Рішення № 137883760, 23.06.2026, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/544/26

провадження № 2/136/301/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Присяжного О.І.,

за участю секретаря судового засідання Мельник В.Р.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі суду міста Липовець, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сільськогосподарське підприємство «Турбівське», третя особа: Турбівська селищна рада Вінницького району Вінницької області про визнання договору купівлі-продажу майна дійсним,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій учасників справи.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду, через свого представника адвоката Ладана Олексія Анатолійовича із зазначеним вище позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 04 березня 2024 року між, ОСОБА_1 (Покупцем) та Приватним акціонерним товариством «Сільськогосподарське Підприємство «Турбівське» (Продавцем), в особі його директора Дмитрука Володимира Михайловича, було укладено Договір купівлі - продажу нерухомого майна за № 04-03/24, згідно п.1 якого відповідач продав та передав покупцю, покупець, купила та прийняла від продавця нежитлове приміщення загальною площею 819,6 кв.м, а саме: будівлю корівника, загальною площею 819,6 кв.м; ОСОБА_2 (насосна) АДРЕСА_1 . Загальна площа відчужуваних нежитлових приміщень становить - 819,6 кв.м.

Згідно п.4-6 даного договору загальна ціна відчужуваного приміщення, за якою вчинено продаж складає 110 000 грн.00 коп., які продавець одержав в повному обсязі від покупця під час підписання даного договору. Фінансових або будь-яких інших претензій з приводу проведеного розрахунку сторони одна до одної не мають.

Позивач звертає увагу суду на те, що вона належним чином та у повному обсязі виконала зобов`язання, вказані в п.1 Договорів купівлі - продажу нерухомого майна від 04.03.2024 року за № 04-03/24 та повністю розрахувалась з відповідачем, а саме: сплатила ПрАТ «Турбівське» визначену договором вартість нежитлових приміщень, що підтверджується рахунком-фактурою № 12 від 04.03.2024 року та квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 05.03.2024 року, а також прийняла зазначене майно, факт передачі якого підтверджується видатковою накладною № 13 від 04.03.2024 року.

Крім того, позивачем були сплачені обов`язкові платежі до бюджету, а саме: 1 відсоток від ціни угоди до Пенсійного фонду України, що становило 1 100 гривень.

Також ПрАТ «Турбівське» здійснило сплату податку за будівлю корівника, загальною площею 819,6 кв.м; ОСОБА_2 (насосна) АДРЕСА_1 , що підтверджується податковою накладною № 9 від 04.03.2024 року.

04.03.2024 року між позивачем та ПрАТ «Турбівське» було укладено акт прийому - передачі нежитлових приміщень по Договору № 04-03/24, що також підтверджує, що вона, як Покупець, прийняла нежитлове приміщення та виконала всі зобов`язання Покупця.

Згідно п. 18 вищевказаного договору, з метою виконання вимог ст. 657 ЦК України Продавець бере на себе зобов`язання щодо нотаріального посвідчення цього Договору на протязі 10 календарних днів з моменту укладення даного договору.

15.03.2024 року, на виконання вищенаведеного пункту договору, відповідач звернувся із вказаним договором до приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області, проте постановою нотаріуса за № 45/02-31 від 15.03.2024, йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зокрема нотаріального посвідчення вищевказаного договору, оскільки наявний у продавця державний акт на право постійного користування землею серії І-ВИ № 001275, виданий Турбівської селищною Радою народних депутатів Липовецького району Вінницької області від 10.08.1996, свідчить про те, що земельна ділянка, призначена для обслуговування нежитлової будівлі, загальною площею 819,6 кв.м, а саме: будівлі корівника, загальною площею 819,6 кв.м; ОСОБА_3 (насосна) АДРЕСА_1 , сформована та передана Продавцю у постійне користування, отже така земельна ділянка є об`єктом цивільних прав і визначений їй на моменті формування кадастровий номер повинен бути присвоєний з моменту державної реєстрації в Державному земельному кадастрі.

Позивач зазначає, що після отримання даної відмови відповідач почав ухилятися від виконання п. 18 вищевказаного договору та свідомо не вживає заходів, щодо їх нотаріального посвідчення і не оформляє право власності на придбане нерухоме майно на позивача, як це передбачено законодавством України, зокрема щодо надання документів необхідних для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. Жодних дій щодо виконання вимог нотаріуса зазначених у постанові від 15.03.2024 року відповідачем не вживалось і не вживається, а тому позивач звернулась із відповідним позовом до суду.

Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подав.

Від третьої особи будь-які письмові пояснення стосовно предмету спору до суду не надходили.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 30.03.2026 розгляд зазначеної цивільної справи призначено за правилами загального позовного провадження, а у справі призначене підготовче судове засідання.

14.04.2026 та 21.04.2026 від Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області клопотання про не заперечення стосовно вимог ОСОБА_1 , а також про слухання справи без участі їх представника.

29.04.2026 від ПрАТ «Сільськогосподарське підприємство «Турбівське» надійшло клопотання про визнання позовних вимог в повному обсязі, а також про розгляд всіх судових засідань по даній справі без їх участі.

У підготовче судове засідання позивач, відповідач та третя особа, а також їхні представники не з`явилися. 23.06.2026 від представника позивача - адвоката Ладана О.А. надійшла заява про проведення розгляду справи без участі позивача та її представника. Позовні вимоги просять задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до частини третьої статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ураховуючи те, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив, що 04.03.2024 між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством «Сільськогосподарське підприємство «Турбівське» було укладено Договір купівлі продажу нежитлових приміщень за № 04-03/24, відповідно до умов якого продавець продав та передав покупцю, а покупець купив та прийняв від продавця нежитлові приміщення загальною площею 819,6 кв.м, а саме: будівля корівнику загальною площею приміщень 819,6 кв.м.; ОСОБА_2 (насосна) АДРЕСА_1 . Загальна площа відчужуваних нежитлових приміщень становить 819,6 (вісімсот дев`ятнадцять, шість) кв.м. (а.с.9-10).

За домовленістю сторін, загальна ціна відчужуваних нежитлових приміщень за якою вчинено продаж становить 110 000 грн 00 коп. (сто десять тисяч гривень 00 копійок) які продавець одержав в повному обсязі від покупця під час підписання даного договору (п. 6 Договору).

У п. 16 та п.18 Договору, сторони узгодили, що договір підлягає нотаріальному посвідченню на протязі 10 календарних днів з моменту укладення, обов`язок щодо якого взяв на себе продавець.

ОСОБА_1 сплатила ПрАТ «Турбівське» визначену договором вартість нежитлових приміщень, що підтверджується рахунком-фактурою № 12 від 04.03.2024 (а.с.12) та квитанцією № 0.0.3508778107.1, код квитанції: 9335-1521-0578-1314 від 05.03.2024 (а.с.13), а також прийняла зазначене майно, факт передачі якого підтверджується видатковою накладною № 13 від 04.03.2024 (а.с.16).

04.03.2024 між ОСОБА_1 та ПрАТ «Турбівське» було укладено акт прийому - передачі нежитлових приміщень № 04-03/24 (а.с.11).

ПрАТ «Турбівське» здійснило сплату податку за нежитлове приміщення будівлю корівника загальною площею 819,6 кв.м, та Башню Рожновського (насосну) № НОМЕР_1 , металеву, висотою 8,6 м., що підтверджується податковою накладною № 9 від 04.03.2024 (а.с.17).

Факт належності ПрАТ «Турбівське» на праві власності нежитлового приміщення будівлі корівника загальною площею 819,6 кв.м, та АДРЕСА_1 , підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав № 368023555 від 01.03.2024 (а.с.24).

Окрім того, на підтвердження належності майна ПрАТ «Турбівське», а також земельної ділянки, на якій розташована нежитлова будівля, що була предметом Договору купівлі-продажу позивачем надано:

- технічний паспорт на будівлю корівника, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 реєстраційний номер ТІ:8384-1222-6252-1694 від 21.02.2024 (а.с.18-20);

- витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння адрес Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, з якого встановлено, що будівлі корівника присвоєно адресу: АДРЕСА_2 (а.с.21-23);

- наказ Турбівської селищної ради Вінницького району від 26.02.2024 р. № 11, відповідно до якого присвоєно поштову адресу нерухомого майна будівля корівника, що розташована АДРЕСА_2 (зворотна сторона а.с.22);

- державний акт на право постійного користування землею серія І-ВН № 001273, який було видано 10.08.1996 Турбівською селищною радою народних депутатів Липовецького району Вінницької області на підставі рішення від 07.08.1996 року за № 9-22, відповідно до якого Відкритому акціонерному товариству «Турбівське» смт. Турбів було надано у постійне користування 1 740,5 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування за № 12 (а.с.25-26).

Згідно Висновку про вартість об`єкту оцінки, виготовленого ТОВ «ФАВОРИТЕКСПЕРТ-2021» на підставі Договору № 3 за замовленням ПрАТ «Турбівське» щодо корівника, загальною площею 819,6 кв.м., адреса: 1 АДРЕСА_3 , оціночна (ринкова) вартість об`єкту оцінки становить 99 000 грн. (дев`яносто дев`ять тисяч гривень) (а.с.31).

Згідно Звіту про оцінку, виготовленого ТОВ «ФАВОРИТЕКСПЕРТ-2021» за замовленням ПрАТ «Турбівське» щодо башні Рожновського (насосної) за адресою: АДРЕСА_2 , оціночна (ринкова) вартість об`єкту оцінки становить 11 000 грн. (одинадцять тисяч гривень) (а.с.32).

Постановою приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Башта Бєляєва М.О., від 15.03.2024 ПрАТ «Турбівське», код ЄДРПОУ 00385632, було відмовлено у вчиненні такої нотаріальної дії як посвідчення договору купівлі- продажу нежитлової будівля загальною площею 819,6 (вісімсот дев`ятнадцять цілих шість десятих) кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_4 (насосна) (а.с.27).

Підставою для відмови у вчиненні відповідної нотаріальної дії слугувало відсутність кадастрового номера на земельних ділянках, що наявний у продавця Державний акт на право постійного користування землею серії І-ВН № 001273, виданий Турбівською селищною Радою народних депутатів Липовецького району Вінницької області від 10.08.1996, свідчить про те, що земельна ділянка, призначена для обслуговування нежитлової будівлі загальною площею 819,6 (вісімсот дев`ятнадцять цілих шість десятих) кв.м., розташованої за адресою АДРЕСА_2 , сформована та передана продавцю у постійне користування, а отже така земельна ділянка є об`єктом цивільних прав і визначений їй на момент формування кадастровий номер повинен бути присвоєний з моменту державної реєстрації в Державному земельному кадастрі. Разом з тим, серед документів поданих Продавцем для посвідчення договору купівлі-продажу нежитлової будівлі загальною площею 819,6 (вісімсот дев`ятнадцять цілих шість десятих) кв.м., розташованої за адресою АДРЕСА_2 , а саме: літ. «А» будівля коровника, АДРЕСА_5 (насосна), витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку або іншого документу, що містив би такий кадастровий номер, надано не було.

Згідно із ст. 15 ЦК України, право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду із захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається х порядку, визначеному законом.

Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людині: і основоположних свобод, яка є складовою правової системи України відповідно до вимог статті 9 Конституції України.

Статтею 1 Першого протоколу передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнане право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановленні справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення пропорційність) мети, досягнення якої передбачається, та засобів, які використовуються для її досягнення.

Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не зливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно із ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 ЦК України).

Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із абз. 1 ст. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Приписами ч. 1 ст. 209 ЦК України визначено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

За приписами ч. 1 ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно І (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ЦК України якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форму укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому, разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

У письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбаченій, частиною першою статті 206 цього Кодексу (п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 629, ч. 1 ст. 638, ч. 4 ст. 639 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами і є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, але даний вид договору підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню.

За загальним правилом право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК України). Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним (ч. 3 ст. 334 ЦК України).

Як зазначалось нотаріальне посвідчення правочинів, що вчиняються у письмовій формі, є обов`язковим лише у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 209 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК (в редакції Закону від 11 лютого 2010 р. № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів України») права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дати такої реєстрації відповідно до закону. Державна ж реєстрація правочинів щодо нерухомості з 1 січня 2013 року зазначеним законом скасована.

У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається (ст. 220 ЦК України).

Однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним у судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування частини другої статті 220 ЦК України.

Аналізуючи зібрані у справі докази, судом встановлено, що підставою неможливості відповідача виконати умови договору в частині нотаріального посвідчення є відсутність кадастрового номеру земельної ділянки, на якій розташовано об`єкт нерухомого майна, що відчужено позивачеві.

Судом встановлено, що державний акт на право постійного користування землею серія І-ВН № 001273 було видано 10.08.1996 Турбівською селищною радою народних депутатів Відкритому акціонерному товариству «Турбівське» смт. Турбів, яким передано у постійне користування 1 740,5 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування. При цьому відповідач по справі ПАТ «Сільськогосподарське підприємство «Турбівське» (код ЄДРПОУ 00385632) є правонаступником Акціонерного товариства відкритого типу «Турбівське» (код ЄДРПОУ 00385632), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (а.с.14).

Стаття 22 Земельного кодексу Української РСР від 18 грудня 1990 року № 561-XII (чинного на час видачі державного акта) встановлювала, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Отже, ст. 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте іншими способами в установлених законодавством випадках станом на 01.01.2002 року.

Тому, якщо право постійного користування виникло до 01.01.2002 (дня набрання чинності діючим Земельним кодексом України), після цієї дати воно продовжує зберігатися.

Про відсутність обов`язкових приписів щодо переоформлення права постійного користування землею йдеться й у пункті 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» яким встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб (постанова втратила чинність 03.06.2013).

Крім того, відповідно до пункту 10 розділу VII Закону України «Про Державний земельний кадастр» (чинний з 01.01.2013) документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними. Частиною 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсним: якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло І на момент їх виникнення.

Згідно п. 2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що і виникають із земельних відносин» право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав. Із зазначених у ст. 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним та І розширеному тлумаченню не підлягає. Дії, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у ст. 141 Земельного кодексу України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 вказав, що стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує чинне праве постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на правої постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб (Постанова Кабінету Міністрів від 2 квітня 2002 року № 449 (чинна до 23 липня 2013 року).

Зі змісту листа Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 13.02.2026 № 07-11/423 адресовано представнику позивача адвокату Ладану О.А. слідує, що Турбівською селищною радою Вінницького району рішення щодо припинення відкритому акціонерному товариству «Турбівське» права постійного користування земельною ділянкою для сільськогосподарського призначення загальною площею 1 740,5 га, право на яку посвідчено Державним актом на право постійного користування землею серія І-ВН № 001273 виданий Турбівською селищною Радою народних депутатів 10.08.1996 року, та був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 12, не приймалось (а.с.34).

Окрім того у своєму листі № 9 від 16.02.2024 ПАТ «Сільськогосподарське підприємство «Турбівське» інформує представника позивача адвоката Ладана О.А., що ПрАТ «Турбівське» являється правонаступником ВАТ «Турбівське», якому було видано Державний акт на право постійного користування землею серія І-ВН № 001273, що підтверджується рішенням суду, статутами підприємства та виписками. ВАТ «Турбівське» або ж його правонаступники, в тому числі ПрАТ «Турбівське» не звертались до органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи до суду із заявою про припинення права постійного користування земельною ділянкою для сільськогосподарського призначення загальною площею 1 740,5 га, право на яку було посвідчено Державним актом на право постійного користування землею серія І-ВН № 001273 виданий Турбівською селищною Радою народних депутатів 10.08.1996 року, та був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 12. ПрАТ «Турбівське» не зверталося до землевпорядної організації з метою виготовлення кадастрового номера на земельну ділянку на якій знаходяться об`єкти нерухомого майна, а саме: нежитлова будівля корівника, загальною площею приміщень 819,6 кв.м., Башня Рожновського (насосна) № 1, металева, висотою 8,6 м., що знаходяться в масиві земельної ділянки по АДРЕСА_2 (а.с.33).

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, про що визначено в статті 209 ЦПК України.

Зі статті 213 ЦПК України слідує, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі надані сторонами.

Таким чином на підставі зібраних у справі доказів, суд приходить до висновку, що на даний час ні Державний акт на право постійного користування землею I-ВН № 001273 від 10.08.1996 виданий ВАТ «Турбівське», ні рішення Турбівської селищної Ради народних депутатів від 07.08.1996 року № 9-22, в установленому законом порядку скасовані не були. Право постійного користування земельною ділянкою набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачено та не підлягає обов`язковій заміні. Разом з тим, державні акти на право постійного користування землею виготовлені та видані до 2008 року не містили відомостей про кадастровий номер земельної ділянки.

Суд, оцінивши подані позивачем докази, вважає їх належними, допустимими та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, підтверджують існування обставин на які посилається позивач, а в сукупності на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем доведено належними та допустимими доказами обставини зазначені нею у позовній заяві, що фактично між продавцем та покупцем укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, де сторони досягли всіх істотних умов і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, шляхом прийняття виконання, відповідач (продавець) отримав грошові кошти за продаж майна, а позивач в свою чергу, повністю розрахувалася з відповідачем та прийняла нерухоме майно у своє володіння, відсутні інші підстави нікчемності договору, а зміст договору не суперечить закону, але нотаріальне засвідчення договору не відбулось, у зв`язку із неможливістю вчинення таких дій з незалежних від відповідача (продавця) обставин, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані відтак підлягають до задоволення у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позов задоволено повністю, понесені позивачем витрати відповідно до квитанції № 8410-0554-7842-7239 від 24.03.2026 в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 коп. (а.с.1) суд присуджує із відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 13, 141, 200, 258-259, 263- 265, 268, 354, 355 ЦПК України,

суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сільськогосподарське підприємство «Турбівське», третя особа: Турбівська селищна рада Вінницького району Вінницької області про визнання договору купівлі-продажу майна дійсним, - задовольнити.

Визнати дійсним Договір купівлі - продажу нежитлових приміщень № 04-03/24 укладений 04.03.2024 року між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством «Сільськогосподарське підприємство «Турбівське» щодо нежитлових приміщень загальною площею 819,6 кв.м., а саме: будівля корівника, загальною площею приміщень 819,6 кв.м., ОСОБА_2 (насосна) АДРЕСА_1 .

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сільськогосподарське підприємство «Турбівське» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 коп.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягомтридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

Відповідач Приватне акціонерне товариство «Сільськогосподарське підприємство «Турбівське» (місцезнаходження: вул. Миру, 147, селище Турбів, Вінницький район, Вінницька область, ЄДРПОУ:00385632);

Третя особа Турбівська селищна рада Вінницького району Вінницької області (місцезнаходження: вул. Миру, 44, селище Турбів, Вінницький район, Вінницька область, ЄДРПОУ: 04326230).

Повний текст рішення складено та підписано 02.07.2026.

Суддя Олексій ПРИСЯЖНИЙ