Ухвала суду № 137883360, 02.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

02.07.2026Справа № 910/11040/25Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши

заяву представника Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка Національної академії наук України

про розподіл судових витрат

у справі за позовом Заступника Генерального прокурора

в інтересах держави в особі:

1. Національної академії наук України,

2. Київської міської державної адміністрації,

до: 1. Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка Національної академії наук України,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю КСМ-ДЕВЕЛОПМЕНТ,

про визнання недійсним договору та додаткових угод до нього, стягнення 2 434 520,37 грн,

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2025 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Національної академії наук України, Київської міської державної адміністрації до Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка Національної академії наук України та Товариства з обмеженою відповідальністю «КСМ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» про визнання недійсним договору від 05.10.2018 б/н, укладеного між Національним ботанічним садом імені М.М. Гришка Національної академії наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю «КСМ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» із додатковими угодами до нього від 06.03.2019 № 1, від 03.06.2019 № 2, від 03.03.2020 № 3, від 29.09.2020 б/н, від 27.10.2020 б/н, від 03.11.2020 б/н, від 18.12.2020 б/н, від 05.10.2022 б/н та стягнення з Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка Національної академії наук України» в дохід держави коштів у розмірі 2 434 520,37 грн, які були одержані від Товариства з обмеженою відповідальністю «КСМ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» в рахунок виконання умов договору від 05.10.2018 б/н.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що укладений між Національним ботанічним садом імені М.М. Гришка Національної академії наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю «КСМ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» договір 05.10.2018 б/н за своїм змістом містить ознаки договору про спільну діяльність та створює передумови для незаконного заволодіння державним майном та землями, які мають особливу цінність.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

09.06.2026 до суду від представника відповідача-1 надійшла заява про розподіл судових витрат, у якій останній просить стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка Національної академії наук України витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 80 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 заяву представника Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка Національної академії наук України про розподіл судових витрат прийнято до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи. Запропоновано Офісу Генерального прокурора надати до суду заперечення на заяву представника Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка Національної академії наук України про розподіл судових витрат або клопотання про зменшення розміру таких витрат - протягом 5 днів з моменту отримання даної ухвали.

17.06.2026 до суду від прокуратури надійшли заперечення на заяву представника відповідача-1 про розподіл судових витрат, у яких прокуратура просить відмовити у задоволенні заяви відповідача-1 про розподіл судових витрат з підстав необґрунтованості неможливості подання доказів судових витрат до закінчення судових дебатів та неспівмірності заявленого до стягнення з Офісу Генерального прокурора витрат на правничу допомогу з обсягом виконаних адвокатом робіт та витраченим часом.

Розглянувши заяву представника Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка Національної академії наук України про розподіл судових витрат, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

У статті 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Отже, для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу сторона у справі зобов`язана надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

Водночас норми частини першої статті 221 ГПК передбачають, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

В той же час, суд бере до уваги те, що Верховний Суд, вирішуючи питання про витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема, на професійну правничу допомогу та своєчасне подання доказів понесення додаткових витрат на професійну правничу допомогу, послідовно і логічно зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах:

- практична реалізація принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3)доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України) (п. 97 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі №922/1964/21);

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями ст.ст. 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (п. 1.20 додаткової постанови Верховного Суду від 19.07.2021р. у справі №910/16803/19);

- щодо заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та/чи подання доказів, то процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2022р. у справі №921/221/21, від 31.05.2022р. у справі №917/304/21, від 02.02.2024р. у справі №910/9714/22);

- правила подання до закінчення судових дебатів у справі доказів на підтвердження понесених сторонами судових витрат встановлюються у випадку, коли справа слухається у відкритому судовому засіданні. В іншому випадку, коли справа призначається до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін для вирішення судом питання розподілу судових витрат у справі достатнім буде зазначити про ці докази у прохальній частині позовної заяви або ж надати їх протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови попередження про це до прийняття рішення по суті (постанова Верховного Суду від 21.10.2021р. у справі №620/2936/20);

- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022р. у справі №161/5317/18). Аналогічні правові висновки містяться в ухвалі Верховного Суду від 20.11.2025р. у справі № 910/7294/22, у постанові від 07.02.2024р. у справі № 910/216/23, у постанові від 07.11.2024р. у справі № 906/835/23.

Так, у відзиві Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка Національної академії наук України на позовну заяву від 25.09.2025 було зазначено, що у зв`язку із розглядом справи відповідач-1 очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 80 000,00 грн. Водночас, відповідач-1 зауважив, що на момент подання відзиву неможливо повно скласти розрахунок витрат на професійну правничу допомогу та надати їх документальне підтвердження, оскільки розгляд справи не розпочато і представнику не може бути відомо про кількість судових засідань за участі сторін спору та їх представників, у зв`язку з чим просив суд вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У додатковій постанові від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 Верховний Суд зазначив, що відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів.

За правовими позиціями, які послідовно викладалися Верховним Судом, звернення із заявою про розподіл судових витрат по своїй суті не є тотожним попередньому визначенню учасником справи суми судових витрат на професійну правничу допомогу, а також заяві про надання доказів понесених судових витрат в порядку приписів частини восьмої статті 129 ГПК України див. постанови Верховного Суду від 30.05.2024 у справі №910/5316/21, від 30.07.2024 у справі №910/8419/22, від 24.04.2025 у справі №906/145/24.

У постанові від 22.04.2024 у справі № 346/2744/21 Верховний Суд, пославшись на постанову Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21, зробив висновки щодо застосування статті 246 ЦПК України, яка є аналогічною ст. 221 ГПК України, та наголосив, що у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

Як вказувалось вище, у відзиві на позовну заяву представник відповідача-1 вказав про орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу, які відповідач-1 очікує понести у зв`язку із розглядом справи, зазначивши про неможливість складання розрахунку таких витрат станом на момент подання відзиву.

03.06.2026 суд ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог.

09.06.2026 до суду надійшло клопотання представника Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка Національної академії наук України про розподіл судових витрат, у якому останній просить стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь відповідача-1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 80 000,00 грн.

На підтвердження цих витрат відповідач-1 до вказаного клопотання долучив такі докази:

договір № 09-09-2025 про надання правової допомоги від 09.09.2025, укладений між Адвокатом Кузьмич Тетяною Євгенівною та Національним ботанічним садом імені М.М. Гришка Національної академії наук України;

договір № 12-01-2026 про надання правової допомоги від 12.01.2026, укладений між Адвокатом Кузьмич Тетяною Євгенівною та Національним ботанічним садом імені М.М. Гришка Національної академії наук України;

договір № 09-09/2025 про надання послуг (правової допомоги) від 09.09.2025, укладений між Національним ботанічним садом імені М.М. Гришка Національної академії наук України та Адвокатом Ситніком Володимиром Олександровичем;

договір № 12-01-26 про надання послуг (правової допомоги) від 12.01.2026, укладений між Національним ботанічним садом імені М.М. Гришка Національної академії наук України та Адвокатом Ситніком Володимиром Олександровичем;

партнерський договір № 12/01-26 про сумісне надання правової допомоги від 12.01.2026, укладений між Адвокатом Кузьмич Тетяною Євгенівною та Адвокатом Ситніком Володимиром Олександровичем;

акт № 26/09-25 приймання-передачі юридичних послуг (правової допомоги) від 26.09.2025 до договору про надання правової допомоги № 09-09-25 від 09.09.2025;

акт № 08/06-26 приймання-передачі юридичних послуг (правової допомоги) від 08.06.2026;

детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 08.06.2026;

рахунок на оплату від 25.09.2025 № 65;

рахунок на оплату від 08.06.2026 № 49;

виписка по рахунку від 08.06.2026.

Вказані обставини свідчать, що, зазначивши у відзиві на позовну заяву попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, відповідач-1 подав докази на підтвердження цих витрат разом із заявою про розподіл судових витрат, тобто після закінчення судових дебатів та, відповідно, після ухвалення судом рішення по суті позовних вимог.

При цьому, як правильно зазначає прокурор, подаючи відповідні докази разом із заявою про розподіл судових витрат (після ухвалення рішення у справі), представник відповідача-1 не обґрунтував поважність причин неподання (неможливості подання) таких доказів до закінчення судових дебатів, зокрема в аспекті того, що переважна більшість цих доказів (договори про надання правової допомоги від 09.09.2025, від 12.01.2026, партнерський договір від 12.01.2026, акт приймання-передачі юридичних послуг від 26.09.2025, рахунок на оплату від 25.09.2025) датовані до закінчення судових дебатів, відповідно, до ухвалення судом рішення по суті спору (03.06.2026), тобто існували та могли бути подані заявником до суду до закінчення судових дебатів.

У аспекті інших доказів, а саме: акта № 08/06-26 приймання-передачі юридичних послуг (правової допомоги) від 08.06.2026, рахунку на оплату від 08.06.2026, виписки по рахунку, датованих після ухвалення судом рішення по суті позовних вимог, суд враховує таке.

У постанові від 22.09.2025 у справі №591/9145/23 Верховний Суд, вирішуючи питання чи є поважною причиною неподання доказів витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів відсутність на той час фактичного розрахунку позивачки з адвокатом, якщо вони домовилися про фіксований розмір гонорару у день підписання позовної заяви та поставили сплату коштів адвокату в залежність лише від задоволення судом позову, виходив з такого:

(1) позивачка до закінчення судових дебатів у справі та на час ухвалення судового рішення могла надати додані до заяви про ухвалення додаткового рішення договір про надання правової допомоги та додаткову угоду до вказаного договору, адже такі документи були виготовлені ще на час подання позовної заяви. Тому не було жодних перешкод подати суду відповідні копії до закінчення судових дебатів;

(2) інші докази, які позивачка додала до заяви про ухвалення додаткового рішення (детальний розрахунок судових витрат і квитанція про їхню оплату) датовані днем ухвалення судового рішення. Проте сторони домовилися про конкретний фіксований розмір гонорару ще у день підписання позовної заяви, зокрема визначили у додатковій угоді суму гонорару та момент, коли позивачка має його сплатити. Можливості не вносити гонорар у разі відмови у задоволенні позову сторони не передбачили. Тому у позивачки не було достатніх і обґрунтованих підстав не подати розрахунок судових витрат до закінчення судових дебатів. Погоджений сторонами строк сплати гонорару на цей висновок не впливає. Докази такої сплати у випадку фіксованого розміру гонорару не є необхідними.

З огляду на викладене Верховний Суд погодився із доводами касаційної скарги відповідача про відсутність поважних причин неподання позивачкою доказів її витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів, зазначивши, що суди першої й апеляційної інстанцій не мали підстав стягнути з відповідача навіть частину таких витрат. Тому додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду щодо розподілу витрат позивачки на професійну правничу допомогу слід скасувати та відмовити у прийнятті додаткового рішення за її заявою (пункт 28 відповідної постанови).

Крім цього в постанові від 10.12.2025 у справі №756/11475/13-ц, врахувавши, що:

(1) скаржниця до закінчення судових дебатів у справі та на час ухвалення судового рішення могла надати додані до заяви про ухвалення додаткового рішення договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду до вказаного договору, згідно з якою сторони погодили 10 000 грн як гонорар адвоката скаржниці, та додаткову угоду до вказаного договору, згідно з якою його сторони погодили 15 000 грн як такий гонорар. Згідно з датами зазначених документів вони були виготовлені ще за два місці до постановлення ухвали апеляційним судом. Тому не було жодних перешкод подати їхні копії до суду до закінчення судових дебатів;

(2) інші докази, які скаржниця додала до заяви про ухвалення додаткового рішення (акт приймання-передачі наданої правничої допомоги), датовані днем ухвалення судового рішення. Проте сторони домовилися про фіксований розмір гонорару значно раніше, а саме у додаткових угодах, у яких також визначили момент, коли скаржниця має внести оплату ("не пізніше 5-ти днів з дня ухвалення апеляційним судом постанови за результатами розгляду апеляційних скарг"). Можливості не вносити гонорар у разі відмови у задоволенні апеляційної скарги сторони не передбачили. Крім того, погодили у договорі про надання правничої допомоги, що сам факт існування судового рішення та набрання ним законної сили підтверджує надання відповідних послуг адвокатом,

Верховний Суд виснував, що підписання сторонами у день ухвалення судового рішення акта приймання-передані наданих послуг на обов`язок внести погоджений гонорар не впливало. Тому у скаржниці не було достатніх і обґрунтованих підстав не подати докази надання правничої допомоги до закінчення судових дебатів. Погоджений сторонами строк внесення гонорару на цей висновок не впливає, оскільки суд зобов`язаний вирішити питання про розподіл підтверджених судових витрат як тих, які сторона вже сплатила, так і тих, які має сплатити у зв`язку з розглядом справи. Докази такої сплати у випадку встановлення фіксованого розміру гонорару не є необхідними (пункт 29 цієї постанови).

Отже, вирішуючи питання прийняття доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, поданих разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, Верховний Суд у наведених постановах виходив з того, що:

(1) відповідна сторона до закінчення судових дебатів у справі та на час ухвалення судового рішення могла надати додані до заяви про ухвалення додаткового рішення документи (договір про надання правничої допомоги та додаткові угоди до нього), так як відповідні документи були виготовлені до ухвалення рішення (постановлення ухвали), тому не було жодних перешкод подати суду відповідні копії до закінчення судових дебатів;

(2) якщо сторони погодили фіксований розмір гонорару та момент його сплати, підписання сторонами у день ухвалення судового рішення акта приймання-передані наданих послуг не впливало на обов`язок внести погоджений гонорар, а докази такої сплати, зокрема, квитанція, датована днем ухвалення рішення, не є необхідними, а тому у сторони не було достатніх і обґрунтованих підстав не подати докази надання правничої допомоги до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 08.04.2026 у справі № 902/1055/25, від 13.05.2026 у справі № 910/12578/25).

Суд встановив, що у даній справі за укладеним 09.09.2025 відповідачем-1 із адвокатом Кузьмич Тетяною Євгенівною договором про надання правової допомоги було погоджено надання адвокатом послуг із представництва інтересів Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка Національної академії наук України в Господарському суді міста Києва у справі № 910/11040/25 та у п. 4.1. договору визначено фіксовану вартість правової допомоги, яка складає 80 000,00 грн.

За укладеним 12.01.2026 між відповідачем-1 та адвокатом Кузьмич Тетяною Євгенівною договором про надання правової допомоги було визначено фіксовану вартість адвокатських послуг у розмірі 40 000,00 грн (п. 4.1. договору).

Отже, за укладеними між відповідачем-1 та адвокатом Кузьмич Тетяною Євгенівною договорами про надання правової допомоги сторони домовилися про фіксований розмір гонорару ще задовго до закінчення судових дебатів у справі № 910/11040/25. При цьому, можливості не сплачувати відповідачем-1 на користь адвоката гонорар у разі задоволення позову договорами не передбачено.

З огляду на наведене та враховуючи, що подаючи разом із заявою про розподіл судових витрат докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, представником відповідача-1 не наведено та не обґрунтовано поважності причин неподання (неможливості подання) таких доказів до закінчення судових дебатів, тоді як вказані у відзиві на позовну заяву обставини неможливості подання доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу не можуть бути визнані поважними, суд, враховуючи наведені правові висновки Верховного Суду, зазначає про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача-1 про розподіл судових витрат.

З урахуванням зазначеного, обґрунтованість заявленого відповідачем-1 розміру витрат на професійну правничу допомогу судом не оцінюється.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 236 242, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка Національної академії наук України про розподіл судових витрат відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 02.07.2026 та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.Ю. Трофименко