок. Вважає, що вибір батька про звернення до суду із позовом про позбавлення батьківських прав матері, правильним та зазначає, що пробачити матір за зраду батька не зможе.

Також було заслухано думку неповнолітньої ОСОБА_4 , яка розповіла, що наразі проживає з сім`єю в Черкаській області та має дружні відносини з братом. Під час проживання в ОСОБА_9 у них була дружня сім`я. Однак через проблеми з коштами мати змушена була виїхати на роботу за межі України в Естонію. З того часу мати жодного разу в Україну не поверталася, однак завжди обіцяла приїхати. Чи були у батьків борги їй не відомо. Після свого від`їзду, мати з нею спілкувалася щодня по 2-3 рази на день. Причину переїзду їхньої сім`ї до м. Тульчин вона не знає. Чи передавала мати кошти на їх утримання їй не відомо. Наразі з матір`ю не спілкується, оскільки не має бажання. Мати також їй не телефоноє. Причиною цього вказує наявність у матері іншого чоловіка, який їй неприємний тому, що при її спілкуванні з матір`ю завжди втручався в розмову. За матір`ю не сумує, навпаки ображена на неї за те, що вона не приїхала, коли її поміщали в центр реабілітації. Крім того зі слів батька знає, що він просив матір приїхати та навіть оплатити дорогу, але вона відмовилась. Водночас зазначила, що навіть якби мати покинула свого нового чоловіка, не пробачила б їй.

При ухваленні рішення суд керується наступним.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У статті 7 Сімейного кодексу України (визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Стаття 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Статтею 150 СК України визначено, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно із частиною другою, третьою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

На підставі тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України можна зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відтак, умовою ухилення від обов`язків по вихованню дитини, як підстави позбавлення батьківських прав, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Також, за нормами ч.2 ст.258 СК України баба і дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.

У рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Іlya Lyapin vs russia» (заява № 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Під час вирішення такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Такий правовий висновок неодноразово викладений Верховним Судому постановах, зокрема, від 07 лютого 2024 року в справі № 455/307/22, провадження № 61-16965св23; від 20 березня 2024 року в справі № 204/2097/22, провадження № 61-951св24; від 24 жовтня 2024 року у справі № 199/3287/23, провадження № 61-8177св24.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови Верховного Суду від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22, ; від 28 лютого 2024 року у справі № 303/4697/22, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23, провадження № 61-9216св24).

При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує невиконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Суду не надано доказів, що до відповідачки були застосовані будь-які засоби попередження та впливу. Так, немає жодних документально підтверджених відомостей, що з відповідачкою уповноважені служби або представник навчального закладу проводили роз`яснюючі бесіди про необхідність змінити свою поведінку, або їй направлялись відповідні листи тощо.

У справі відсутні докази застосування до відповідачки будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування, докази, що відповідачці раніше виносились попередження про неналежне виконання батьківських обов`язків і її поведінка була предметом розгляду компетентних органів.

Тобто, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачка з 2024 року умисно ухиляється від виконання батьківських обов`язків. Також в матеріалах справи відсутні достатні та переконливі докази, що характеризують особливості матері як особи, що становить реальну загрозу для дітей, їх здоров`я та психічного розвитку.

Крім того, позивачем не було доведена реальна мета, яка має бути досягнута шляхом позбавлення відповідачки батьківських прав і як це змінить існуючу ситуацію на кращу і сприятиме захисту інтересів дітей.

Та обставина, що матір проживає за межами України з іншим чоловіком, не свідчить безумовно про те, що вона не бажає та не приймає участі у вихованні та утриманні своїх дітей, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками проживаючи за межами України та уникаючи повернення до своїх дітей.

Простої бездіяльності з боку матері недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити її батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність матері призвела до розриву зв`язків між нею та дітьми, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дітьми з боку її батька, то ця обставина не є достатньою для позбавлення матері батьківських прав щодо дитини.

Такий правовий висновок викладений у постанові КЦС ВС від 11.12.2024 № 344/17548/21.

Суд вважає, що позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У частині четвертій статті 19 СК України визначено, що під час розгляду судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодиться з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, який повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком / матір`ю своїми обов`язками і бути законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дітей (постанова Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 243/13191/19-ц).

Судом встановлено, що висновком Органу опіки та піклування виконавчого комітету Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області від 20.12.2024 встановлено доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки ОСОБА_2 належним чином не виконує свої батьківські обов`язки відносно своїх дітей.

Разом з цим, даний висновок є недостатньо обґрунтованим. Він містить лише посилання на інформацію, отриману зі слів батька дітей з врахуванням довідок з місця навчання дітей, актів обстеження умов проживання спеціалістами служби у справах дітей, які підтверджують тільки факт того, мати не проживає разом з своїми дітьми, виїхала за межі України та те, що мати не брала участі у навчальному процесі дітей.

Крім цього, висновок базується на тому, що мати відмовилася повертатися до України, коли діти потрапили в складну життєву ситуацію в зв`язку з мобілізацією батька до лав ЗСУ. Однак будь-яких доказів, які б вказували, що матір нехтуючи своїми батьківськими обов`язками свідомо змінила країну, а не через певні життєві обставини, матеріали справи не містять. Так само відсутні докази того, що відповідачка знала про мобілізацію відповідача та в результаті її умисних дій молодша дитина на певний період часу залишилася без батьківського піклування. В своїх поясненнях представник органу опіки та піклування в судовому засіданні, посилаючись на те, що відповідачка була повідомлена про мобілізацію позивача, а родичі, телефони яких надав позивач, відмовилися забрати тимчасово до себе дитину, вказала, що дану інформацію орган опіки і піклування отримав виключно від позивача, з якими родичами представник спілкувався, вказати не змогла.

Зазначений висновок не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками, чи наявності з її боку загрози для дітей, їх здоров`ю та психічного розвитку, не містить доводів щодо відповідності застосування такого крайнього заходу інтересам дітей та необхідності в такий спосіб захисту її прав.

Тому суд критично оцінює такий висновок органу опіки та кіклуваннея та до уваги його не бере.

При врахуванні озвученої у судовому засіданні думки дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суд приймає покази неповнолітніх, однак критично оцінює їх свідчення щодо зради матері. Думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього чи підліткового віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї, вона не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав.

Зазначене узгоджується з висновком викладеним у постанова КЦС ВС від 26.12.2024 № 561/474/24 .

Разом з тим суд приймає пояснеення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині того, що мати проживала разом з ними та батьком, виїхала за кордон з метою працевлаштування. Також суд приймає пояснення дітей щодо тимчасової складної життєвої ситуації, в яку вони потрапили в зв`язку з мобілізацією батька.

Водночас суд звертає увагу на те, що посилання позивача на виїзд ОСОБА_2 за межі території України, як на підставу для задоволення позовних вимог, не свідчить безумовно про невиконання матір`ю дитини, яка має право на вільне пересування між країнами, своїх батьківських обов`язків. Суд зауважує, що з моменту виїзду відповідачки за межі України, про який вказує позивач, до подання позову пройшов незначний проміжок часу, протягом половини якого, за твердженням позивача та неповнолітніх дітей, відповідачка належним чином виконувала батьківські обов`язки, і лише після конфлікту між сторонами, як подружжям, у них виникли труднощі щодо спільного виховання та утримання дітей. Однак конфлікт між сторонами сам по собі не свідчить про умисне невиконання відповідачкою батьківських обов`язків.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання про позбавлення відповідача батьківських прав, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтується відповідна вимога на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки), і чи мали заінтересовані сторони, достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.(постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.12.2024 у справі № 561/474/24)

Докази, які були надані позивачем, суд не вважає достатніми та переконливими для застосування до відповідачки такої крайньої міри впливу як позбавлення батьківських прав відносно її дітей .

Суд звертає увагу на висновок у справі "Mandet c. France", в якій 11 років бездіяльності батька не розглядалась Європейським судом як обставина, що є підставою для позбавлення його батьківських прав. Навпаки, суд зазначив, що існує потенційна вигода майбутніх дитячо-батьківських відносин, оскільки поновлення цього зв`язку надає дитині можливість отримати більше, ніж втратити.

Позбавлення батьківських прав є втручанням у приватне і сімейне життя. У цій ситуації на переконання суду таке втручання не є виправданим і пропорційним.

Враховуючи зазначене, підстав вважати обґрунтованими доводи позову про необхідність застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав щодо відповідача, немає, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 76-79, 81, 89, 141, 259, 264-265, 268, 273, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Тульчинської міської ради Вінницької області, Служба у справах дітей Тульчинської міської ради Вінницької області, військова частина НОМЕР_1 , про позбавлення батьківських прав- відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Позивач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справ.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (РНОКПП НОМЕР_6 ), адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (РНОКПП НОМЕР_7 ) громадянка України, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ..

Третя особа: Орган опіки та піклування Тульчинської міської ради Гайсинського району Вінницької області, ЄДРПОУ 04051141, місцезнаходження: 23600, Вінницька обл., Тульчинський р-н, місто Тульчин, вул.Леонтовича Миколи, будинок 1.

Третя особа: Служба у справах дітей Тульчинської міської ради Гайсинського району Вінницької області, ЄДРПОУ 43991333, місцезнаходження: 23600, Вінницька обл., Тульчинський р-н, місто Тульчин, вул.Леонтовича Миколи, будинок 1

Третя особа: Військова частина НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_8 .

Суддя О.М. Почкіна