Рішення № 137883369, 18.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.06.2026Справа № 910/15973/25

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-ЕНЕРДЖІ 3»доАкціонерного товариства "Гарантований покупець"простягнення 3 043 646,24 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Кот О.А.Представники сторін:

від позивача: Наливайко С.П.;

від відповідача: Подобєд О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/15973/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-ЕНЕРДЖІ 3» (далі також позивач, ТОВ «ЕКО-ЕНЕРДЖІ 3») до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі також відповідач, ДП «Гарантований покупець») про стягнення 2 178 637,66 грн основної заборгованості, 211 325,51 грн 3% річних, 653 683,07 грн інфляційних втрат.

19.01.2026 відповідач подав відзив, а 21.01.2026 позивач надав відповідь на відзив.

В свою чергу 21.01.2026 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.

З огляду на строки розгляду справи та на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 09.04.2026.

Враховуючи першу поважну неявку представника позивача в судове засідання 09.04.2026, суд, керуючись ст. 202 Господарського процесуального кодексу України оголосив перерву до 21.05.2026.

15.05.2026 до суду надійшло клопотання Акціонерного товариства «Гарантований покупець» про заміну учасника справи правонаступником.

У першу чергу в судовому засіданні 21.05.2026 заслухано пояснення учасників процесу щодо заміни відповідача правонаступником.

За результатами розгляду, суд задовольнив клопотання Акціонерного товариства «Гарантований покупець» про заміну правонаступником, про що постановив ухвалу.

Суд заслухав вступне слово та перейшов до стадії дослідження доказів.

Представник відповідача наголосив, що в матеріалах справи відсутня належним чином завірена копія Акту за лютий 2022 року на суму 252 935,20 грн. Наполягав на застосуванні позивачем невірної методики під час розрахунку інфляційних нарахувань та наводив правову позицію, викладену в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23. Також представник відповідача надав пояснення щодо застосування наказів Міненерго № 140 та № 206.

Представник позивача надав усні пояснення щодо предмету спору та стосовно наявних у справі доказів.

Заслухавши доводи представників сторін, суд дійшов висновку про необхідність оголошення перерви на стадії дослідження доказів до 18.06.2026.

08.06.2026 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких він керуючись ч. 5 ст. 161 ГПК України просить суд дозволити подати додаткові пояснення і докази в справі та долучити їх до матеріалів справи.

Представник відповідача безпосередньо в судовому засіданні 18.06.2026 заперечив проти надання позивачу дозволу в порядку ч. 5 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на доводи представників сторін суд наголосив, що положення ч. 5 ст. 161 ГПК України передбачають право суду дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

У той же час, судом не надавався дозвіл учаснику справи (позивачу) подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи згідно з положеннями ч. 5 ст. 161 ГПК України. Тому, суд відмовляє у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-ЕНЕРДЖІ 3» від 08.06.2026 про надання дозволу подати додаткові пояснення і докази в справі та долучення їх до матеріалів справи.

Суд закінчив з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами, перейшов до стадії дебатів.

Рішення в даній справі ухвалено з урахуванням ст.ст. 219, 220, 233 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі також НКРЕКП) від 10.12.2021 № 2473 постановлено видати Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕКО-ЕНЕРДЖІ 3» ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва енергії у межах місць провадження господарської діяльності з виробництва енергії відповідно до додатку.

11.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО-ЕНЕРДЖІ 3» (далі продавець за «зеленим» тарифом) та Державним підприємством «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» (далі гарантований покупець, правонаступником якого є АТ «Гарантований покупець») укладено договір № 17/02/22 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору № 17/02/22 від 11.01.2022 за цим Договором продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13 грудня 2019 року № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).

За приписами п. 2.1. Договору Сторони визнають свої зобов`язання згідно з законами України «Про ринок електричної енергії», «Про альтернативні джерела енергії», Порядком, Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 307, Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього Договору.

Пунктом 2.4. Договору передбачено, що Продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.

Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці (пункт 2.5 Договору).

Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ (пункт 3.2 Договору).

Відповідно до п. 3.3. Договору оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі- продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

За приписами п. 4.5. Договору гарантований покупець зобов`язаний купувати у продавця за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб та у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію.

Як стверджує позивач, на виконання умов Договору ним продавалась, а відповідачем купувалась відпущена електроенергія, вироблена позивачем за «зеленим» тарифом в період з 2022 року. Проте, за періоди: лютий-грудень 2022 року, лютий-липень та вересень 2023 року відповідачем не в повному обсязі було здійснено оплату за куплене електричну енергію у позивача.

11.04.2024 року між сторонами було підписано акт зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог, відповідно до якого було зменшено заборгованість відповідача перед позивачем на суму 69 764,71 грн.

Згідно з доводами позивача, станом на дату подання позову, заборгованість відповідача за поставлену електричну енергію у періоди лютий-грудень 2022 року, лютий-липень та вересень 2023 року становить 2 178 637,66 грн.

Крім суми основного боргу, у зв`язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання, позивач нарахував до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 211 325,51 грн та інфляційні втрати в розмірі 653 683,07 грн за загальний період нарахування з 16.09.2022 по 17.12.2025.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався, зокрема, на наступні обставини:

- під час дії воєнного стану строки розрахунків встановлені постановою НКРЕКП, а розмір розрахунків встановлено наказами Міненерго. При цьому, у вказаних наказах зазначено, що Гарантований покупець здійснює діяльність із дотриманням вимог Порядку № 641;

- джерелом коштів, якими гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за «зеленим» тарифом, є кошти, які ОСП (НЕК «Укренерго») сплачує гарантованому покупцю за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць, такий механізм розрахунку відображений в главі 12 Порядку № 641;

- загальна заборгованість НЕК «Укренерго» перед Гарантованим покупцем за надану у розрахунковому періоді послугу становить 15,56 млрд. грн (https://www.gpee.com.ua/news_item/1617), а наявність такої заборгованості виключає виникнення зобов`язання гарантованого покупця з оплати вартості відпущеної продавцями за «зеленим» тарифом електричної енергії попереднього розрахункового місяця в частині, пропорційній до розміру заборгованості НЕК «Укренерго» перед гарантованим покупцем за послугу в такому місяці;

- позивач має заборгованість перед Гарантованим покупцем за договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця від 26.03.2025 № 753/07/25, на розмір якої зменшуються спірні зобов`язання Гарантованого покупця;

- гарантований покупець не порушив умов Договору, оскільки здійснив розрахунки з позивачем належним чином, з врахуванням регуляторних актів щодо обсягу оплати електричної енергії;

- оскільки за висновками ОП КГС ВС у справі № 910/4439/23 до часу втрати чинності наказу Міненерго № 206, а саме до 01.05.2024, законодавством України були встановлені обмеження щодо розміру коштів, що підлягали сплаті виробникам ВДЕ, тому відсутні правові підстави для застосування до відповідача наслідків, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України;

- наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично неправильним, розрахований методологічно невірно. В постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 зазначено, серед іншого, що «Верховний Суд не погоджується з правильністю визначення величини приросту індексу споживчих цін 107,637090183 %, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми, та становить за період жовтень 2017 року квітень 2018 року показник 107,6 % (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України)»;

- позивачем не долучено до справи копію Акта за лютий 2022 року на суму 252 935,20 грн, за яким стягується заборгованість у справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Спірні правовідносини щодо стягнення боргу за поставлену електричну енергію та застосування наслідків прострочення виконання грошових зобов`язань, регулюються нормами Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), Закону України «Про ринок електричної енергії» та відповідними підзаконними нормативними актами.

Так, згідно з вимогами статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Статтею 62 Закону України «Про ринок електричної енергії» (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) визначені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, до яких належить забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються, зокрема, на гарантованого покупця.

Відповідно до частини другої статті 65 цього Закону, гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу, або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця.

Пунктом 10.1 Порядку № 641 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було встановлено, що до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку (АКО), підписаної кваліфікованим електронним підписом (КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцю із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Відповідно до пункту 10.4 Порядку № 641 після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

24.01.2024 Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №178 «Про внесення змін до деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» було затверджено нову редакцію Порядку № 641.

Пунктом 11.4. вказаної постанови змінено порядок остаточного розрахунку з продавцями за «зеленим» тарифом, а саме: «Гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію».

Вказані зміни набули чинності 26.01.2024.

Отже, з 26 січня 2024 року збільшився строк остаточного розрахунку за придбану електричну енергію з трьох до п`яти днів.

З вищезазначеного вбачається, що відповідач зобов`язаний здійснювати оплату в кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у позивача у три етапи:

- перший - до 15 числа (включно) розрахункового місяця,

- другий - до 25 числа (включно) розрахункового місяця,

- третій (остаточний) - трьох робочих днів (в період до 25.01.2024) або п`яти робочих днів (в період з 26.01.2024) з дати оприлюднення рішення Національною комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розміру вартості послуги.

Національною комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг відповідними постановами було затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» впродовж 2022-2023 років, зокрема:

Постановою від 09.09.2022 №1117 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у січні - травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому - червні 2022 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 12.09.2022).

Постановою від 20.09.2022 № 1190 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у липні 2022 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 21.09.2022).

Постановою від 14.03.2023 № 473 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у серпні 2022 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 15.03.2023).

Постановою від 15.05.2024 № 946 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у вересні-листопаді 2022 року та у жовтні 2023 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 16.05.2024).

Постановою від 08.05.2024 № 896 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у грудні 2022 року, у березні - червні 2023 року та у листопаді та грудні 2023 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 10.05.2024).

Постановою від 30.04.2024 № 858 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у січні, лютому та липні вересні 2023 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 01.05.2024).

Оскільки відповідно до пункту 10.4 Порядку № 641 остаточний розрахунок за придбану електричну енергію має бути здійснений Відповідачем протягом трьох/п`яти робочих днів з дати оприлюднення вищевказаних постанов, то строк оплати за поставлену електричну енергію настав (протягом трьох робочих днів з дати затвердження НКРЕКП вартості послуги):

- За поставлену в лютому 2022 року (Постанова від 09.09.2022 № 1117) відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок до 15.09.2022.

- За поставлену в березні 2022 року (Постанова від 09.09.2022 № 1117) відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок до 15.09.2022.

- За поставлену в квітні 2022 року (Постанова від 09.09.2022 № 1117) відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок до 15.09.2022.

- За поставлену в травні 2022 року (Постанова від 09.09.2022 № 1117) відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок до 15.09.2022.

- За поставлену в червні 2022 року (Постанова від 09.09.2022 № 1117) відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок до 15.09.2022.

- За поставлену в липні 2022 року (Постанова від 20.09.2022 № 1190) відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок до 26.09.2022

- За поставлену в серпні 2022 року (Постанова від 14.03.2023 № 473) відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок до 20.03.2023.

- За поставлену в вересні 2022 року (Постанова від 15.05.2024 № 946) відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок до 23.05.2024.

- За поставлену в жовтні 2022 року (Постанова від 15.05.2024 № 946) відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок до 23.05.2024.

- За поставлену в листопаді 2022 року (Постанова від 15.05.2024 № 946) відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок до 23.05.2024.

- За поставлену в грудні 2022 року (Постанова від 08.05.2024 № 896) відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок до 17.05.2024.

- За поставлену в лютому 2023 року (Постанова від 30.04.2024 № 858) відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок до 08.05.2024.

- За поставлену в березні 2023 року (Постанова від 08.05.2024 № 896) відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок до 17.05.2024.

- За поставлену в квітні 2023 року (Постанова від 08.05.2024 № 896) відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок до 17.05.2024.

- За поставлену в травні 2023 року (Постанова від 08.05.2024 № 896) відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок до 17.05.2024.

- За поставлену в червні 2023 року (Постанова від 08.05.2024 № 896) відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок до 17.05.2024.

- За поставлену в липні 2023 року (Постанова від 30.04.2024 № 858) відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок до 08.05.2024.

- За поставлену у вересні 2023 року (Постанова від 30.04.2024 № 858) відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок до 08.05.2024.

Таким чином, станом на день розгляду справи строк оплати за отриманий відповідачем товар (електроенергію) є таким, що настав. Факт отримання підтверджується наявними у справі доказами, зокрема копіями актів купівлі-продажу електроенергії за спірний період, Актом звірки розрахунків, Актом зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог від 11.04.2024.

Судом прийнято до уваги доводи відповідача про відсутність у матеріалах справи копії Акта купівлі-продажу електроенергії за лютий 2022 на суму 252 935,20 грн та встановлено наступне.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вирогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2021 № 910/8861/20.

Наявними у справі доказами, а саме Актом звірки розрахунків станом на 30.09.2025, Актом зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог від 11.04.2024, частковими оплатами заборгованості за спірний період - підтверджується прийняття відповідачем товару за Договором за лютий 2022 згідно з Актом купівлі-продажу.

Зокрема, у п.п. 1, 3 Акту зарахування вказано, що ДП «Гарантований покупець» має заборгованість перед ТОВ «ЕКО-ЕНЕРДЖІ 3» за Договором від 11.01.2022 № 17/02/22 за лютий 2022 у розмірі 18 047,75 грн, а залишкова заборгованість (з огляду на зарахування) становить 17 434,37 грн.

Відповідачем не заперечується факт наявності у підписантів акту звірки розрахунків повноважень на його підписання, як і не заперечуються суми заборгованості, вказані в даному акті. Більше того, відповідачем у відзиві взагалі не заперечувалась вартість купленої ним у позивача електричної енергії, виробленої за «зеленим» тарифом та її обсяг, а лише заперечувався факт необхідності остаточних розрахунків за поставлену електроенергію.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку суми заборгованості, за лютий 2022 заявлено до стягнення саме борг в розмірі 17 434,37 грн. Тому, посилання відповідача на відсутність Акта за лютий 2022 як на підставу для відмову в задоволенні позову в цій частині суд відхиляє.

Відповідач оплатив отриману ним електричну енергію за «зеленим тарифом» за актами купівлі-продажу електроенергії лише частково, зокрема за період лютий-грудень 2022 року, лютий-липень 2023 року та вересень 2023 року відповідачем, з урахуванням акту зарахування зустрічних однорідних вимог за куплену електроенергію здійснено оплату в 6 161 646,17 грн, в той час, як загальна вартість проданої електроенергії за спірний період становить 8 340 283,83 грн.

Отже, відповідач не в повному обсязі виконав свої грошові зобов`язання за Договором та порушив строки оплати електричної енергії за «зеленим тарифом». Розмір заборгованості відповідача за отриману ним електричну енергію за «зеленим тарифом» за Договором за вказаний період становить 2 178 637,66 грн.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, зміст абзацу 2 п. 11.4 Порядку № 641, суд дійшов висновку, що строк виконання зобов`язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за періоди, в тому числі, за спірний період лютий-грудень 2022 року, лютий-липень та вересень 2023 року є таким, що настав.

Таким чином, у відповідача наявні всі передбачені законом підстави для сплати за поставлену електричну енергію в період з лютий-грудень 2022 року, лютий-липень та вересень 2023 року, а строк виконання зобов`язань настав, як на підставі ст. 530 Цивільного кодексу України так і відповідно до п.п. 10.4., 11.4 Порядку.

Стосовно доводів відповідача про право зменшити рівень розрахунків та наявність заборгованості позивача з врегулювання небалансів, то суд вважає за необхідне наголосити на такому.

Зважаючи на предмет спору в даній справі, необхідно надати оцінку можливості/неможливості у спірних правовідносинах реалізації відповідного права відповідача як гарантованого покупця на зменшення рівня розрахунків із позивачем як продавцем за зеленим тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення з огляду на доводи ДП Гарантований покупець щодо наявності у позивача значної заборгованості перед відповідачем з відшкодування вартості небалансу електричної енергії (борг на суму 58 798,90 грн).

Необхідно також перевірити, чи звертався відповідач до позивача із відповідною заявою про припинення зобов`язання відповідача з оплати боргу за договором у спірні періоди, чи наявні підстави для зменшення розміру боргу у цій справі на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, а також якими доказами такі обставини підтверджуються (відображення відповідного зменшення в обліку та актах звірки; які саме суми, за які періоди та згідно з якими актами відповідачем реалізовано право на зменшення рівня розрахунків).

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в справі № 910/11212/24 від 13.08.2025.

Так, постановою НКРЕКП від 03.04.2024 № 652, абзац третій підпункту 13 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» викладено у такій редакції: «Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення».

Водночас, дані положення не звільняють відповідача від обов`язку здійснити повну оплату придбаної електричної енергії за відповідними договорами.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази внесення змін до спірного Договору в частині встановлення порядку проведення відповідних розрахунків за спірний період, тоді як саме вищевказаним Договором регулюються господарсько-правові відносини його учасників.

В матеріалах справи також відсутні докази звернення відповідача до позивача з вимогами погасити заборгованість за актами приймання-передачі послуги з відшкодування вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи.

Норма абзацу 3 підпункту 13 пункту 1 Постанови № 332, якою відповідачу надано право зменшити рівень розрахунків із продавцем електричної енергії за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, може бути застосована у позапроцесуальному порядку, зокрема, шляхом укладення відповідного правочину, в результаті якого відбулося б зарахування зустрічних однорідних вимог й у позивача відпали б підстави позову у відповідній частині.

Відповідно до п. 8 ч. 6 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», гарантований покупець та виробник за "зеленим" тарифом при виникненні взаємної однорідної заборгованості мають право проводити зарахування зустрічних однорідних вимог між собою за взаємною згодою сторін, у тому числі мають право здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог щодо заборгованості за відпущену електричну енергію за "зеленим" тарифом та заборгованості виробників за "зеленим" тарифом з оплати частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця.

Доказів того, що відповідач звертався до позивача із заявою про припинення зобов`язання з оплати богу за спірний період матеріали справи не містять. Немає підтверджень й здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог за взаємними заборгованостями.

Так само, у разі наявності у позивача заборгованості перед відповідачем, останнього не було позбавлено права й можливості заявити відповідні вимоги в межах цієї справи шляхом пред`явлення зустрічного позову. Однак, таким процесуальним правом відповідач не скористався.

А тому відсутні підстави для зменшення або зміни розміру заявлених у цій справі позовних вимог у частині спірної суми основного боргу.

У той же час суд відхиляє посилання відповідача на накази Міністерства енергетики України № 140 та № 206 як на підставу для звільнення від розрахунків, якими встановлено розмір розрахунків за поставлену електроенергію, з наступних підстав.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, надаючи правову оцінку змісту вказаних Наказів дійшов до висновку, що:

- накази № 140 і № 206 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно із положенням Порядку № 641.

- накази не звільняють ДП "Гарантований покупець" від обов`язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар. Відтак, вказані вище накази не є підставою для гарантованого покупця не виконувати грошове зобов`язання, передбачене умовами договору.

У вказаній вище постанові об`єднана палата зазначила, що висновки господарських судів попередніх інстанцій в частині наявності у відповідача обов`язку з повного виконання грошового зобов`язання - оплати у розмірі 100 % вартості за поставлену електричну енергію за "зеленим" тарифом у період дії воєнного стану та Наказів № 140 та № 206 є обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи та приписам Наказів № 140 та № 206.

Підсумовуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 2 178 637,66 грн суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 211 325,51 грн та інфляційні втрати в розмірі 653 683,07 грн за загальний період нарахування з 16.09.2022 по 17.12.2025.

Так, частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних встановив, що останній відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, проведений з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та за відповідні періоди прострочення, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 211 325,51 грн 3% річних.

Стосовно заявленого до стягнення розміру інфляційних втрат та здійсненого позивачем розрахунку, то суд вважає за необхідне наголосити на такому.

Відповідач наголошував, що позивач у своєму розрахунку використав не вірну методику розрахунку інфляційних втрат, адже згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/21, у спірних правовідносинах при нарахуванні інфляційних втрат діє правило заокруглення величини індексу інфляції до десяткового числа після коми. Проте, позивачем сукупний індекс інфляції заокруглено не було.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.06.2020 у справі № 905/21/19 (на яку посилається скаржник у касаційній скарзі), аналізуючи, зокрема, приписи частини другої статті 625 ЦК України, статей 1, 2, 3 Закон України "Про індексацію грошових доходів населення", пунктів 1, 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007 суд касаційної інстанції вказав про те, що при розрахунку інфляційних втрат, у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми вже згаданих Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення і Методики розрахунку базового індексу споживчих цін.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду також виснувала, що:

"Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 1078).

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається "послідовність, утворена за певною закономірністю".

У судовій практиці часто виникають проблеми із застосуванням механізму розрахунку інфляційних збитків у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу. З огляду на таке касаційний суд вважає за доцільне роз`яснити, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці "А" на певну суму (до прикладу 100 грн.) до уваги береться сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу, "і-1"), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн.) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою:

"Х" * "і-1" - 100 грн = "ЗБ",

де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).

А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, і від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Суд зазначає, що такий спосіб розрахунку інфляції за статтею 625 ЦК України з точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами.

Отже, при зменшенні суми боргу внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від суми основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці)".

У постанові від 06.06.2020 у справі № 905/21/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду також окремо зазначила, що не погоджується з правильністю визначення судами попередніх інстанцій величини приросту індексу споживчих цін (сукупного індексу інфляції), який має заокруглюватися до десяткового числа після коми.

Після вирішення основного питання, у пункті 34 постанови об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вказала, що "разом з тим, Верховний Суд не погоджується з правильністю визначення величини приросту індексу споживчих цін 107,637090183%, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми, та становить за період жовтень 2017 року - квітень 2018 року показник 107,6% (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України)".

Будь-якого іншого мотивування позиції щодо округлення сукупного індексу інфляції, постанова об`єднаної палати не містить.

Решта судової практики щодо округлення повторює цей висновок та наступні, які його дублюють.

У постанові від 23.09.2021 у справі № 924/2/21, на яку посилається скаржник, Верховний Суд, перевіряючи правильність нарахування сукупного індексу інфляції відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, не погодився з правильністю визначення судами попередніх інстанцій величини приросту індексу споживчих цін (сукупного індексу інфляції) та зазначив, що такий індекс має заокруглюватися до десяткового числа після коми. Так, Верховний Суд, зокрема, зауважив, що за період з червня до жовтня 2019 року сукупний індекс інфляції складає 100%, а не 99,99% (як визначено в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції), а за період із травня до жовтня 2020 року при заокруглюванні до десяткового числа після коми сукупний індекс інфляції має визначатись як 101,2%, а не 101,19%, оскільки саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України.

У постанові від 13.08.2025 у справі № 910/11038/24, на яку посилається скаржник, Верховний Суд зазначив, що: "Верховний Суд у постанові від 01.04.2025 у справі № 910/9201/23 вже виснував про те, що висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 в контексті застосування частини другої статті 625 ЦК України (який безумовно є висновком Верховного Суду у розумінні статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 ГПК України) включає в себе й тлумачення процедури визначення величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми.".

Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, неустойки, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. Такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 та від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

Одночасно існує судова практика, яка вважає "усталеною практикою Верховного Суду" здійснення обчислення інфляційних втрат на підставі інструмента "Калькулятора" системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон", який не здійснює округлень сукупного індексу інфляції, а касаційний цивільний суд самостійно рахує у формулі сукупний індекс із 15 знаками після коми.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Із наведеного вбачається, що норма закону надає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики повноваження на встановлення місячного індексу інфляції.

Ніким не ставиться під сумнів встановлення місячних індексів інфляції у сумі з одним знаком після коми.

При цьому, жодна норма закону не визначає необхідність заокруглення до десятих сукупного індексу інфляції за період прострочення, а наведення у підзаконних актах прикладів обчислень індексацій зарплат чи інших соціальних виплат не має для суду обов`язкової сили.

Питання визначення результату математичної операції множення та математичної операції округлення регулюється виключно законами математики.

Округлення - математична операція, яка полягає в заміні числа а наближеним числом а1 із меншою кількістю значущих цифр. Число а1 вибирають так, щоб похибка округлення була якомога меншою.

Тобто як і множення, округлення є окремою математичною операцією, а її проведення має бути здійснено у виключно передбачених випадках та має наслідком появу приблизної суми математичного обчислення.

У різних галузях застосовують різні методи округлення. У всіх цих методах "зайві" знаки зводять до нуля (відкидають), а попередній їм знак коригується за одним із методів округлення.

Знак "приблизно дорівнює" (?) часом вживається для позначення округлення числа. Наприклад, таким чином: 9,80665 ? 10.

Округлення в математиці - це заміна точного числа наближеним, яке має меншу кількість значущих цифр, але є зручнішим для запису та використання.

Операція округлення застосовується в кількох, як правило, використовується у випадках:

1) Повсякденних розрахунків:

- грошові підрахунки: округлення до копійок (двох знаків після коми), оскільки дрібніші одиниці не беруть участі в готівковому обігу;

- покупки та вимірювання: округлення маси продуктів, об`єму рідини або довжини для зручності;

2) Спрощення обчислень:

- прикидка (оцінка): швидкий усний підрахунок результату дії "на око" перед виконанням точних обчислень, щоб уникнути грубих помилок;

3) Представлення результатів вимірювань:

- точність приладів: якщо результат вимірювання (наприклад, (3,14159...) см) перевищує фізичну точність лінійки чи приладу, число округлюють до можливого рівня вимірювальної похибки:

4) Роботи з ірраціональними та нескінченними числами

- дроби та константи: округлення чисел (наприклад, Пі до 3,14) або періодичних дробів (наприклад, 10 / 3 = 3,333... до 3,33), щоб з ними було зручно працювати в інженерних чи будівельних формулах.

Оцінивши випадки застосування округлення у математиці, суд не погоджується з доводами про те, що для визначення суми стягнення коштів з однієї особи на користь іншої може бути застосований хоча б один із випадків округлення.

Єдино можливим округленням у практиці суду є випадок округлення суми до копійки, який обумовлений об`єктивним критерієм відсутністю грошового знаку, меншого ніж копійка.

Враховуючи загальновживані вимоги до судового рішення, суд не може наводити розрахунок щодо стягнення інфляційних втрат, який визначений у приблизному, а не точному, розмірі.

Відтак, обираючи між методом обчислення суми стягнення коштів, який а) дозволяє зробити приблизне обчислення та б) дозволяє зробити точне обчислення, суд обирає той метод, який дозволяє зробити точне обчислення.

У справі, що розглядається, суд дійшов висновку про те, що розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, є вірним. Згідно з наданим розрахунком (т.1 с.42), позивач застосовує помісячний індекс інфляції із заокругленням до сотого числа після коми. Але, зважаючи, що соте число в даному випадку дорівнює 0, то такий підхід позивача під час розрахунку індексу інфляції за спірний період на розмір нарахованих до стягнення інфляційних витрат не впливає. Не суперечить вимогам законодавства та методиці розрахунку і не заокруглення позивачем до десятого числа сукупного індексу інфляції за спірний період.

Тому, за результатом перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, суд встановив, що розмір інфляційних втрат за період нарахування з 16.09.2022 по 17.12.2025 підлягає задоволенню в межах заявлених позивачем вимог на суму 653 683,07 грн.

Усі інші доводи та заперечення сторін не спростовують зроблених судом висновків та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Підсумовуючи наведене вище, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-ЕНЕРДЖІ 3» обґрунтований та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, з огляду на задоволення позову судові витрати у вигляді судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ч. 5 ст. 161, ст.ст. 232, 233, 237, 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-ЕНЕРДЖІ 3» задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27; код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-ЕНЕРДЖІ 3» (09100, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Коржівка, вул. Миру, 18; код ЄДРПОУ 43808395) заборгованість в розмірі 2 178 637,66 грн, 3% річних в розмірі 211 325,51 грн, інфляційні втрати в розмірі 653 683,07 грн та судовий збір в розмірі 45 654,69 грн.

3. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-ЕНЕРДЖІ 3» від 08.06.2026 про надання дозволу подати додаткові пояснення і докази у справі та долучити їх до матеріалів справи - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29.06.2026 року.

Суддя Ю.О.Підченко