Рішення № 137883156, 25.06.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 22/32/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2026 Справа № 908/618/26

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

При секретарі судового засідання Литвинюк А.О.

За участю представників сторін:

від позивача - Павловська Д.С., самопредставництво, довіреність № 4-Д від 01.01.2026, посадова інструкція від 06.01.2026, витяг з наказу № 1520-К від 27.12.2025 (у режимі відеоконференцзв`язку)

від відповідача - адвокат Капуста А.В., ордер АР № 1274880 від 29.01.2026 (у режимі відеоконференцзв`язку)

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 908/618/26

За позовом: Державного підприємства Міністерства оборони України "АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2), наявний зареєстрований електронний кабінет

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69-А), наявний зареєстрований електронний кабінет

про стягнення 81' 731' 106,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача

13.03.2026 до Господарського суду Запорізької області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява (вих. № б/н від 12.03.2026) Державного підприємства Міністерства оборони України "АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про стягнення 68708250,00 грн. пені та 13022856,00 грн. штрафу.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем строку зобов`язання з поставки товару за державним контрактом про закупівлю № 168/04-24-РМ від 26.04.2024.

07.04.2026 через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив. Вважає доводи відповідача щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки необґрунтованими та недоведеними. Відповідач був вільним в укладенні контракту та мав усвідомлювати всі ризики, мав повну свободу приймати або не приймати умови закупівлі. Сторони за договором перебувають у нерівних умовах, оскільки позивач та військові частини (отримувачі товару за контрактом) здійснюють свою діяльність на територіях, що систематично зазнають обстрілів та атак армії супротивника. Позивачу невідомо, де фактично розташовані виробничі потужності відповідача. Штрафні санкції за договором підлягають перерахуванню до дохідної частини Державного бюджету України, які спрямовуються на забезпечення потреб Збройних Сил України. Відповідач дійсно надсилав повідомлення про нібито настання форс-мажорних обставин. Однак, таке звернення було здійснено з порушенням вимог договору щодо порядку та строків повідомлення, а тому позивач не мав правових підстав для їх розгляду або надання відповіді. Лист був надісланий відповідачем лише 06.12.2024, при цьому сертифікат містить дані, що період дії обставин охоплював проміжок з 24.06.2024 по 09.10.2024. Відповідач є прибутковим підприємством та його прибуток у 2024 році зріс у порівнянні з 2021 роком. Просив відмовити у повному обсязі у задоволенні клопотання відповідача про зменшення неустойки.

15.06.2026 через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення. Не погодився з позицією відповідача, що більшість договорів, укладених із ТОВ «МІК», виконуються належним чином та у встановлені строки. Надано інформаційну таблицю, з якої вбачається про систематичне порушення відповідачем строків виконання договірних зобов`язань.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача

03.04.2026 через систему «Електронний суд» надійшов відзив. Визнано обставини укладення державного контракту про закупівлю № 168/04-24-РМ від 26.04.2024 та здійснення поставки товару з простроченням строків поставки. Прострочення поставки зумовлено істотними обставинами, зокрема внаслідок обставин непереборної сили (ракетного удару, внаслідок чого відбувся вихід з ладу швейного обладнання та зупинення виробництва), що підтверджується сертифікатом Київської обласної ТПП. Тобто, зупинення виробничого циклу є наслідком затримки у постачанні товарів. Позивач на звернення відповідача щодо форс-мажорних обставин не відреагував. Разом з тим, поставка виконана на 100% договірного об`єму поставки з незначним простроченням строку. Претензії по якості поставленого товару відсутні. Крім того, прострочення поставки не заподіяло позивачу збитків або шкоди. Тобто, відсутні негативні наслідки для позивача, його майнові інтереси не порушені. Вважає, що покладення на відповідача неустойки у заявленому розмірі є значним, набуває ознак каральної функції та є надмірним тягарем для відповідача, такий розмір неустойки можна розцінювати як джерело отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем. Нарахований розмір пені становить 43,9% від суми договору. Зазвичай справедливий розмір пені за державними контрактами становить 0,1% від вартості товарів, з яких допущено прострочення, що встановлено ст. 231 ГК України. Позивач безпідставно збільшив розмір пені до 0,5% за кожен день прострочення. Оскільки договір укладався у порядку Закону України «Про публічні закупівлі», зміст запропонованого позивачем договору не міг змінюватися по ініціативі відповідача у частині зменшення розміру пені. Відповідач зазнав значних втрат майна (виробничих потужностей), що було розташовано у власній та орендованій нерухомості у м. Оріхів, м. Мелітополь, м. Токмак Запорізької області, які були зруйновані (м. Оріхів) та захоплені (м. Мелітополь, м. Токмак) російськими військовими. З урахуванням вищенаведеного просив зменшити розмір неустойки на 95% від заявленого розміру.

13.04.2026 через систему "Електронний суд" надійшло заперечення на відповідь на відзив. Просив зменшити заявлену до стягнення неустойку на 95%. Звернув увагу, що не просить застосувати сертифікат ТПП як форс-мажорну обставину для звільнення від відповідальності, а посилається на цей сертифікат як на обставину, що має істотне значення для застосування ч. 3 ст. 551 ЦК, ст. 233 ГК України.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 13.03.2026 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/618/26 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.03.2026 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/618/26 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.04.2026.

Ухвалою суду від 23.04.2026, за письмовим клопотаннями відповідача, підготовче засідання відкладено на 21.05.2026.

21.05.2026 через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення, до яких долучено докази: повідомлення про настання форс-мажорних обставин вих. № 24/06/2024/01 від 24.06.2024 з доказами надіслання позивачу.

У зв`язку з порушенням відповідачем строку на подання доказів, встановленого ст. 80 ГПК України, оскільки відповідачем не було заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку та не зазначено поважності причин його пропуску, вказані докази не прийняті судом до розгляду, що відображено в ухвалі суду, що занесена до протоколу судового засідання від 21.05.2026.

Ухвалою суду від 21.05.2026, що занесена до протоколу судового засідання, за клопотанням позивача, підготовче засідання відкладено на 16.06.2026.

Ухвалою від 16.06.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у закритому судовому засіданні; закрито підготовче провадження у справі; справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні 25.06.2026.

У судове засідання 25.06.2026 з`явилися представники сторін.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 25.06.2026 судом справу розглянуто по суті, підписано та проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують

26.04.2024 між Державним підприємством Міністерства оборони України "ДЕРЖАВНИЙ ОПЕРАТОР ТИЛУ" (правонаступником усіх прав та обов`язків якого є Державне підприємство Міністерства оборони України "АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ") (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" (постачальник, відповідач) укладено державний контракт (договір) про закупівлю № 168/04-24-РМ.

Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов`язується поставити замовнику костюм спеціальний зимовий, вид 3 (35810000-5: Індивідуальне обмундирування) (далі за текстом - товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток № 1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA-2024-04-03-012386-a), а замовник - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що отримувачами товару за Договором є Об`єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання товару (далі - отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни.

Загальна ціна Договору та ціна за одиницю товару за цим Договором визначається у специфікації (Додаток № 1) (п. 2.1). Розрахунок за товар здійснюється у строк, передбачений в Специфікації (Додаток № 1), після його фактичного приймання отримувачем на підставі належним чином оформлених актів приймання товару (п. 3.1).

Відповідно до пункту 4.1 та підпунктів 4.1.1, 4.1.2 пункту 4.1 Договору, постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару за цим Договором не пізніше строку, визначеного у Специфікації (Додаток № 1), але у будь-якому випадку в строк, визначений замовником у заявці на поставку, складеній замовником за формою, визначеною у Додатку № 2 до цього Договору (далі - заявка на поставку Товару). Вказані у Специфікації (Додаток № 1) або заявках на поставку товару строки поставки товару можуть бути змінені за зверненням замовника. Поставка товару здійснюється постачальником однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку товару та ростовки, визначеної у Специфікації (Додаток № 1).

Заявка на поставку товару подається замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, не менш ніж за 10 (десять) календарних днів до дати поставки, визначеної у Специфікації (Додаток № 1) або в заявках на поставку товару (пункт 4.3 Договору).

Згідно п. 6.7, після здійснення перевірки товару, у разі відсутності зауважень отримувача до товару, постачальник та отримувач підписують акт приймання товару, що підтверджує перехід права власності на товар від постачальника до отримувача.

Згідно п. 8.2 Договору, у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п`ять десятих) відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань. За порушення строку поставки товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Відповідно до п. 8.4 Договору, у разі застосування пені/штрафу постачальник зобов`язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 30 (тридцяти) банківських днів від дати направлення замовником письмового повідомлення постачальнику.

Пунктом 10.4 визначено, що при настанні надзвичайних та невідворотних форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема тих, які передбачені в частині другій статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», які об`єктивно унеможливлюють повне або часткове виконання сторонами зобов`язань, передбачених умовами Договору, строк виконання таких зобов`язань може бути відкладений на час, протягом якого діятимуть такі обставини, за умови, якщо сторони не знайдуть інших прийнятних альтернативних способів виконання таких зобов`язань, як це передбачено п. 10.6 цього Договору.

Згідно п. 10.5, протягом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), передбачених п. 10.4 цього Договору, та за умови дотримання вимог цього розділу, сторони не несуть відповідальності за невиконання умов Договору, якщо це невиконання стало наслідком форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), причин, що знаходяться поза сферою контролю сторони, яка не виконує свої зобов`язання.

Цей Договір, відповідно п. 13.1, вважається укладеним і набирає чинності після його підписання сторонами та діє протягом строку, вказаного в Специфікації (Додаток № 1).

Згідно п.п. 1, 5 Специфікації від 26.04.2024 (Додаток № 1 до Договору), постачальник взяв на себе зобов`язання здійснити поставку товару у кількості 44000 комплектів костюмів за ціною за одиницю з ПДВ: 4228,20 грн. на загальну суму 186040800,00 грн. з ПДВ у строки: до 30.06.2024 - 30000 комплектів та до 31.07.2024 - 14000 комплектів.

Як зазначено у п. 3 Специфікації, відповідно до 2.1 Договору загальна ціна Договору становить 186040800,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 31006800,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору оплата вартості поставленого товару здійснюється замовником подекадно, а саме протягом 10 банківських днів з дня наступного за декадою, протягом якої поставлено товар, на підставі підписаних сторонами та отримувачем відповідних актів приймання товару (п. 4 Специфікації).

Відповідно до п. 3.1 Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2024 (п. 6 Специфікації).

30.04.2024 замовником на адресу постачальника було направлено Заявки від 29.04.2024 на поставку № R000255 (на 30000 комплектів, поставка у строк до 30.06.2024 включно) та № R000256 (на 14000 комплектів, поставка у строк до 31.07.2024 включно), із зазначенням отримувачів товару.

Між замовником, постачальником та отримувачами товарів були підписані Акти приймання товару, а саме:

- № 769 від 01.08.2024, згідно якого товар у кількості 14000 комплектів на суму 59194800,00 грн. поставлено до військової частини 01.08.2024;

- № 434 від 09.08.2024, згідно якого товар у кількості 10000 комплектів на суму 42282000,00 грн. поставлено до військової частини 09.08.2024;

- № 646 від 19.11.2024, згідно якого товар у кількості 5000 комплектів на суму 21141000,00 грн. поставлено до військової частини 19.11.2024;

- № 1125 від 21.11.2024, згідно якого товар у кількості 5000 комплектів на суму 21141000,00 грн. поставлено до військової частини 21.11.2024;

- № 312 від 22.11.2024, згідно якого товар у кількості 4000 комплектів на суму 16912800,00 грн. поставлено до військової частини 22.11.2024;

- № 311 від 22.11.2024, згідно якого товар у кількості 6000 комплектів на суму 25369200,00 грн. поставлено до військової частини 22.11.2024.

Отже, поставка товару за Договором здійснена відповідачем із порушенням строків, встановлених Договором та Специфікацією від 26.04.2024 (Додаток № 1 до Договору).

Як зазначив позивач у позовній заяві, він 12.12.2024 направив відповідачу претензію за вих. № 2165/06/2094-2024 від 12.12.2024 щодо сплати неустойки у сумі 81731106,00 грн., що нарахована згідно п. 8.2 Договору.

Докази надіслання претензії відповідачу матеріали справи не містять, разом з тим відповідач не заперечив отримання цієї претензії.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

За змістом статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частинами першою та другою статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Правовідносини сторін виникли на підставі договору поставки. Отже, до спірних правовідносин застосовуються положення законодавства про поставку та купівлю-продаж.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За умовами ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Отже, зобов`язання за договором повинні бути виконані, незважаючи на інші обставини.

Відповідач у відзиві визнав обставини: укладення державного контракту (договору) про закупівлю № 168/04-24-РМ від 26.04.2024 зі Специфікацією (Додаток № 1 до Договору), прострочення строків поставки товару за Договором.

Відповідно ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно ст.ст. 610-611 ЦК України, невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до приписів статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно статті 13 Цивільного кодексу України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, який був чинний на момент виникнення між сторонами правовідносин, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

При порушенні виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати у договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується з свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України, пеня та штраф є формами неустойки, які є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 06.06.2022 у cправі № 908/1133/21 Верховний Суд зазначив, що пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка має на меті, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання. Окрім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію і, навпаки, з моменту порушення є мірою відповідальності.

У пункті 8.2 державного контракту сторони визначили, що у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п`ять десятих) відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань. За порушення строку поставки товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Відповідач вважає, що позивач безпідставно збільшив розмір пені до 0,5% за кожен день прострочення, оскільки зазвичай справедливий розмір пені за державними контрактами становить 0,1% від вартості товарів, з яких допущено прострочення, що встановлено ст. 231 ГК України.

Відповідно ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Сторони у Договорі визначили інший розмір пені за порушення строків виконання зобов`язання, аніж установлено у ч. 2 ст. 231 ГК України.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір був укладений за результатами проведення закупівлі (номер оголошення, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA-2024-04-03-012386-a). Проєкт договору опублікований у системі публічних закупівель Prozorro, та відповідач, усвідомлено приймаючи рішення про участь у закупівлі, був ознайомлений із проєктом договору та, відповідно, розміром неустойки, однак прийняв власне рішення щодо участі у закупівлі.

Укладений між сторонами Договір відповідає проєкту договору, опублікованому у системі публічних закупівель Prozorro.

Таким чином, суд не погоджується з твердженням відповідача про безпідставне збільшення позивачем розміру пені.

Суд встановлено обставину здійснення відповідачем поставки товару за Договором із порушенням строків, встановлених Договором та Специфікацією від 26.04.2024.

Згідно розрахунків, зроблених позивачем, пеня за порушення відповідачем строку виконання зобов`язання з поставки товару складає 68708250,00 грн., штраф - 13022856,00 грн., а всього загальна сума штрафних санкцій складає суму 81731106,00 грн., яка заявлена до стягнення.

Відповідач контррозрахунку штрафних санкцій не надав.

Суд перевірив зроблені позивачем розрахунки пені та штрафу та визнає їх арифметично правильними.

Відповідач просив зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір неустойки на 95%, з підстав, що наведені у відзиві та в інших заявах по суті справи.

Позивач проти зменшення неустойки заперечував. Зауважив, що відповідач приймає участь у всіх публічних закупівлях, пропонуючи найнижчу ціну (демпінгує), що є визначальним при визначенні переможця у закупівлі. Відтак, Державне підприємство Міністерства оборони України "АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ" вимушено укладати договори щодо поставки товару військового призначення саме з ТОВ "МІК". Однак, відповідач жодної поставки за договорами вчасно не виконав. У судах знаходяться справи щодо стягнення штрафних санкцій за невиконання ТОВ "МІК" зобов`язань, у яких відповідачем надається один і той же сертифікат ТПП. При цьому, фабрики ТОВ "МІК" знаходяться по всій території України, однак де саме шилися костюми за Договором про закупівлю № 168/04-24-РМ від 26.04.2024 невідомо. Позивач при укладенні Договору орієнтувався на належне виконання його відповідачем, оскільки від постачаємого товару у встановлені строки залежить обороноздатність нашої країни. Заявив, що під час виконання Договору від відповідача не надходили пропозиції щодо зміни умов Договору у частині строків поставки товару.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, суд вважає за необхідне задовольнити його частково, виходячи з такого.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тобто цією нормою передбачено умови та підстави для зменшення пені і ця норма не передбачає вимог щодо обов`язкової наявності у поєднанні, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них, зокрема наявність інших обставин, які мають істотне значення (постанова Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 501/2862/15-ц).

Згідно ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду, котрий при цьому користується доволі широкою дискрецією. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Зменшення неустойки є правом, а не обов`язком суду.

Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК і частини третьої статті 551 ЦК, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Таку правову позицію викладено у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Для зменшення нарахованих позивачем сум має бути встановлена очевидна їх неспівмірність, у тому числі обставини того, що наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

Проте судом враховується, що у разі неухильного виконання відповідачем домовленостей, закріплених у Договорі, у позивача були б відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначила, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків у момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Як встановлено судом, відповідачем за умовами Договору повинно було бути виконано зобов`язання з поставки товару до 30.06.2024 - 30000 комплектів та до 31.07.2024 - 14000 комплектів. Тобто, укладаючи Договір у період діючого з 24.02.2022 в Україні воєнного стану, відповідач, як господарюючий суб`єкт, місцем розташування якого є місто Запоріжжя Запорізької області (територія, наближена до місця ведення активних бойових дій), мав розуміти та оцінити всі ризики.

На обґрунтування наявності обставин, що унеможливили вчасне виконання зобов`язання з поставки товару, відповідач посилався на сертифікат № 3200-24-2230 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Київською обласною (регіональною) Торгово-промисловою палатою 06.12.2024 за вих. № 608/03.23.

Вказаним сертифікатом засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (настання: 24.06.2024, закінчення: 09.10.2024) за Державним контрактом (договором) про закупівлю № 168/04-24-РМ від 26.04.2024, а саме: військові дії, ракетні обстріли, повітряні тривоги, внаслідок чого після ракетного обстрілу 22.06.2024 пошкоджено об`єкти енергетичної інфраструктури на енергетичних об`єктах «УКРЕНЕРГО» в Запорізькій області, у зв`язку з цим сталася аварія на виробництві ТОВ «МІК» - через коротке замикання пошкоджено електроприлади (вийшло з ладу швейне обладнання, розкрійний комплекс Buiimer Procut) та електропроводка на виробництві ТОВ «МІК» у м. Запоріжжя).

Відповідач листом від 06.12.2024 вих. № 120901/11ю повідомив про виникнення форс-мажорних обставин, які підтверджено сертифікатом № 3200-24-2230 (копія сертифікату долучена до листа) та просив внести зміни до Державного контракту (договору) про закупівлю № 168/04-24-РМ від 26.04.2024 у частині перенесення терміну постачання товару з 30.06.2024 на 15.10.2025 та з 31.07.2024 на 15.11.2024 (на строк дії форс-мажорних обставин) та прийняти рішення про незастосування до ТОВ «МІК» штрафних санкцій за порушення умов зазначеного контракту.

Позивач підтвердив отримання даного листа, пояснивши, що відповідь на нього не надавался, оскільки повідомлення щодо форс-мажорних обставин було здійснено з порушенням вимог Договору щодо порядку та строків повідомлення про такі обставини.

Відповідач заявив, що у даному випадку не йдеться про звільнення від відповідальності, сертифікат ТПП надано на підтвердження наявності істотних обставин для зменшення неустойки судом.

Надав до матеріалів справи скріншот екрану комп`ютера щодо надіслання 24.06.2024 позивачу на його електронну пошту: logistics_ekip@dotua.org, копія на електронну пошту: logistics@dotua.org із електронної пошти відповідача: 0676145312@mik.zp.ua «Повідомлення про настання ф/м» від 24.06.2024 вих. № 24/06/2024/01, в якому повідомив про настання з 24.06.2024 форс-мажорних обставин за Державним контрактом № 168/04-24-РМ від 26.04.2024, зазначив, що після оформлення буде наданий відповідний сертифікат.

Позивач заперечив отримання такого повідомлення, оскільки, за його твердженням, вказана вище електронна пошта позивача не мала використовуватися для таких повідомлень. Заявив, що шляхом зробленої перевірки було встановлено отримання 24.06.2024 від відповідача повідомлення, однак, якого саме повідомлення (з яким вкладенням) пояснити не може, оскільки електронне листування (вкладення електронних листів) зберігається у позивача протягом одного року.

Як встановлено пунктом 10.6 Договору, у разі настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сторона, яка підпала під їх дію, має негайно упродовж 3 робочих днів повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (на електронну пошту, що зазначена в розділі 12 цього Договору, одночасно з цим відповідне повідомлення дублюється та направляється в паперовій формі на фактичну адресу, що зазначена у Договорі), вказавши характер цих обставин та очікуваний строк їхньої тривалості.

У пункті 12.2 Договору визначено, що обмін повідомленнями засобами електронної пошти можуть здійснюватися за наступними електронними адресами (у разі, якщо письмово не будуть повідомлені інші адреси): від замовника: logistics@dotua.org; logistics_ekip@dotua.org, від постачальника: 0676145312@mik.zp.ua.

Отже, повідомлення відповідачем було зроблено на електронні адреси позивача, вказані у пункті 12.2 Договору, тобто на належні електронні адреси. Доказів того, що позивач письмово повідомив відповідача про інші електронні адреси для листування, матеріали справи не містять.

Разом з тим, у порушення пункту 10.6 Договору, відповідачем не було зроблено одночасне (тобто 24.06.2024) надіслання позивачу повідомлення про настання форс-мажорних обставин у паперовій формі на фактичну адресу позивача, що зазначена у Договорі. Таке письмове повідомлення, де додатком був відповідний сертифікат ТПП, було датоване лише 06.12.2024, тобто після спливу встановлених Договором строків поставки та фактичного виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару.

Суд зауважує, що відповідач, за умовами пункту 10.6 Договору, був зобов`язаний надіслати позивачу повідомлення про настання форс-мажорних обставин у паперовій формі, при цьому Договором не вимагається у цей же строк надання відповідного сертифікату на підтвердження настання форс-мажорних обставин.

Таке повідомлення покликано насамперед саме на вчасну обізнаність іншої сторони про можливе порушення зобов`язань за Договором другою стороною, що дозволить їй вжити, за необхідності, заходів для мінімізації можливих витрат.

Як вбачається з сертифікату № 320024-2230, з відповідним листом до Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати відповідач звернувся лише 26.11.2024.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, окрім зазначеного сертифікату, на підтвердження аварії, що сталася на виробництві ТОВ «МІК» внаслідок ракетного обстрілу 22.06.2024, а саме: виходу з ладу швейного обладнання, розкрійного комплексу Buiimer Procut та електропроводки на виробництві ТОВ «МІК» у м. Запоріжжя.

Крім того, як вказано на офіційному сайті ТОВ «МІК» у мережі Інтернет: «В активі нашої компанії вісім фабрик по виробництву спеціального одягу, одягу для силових структур».

Доказів того, що товар за Договором виготовлявся саме за зареєстрованим місцезнаходженням відповідача у місті Запоріжжі, відповідач суду не надав. Також не надав будь-яких доказів того, що він був позбавлений об`єктивної можливості виготовляти товар на інших своїх фабриках.

Посилання відповідача на втрату майна (виробничих потужностей), що було розташовано у власній та орендованій нерухомості у м. Оріхів, м. Мелітополь, м. Токмак Запорізької області, які були зруйновані (м. Оріхів) та захоплені (м. Мелітополь, м. Токмак) російськими військовими, суд до уваги не приймає, оскільки такі втрати відповідач зазнав до укладення Договору від 26.04.2024 та, відповідно, укладаючи Договір не міг розраховувати на ці виробничі потужності.

Крім того, у пункті 10.1 Договору зазначено, що сторони свідомо укладають Договір, який буде виконуватися протягом строку дії офіційно встановленого і визнаного воєнного стану, який не буде вважатися сторонами форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) у розумінні цього Договору.

Суд відзначає, що Договір був укладений між сторонами за результатами проведення закупівлі (номер оголошення, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA-2024-04-03-012386-a). Отже, відповідач самостійно прийняв рішення щодо участі у закупівлі та йому заздалегідь були відомі як обсяги, так і строки поставки товару. Укладаючи Договір та приймаючи на себе зобов`язання з поставки товару для Збройних Сил України він мав реально оцінити усі ризики в умовах діючого з 24.02.2022 воєнного стану в Україні та усвідомлювати, що цей товар є важливим та необхідним для військовослужбовців та обороноздатності нашої Держави.

Згідно наданої позивачем інформаційної таблиці, у період із січня по грудень 2024 ТОВ «МІК» було укладено 27 Договорів з поставки товару, та по 23 з них зобов`язання з поставки було виконано ТОВ «МІК» з порушенням строків поставки.

Отже, відповідач систематично допускає порушення зобов`язання за договорами. Як слідує з наданої позивачем таблиці, порушення зобов`язання відповідач допускає і за договорами, що укладені у 2025 році. Так, у 2025 році було укладено 19 договорів поставки, з них по 16 договорам зобов`язання з поставки було виконано ТОВ «МІК» з порушенням строків поставки.

Доказів того, що відповідач одразу після 22.06.2024 (після ракетного удару, що зумовив зупинення виробництва) звернувся до позивача з пропозицією щодо зміни строку поставки товарів, досягнення сторонами згоди на таку зміну, матеріали справи не містять.

Суд проаналізував період допущеного відповідачем прострочення зобов`язання з поставки товару: 4000 комплектів поставлено з простроченням у 113 днів, 6000 комплектів поставлено з простроченням у 144 дні, 5000 комплектів поставлено з простроченням у 110 днів, 14000 комплектів поставлено з простроченням у 31 день, 10000 комплектів поставлено з простроченням у 39 дні, 5000 комплектів поставлено з простроченням у 112 днів, отже, прострочення виконання зобов`язання в основному перевищувало 100 днів, тобто склало більше трьох місяців.

При цьому суд враховує, що поставка товару була здійснена відповідачем у повному обсязі, обумовленому Договором, без будь-яких претензій по якості від позивача. Крім того, поставка була здійснена без передоплати, тобто за кошти відповідача.

Згідно листа Міністерства оборони України від 01.10.2024 вих. № 220/14399, ТОВ «МІК» визнано критично важливим для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період і включено за № 137 до Переліку підприємств, установ та організацій, які здійснюють виробництво товарів, виконання робіт і надання послуг на платній та/або безоплатній основі, необхідних для забезпечення Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період.

Підприємство відповідача в умовах воєнного стану продовжує працювати, зокрема й на оборонний сектор держави, сплачувати податки та забезпечує громадян робочими місцями, що є важливим у теперішній час.

В умовах воєнного стану в Україні надважливим є підтримання здійснення господарської діяльності підприємств України, що дозволить наповнювати бюджет, з якого фінансуються Збройні Сили України.

Позивач не заявив щодо наслідків допущеного відповідачем прострочення з поставки товару, зокрема настання для нього будь-яких негативних наслідків від вчиненого відповідачем порушення.

Однак, своєчасне та достатнє забезпечення Збройних Сил України екіпіюванням (формою, костюмами) є важливим. Несвоєчасність поставки викликає необхідність залучення волонтерського руху для укомплектування військових, тобто покладається на плечі громадян України, хоча у даному випадку Державою були виділені кошти та здійснена закупівля костюмів, яка відповідачем не була здійснена своєчасно.

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження незадовільного майнового стану Товариства. Навпаки, як заявлено позивачем, та не спростовано відповідачем, ТОВ «МІК» є прибутковим підприємством та його прибуток у 2024 році (24891000,00 грн.) зріс у порівнянні з 2021 роком (546000,00 грн.).

Відповідачем не зазначено та не надано доказів того, який саме відсоток від загальної суми Договору становить його чистий прибуток.

Разом з тим, суд вважає, що стягнення з відповідача суми штрафних санкцій у повному розмірі у сумі 81731106,00 грн. є несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, сплати обов`язкових платежів до бюджету. Не зменшення судом розміру штрафних санкцій може призвести до несправедливих наслідків відносно відповідача. Суд вважає за необхідне дотриматися розумного балансу між інтересами боржника та кредитора.

Беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, зважаючи на правову природу неустойки та її основне призначення, перевіривши всі доводи сторін і врахувавши всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, суд вважає, оскільки сума нарахованої неустойки у розмірі 81731106,00 грн. становить 49,4% від суми Договору, що за висновком суду є надмірним, суд вважає за необхідне зменшити розмір неустойки до 20% від суми Договору (186040800,00 грн.), а саме: до суми 37208160,00 грн.

При розгляді справи судом не було встановлено обставини протермінування оплати за договором з боку держави. Тобто, позивач виконав свої зобов`язання своєчасно та у повному обсязі. Визначаючи розмір неустойки 20% від суми Договору, суд враховує, що саме такий дохід (186040800,00 грн.) при виконанні державного контракту отримав відповідач. Та, зважаючи на систематичне порушення ним інших державних контрактів, стягнення неустойки у розмірі 20% від суми (доходу), отриманої за Договором, неустойка буде виконувати дисциплінуючу та попереджувальну функцію, з метою недопущення порушення відповідачем державних контрактів у майбутньому.

Суд вважає таке зменшення розміру неустойки оптимальним балансом інтересів сторін у цьому спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. При цьому, зменшення неустойки на 95% (до суми 4086555,30 грн.), про що просив відповідач, не є справедливим, враховуючи систематичне порушення відповідачем умов укладених ним договорів у процедурі закупівлі. Суд враховує, що позивач, зобов`язаний укладати договори поставки саме з відповідачем, оскільки основним критерієм при визначенні переможця та відповідно, для укладення договору є ціна, яка пропонується відповідачем як найнижча. Однак, маючи стійкий намір в участі у процедурах закупівлі та укладаючи численні договори, систематично порушуючи зобов`язання за ними, відповідач сподівається на зменшення судом нарахованої неустойки, яка, як заявив представник відповідача у судовому засіданні, частіше зменшується на великий відсоток, аніж ні. Посилання відповідача на судову практику, де судом зменшується неустойка, судом до уваги не приймається, оскільки суд кожного разу оцінює обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин для боржника.

Відтак, позов задовольняється судом частково, з ТОВ "МІК" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ" стягується 37208160,00 грн. неустойки.

6. Судові витрати

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір у сумі 931840,00 грн. покладається на відповідача. Часткове задоволення позову зумовлене зменшенням судом розміру неустойки.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69-А, код ЄДРПОУ 30105738) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, код ЄДРПОУ 44725823) 37208160 (тридцять сім мільйонів двісті вісім тисяч сто шістдесят) грн. 00 коп. неустойки та 931840 (дев`ятсот тридцять одна тисяча вісімсот сорок) грн. 00 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 02 липня 2026.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко