Рішення № 137883498, 02.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.07.2026Справа № 910/1782/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон"

про стягнення 11 479,77 грн,

без виклику представників учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" (далі - позивач) з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (далі - відповідач) про стягнення 11 479,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 24.02.2026 вищевказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1782/26, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.

Ухвала суду від 24.02.2026 доставлена до електронних кабінетів позивача та відповідача 27.02.2026 до 17 години та відповідно до приписів ст. 242 Господарського процесуального кодексу України вважається врученою останнім - 27.02.2026.

03.03.2026 від відповідача надійшла заява про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

03.03.2026 від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності

10.03.2026 від Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) на запит суду надійшла інформація щодо полісу серії ЕР № 206390435.

Інших заяв чи клопотань від учасників справи до суду не надходило.

Суд відзначає, що сторонам було надано достатньо часу (з урахуванням введеного на території України воєнного стану та затримок у доставці поштової кореспонденції, оголошенням повітряних тривог, ракетних ударів, відключень постачання електричної енергії інших негативних наслідків) для подання всіх пояснень, заяв та клопотань.

Від сторін не надходило клопотань про розгляд даної справи з повідомленням викликом представників сторін.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення на них об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

23.02.2021 між Приватним акціонерним товариством «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРКС» (правонаступником якого є позивачем у даній справі, надалі - Позивач) та ОСОБА_1 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту за № 21660а1к3, відповідно до умов якого застраховано транспортний засіб PEUGEOT 307 (д.р.н. НОМЕР_1 ).

29.11.2021 о 16:36 год. за адресою: м. Київ, вул. Садова, 22, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля PEUGEOT 307 (д.р.н. НОМЕР_1 ), яким керував водій ОСОБА_1 , та автомобіля Hyundai Elantra (д.р.н. НОМЕР_2 ), яким керував водій ОСОБА_2 , внаслідок чого було пошкоджено, зокрема, автомобіль PEUGEOT 307 (д.р.н. НОМЕР_1 ), що був застрахований у Позивача згідно Договору страхування № 21660а1к3 від 23.02.2021.

Механічні пошкодження транспортного засобу (далі - ТЗ) зафіксовані в повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколі) та акті огляду пошкодженого ТЗ.

Учасниками зазначеної вище дорожньо-транспортної пригоди було складено Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол № 96C9287EFE8ED). Згідно з Повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол), дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 ПДР України (розділ 13 «Дистанція, інтервал, зустрічний роз`їзд»). Зокрема, відповідно до п. 13.3 ПДР України водій під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду повинен дотримуватись безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.

Страхувальник звернувся до Позивача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку, та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу.

Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту № ARX3098302 від 14.12.2021 та умов договору страхування № 21660а1к3 від 23.02.2021 розмір страхового відшкодування склав 11 479,77 грн, які позивач сплатив за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу на СТО згідно з рахунком № 12135 від 03.12.2021, що підтверджується платіжним дорученням № 851793 від 15.12.2021.

Як вказує позивач та що підтверджується інформацією з Єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди ( ОСОБА_2 ) за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу Hyundai Elantra (д.р.н. НОМЕР_2 ) була застрахована відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» згідно з полісом № ЕР/206390435.

Вказане також підтверджується Повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол).

За умовами полісу № ЕР/206390435 встановлений ліміт відповідальності в ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» за шкоду майну в розмірі 130 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн.

25.07.2022 Позивач (в особі представника за довіреністю) звернувся до Відповідача з Заявою про виплату страхового відшкодування за вих. № СУ/011609/3.

Зазначену Заяву № СУ/011609/3 (разом з пакетом документів) було отримано Відповідачем 02.08.2022, що підтверджується витягом з сайту Укрпошта щодо поштового відправлення № 00210009147041.

Однак, як вказує позивач, станом на дату подачі позовної заяви страхове відшкодування від відповідача на рахунок позивача не надходило, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача 11 479,77 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказав на пропуск строку позовної давності, оскільки, за доводами відповідача, ДТП сталось 29.11.2021, у той час як з даним позовом позивач звернувся 20.02.2026.

Розглянувши надані сторонами документи, оцінивши доводи позивача наведені у позові та заперечення відповідача, суд зазначає про наступне.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Для здійснення відшкодування шкоди, що була отримана внаслідок використання джерел підвищеної небезпеки, насамперед необхідно встановити та підтвердити вину особи, що має відповідати за шкоду, у вчиненні такої дії, отже, цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того, чи є в діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 16.07.2018 по справі № 910/20412/16.

Суд зазначає, що не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в дорожньо-транспортній пригоді може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 108 Закону України «Про страхування» вказано, якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

20.06.2024 набрав чинності Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 3720-IX, який введений у дію з 01.01.2025.

Згідно з пунктом 6 Перехідних положень вказаного Закону договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами.

На договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що укладені після набрання чинності цим Законом та набирають чинності після введення в дію цього Закону, поширюються вимоги цього Закону.

Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Отже, оскільки поліс № 206390435 було укладено у 2021 році, тобто до набрання чинності новим Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 3720-IX від 21.05.2024, то для визначення розміру страхової виплати потерпілій особі страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зобов`язаний керуватися нормами Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 1961-IV від 01.07.2004 (далі - Закон № 1961-IV).

За приписами п. 2.1 ст. 2 Закону 1961-IV відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

За загальним правилом згідно зі ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Однак, спеціальні норми Закону № 1961-IV обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (п. 22.1 ст. 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29); відповідно до п. 32.4, п. 32.7 ст. 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з п. 12.1 ст. 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Як зазначено судом вище, відповідно до повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) № 96C9287EFE8ED від 29.11.2021 подію ДТП зафіксовано в електронному вигляді, докази чого долучені до позовної заяви.

Відповідно до частини 2 статті 31 Закону України №3720-IХ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (тут та надалі у редакції, чинній з 01.01.2025) у разі настання контактної (наявне зіткнення) дорожньо-транспортної пригоди за участю лише двох забезпечених транспортних засобів, за умови заподіяння шкоди майну виключно у вигляді пошкодження (знищення) транспортного засобу, незаподіяння шкоди життю та здоров`ю фізичних осіб, відсутності у водіїв обох транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, впливу лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції, а також за умови досягнення згоди таких водіїв щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, такі водії мають право без залучення відповідних підрозділів Національної поліції України спільно скласти для надання страховику (МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду у паперовій чи електронній формі за формою і відповідно до інструкції, затверджених МТСБУ. Після складення такого повідомлення водії транспортних засобів мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформування відповідних підрозділів Національної поліції України про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Рішенням Президії МТСБУ від 13.07.2017 № 403/2017 визначено, що з 01.10.2017 європротокол, оформлений в електронній формі, є повним аналогом європротоколів, надісланих або пред`явлених страховику у паперовій формі.

Наявне у матеріалах справи повідомлення про ДТП (електронний європротокол № 96C9287EFE8ED від 29.11.2021) є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортні засоби, зазначені дата та час дорожньо-транспортної пригоди, координати ДТП, визначені обставини дорожньо-транспортної пригоди, а також відсутні зауваження водіїв стосовно відомостей, які зазначені в електронному європротоколі. Крім того, у європротоколі міститься інформація про наявність полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Отже, враховуючи положення чинного законодавства, суд приймає вищевказаний електронний європротокол як належний доказ настання 29.11.2021 ДТП за участю транспортного засобу PEUGEOT 307 (д.р.н. НОМЕР_1 ) та транспортного засобу Hyundai Elantra (д.р.н. НОМЕР_2 ).

Також суд зазначає, що відповідно до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

У зв`язку з тим, що між учасниками ДТП спільно складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, отже, водій, винний у вчиненні ДТП, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

За змістом відомостей європротоколу від 29.11.2021 (що не заперечувалося обома учасниками справи) ДТП відбулася з вини водія автомобіля засобу Hyundai Elantra (д.р.н. НОМЕР_2 ).

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Закон України № 3720-IХ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

За змістом частини 1 статті 14 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.26 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов`язані з пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 29.11.2021 цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом Hyundai Elantra (д.р.н. НОМЕР_2 ), застрахована у відповідача за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР 206390435, за яким ліміт за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн (термін дії з 19.10.2021 по 18.10.2022).

Страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки.

Згідно зі ст. 102 Закону України "Про страхування" здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта).

Відповідно до ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов`язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв`язку з виплатою позивачем на користь потерпілої страхового відшкодування, засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов`язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц.

Як вказано вище, 15.12.2021 позивачем сплачено потерпілій особі грошові кошти в розмірі 11 479,77 грн.

Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач в силу приписів ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 108 Закону України "Про страхування" набув права вимоги до відповідача у межах фактичних затрат.

Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов`язаних із: відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті.

Витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті (ч. 2 ст. 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

Оскільки цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом Hyundai Elantra (д.р.н. НОМЕР_2 ), застрахована у відповідача відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то особою, відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач.

Відповідно до пунктом 77 частини першої ст. 1 Закону України "Про страхування" від 18.11.2021 № 1909-IX франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством.

Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР 206390435 передбачено, що франшиза становить 0,00 грн, страхова сума за шкоду, заподіяну майну, складає 130 000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Оцінка доказів відбувається з урахуванням стандартів вірогідності. Стандарт доказування "вірогідність доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 11 479,77 грн є обґрунтованою.

При цьому відповідач вказував, що позивач пропустив строк позовної давності, передбачений ст. 257 Цивільного кодексу України, відповідно до якої загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Розглянувши вказані заперечення відповідача, суд вказує про наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Водночас, згідно з ч. 6 вказаної норми за регресними зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання.

Згідно з п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 263 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності зупиняється: якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини.

Як визначено ч.ч. 2-5 ст. 267 Цивільного кодексу України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У контексті наведених відповідачем доводів про пропуск позивачем строку позовної давності, суд вказує, що обрахунок такого строку з дати настання дорожньо-транспортної пригоди є невірним, оскільки право на звернення з даним позовом виникло у позивача з момент виплати страхового відшкодування (15.12.2021).

Крім того, в позові заявлено клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності у зв`язку з введенням воєнного стану.

При цьому суд зазначає, що відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім того, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (який був чинним до 04.09.2025) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Так, карантин у зв`язку з коронавірусної хвороби (COVID-19) був встановлений в Україні з 12.03.2020 по 30.06.2023.

При цьому у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Термін діє воєнного стану в Україні станом на момент розгляду даної справи не скасований.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене, строк позовної давності з 15.12.2021 (початок перебігу строку позовної давності) по 30.06.2023 (скасування у Україні карантину) був продовжений, а з 24.02.2022 по 04.09.2025 строк позовної давності був зупинений у зв`язку з введенням воєнного стану.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, оскільки до 04.09.2025 такий строк був зупинений.

За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача в розмірі 2 662,40 грн.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (03067, місто Київ, вул. Гарматна, будинок 8, приміщення 6, код 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04070, місто Київ, вул. Іллінська, будинок 8, код 20474912) страхове відшкодування у розмірі 11 479,77 грн (одинадцять тисяч чотириста сімдесят дев`ять грн 77 коп.), судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн 40 коп.).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.07.2026.

Суддя О.Г. Удалова