Рішення № 137883541, 29.06.2026, Бершадський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/2683/25

Провадження № 2/126/532/2026

"29" червня 2026 р.

м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Рудя О. Г.

із секретарем Кучанською В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи служби у справах дітей Вінницької міської ради про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 , за участю третьої особи служби у справах дітей Вінницької міської ради про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , вона зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них з відповідачем народилась дочка ОСОБА_3 , про що видано свідоцтво про народження від 05.05.2014 серії НОМЕР_2 . Життя дочки з самого початку було позбавлене батьківської турботи та підтримки, адже відповідач, її біологічний батько фактично самоусунувся ще до народження дитини.

Шлюб між нею та відповідачем розірваний 05.11.2015 на підставі рішення Бершадського районного суду Вінницької області у справі № 126/3161/15-ц. Фактичне припинення сімейних стосунків настало набагато раніше, ще тоді коли вона перебувала на п`ятому місяці вагітності. Саме в цей період відповідач залишив її попри вразливий стан і потребу в підтриманні.

Вона залишилась сам на сам з вагітністю, а відповідач замість підтримки продовжував зраджувати їй і висловлювати неповагу як до матері своєї майбутньої дитини, так і до самої дитини.

Протягом усієї вагітності відповідач неодноразово наполягав на аборті, відкрито заявляючи, що дитина йому не потрібна, що він ніколи не визнає її і не братиме участі в її житті. Такі висловлювання були систематичними, образливими та морально принижуючими для вагітної жінки. Уже тоді відповідач свідомо та повністю усунувся від будь-якої відповідальності за ще ненароджену дитину.

Таке ставлення до вагітної дружини та майбутньої дитини є глибоко аморальним і несумісним з поняттям батьківської відповідальності.

Після народження дитини відповідач жодного разу не відвідав її з новонародженою його дитиною ні в пологовому будинку, ні вдома. Він не поцікавився станом дитини, не надав жодної матеріальної чи моральної підтримки. Повне самоусунення від початку життя дитини стало фактом, який підтверджується послідовною поведінкою відповідача надалі.

На момент народження дитини мати відповідача працювала соціальним працівником. Розуміючи, що її син демонструє повну байдужість, вона щиро сподівалась, що юридичне закріплення батьківства змінить його ставлення. Саме вона вмовила її записати відповідача батьком дитини попри те, що вона була проти, враховуючи його поведінку та відмову визнати дитину. Лише з огляду на те, що на момент вагітності дитина була зачата у шлюбі, а вони на той момент формально перебували у сімейних правовідносинах, вона погодилась внести відомості про батька до свідоцтва про народження. Однак і ця надія виявилася безрезультатною - поведінка відповідача не змінилась.

Протягом наступних одинадцяти років вона не перешкоджала відповідачу бачитися з дитиною, не створювала жодних штучних обмежень та залишала всі можливості для налагодження стосунків. Вона сподівалась, що згодом батьківський інстинкт прокинеться і відповідач усвідомить свої обов`язки. Проте всі ці сподівання виявились марними: відповідач жодного разу не відвідав дочку, не цікавився її життям, здоров`ям, навчанням, потребами, не надавав матеріальної допомоги, не робив подарунків, не брав участі у вихованні, не виявляв жодної ініціативи чи турботи.

Увесь цей час відповідач не підтримував з дочкою жодного зв`язку, не телефонував, не писав, повністю свідомо та умисно відмовився від участі в її житті. Дитина фактично не знає свого батька, не має з ним емоційного зв`язку.

Вона зазначає, що ще на момент розірвання шлюбу мала намір подати на стягнення аліментів, проте через байдужість та погрози з боку відповідача була змушена відмовитись від цього.

Протягом наступних років вона також боялась подавати на аліменти, частково через свою необізнаність у правових питаннях, частково через поведінку відповідача, який постійно повторював, що грошей він виплачувати не буде, оскільки він "не просив, щоб ця дитина з`являлась на світ".

Наразі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається в КЗ "Вінницький ліцей № 31", має середній рівень знань, є активною у житті класного колективу. Чотири роки займалась у модельній школі, навчання яке оплачувала мати.

На сьогодні їх дочці 11 років. Дитина повністю усвідомлює своє становище, розуміє, що виросла без участі батька, сама попросила її ініціювати процес позбавлення відповідача батьківських прав. Дитина не сприймає відповідача, як батька, адже в її житті він ніколи не був присутній. Дочка не хоче носити прізвище та по батькові свого біологічного батька, враховуючи багаторічну зраду та байдужість до неї.

Враховуючи все вищевикладене, вбачається про умисне ухилення відповідача від виконання обов`язків, передбачених ст. 164 СК України.

Враховуючи вищевикладене, у відповідача існують тільки формальні батьківські права, які будуть створювати тільки перешкоди для реалізації прав та законних інтересів дитини.

Просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачка ОСОБА_1 надала заяву, в якій позов підтримує, просить розглянути справу в її відсутність.

Відповідач ОСОБА_2 надав заяву, в якій позов визнає, просить розглянути справу без його участі.

Від представника третьої особи служби у справах дітей Вінницької міської ради Савіцької А.М. надійшла заява, в якій вона просить розглядати та виносити рішення по справі за її відсутності, підтримує висновок органу опіки та піклування Вінницької міської ради від 18.05.2026 № 01/00/011/28297.

З врахуванням вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_2 , яке видано виконавчим комітетом Баланівської сільської ради Бершадського району Вінницької області.

Згідно рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 05.11.2015 у справі № 126/3161/15-ц розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 28.12.2001 виконкомом Баланівської сільської ради, актовий запис № 27, згідно свідоцтва серії НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки КЗ "Вінницький ліцей № 31" № 02-31/196 від 11.11.2025, ОСОБА_3 навчається в КЗ "Вінницький ліцей № 31" з 01.09.2025. Учениця регулярно відвідує навчальні заняття, пропусків уроків без поважних причин немає, має середній рівень знань. Має завжди охайний, доглянутий вигляд. З педагогами контакти підтримує мати ОСОБА_1 , яка є активною у житті класного колективу, регулярно спілкується з класним керівником та головою батьківського комітету, цікавиться навчанням, досягненнями та поведінкою дитини в школі.

Позивачка ОСОБА_1 є орендарем житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом прийому-передачі житлової квартири до договору оренди житлового приміщення від 19.12.2023.

Згідно акту обстеження умов проживання від 17.04.2026, затвердженого начальником служби у справах дітей Вінницької міської ради Шафранською Л.А. 19.05.2026, проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Умови проживання: санітарний стан помешкання задовільний, чисто, речі складені. Помешкання умебльоване, наявні кухонні прилади. Продукти харчування у достатній кількості. Для виховання та розвитку дитини створені такі умови: у дитини ОСОБА_4 є окрема кімната, де наявні спальне ліжко для дитини, додаткові 2 спальних місця, письмовий стіл (робоче місце), стілець, шафа для одягу та інших речей. Дитина ОСОБА_4 забезпечена підручниками, книгами, зошитами та іншим шкільним приладдям. Дитина ОСОБА_4 навчається у 5-Є класі КЗ "Вінницький ліцей № 31". Дитина забезпечена одягом та взуттям відповідно до віку та сезону. У дівчинки є домашні улюбленці: кіт та собака. За даною адресою створені умови проживання, навчання та виховання дитини ОСОБА_4 . Дитина ОСОБА_4 повідомила, що батько не підтримує спілкування з нею, хоча певний період часу вона бажала спілкуватися з батьком. Зі слів дитини, батько байдужий до неї, не виявляє турботи, не цікавиться її навчанням. Дитина повідомила, що вперше побачила батька ІНФОРМАЦІЯ_3 в приміщенні Бершадського районного суду Вінницької області. Дитина повідомила, що бажає щоб співмешканець матері всиновив її, бо він приділяє їй увагу та час. Дитина зазначила, що батько не дарував подарунки, не вітав зі святами.

Відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно висновку органу опіки та піклування Вінницької міської ради № 01/00/011/28297 від 18.05.2026 про доцільність позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган опіки та піклування Вінницької міської ради вважає за доцільне позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таке рішення має бути прийнято з метою захисту інтересів дитини, яка фактично позбавлена його батьківського піклування.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року ( справа № 631/2406/15-ц провадження № 61-36905св18 ).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини (cт. 18 Конвенції про права дитини).

Отже, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.06.2021 року у справі № 466/9380/17.

У постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 404/6391/16-ц (провадження № 61-40224св18) зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 296/7848/16-ц (провадження № 61-43695св18) зазначено, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18) зазначено про те, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Крім того, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав на спілкування з дітьми і побачення з ними, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Аналогічна правова позиція мститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2021 року у справі № 331/8310/15, провадження № 61-4879св20.

На підставі ч. 2 ст. 51 Конституції України, п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», Законом України «Про охорону дитинства», ст. ст. 150, 155, 164 СК України, керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 12, 19, 76, 77, 81, 82, 89, 187, 197, 211, 247, 263-265, 273, 353-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 ), за участю третьої особи служби у справах дітей Вінницької міської ради (вул. Соборна 50, м. Вінниця) про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав відносно його дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О. Г. Рудь