Рішення № 137883714, 01.07.2026, Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/647/26

2/134/512/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 липня 2026 року селище Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючої судді Швець Л.В.,

при секретарі судового засідання Томашенко О.М.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін в приміщенні суду селища Крижопіль цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

20 квітня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулося до суду через систему «Електронний суд» із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 1550323 від 11 квітня 2024 року у розмірі 16 490,00 гривень та судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11 квітня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір № 1550323 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний». На умовах, встановлених Договором, ТОВ «Слон Кредит» зобов`язується надати Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: відповідно до п. 1.3. тип кредиту кредит, сума кредиту складає 1700 грн. Згідно із п. 1.4. Договору строк кредиту 359 днів: з 11 квітня 2024 року по 06 квітня 2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «Слон Кредит» надає кредит у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору. Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 1700 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листом платіжного провайдера - ТОВ «Пейтек». Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору. Відповідно до реквізитів Договору № 1550323 від 11 квітня 2024 року, укладеного між сторонами, Відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «H175». Зарахування кредитних коштів на платіжну карту Відповідача відбулось через систему Pay Tech, на підставі укладеного Договору про організацію переказу грошових коштів № 06062022-1 від 06 червня 2022 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Пейтек». ТОВ «Пейтек», надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, внесене в державний реєстр фінансових установ, та отримало Ліцензію Національного банку України. За інформацією в листі ТОВ «Пейтек», відповідно до зазначеного договору № 1550323 було успішно перераховано грошові кошти у сумі 1700 грн на платіжну карту НОМЕР_1 . У період з 11 квітня 2024 року по 24 грудня 2024 року Відповідачем здійснено оплати на рахунок Первісного кредитора в розмірі 892,50 грн, які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0 грн та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 892,5 грн. Враховуючи невиконання Відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Первісним кредитором, 24 грудня 2024 року ТОВ «Слон Кредит» на підставі Договору факторингу № 24122024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до Відповідача. ТОВ «Слон Кредит» повідомило в особистих кабінетах усіх боржників, права вимоги за кредитними договорами до яких передані Новому кредитору - ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», проінформовано про відступлення права грошової вимоги за Договорами та передачу персональних даних ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» із зазначенням банківських реквізитів нового кредитора. Враховуючи вищезазначене, Відповідача належним чином повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором. Відповідно до п. 1.4. строк дії Договору № 1550323 строк кредиту 359 днів: з 11 квітня 2024 року по 06 квітня 2025 року. Станом на дату укладання Договору факторингу №24122024 від 24 грудня 2024 року, строк дії Договору № 1550323 від 11 квітня 2024 року не закінчився. А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 25 грудня 2024 року по 06 квітня 2025 року (103 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 4 377,50 грн: 1700 грн * 2,5% = 42,5 грн*103 календарних дні = 4 377,50 грн. У даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п. 1.4. Договору № 1550323 від 11 квітня 2024 року, а тому заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами підлягає стягненню з Відповідача у сумі 13 940,00 грн (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 9562,5 грн, проценти нараховані ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у сумі 4 377,50 грн.). Таким чином, відповідач має заборгованість перед Позивачем за Договором № 1550323 від 11 квітня 2024 року загальною сумою 16 490,00 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту 1700 грн, нарахованих процентів первісним кредитором - 9562,5 грн, нарахованих ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» процентів за 103 календарних днів 4 377,50 грн, штрафні санкції 850 грн. Дану заборгованість позивач просить стягнути з відповідача, а також судові витрати, пов`язані із розглядом справи у вигляді 2662,40 гривень судового збору та 10000,00 гривень витрат на правову допомогу.

Ухвалою судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 23 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Вирішено питання витребування доказів.

Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 18 травня 2026 року було відкладено розгляд справи у зв`язку з першою неявкою відповідача ОСОБА_1

19 травня 2026 року на адресу суду від АТ «Таскомбанк» надійшла витребувана інформація.

19 травня 2026 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшло повідомлення/вимога по даній справі, на яке судом 20 травня 2026 року надано відповідь останньому.

04 червня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшло на адресу суду повідомлення/вимога/скарга (аналогічне повідомлення/вимога/скарга надійшло до суду і 09 червня 2026 року), в якому останній висловив свої заперечення щодо заявлених вимог позивача, та мотивував свої пояснення наступним. Зазначив, що не розуміє, що за зобов`язання виникли у нього перед даним ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал». Адже, раніше ніяких листів не отримував взагалі і не має жодного договору із нею. Згідно із ст. 20 ЗУ «Про факторинг» позивач мав би направити йому всю необхідну інформацію. Відповідно статті 10 ЦПК порушено його Конституційні права і даний правочин є нікчемним, відповідно ч.1-2, ст. 228 ЦКУ, адже, порушено ст. ст. 19, 22, 57, 68, ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 7, 30 «Загальної декларації прав людини», ст. ст. 6, 17 «Європейської конвенції з прав людини». Також позивач не виконав свої зобов`язання відповідно до ч. 3 ст. 25 Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг. Відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається виключно фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати послугу з надання коштів та банківських металів у кредит. Відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит не допускається фінансовій компанії, яка має право надавати послуги з факторингу. Правочин щодо відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит, укладений з особою, яка відповідно до закону не має права надавати послугу з надання коштів та банківських металів у кредит, або фінансовою компанією, яка має право надавати послуги з факторингу, є нікчемним. Та просив стягнути із позивача 9 000,00 гривень за потрачений життєвий час і енергію на захист від неіснуючого зобов`язання.

Зазначене повідомлення відповідача суд розцінює як пояснення по суті заявлених позивачем позовних вимог. Розцінювати як відзив на позов суд не може, оскільки відповідачем не дотримані вимоги до відзиву на позов, які визначені цивільним процесуальним законодавством України (ст. 178 ЦПК України).

Ухвалою суду від 12 червня 2026 року розгляд справи був відкладений у зв`язку із клопотанням відповідача.

У судове засідання, яке було призначене на 01 липня 2026 року, сторони не з`явилися.

Представник позивача в позовній заяві зазначив про слухання справи у його відсутності, щодо ухвалення заочного рішення суду не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач повідомлявся на адресу, яка ним самим вказана в заяві про відкладення розгляду справи ( АДРЕСА_1 ). В заявах відповідача, які направлені до суду, останній зазначає, що бажає бути присутнім особисто в судовому засіданні або взяти участь за допомогою відеоконференції. Однак станом на 01 липня 2026 року 14 годину 55 хвилин (судове засідання було призначене на 14 годину 30 хвилин, однак у зв`язку із перебуванням головуючої в іншому судовому засіданні у кримінальному провадженні, розгляд даної цивільної справи був розпочатий о 14 годині 55 хвилин) від відповідача письмових заяв до суду не надходило, особисто він не з`явився в судове засідання. Разом з тим відповідно до ст. 212 ЦПК України Учасник справи, його представник має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду за умови наявності в суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою. Учасник справи, його представник подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи. У заяві про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні іншого суду в обов`язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Суддя (суддя-доповідач) розглядає заяву учасника справи, його представника про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду без повідомлення учасників справи. За результатами розгляду заяви постановляється ухвала. Учасник справи, його представник бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). У разі відсутності в учасника справи, його представника засобів електронної ідентифікації, передбачених абзацом першим цієї частини, ідентифікація такої особи здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".

Однак на зазначений час та дату судового засідання від відповідача зазначене клопотання не надходило. А повідомлення в заявах відповідача про те, що розгляд справи проводити за допомогою відеоконференції, суд не може розцінювати як клопотання, яке заявлено в силу та у відповідності до ст. 212 ЦПК України, оскільки дане зазначення не відповідає вимогам вказаної статті Кодексу.

Оскільки відповідач не з`явився в судове засідання, не забезпечив явку свого представника (у разі наявності), будь-яких письмових заяв чи клопотань подано не було, тому суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В силу ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких між учасниками справи виник спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 11 квітня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір № 1550323 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний». На умовах, встановлених Договором, ТОВ «Слон Кредит» зобов`язується надати Споживачу кредит у гривні (далі - кредит), а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором (п. 1.2 Договору). За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: Відповідно до п. 1.3. тип кредиту кредит, сума кредиту складає 1700 грн. Згідно із п. 1.4. Договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Пунктом 1.5.1 Договору встановлена стандартна процентна ставка 2,5% в день та застосовується у межах строку кредиту. Крім того, пунктом 1.5.2. Договору передбачена знижена процентна ставка 1,750% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживач до 11.05.2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Споживача, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «Слон Кредит» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Розділом 6 Договору (п. 6.4.4) № 1550323 від 11 квітня 2024 року, передбачено відповідальність Споживача за невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом у вигляді штрафу у розмірі 85 грн., на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 17 грн., починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 1700 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листом платіжного провайдера - ТОВ «Пейтек». Також дана інформація підтверджена відповіддю АТ «ТАCКОМБАНК» від 08.05.2026 року та аналогічною від 04.06.2026 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) оформлено віртуальну банківську платіжну картку № НОМЕР_1 , яка існує тільки в цифровій формі, без фізичного носія; 11 квітня 2024 року о 21:09:14 год. на рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) № НОМЕР_3 у гривнях, операції по якому здійснювались за допомогою зазначеної в резолютивній частині Ухвали банківської платіжної картки № НОМЕР_1 , зараховано грошові кошти в сумі 1 700,00 гривень та підтверджено випискою по зазначеному рахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У відповідності до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Так, на підтвердження виникнення між сторонами договірних відносин позивачем по справі було надано договір про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» № 1550323 від 11 квітня 2024 року, довідку про перерахування суми кредиту, розрахунок боргу.

Кредитний договір № 1550323 від 11 квітня 2024 року підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Н175 11 квітня 2024 року, паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором М371 11 квітня 2024 року.

Отже, позивачем доведено укладення кредитного договору між сторонами.

Як зазначає позивач, з боку відповідача має місце порушення зобов`язань по кредитному договору, що тягне за собою відповідні правові наслідки.

В ході розгляду справи відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування суми боргу та здійснення оплати передбачених кредитним договором платежів.

Позивач виконав свою частину умов кредитного договору у повному обсязі та надав ОСОБА_1 кредит.

Щодо переходу до нового кредитора ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» прав первісного кредитора у кредитних зобов`язаннях, суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до ст. ст. 1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Згідно з ст. 514, ч.1 ст. 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, судом встановлено, що 24 грудня 2024 року ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» уклали договір факторингу № 24122024 про відступлення прав вимоги. Згідно цього договору фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною Договору. (п.1.1 Договору Факторингу). Пункт 1.2. Договору факторингу передбачено, що перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається з моменту підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №3, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Слон Кредит» включно і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 1550323 від 11 квітня 2024 року, що підтверджується: самим Договором факторингу № 24122024 від 24 грудня 2024 року; платіжною інструкцією № 6308 від 26 грудня 2024 року плата за договором факторингу № 24122024 від 24 грудня 2024 року; Актом прийому-передачі реєстру боржників від 24 грудня 2024 року за Договором Факторингу № 24122024 від 24 грудня 2024 року; Реєстром боржників від 24 грудня 2024 року до Договором Факторингу № 24122024 від 24 грудня 2024 року, де під № 873 зазначений ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , номер кредитного договору 1550323, загальна сума заборгованості 12112,50 грн.

ТОВ «Слон Кредит» повідомило в особистому кабінеті ОСОБА_1 про те, що права вимоги за кредитним договором передані Новому кредитору - ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та про передачу персональних даних ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» із зазначенням банківських реквізитів нового кредитора, що підтверджено самим повідомленням.

Вищезазначені докази, надані позивачем в підтвердження переходу прав вимоги від первісного кредитора до нього, суд визнає достатніми та обґрунтованими, та приходить до висновку, що позивач правомірно набув права вимоги до ОСОБА_1 щодо виконання зобов`язання за Кредитним договором № 1550323 від 11 квітня 2024 року.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

Разом з тим, на момент звернення позивача в суд та розгляду справи по суті, відповідач, в порушення вимог ст. 1054 ЦК України, грошові кошти за кредитним договором не повернув.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 530 ЦК України вказано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, кредитор має право на одержання від позичальника відсотків, нарахованих на суму боргу до дня його повернення. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюється договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, зазначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до ст. 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Оцінюючи надані докази, суд дійшов висновку про порушення відповідачем договірних зобов`язань перед позивачем щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами у зв`язку з порушенням строків виконання грошового зобов`язання.

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідачем по справі суду надано не було.

Як вбачається із розрахунків заборгованості за договором № 1550323 від 11 квітня 2024 року, які зроблені первісним кредитором ТОВ «Слон Кредит» та новим кредитором позивачем «ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у ОСОБА_1 наявна заборгованість у загальному розмірі 16490,00 гривень, з яких: заборгованість по сумі кредиту 1700,00 гривень; заборгованість по процентах за користування кредитом в загальному 13940,00 гривень (дана заборгованість складається із заборгованості по відсотках, які нараховані ТОВ «Слон Кредит» - 9562,50 гривень + заборгованість по нарахованим процентам за 103 дні ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» - 4377,50 гривень) та розрахована із врахуванням часткової оплати ОСОБА_1 коштів в сумі 892,50 грн; штрафні санкції в розмірі 850,00 гривень.

Однак суд не погоджується із наведеним позивачем розрахунком заборгованості по процентах за вказаним договором, та зазначає наступне.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.

Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Кредитний договір № 1550323 був укладений 11 квітня 2024 року терміном на 360 днів, тобто, після набрання чинності змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому дія пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.

Як вбачається із Договору № 1550323 від 11 квітня 2024 року, а саме п. 1.5.1. передбачена процентна ставка 2,5 % в день. Відповідно до розрахунків, які надані позивачем, розрахунок заборгованості за процентами розраховано, як первісним кредитором так і новим, за період 11 квітня 2024 року по 06 квітня 2025 року включно (360 календарних днів) із розрахунку 2,5 % на день, що не відповідає Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до даної норми з 24 грудня 2023 року розмір денної процентної ставки не повинен перевищувати 1% на день. Тому суд здійснює розрахунок відповідно до норми зазначеного Закону: з 11 квітня 2024 року по 06 квітня 2025 року включно розмір процентів становить 6120,00 гривень: (1700,00 гривень (сума кредиту) х 1% (17,00 грн.) х 360 днів); як вбачається із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, який здійснено первісним кредитором, 19.06.2024 року ОСОБА_1 сплатив суму в розмірі 892,50 гривні, які були зараховані в рахунок погашення відсотків. З огляду на зазначене, заборгованість ОСОБА_1 по процентах за даним кредитним договором становить 5227,50 гривень, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 нараховано суму боргу з урахуванням штрафних санкцій в розмірі 850,00 гривень. Щодо стягнення штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Позивач стверджує, що оскільки договір був укладений 11 квітня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, застосовується пункт 6 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», який дозволяє нарахування штрафних санкцій за договорами, укладеними з 24 січня 2024 року, як спеціальна норма. Разом з тим, позивач посилається на розділ 6 Договору № 1550323 від 11 квітня 2024 року, яким передбачено нарахування штрафу в розмірі 85,00 грн за невиконання споживачем або неналежне виконання зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом.

Проте, суд бере до уваги, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення, позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання. Звільнення від штрафу на період воєнного стану, передбачене ЦК України, є загальновизнаним захисним механізмом.

Оскільки воєнний стан в Україні продовжений та триває і на день винесення рішення суду, з огляду на це вимоги про стягнення нарахованих позивачем штрафних санкцій в розмірі 850,00 гривень від простроченої суми задоволенню не підлягають.

В свою чергу, відповідачем не було спростовано факт укладання зазначеного кредитного договору та отримання ним кредитних коштів, а саме не надано письмових доказів, на відміну від позивача, який належними письмовими доказами довів факт укладання договору (сам договір), факт отримання споживачем коштів (лист ТОВ «Пейтек» та інформація надана АТ «ТАСКОМБАНК»), не спростовано відповідачем і наданий позивачем розрахунок заборгованості та не надано власного розрахунку на спростування доводів і розрахунку позивача або об`єктивних доказів про погашення заборгованості та/або її відсутності.

Разом з тим, суд зазначає, що вимогу в поясненнях відповідача щодо стягнення з позивача на його користь 9000,00 гривень за витрачений життєвий час і енергію на захист від неіснуючого зобов`язання, суд не бере до уваги, оскільки із зазначеного не зрозуміло, яку вимогу просить відповідач стягнути із позивача, дана вимога нічим не обґрунтована та не доведена доказами.

Отже, з досліджених судом доказів доведено укладення кредитного договору між сторонами, отримання ОСОБА_1 кредитних коштів та перехід права вимоги до позивача за зазначеним кредитним договором.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В підписаному відповідачем кредитному договорі чітко визначені сума кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення кредиту, отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину (щодо правомірності процентів, які зазначені в договорі судом надана оцінка вище), у зв`язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

З врахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, беручи до уваги, що відповідач істотно порушив умови укладеного ним кредитного договору № 1550323 від 11 квітня 2024 року, а, зокрема, у встановленому порядку та строки не погашав кредит, проценти за користування ним, внаслідок чого позивач позбавлений можливості отримати кредитні кошти та відсотки, на що він розраховував, а тому суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення боргу за тілом кредиту у розмірі 1700,00 гривень, оскільки як встановлено судом, даний кредитний договір укладений між сторонами, відповідач по справі отримав кредитні кошти; процентів за користування кредитом у розмірі 5227,50 гривень, так як встановлено судом та не спростовано відповідачем, останній не сплатив відсотки за користування кредитними коштами повністю, а тільки частково сплатив проценти, підлягають задоволенню.

За таких обставин справи, суд всебічно та повно з`ясував обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, доводи сторони відповідача, які зазначені у поясненнях на позов, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 6927,50 гривень, а у задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов`язані з розглядом справи.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Як слідує з матеріалів цивільної справи, позивач у підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката позивач надав договір про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10 грудня 2024, акт №17691 від 10 квітня 2026 року прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року на суму 10000 грн, заявку №17691 від 12 березня 2026 року на виконання доручення до Договору №10/12-2024 від 10 грудня 2024, ордер адвоката серії АІ № 2174922.

За змістом договору про надання правової допомоги, факт надання послуг підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт. Клієнт здійснює оплату гонорару адвоката на підставі наданого адвокатом рахунку, згідно узгодженого та підписаного Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів з моменту набуття рішення суду першої інстанції по справі законної сили.

Тобто, позивач надав докази понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України відшкодуванню підлягає не будь-яка допомога, а та, що пов`язана зі справою (представництво в суді, підготовка до її розгляду, збір доказів тощо). Відповідно до частини четвертої цієї ж статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вивчивши матеріали справи та подану заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновків про таке.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з викладеним суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При вирішенні питання стягнення витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги зазначений в заяві обсяг виконаних адвокатом робіт: вивчення документів, підготовка позовної заяви; також - категорію та складність справи, суть спору й характер спірних правовідносин, загальну тривалість процесу, кількість учасників справи, кількість та обсяг зібраних та доданих до позовної заяви доказів, а також обсяг документів, що підлягали вивченню у справі. Мають значення у даному випадку і критерії, які застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтований.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на складність справи, яка є малозначною, обсяг виконаних адвокатом робіт, слід дійти висновку про неспівмірність розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000 гривень, який є завищеним.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 гривень. Саме такий розмір витрат на оплату послуг адвоката суд вважає співмірним із складністю даної справи та виконаних робіт, витраченим на виконання таких часом, обсягом наданих послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторін.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3314 від 09 квітня 2026 року.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зокрема, частиною другою вказаної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково (42,01%), а позовна заява подана в електронній формі, що є підставою для застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, з урахуванням ціни позову (16490,00 гривень), відповідно до частини першої та другої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1118 гривень 47 копійок (3 328 х 0,8 х 42,01%) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1680 гривень 40 копійок (4000 х 42,01%).

Керуючись ст.ст.526, 530, 536, 610, 612, 625, 629, 1054 і 1055 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 89, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 284, 288, 289, 352-355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за договором № 1550323 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 11 квітня 2024 року в сумі 6927 (шість тисяч дев`ятсот двадцять сім) гривень 50 копійок, з яких: 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок сума кредиту та 5227 (п`ять тисяч двісті двадцять сім) гривень 50 копійок - сума процентів за користування кредитом.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ 44559822) судовий збір у розмірі 1118 (одна тисяча сто вісімнадцять) гривень 47 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1680 (одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем на рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Найменування сторін.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: вул. Набережно-Корчуватська, 27, прим. 2, м. Київ, 03045.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя